Структура анотації (анотація книги)

ВИДИ ОБРОБЛЕННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. план і тези

2.  конспект

3.  реферат, автореферат

4. анотація

5. курсовий та дипломний проекти.

 

До основних видів оброблення науково-технічної інформації у вищих навчальних закладах належать план, тези, конспект, реферат, анотація, стаття, лабораторна робота, курсовий проект, бакалаврський проект, дипломний проект.

 

 ПЛАН І ТЕЗИ

План - підготовчий попередній етап будь-якої доповіді чи письмової наукової роботи.

План тексту – це вид його скорочення, який стисло послідовно відбиває основні положення тексту.

 

План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій та усній формі.

 

Схема складання плану

1. Поділ тексу на змістові частини.

2. Знаходження інформативних центрів цих частин (ключові фрази, терміни, поняття).

3. Стиле формулювання основних ідеї змістових частин з урахуванням знайдених ключових слів.

 

Види планів.

Питальний —  зміст частини тексту сформульований у формі питального речення.

  Називний — зміст частини тексту сформульований у формі називного речення  (у такому реченні є відсутнім присудок).

Цитатний — у вигляді виписаних із тексту речень..

Тезовий —..у вигляді переформульованих речень тексту

Приклад плану різних видів

Уривок тексту:

Система технічного регулювання як дійовий важіль керування економікою відіграє значну роль у виробленні конкурентоспроможної якісної продукції, захисті довкілля та ощадливому використанні ресурсів - основах сталого розвитку будь-якої країни. її значення випливає з процесів у економіці та громадському житті, характерних для кінця XX - початку XXI ст.

Питальний: Яку роль відіграє система технічного регулювання?

Називний: Роль системи технічного регулювання.

Тезовий: Система технічного регулювання відіграє значну роль у розвитку країни.

 

«Тезовий план» і «тези» — поняття синонімічні, тому що тези — це  стисло сформульовані основні положення тексту.

 

Для складання тез можна поділити текст на фрагменти. Фрагмент — це два й більше абзаців тексту, які об'єднано змістовно. Потім знаходимо інформаційні центри фрагментів, які можуть бути й окремим реченням, і частиною абзацу, ы окремим абзацом. Далі записують головне положення фрагмента або самостійно його формулюють.

 

КОНСПЕКТ

Конспект — це стислий письмовий виклад змісту чого-небудь (лекції, промови тощо). Конспект складають або під час читання текстів, або під час слухання лекції.

Мета — переробити та записати необхідну інформацію, щоб відновити її у пам'яті через певний час.

 

Види конспектів

Існує три види конспектів:

• текстуальний — основний зміст передається словами й реченнями з тексту;

• вільний — основний зміст передається своїми словами;

• комбінований — комбінують вищезазначені види.

 

Для того, щоб вистачило часу для відбирання головної інформації та аналітико-синтетичного переробляння її у вигляді згортання, треба вміти скорочено нотувати. Є певні правила скороченого запису.

Серед них –

- Числівники записують цифрами.

- Фізичні, математичні та хімічні терміни записуємо сим­волами (де є така можливість):

більш >

нескінченність - оо

більш чи дорівнює >

подібно ~

дорівнює =

- У відносних прикметниках записуємо лише корінь, тому що іменники, з якими вони узгоджуються, вказують на їх рід і відповідне закінчення:

Металева споруда — метал. споруда,

Обмежена множина — обмеж. множина.

Постійна швидкість — пост. швидкість

- У віддієслівних іменниках залишаємо корінь і закінчен­ня, а суфікс відкидаємо: вивчення — вивч-я. дослідження — дослідж-я. вимірювання — вимір-я.

 

- Треба запам'ятати такі загальноприйняті скорочення:

рік — р. сторінка — с.

роки — рр. місто — м.

століття — ст.

будинок — буд.

нова ера — н.е. квартира — кв..

том — т. та інше (інші) — та ін.

 

- Можна виробляти власні скорочення.

- якщо вживається одне й те саме поняття, його позначають першою великою літерою слова (Літературна мова – далі можна писати ЛМ)

- У деяких реченнях, де присудок можна встановити зі змісту речення, його опускають: У цьому (полягає) причина досліджуваних явищ.

- пропускаються вставні слова, слова-скріпи (отже, по-перше, можемо зробити висновок)

 

РЕФЕРАТ [нім. Referat, лат. referre — доповнювати, по­відомляти] — 1) доповідь на певну тему, яка охоплює огляд відповідних літературних та інших джерел; 2) стислий виклад змісту наукової праці, статті.

 

Отже, виділяють реферування певної теми або окремої праці.

Мета реферату — передання головного змісту певного джерела або основних поглядів на якусь проблему за матеріалами кількох джерел.

 

За кількістю реферованих джерел розрізняють монографічні (за одним текстом) та оглядові (за декількома текстами) реферати.

 

Процес написання реферату має такі етапи:

вибір теми;

добирання відповідних джерел;

складання плану;

конспектування необхідних джерел;

систематизація занотованої інформації за складеним планом;

написання тексту.

 

Вимоги до складання рефератів

Об'єктивність (передання поглядів саме автора реферованого твору).

Повнота (треба передати всі основні положення твору).

Чітка композиція (реферат обов'язково повинен складатися з трьох частин: вступ, основна частина, висновки).

 

Вступ містить стислі відомості про автора й загальну характеристику твору, що розглядають. Наприклад:

монографія доктора фізико-математичних наук,

стаття професора 1.1. Бурденко присвячена...;

Якщо реферат за кількома джерелами, то у вступі формулюється тема, подається актуальність досліджуваної теми і вказівка на науковців, які зверталися до її розробки.

 

Основна частина — це фундаментальні положення тексту, що можуть наводитися або конспективно за його основними рубриками, або фрагментарно (якщо реферують багатоаспектне джерело), або аналітично — за планом референта. У рефераті автор подає чужі та власні думки. Потрібно не тільки викласти все найголовніше з обраної теми, а й дати власну оцінку та зробити висновки.

 

Висновки містить третя частина реферату.

 

АВТОРЕФЕРАТ

Автореферат (від греч. autos — сам і лат. referre — до­повідати, повідомляти) — короткий виклад змісту наукової праці самим автором. Автореферат також має три частини: загальну характеристику наукового дослідження, виклад змісту розділів роботи, висновки.

У першій частині автореферату науковець обґрунтовує актуальність роботи, інформує про предмет й об'єкт дослідження, мету, наукову новизну, теоретичне значення, практичне застосування, апробацію результатів дослідження та структуру наукової роботи.

У другій частині автор стисло характеризує розділи роботи.

У третій частині підсумовуються результати дослідження.

Наприкінці автореферату зазначається: «Основні поло­ження дослідження викладено в публікаціях». Далі подаються назви публікацій в алфавітному порядку.

Закінчується автореферат анотацією (мовою оригіналу та 1-2 іншими мовами).

Оптимальний обсяг автореферату — 16 друкованих сторінок.

 

АНОТАЦІЯ

Анотація (від лат. annotatio — зауваження, примітка) - коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її частини), статті, рукопису тощо, яка розкриває зміст, структуру та інші особливості. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках

 

Структура анотації (анотація книги)

1. Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).

2. Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.

3. Вказівки, для кого ця книга призначена. ПРИКЛАД: «Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, H. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. — 2-е вид., доп. і випр. — К: Довіра, 2002. —169 с.

 

Вживаються слова розглядаються, аналізуються, вміщено, подаються приклади тощо.

Обсяг анотації.

Обсяг анотації — до 500 друкованих знаків (літер, розділових знаків, пропусків між словами і реченнями

У підручнику розкрито загальні засади, закони, закономірності, принципи та методи менеджменту, проаналізовано становлення і розвиток науки менеджменту, сутність і основні риси виробничо-господарської організації, функції...

ПРИКЛАД анотації книги

Приклад анотації статті

Володимир Дубічинський, Людмила Васенко, Оксана Кримець

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

 У статті розглянуто суттєві ознаки наукової картини світу, проаналізовано складники процесу вербалізації нових понять наукового та технічного знання й запропоновано введення у навчальний процес вищої школи нової навчальної дисципліни «Основи українського термінознавства».

 

НАУКОВА СТАТТЯ

Стаття — це твір невели­кого обсягу в газеті, збірнику або часописі.

Стаття, як і реферат, також складається з трьох частин.

У вступі автор формулює проблему, визначає мету, предмет і актуальність дослідження, аналізує джерела.

В основній частині викладають основні положення статті, тобто опис процесу та методів дослідження, а також отриманих результатів.

Наприкінці статті треба зробити висновки.

Статті передує анотація. Після висновків надається список джерел. Посилання на джерело інформації оформлюється у вигляді чисел у квадратних дужках, де перше число — номер джерела у списку, а друге (лише у випадку прямого цитування)- номер сторінки.