Типи міжгалузевих комплексів

Лекція 9

 

ТЕМА:МІЖГАЛУЗЕВІ КОМПЛЕКСИ І РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ

РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ

План викладення і засвоєння матеріалу

1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність та особливості формування та зна­чення.

Типи міжгалузевих комплексів.

 

РЕКОМЕНДОВАНА  ЛІТЕРАТУРА

1.Господарський Кодекс України, 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003.- 14 березня, №49-50.

2.Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоемних технологій: Закон України, 9 квітня 2004 року//Го­лос України. -2004. - 15 червня, №108.

3.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження програми «Українське вугілля» № 1205 від 19.09.2001 р.

4.Белошапка В. Стратегические альтернативы международного развития украинских предприятий // Актуальні проблеми економіки.- 2008.- №12.- С. 33-39.

5.Гахович Н. Стан і проблеми екологізації промислового виробництва// Економіка України. - 2008. - №4.- С. 73.

6.Голиков А.П., Казакова Н.А., Шуба О. А. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура розміщення, тенденції розвитку: Навч. посіб.-Харьков, 2005.

7.Дорогунцов С. I., Пiтюренко Ю. I., Олійник С.Я. та iн. Роз­мiщення продуктивних сил України та регіональна економіка. - К.: КНЕУ, 2005. – С.246-253.

8.1щук С.1.Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навч. посіб. К.: Видавець Паливо­да А. В., 2003.. -248с.

9.1щук С. 1. Розмiщення продуктивних сил i регіональна економіка:Навч. посіб.-К.: 2006.-С.54-58

10.Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка.- Львів: «Новий світ-2000», 2007.-С.257-262.

11.Зинь Є.А. Регіональна економіка.-К.:”ВД „Професіонал”, 2007.- С.146-179.

12.Качан Є. П., Царик Т. Є., Ткач Д. В. та iн. Розмiщення продуктивних сил i регiональна eкономікa: Навч. посiб. для студ. ВНЗ. - К.: Юридична книга, 2005. - 705 с.

13.Манів З. О. Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка.-Львів: «Магнолія -2006», 2007.-С.265-283.

14.Паламарчук Г. Проблеми концентрації вирбництва в Україні // Економіка України. - 2008. - №11.- С.38.

15.Сидорова А. Напрями інноваційного розвитку в промисловості України// Економіка України. - 2009. - №3.-С. 19-26.

16.Федулова Л. Перспективи інноваційно- технологічного розвитку промисловості України// Економіка України. - 2008. - №7.-С.24.

17.Федулова Л. Технологічна структура економіки України //Экономист.- 2008.-№.- С. 28-33.

18.Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. - 2007. - № 11. - С. 4.

Інтернет-ресурси

www.rice.ru

www.ukrcenter.com.ua        

www.kontrakty.com.ua

www.economy.stats.ua    

www.world.stats.com

 www.europa.km.ru

 

1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність та особливості формування та зна­чення

 

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і дос­ліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої (надгалузевої) системи продуктивних сил регіо­ну. Вивчення міжгалузевих комплексів стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях перейшли до застосування системного підходу, а в практичній діяльності почали застосовувати метод міжгалузевих балансів. Вивчення конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адмініст­ративних областей набуває все більшої актуальності. Значний доро­бок у цей напрямок внесли вчені України.

Термін «галузь» вживається переважно в трьох значеннях:

1) на макроекономічному рівні для позначення великих сфер матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і т.д.);

 2) для позначення великих складових частин (добувна, обробна, паливна, машинобудівна, хімічна);

3) для позначення більш дрібних складових частин (нафтова, вугільна в складі паливної промисловості).

Поняття «галузь» вживається і для позначення великих структурних частин, виділених на основі суспільного поділу праці, особливо в межах промисловості і сільського господарства. Так, наприклад, у промисловості виокремлюється 17 галузей, у сільському господарстві — 2 галузі.

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикальної, галузевої (більш точно — надгалузевої) си­стематики продуктивних сил регіону.

У наукових працях вчених економіко-географів (А. Ващенко, О. Шаблій) міжгалузевий комплекс розглядається як система економічних взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфе­ри. Формування кожного міжгалузевого комплексу здійснюється в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

Процес формування міжгалузевих комплексів - це об'єктивна закономірність розвитку продуктивних сил. Прогресивне поглиб­лення суспільного і територіального поділу праці супроводжується відповідним посиленням інтеграційних тенденцій. Об'єктивно фор­муються порівняно відособлені групи галузей і виробництв з найбільш тісними економічними і виробничими зв'язками, які ве­ликою мірою взаємопов'язані та взаємозалежні у своєму розвитку. Таким чином, міжгалузевий комплекс - це сукупність видів діяль­ності, здійснюваних на певній території і об'єднаних у певну групу (підсистему) тісними виробничими, комерційними та іншими зв'язками.

До них належать перш за все виробничі зв'язки, що виника­ють при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, агропро­мисловий, хімічний, лісопромисловий, транспортний, будівельний, непродовольчих товарів та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок виробництва. Останнім часом цей перелік помітно зростає: рекреа­ційний, морегосподарський, зовнішньоекономічний комплекси при­родокористування, інформаційний, управлінський та ін.

Всі міжга­лузеві комплекси функціонують у межах територіально-виробни­чих комплексів (ТВК) району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому роз­глядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами ТВК економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси виділяються як реально існу­ючі явища, однак варто зазначити, що більша частина таких міжга­лузевих комплексів не має відповідних управлінських структур чи органів і виконує функції методичного інструменту для аналізу структури господарства. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами мікрорайонів. Проте досить складно визначити характер взаємодіючих внутрішніх частин (підсистем). В одних випадках виділяються взаємодіючі галузі і виробництва, в інших взаємодіючі підприємства, а також взаємодіючі первинні фор­ми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплек­си). Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексоутворюючих зв'язків. Тут є дві точки зору: одні автори ак­центують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або на технологічних.

Потрібно зазначити, що міжгалузеві комплекси в економіко-географічній і в економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва. Основна увага науки і практики акцентувалась на вивченні сукупностей взаємодіючих галузей і ви­робництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'яз­ку, що забезпечують виробничі потреби, матеріально-технічне поста­чання підприємств тощо. Невиробнича сфера при цьому часто забу­валася або ж включалась до складу міжгалузевих комплексів на пра­вах обслуговуючої основні виробничі ланки.

Міжгалузеві комплекси можуть мати певні «перекриття». Наприк­лад, сільськогосподарське машинобудування є одночасно складовою частиною агропромислового комплексу і машинобудівного. Курорт­не господарство у приморських районах одночасно розглядають у складі морегосподарського та рекреаційного комплексів. Таке пере­криття може мати для аналізу господарства регіонів відповідну змісто­ву орієнтацію: чим більше перекривають один одного міжгалузеві комплекси регіону, тим більш взаємозв'язаним та комплексним є його господарство, і навпаки.

 

Типи міжгалузевих комплексів

 

На основі наукових досліджень вирізняють типи міжгалузевих відносин за такими властивостями галузей:

Ø - наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв'язків;

Ø - вирішення актуальних економічних проблем;

Ø - об'єднання ланок в єдину виробничо-технологічну систему;

Ø - випуск ідентичної взаємопов'язаної продукції;

Ø - виконання певної функції в економічній системі;

Ø - загальне управління міжгалузевим комплексом.

За характером зв'язків між галузями вирізняють 4 типи міжгалузевих комплексів. До міжгалузевих комплексів першого типу належать галузі, підприємства яких пов'язані послідовною і (або) паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування). До них належать агропромислові і рибопромислові, лісопромислові комплекси.

 До міжгалузевих комплексів другого типу належать однорідні галузі, зв'язки між підприємствами яких виникають на основі виробництва взаємозамінюваної продукції (послуг). Наприклад, паливно-енергетич­ний комплекс, транспортний тощо.

 Міжгалузевий комплекс третього типу — це комплекси, що складаються із сукупності кількох галузей, діяльність підприємств яких спрямована на вирішення певної господарської або регіональної проблеми. Наприк­лад, продовольчий, рекреаційний комплекси. Так, продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів є часткою агропромислового комплексу, який охоп­лює такі основні ланки:

- виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження;

- виробництво засобів виробництва для всіх галузей продоволь­чого комплексу;

- харчову промисловість, яка переробляє сільськогосподарську си­ровину;

- рибне господарство;

- обслуговуючі виробництва (виробнича інфраструктура, роз­дрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підбір і підготовка кадрів для всіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні і проектно-технологічні органі­зації, науково-дослідні станції).

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють основні економічні и соціальні функції. У них беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо неп ний продукт, і ті, що обслуговують головні виробничі процеси

До четвертого типу належать програмні міжгалузеві комплекси — комплекси галу­зей, зв'язки між підприємствами яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економікою, соціальною, екологічною або науково-технічною проблемами. До них відносять міжгалузеві комплекси перших трьох видів, наприклад, продовольчий, паливноенергетичний комплекс, формування яких регулюється відповідно до певної програми.

Ядро міжгалузевого комплексу представлене галузями, підприємства яких здійснюють його головні економічні соціальні функції. Складовими ядра можуть бути галузеві комплекси. До міжгалузевого комплексу входять галузі виробництва і сфери послуг.

Наука стверджує, що в територіальній організації виробництва існують найрізноманітніші комбінації системоутворюючих відношень в одній і тій самій множині галузей. Так, досить поширеними є тери­торіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на ос­нові спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані по­слідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, вклю­чаючи і її видобування (вирощування). Сюди відносяться агропро­мислові, рибопромислові, лісопромислові комплекси з найрізнома­нітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси фор­муються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробни­чої і невиробничої сфер, які мають загальну однакову вихідну вер­шину розвитку.

Найбільш важливими ознаками формування міжгалузевих комп­лексів більшість вчених вважає виробничу (економічну) і територі­альну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціаліза­цію і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною - те­риторіальну організацію їх продуктивних сил.

Головною ознакою є виробнича. Вона дозволяє визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у територіальному поділі праці і ко­оперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв. Територіальна ознака виступає як доповнююча і розкриває особли­вості організації та тяжіння території до центрів господарської діяль­ності, що виступають ядрами у виробничому процесі. Спираючись на наведені ознаки (виробничу і територіальну), всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні. Кожен тип підрозділяється на підтипи.

- Промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірни­чодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку тощо;

- Агропромислові комплекси - га­лузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що пере­робляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам.

- Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-еко­номічної і технологічної єдності лісових галузей, відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини.

- Акваторіальні комплекси охоплюють заготовку і переробку риб­них ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництва на базі видобування та послідовної техноло­гічної переробки нафтогазової сировини.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси по­діляють на народногосподарські (макроекономічні) і територіальні.

- Народногосподарські міжгалузеві комплекси формуються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всього народно­го господарства країни. Завдання таких комплексів полягає у розв'я­занні важливих загальнодержавних проблем: соціальної, екологічної, політичної або науково-технічної проблеми. З метою ефективного вирішення певних проблем розробляються програми (програми роз­витку паливно-енергетичного, агропромислового, продовольчого ком­плексів та ін.), їх ще називають програмними комплексами.

- Міжгалузеві територіальні комплекси являють собою підси­стеми інтегральних територіально-господарських комплексів і, в ба­гатьох випадках, відповідних їм народногосподарських комплексів. Так, наприклад, лісопромисловий комплекс є одночасно елементом лісонереробного комплексу Карпатського регіону і підсистемою лісо­господарського комплексу України.

Серед територіальних міжгалузевих комплексів виділяють спе­ціалізовані та багатогалузеві. їх ще поділяють на регіональні та ло­кальні.

- Регіональні міжгалузеві комплекси розглядаються на макро-, мезо- і мікрорівнях. Міждержавні міжгалузеві комплекси розвиваються на основі інтеграції кількох (як мінімум двох) господарських міжгалузевих комплексів різних країн. Наприклад, у системі країн СНД формуються військово-промисловий, космічний комплекси. Найскладнішим є державний комплекс. Макроекономічний район в межах України складає систему, у якій функці­онують ТВК декількох адміністративних областей, а область, зокре­ма, розглядається як мезорайон. Останній поділяється на мікрорайо­ни. Крім комплексів у межах адміністративних областей виділяють ще міжгалузеві утворення декількох областей (міжобласні).

- Локальні міжгалузеві комплекси функціонують у межах внутріобласних адміністративних районів, економічних вузлів та центрів. На локальній території чітко проявляється взаємодія економічних, демографічних і соціальних структурних елементів. Це особливо ви­різняється у процесі формування економічних вузлів, де утворюєть­ся моноцентричний ареал, пов'язаний з ядром доцентровими сила­ми. Ядром вузла є організаційно-господарський центр, що обумов­лює його існування і розвиток як цілісної стійкої системи.

Дослідження і аналіз структури міжгалузевих комплексі» і їх просторових утворень дозволяє значною мірою обґрунтувати районні системи міського і сільського розселення, рівень розвитку виробництва, транспорту, сфери обслуговування, чисельність і розподіл трудо­вих ресурсів, рівень споживання локальних ресурсів, а також сумарні затрати на розвиток всіх виробничих і невиробничих підрозділів.

Знання структури і типів міжгалузевих комплексів дає змогу скласти модель районного виробничого комплексу. За допомогою моделі можна врахувати й оцінити ефект територіальної концентрації, комбінування та кооперування виробництв різних міжгалузевих комплексів, ефект внутрішньовузлових і внутрішньорайонних зв'язків з огляду на зони сировинних ресурсів і збуту готової продукції, визначити обмеження, зумовлені локальними ресурсами, врахувати суміжні капіталовкладення, визначити економічний ефект від взаємодії суміжних виробництв.

Аналіз пропорційності виробництв у комплексі виявляє ступінь освоєння території регіону, відповідність спеціалізації комплексу існуючим поєднанням природних умов. На його основі можна намітити необхідні зміни на перспективу і виявити роль кожного з міжгалузевих комплексів у системі територіального поділу праці.

Підсумки аналізу дають можливість розробити територіальну мо­дель народногосподарського комплексу регіону, яка має враховувати ефект територіальної концентрації, комбінування і кооперування ви­робництв різних міжгалузевих комплексів, раціональність внутрівузлових і внутрірайонних зв'язків з урахуванням наявного сировинно-ресурсного потенціалу і збуту готової продукції.