Захист авторського права

Коханська Діана Олександрівна

Тези до конференції на тему:

Захист авторського права

 

В епоху інформаційного суспільства ми є свідками закономірного бурхливого розвитку інтелектуальної діяльності людини, роль якої значно зростає. Творіння людського розуму перестали відіграти роль виключно духовного багатства нації, в наші дні вони набувають значення одного з основних об'єктів економічного обороту. Проблеми захисту інтелектуальної власності на сьогодні стали вже не просто юридичними або комерційними поняттями, а швидше політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою держави, і вимагають стратегічних підходів до їх розв'язання.

Останні півтора десятиліття були періодом широкомасштабного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Вступ до ери, заснованої на знаннях, значно підвищив роль як результатів інтелектуальної власності, так і їх правової охорони [1, c. 15]. Права на інтелектуальну власність, зокрема авторські права, стали одним із важливіших факторів забезпечення належного існування і роботи авторів художніх та літературних творів, а також фінансових і ринкових позицій компаній, які виробляють програмне забезпечення, комп’ютерне устаткування, телерадіокомпаній, видавництв тощо. Зазначені процеси, котрі зумовлені широкомасштабним розвитком інформаційного суспільства, стрімким зростанням інформаційно-комунікаційного ринку, що швидко став одним з найбільш динамічних і великих за обсягом у передових державах світу, призвели до появи значної кількості виробників творчих продуктів, що підлягають охороні авторським правом.

Особливої актуальності охорона авторських прав набуває для України. На нинішньому етапі розвитку нашої держави питання сучасного авторського права – авторського права цифрової епохи – виходять на чільне місце. Адже, на жаль, значна частина об’єктів авторського права використовується з порушеннями чинного законодавства. Як правило, це виражається у внесенні змін до твору без згоди з боку автора, використанні твору або його частини без вказівки імені автора або його псевдоніма.

 

Для нашої країни, яка, на жаль, одержує суттєві претензії від розвинутих країн та міжнародних організацій щодо піратських дій українських громадян та організацій, питання захисту інтелектуальної власності, є надзвичайно важливим. Не викликає сумнівів те, що успішне розв'язання порушеної проблеми залежить від прозорої та послідовної державної політики органами виконавчої, законодавчої і судової влад та активного співробітництва з відповідними міжнародними організаціями [2, c. 113].

Пріоритетним напрямом удосконалення національної системи регулювання інтелектуальної власності у тому числі авторського права варто визначити забезпечення захисту в інформаційних мережах. Вважаємо, що захист “нових” об’єктів інтелектуальної власності (програмні продукти, бази даних та доменні імена) має враховувати їх специфіку: екстериторіальність, віртуальний характер, мобільність, можливість створення за допомогою не тільки інтелектуальної праці (нетворчі бази даних), проблематичність доведення їх неправомірного використання та неможливість точного визначення країни, юрисдикція якої повинна бути використана для захисту інтелектуальної власності в глобальних мережах. Окрім того, існуюча міжнародна регулятивна система захисту інтелектуальної власності не враховує особливостей сучасного інформаційного середовища і тому не відповідає вимогам належного її захисту. Тому вважаю, що саме ці проблеми є чинниками недостатньо ефективного захисту інформаційних об’єктів за допомогою існуючих правових норм щодо інтелектуальної власності.

Вважаємо, що на нинішньому етапі розвитку нашої держави питання сучасного авторського права – авторського права цифрової епохи – виходять на чільне місце. Їх вирішення стане важливим підґрунтям цивілізованого розвитку інформаційної галузі, а також дасть змогу Україні стабільно рухатися на шляху до розбудови правової держави.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Зотін С. Міжнародні стандарти у галузі захисту прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2000. - № 8-9. – С. 15.

2. Кольридж С. Актуальні проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет // Юридичний журнал. – 2005. - № 5. – С. 113-114.

 

Розвиток творчості – природний процес, який не визнає ніяких штучно побудованих рамок та обмежень. Водночас автори, країни їх проживання, а також інші зацікавлені особи мають якось захищати свої права від несанкціонованого тиражування оригінальних творів. Адже, як свідчить світова практика, податки від об'єктів захисту інтелектуальної власності сягають у середньому 4-7% від валового національного продукту. Тому тіньові дії у цій сфері дуже дорого обходяться суспільству. Крім того, для подальшого стимулювання творчості людству потрібна гарантія справедливого матеріального і морального заохочення творців нового і прекрасного. З цією метою міжнародною спільнотою створена система правової охорони у вигляді різноманітних міжнародних угод і конвенцій.

Авторське право – це форма правового захисту, що гарантує особам, які створюють і виготовляють вміст, виключні права контролю за певним використанням цього вмісту. Приклади типів вмісту, захищеного авторськими правами: музика, твори мистецтва, відео, відеоігри, книги та фільми. Поняття "захист авторських прав" означає, що власник авторських прав може контролювати використання свого твору. Найважливішим є те, що цей захист надає власнику авторських прав право контролювати копіювання свого вмісту, його адаптацію та передавання. Процеси завантаження вмісту й обміну ним через Інтернет містять в собі багато виключних прав власника авторських прав. Виключний характер авторських прав означає, що лише власник може вирішувати, кого залучати до таких дій зі своїм вмістом.

Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, може використовувати спеціальний знак, який розміщується на кожному екземплярі твору і скла­дається з трьох елементів: латинської літери "С" обведеної ко­лом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору. Авторське право діє про­тягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Закон України від 11 липня 2001 р. «Про авторське право і суміжні права» достатньо чітко визначеє об’єкти та суб’єкти авторського права, сферу його дії, питання реєстрації авторського права в офіційних державних реєстрах, права автора твору,порядок відшкодування збтитків за порушення авторського права.

Щоб не призупинити подальшого розвитку суспільства, необхідно стимулювати творчу працю, визнавати і захищати права творців, тому Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав: за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ЗУ «Про авторське право і суміжні права», піратство, опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; плагіат; ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право; вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського, з яких без дозволу суб'єктів авторського права вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Саме в особистих немайнових правах, на відміну від майнових, прослідковується тісний зв’язок творця із створеним ним об’єктом. Сучасна правова доктрина виходить із того, що належне законодавче закріплення і захист повинні отримати особисті немайнові права творців, оскільки відбулося переосмислення ролі та значення людини в системі соціальних пріоритетів, осмислення того, що на сучасному етапі розвитку суспільства, його прогрес залежить від результатів інтелектуальної праці та їх впровадження в науку, техніку, виробництво, культуру. А тому, щоб не призупинити подальшого розвитку суспільства, необхідно стимулювати творчу працю, визнавати і захищати права творців.