2018-02-13
260
Аналіз теоретичних підходів до пояснення інноваційних процесів, включаючи генерацію, трансфер, освоєння та використання новацій [1], а також економічна функція наукової діяльності, виконання якої передбачає участь інноваційних продуктів в обмінних операціях, обумовлює необхідність аналізу ринкових аспектів організації інноваційних процесів у регіонах.
Відмічають ринкову направленість інноваційних процесів В. Соловйов [2, с.25], Л. Федулова І. [3, с. 47]. В умовах ринкової економіки інноваційний процес слід розглядати в формі «попит-пропозиція» [4], оскільки в цих умовах базовою характеристикою інновацій є попит. Бажання споживачів одержати наукомісткі товари визвано тим, що інновації задовольняють їх запити краще. Це бажання мусить бути платоспроможним і свідомим.
Вчені [5, с.39] відмічають, що переважна більшість інновацій виникає на основі не наукових розробок, а ґрунтовного маркетингу, аналізу й оцінок ринкової ситуації, використання ефекту дисбалансів попиту і пропозиції тощо. Поява інновацій на основі ідей і пропозицій із сфери виробництва, збуту і споживання досить розповсюджена в системах з розвинутими взаємозв’язками між економічними агентами. Більше того, інноваційний процес не обмежується тільки сферою технології, але й включає інституціональні, організаційні, управлінські і соціальні інновації.
У відкритій ринковій економіці інноваційний процес починається не з науково-дослідних робіт, а з оцінки бізнес-можливостей. Тому сьогодні вчені відмовляються від традиційної лінійної моделі, орієнтованої на пропозицію в системі «дослідження – технологія – використання» і пропонують перехід до нелінійної моделі інноваційного процесу, яка передбачає тісну взаємодію всіх елементів і орієнтацію інновацій на попит. Така позиція приводить до того, що все більша увага стала звертатись на економічне середовище, в якому протікають інноваційні процеси. Нові знання створюються не тільки в науково-дослідних організаціях чи дослідних підрозділах підприємств, але й в усій економічній системі.
Не виникає сумнівів у тому, що величина попиту – це найкращий сигнал для виробників наукомістких товарів. В свою чергу, виробники формують попит на комерціалізовану форму нових знань – результати НДДКР, які можна застосувати при виробництві нової наукомісткої продукції. Цей попит задовольняють розробники прикладних досліджень, таких результатів своєї праці, які зроблять продукцію виробників конкурентоспроможною. Останній вид попиту – попит виконавців прикладних досліджень формується на основі потреби генерувати нові знання для своєї комерційної діяльності. При такому баченні інноваційний процес має форму «попит – пропозиція» [4, с.57; 6, с.24]. Тоді основним являється регулювання попиту органами регіональної влади і організації одержання нових знань, відповідно до вказаного формуються пріоритети – стимулювання попиту і створення наукових знань. Форма інноваційного процесу «попит – пропозиція» ставить на перше місце дію ринкових механізмів формування попиту, при цьому попит на інновації є похідним від загальної його величини.
Маркетинговий підхід розглядається як можливість підвищення якості життя в регіоні через якнайповніше задоволення потреб суб'єктів території, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, підвищення конкурентоспроможності і розкриття потенціалу території.
Узагальнюючи дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців в області регіонального і інноваційного маркетингу, основні положення сучасної концепції управління інноваційним розвитком регіонів можна сформулювати таким чином: нарощування і ефективне управління інноваційним потенціалом регіону; формування об’єктів інноваційної інфраструктури; розвиток взаємовідносин інноваційного бізнесу з регіональними органами влади; підвищення привабливості регіону для інноваційних компаній, проектів; задоволення потреб цільових ринків через створення необхідної інноваційної продукції; підвищення якості життя в регіоні [7].
Застосування маркетингового інструментарію на регіональному рівні полягає в адаптації основних методів стратегічного і тактичного аналізу до особливостей економічного, соціального, природно-кліматичного, політичного, культурного і технологічного розвитку регіону. Регіональний маркетинг дозволяє оцінювати поточну ситуацію, прогнозувати тенденції і перспективи регіонального розвитку в майбутньому, а також, що важливо, здійснювати заходи з просування регіону і посилення його конкурентних переваг.
Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинуту інфраструктуру створення і функціонування інноваційної економіки і реалізації інновацій, хто володіє найбільш ефективним механізмом науково-інноваційної діяльності [3].
Найважливішою умовою реалізації концепції інноваційного розвитку регіону, а значить і підвищення структурної трансформації джерел його соціально-економічної результативності, згідно з нашими переконаннями, являється створення ефективної регіональної інноваційної інфраструктури.
Інноваційна інфраструктура регіону – це підсистема РІС, яка об’єднує організаційно-економічні форми та інституції, встановлює взаємозв’язки з її складовими, забезпечує інтеграцію наукового і виробничого секторів регіонів, сприяє створенню, функціонуванню, розвитку і підтримці інноваційного бізнесу на різних стадіях інноваційного процесу, забезпечує виробничо-технологічні, фінансові, інформаційно-маркетингові, кадрові послуги, підвищує ефективність інноваційного процесу та зменшує ризик і тривалість виходу на ринок наукомісткої продукції [1].
Головною функцією інноваційної інфраструктури сьогодні є формування потреби в інноваціях.
Для забезпечення діяльності у рамках регіонального маркетингу пропонується створити комплексну інформаційно-маркетингову підсистему інноваційної інфраструктури, що дозволяє створити єдиний мережевий простір для маркетингової діяльності, таким чином регіональний маркетинг буде вбудований в регіональну інноваційну систему. При цьому окремі елементи інфраструктури системи регіонального маркетингу доцільно формувати у формі мережевих віртуальних організацій, наприклад мережа трансферу технологій.
Мережева віртуальна організація може реально функціонувати за наявності єдиного мережевого простору. Таким чином, кожна така організація повинна мати інтерактивну інформаційну систему, що забезпечує єдиний інформаційно-комунікаційний простір. Як показує практика, далеко не усі організації в змозі розробляти такі інформаційні системи, а універсальних рішень досі не було.
На основі запропонованої концепції і технічних умов програмісти можуть розробити систему для забезпечення діяльності мережевих віртуальних організацій. Ця інформаційна система повинна мати блокову будову і на основі використання відповідних блоків дозволить формувати інформаційну систему, адаптовану до діяльності конкретної мережевої віртуальної організації.
Кожній мережевій віртуальній організації в системі створюється інтерактивний Web-портал, що дозволяє здійснювати діяльність цієї організації, поєднуючи традиційну і електронну форми. Кожному співробітникові або учасникові цієї організації створюється інтерактивний Web-сайт - віртуальний кабінет і надаються засоби шифрування і електронного цифрового підпису.
У рамках цієї організації в електронному вигляді можуть проводитися засідання, наради, конференції, форуми, конкурси, опитування і інші заходи. Система дозволяє здійснювати процедуру голосування у віддаленому режимі.
Таким чином, інноваційні системи, технопаркові структури, кластери, особливі економічні зони та ін. доцільно створювати у формі мережевих віртуальних організацій, що здійснюють діяльність, поєднуючи традиційну і електронну форми.
Описані вище концептуальні підходи до дослідження регіональних проблем мають бути використані для комплексного моделювання регіону. Одним з важливих його елементів слід визнати включення в модель регіональної інноваційної інфраструктури як фактора, що впливає на соціально-економічну результативність процесу розвитку цієї території.
Література:
1. Рудь Н.Т. Інфраструктурне забезпечення інноваційних процесів у регіонах: авт. дис. д.е.н. за спеціальністю 08.00.05 / Н.Т. Рудь. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2012. – 36с.
2. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / В.П. Соловьев. – К.: Феникс, 2006. – 560 с.
3. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник / Л.І. Федулова. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
4. Мендрул А.Г. Формы и приоритеты инновационного процесса в контексте государственного регулирования / А.Г. Мендрул // Инновации. – 2007. – №08(106). – С. 57 – 59.
5. Бубенко П. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. – 2007. – №8. – С. 33–39.
6. Жиц Г.И. Проблема развития инновационного комплекса региона / Г.И. Жиц // Инновации. – 2003. – №9 (66). – С. 24–27.
7. Тамбиев А.Х. Региональный маркетинг как инструмент обоснования и реализации рыночной стратеги республики: авт.. дис.. на соиск. уч. ст.. к.є.н. / А.Х. Тамбиев. - Ростов на-Дону: 1997. - 25с.
