Дефіцит державного бюджету, його чинники, види та методи балансування. Державний борг та його вплив на національну економіку

Стан державного бюджету визначає багато чинників: обсяги ВВП, заходи дискреційної фіскальної політики, циклічні коливання, зміна рівня цін та процентних ставок, політичні впливи та ін.

Бюджетний дефіцит має місце, коли в межах фінансового року сума видатків з державного бюджету перевищує надходження: DEF = G - Т.

Концепція бюджету повної зайнятості дозволяє відділити ефект впливу на бюджет дискреційної фіскальної політики від дії циклічних коливань і всіх інших впливів. Дефіцит (або надлишок) бюджету, який виявиться у бюджеті повної зайнятості, називається структурним дефіцитом.

Види:

Фактичний бюджетний дефіцит, виміряний за рівноважного обсягу виробництва (У'), визначається як:  = G - Т = G - (t* ).

Структурний дефіцит, виміряний для потенційного обсягу випуску () визначається як:  = G - Т = G - (t* ).

Циклічний дефіцит визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом:  =  -  = G –t*(У' - ).

Розроблені три концепції балансування державного бюджету.

Концепція щорічного балансування (рікардіанська) гpунтується на тому, що держава повинна обмежувати свої видатки доходами і щороку повертати борги.

Концепція циклічного балансування бюджету передбачає балансування бюджету з врахуванням фаз циклу: дефіцити бюджету, утворені стимулювальною фіскальною політикою під час спаду, повинні балансуватися надлишками бюджету, що утворились за рахунок стримувальної фіскальної політики під час піднесення.

Концепція функціональних фінансів виходить з того, що головним завданням уряду є стабілізація економіки, а не балансування бюджету.

Стійкі бюджетні дефіцити призводять до утворення державного боргу. Абсолютна величина боргу країни не є показовою величиною. Основним показником заборгованості є процентне відношення борг/ВВП.

Найбільш поширеними способами стабілізації чи зменшення рівня боргу є:

- скорочення дефіциту державного бюджету,

- фінансування боргу шляхом емісії грошей,

- невиконання зобов'язань з оплати процентів з боргу.

Скорочення дефіциту державного бюджету вимагає від уряду непопулярних заходів - скорочення видатків або підвищення податків.

Скорочення видатків призводить до виникнення немонетизованого боргу - держава припиняє оплату своїх замовлень, виплати зарплати держслужбовцям або соціальних трансфертів. Монетизований борг створюється в результаті кредитних стосунків держави з банками, коли уряд фінансує дефіцит бюджету шляхом запозичень, випускаючи облігації державної позики.

Фінансування дефіциту через випуск державних цінних паперів (утворення внутрішнього боргу) може зменшити заощадження, відтак обмежити інвестиції і скоротити запас капіталу в економії, а також підвищити ставку проценту, спричинити" ефект витіснення" приватних інвестицій і переміщення частини державних цінних паперів за кордон. Довіра до державних цінних паперів втрачається. Уряд змушений покривати борг за рахунок валютних резервів, а коли і вони виснажуються, то вдатись до емісійного фінансування боргу, що неминуче викликає інфляцію.