2018-02-14
151Вопрос 18 Шляхи подолання безробіття
В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з'ясування цього розглянемо традиційні заходи для вирішення проблеми безробіття:
Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.
Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.
Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.
Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.
Інвестиційні фонди міністерств і відомств.
Вопрос 19 Принципи розподілу сукупного доходу суспільства. При чини диференціації в доходах
|
|
|
Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Система розподілу визначає можливості отримання доходу від володіння певними ресурсами, систему стимулів до праці, поділ людей на класи і соціальні групи, вирішення проблеми бідності та ін. У командній економіці існували зрівняльний розподіл прибутків і доходів та система перерозподілу соціальних благ через суспільні фонди споживання. Така система розподільних відносин дозволяла створити для більшості членів суспільства однакові умови матеріального добробуту, але не створювала стимулів до зростання виробництва, оскільки не передбачала достатньої диференціації і доходів, і суспільства. Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:
1. Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер, є функціонально-виробничим, а основними факторними доходами виступають заробітна плата, рента, відсоток і прибуток.
2. Дохід від факторів виробництва пропорційний кількості і якості вкладених ресурсів. На цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі. Він означає, що кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва. Принцип соціальної справедливості фіксує не походження доходів, а ступінь рівності і відповідно нерівності розподілу. Цей принцип прямо пов'язаний із функціонально-виробничим розподілом, бо рівність або нерівність залежать від того, за рахунок чого і за яких обставин ці доходи присвоюються.
|
|
|
3. Нерівномірність у розповіді ресурсів веде до значної нерівності в доходах. Високий ступінь нерівномірності може створювати низку соціально-економічних проблем: підривати стимули, загострювати соціальну несправедливість, погіршувати можливості для розвитку суспільства.
4. Для нормального функціонування економіки необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.
У зв'язку із функціонування недосконалої конкуренції у сучасній ринковій економіці розмір доходу може не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції.
Причини диференціації в доходах:
Планування та регулювання доходів має враховувати принцип нерівності формування й розподілу доходів у суспільстві. Досвід інших країн свідчить, що цей принцип є відносно стабільним — економічне піднесення в будь-якій країні збільшує її доходи в цілому, але не веде до суттєвих змін тієї частки сукупного доходу, яку одержують конкретні групи населення чи категорії сімей. Причинами нерівності утворення й розподілу доходів є: різниця у фізичних та розумових здібностях людей, в їхній освіті та професійній підготовці, у складі сімей, у наявності власності (житло, земля, виробниче устаткування, акції тощо).
Коли диференціація доходів у суспільстві є завеликою, то виникає бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення суспільства. Бідність визначається показником прожиткового мінімуму, який постійно змінюється внаслідок зміни цін на ринку товарів та послуг.
Вопрос 20 Шляхи вирівнювання надмірної диференціації в доходах. Соціальна політика держави
Соціальна політика держави включає:
— регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
— вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— розподіл і перерозподіл доходів населення;
— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
— створення системи соціального захисту населення;
— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
— життєздатності суспільства;
— стабілізації та розвитку суспільства;
— консолідації суспільства.
Вопрос 21 Сукупний попит
Товарний ринок – це сфера обігу товарів і послуг, вироблених реальним сектором економіки. Встановлення рівноваги на цьому ринку є ключовою проблемою макроекономічного моделювання.
Сукупний попит (AD) – реальний обсяг виробництва, який споживачі готові придбати за різними рівнями цін.
Обсяг сукупного попиту у номінальному виразі визначається формулою:
AD = P∙Y (4.1)
За структурою сукупний попит складається з таких елементів:
AD = C + I + G + Xn (4.2)
де AD – сукупний попит, тобто увесь попит даної країни;
C – споживчий попит (попит домашніх господарств на споживчі товари і послуги);
|
|
|
І – інвестиційний попит (попит підприємств на елементи основного капіталу та приріст запасів);
G – попит держави на товари, послуги, ресурси;
Xn – різниця між попитом іноземців на продукцію даної країни та внутрішнім попитом даної країни на імпортовану продукцію.
Між загальним рівнем цін та обсягом попиту складається обернена залежність, при якій зі зростанням цін обсяг попиту скорочується і навпаки. Ця залежність отримала назву закону попиту.
 |
Якщо в мікроекономіці від’ємний нахил кривої попиту пояснюється ефектами доходу та заміщення, то в макроекономіці вони не спрацьовують.
Обернена залежність між Y та P пояснюється такими ефектами:
1) Ефект багатства (реальних касових залишків, який свідчить, що зі зростанням цін знижується реальна вартість фінансових активів. Суб’єкти економіки відчувають себе біднішими, збільшуючи заощадження та скорочуючи споживання. Споживчий та інвестиційний попит скорочуються, призводячи до зменшення сукупного попиту.
2) Ефект процентної ставки – зростання цін призводить до підвищення ставки банківського процента, а це, в свою чергу, стимулює заощадження і скорочує споживання, AD – зменшується.
3) Ефект імпортних закупівель – з підвищенням цін на продукцію національного виробництва попит переміщується до імпортних товарів. Сукупний попит при цьому скорочується.
Обсяг попиту змінюється під впливом таких груп нецінових факторів:
1) зміни грошових доходів суб’єктів економіки;
2) зміни у споживчих витратах:
а) рівень добробуту споживачів;
б) інфляційні очікування споживачів;
в) заборгованість;
г) рівень особистих податків;
3) зміни в інвестиційних витратах:
а) процентні ставки за кредитами комерційних банків;
б) очікуваний прибуток від інвестицій;
в) податки з підприємств;
г) рівень технології виробництва;
д) обсяг надлишкових потужностей підприємств;
4) зміни у витратах держави на придбання товарів, послуг, ресурсів, які відбуваються при застосуванні фіскальної політики;
|
|
|
5) зміни у витратах на чистий обсяг експорту:
а) обсяг національного доходу та його зміни в зарубіжних країнах, торгівельних партнерах даної країни. Наприклад, при зростанні національного доходу Росії зростає попит її споживачів на товари українського експорту; обсяг експорту і чистий експорт України зростає, стимулюючи сукупний попит.
б) зміна валютних курсів. При падінні курсу національної валюти відносно валют інших країн (девальвації) вигідно стає експортувати товари і послуги, що приводить до зростання експорту, тоді як імпортні операції стають менш вигідними. Загалом, чистий експорт зростає у короткостроковому періоді і збільшується сукупний попит. При збільшенні курсу національної валюти (ревальвації) спостерігається зворотна картина.
