Функція споживання. Середня та гранична схильність до споживання

Споживання є важливою складовою ВВП, яка в більшості країн світу протягом останніх десятиліть становить більше половини сукупних видатків. Після сплати домашніми господарствами податків в їх розпорядженні залишається дохід кінцевого використання, який витрачається на споживання й заощадження.

Споживання (С) – 1) компонент сукупних витрат, які призначені для придбання товарів та послуг, з метою задоволення потреб; 2) складова сукупного доходу, яка витрачається на придбання товарів та послуг для задоволення потреб.

Вихідна макроекономічна тотожність показує, що сукупний дохід поділяється на 2 складові: споживання і заощадження.

У макроекономічному аналізі велике значення мають зміни у споживанні, зумовлені змінами у величині доходу. Обсяг додаткового споживання, спричинений однією додатковою одиницею доходу, називають граничною схильністю до споживання (с’). Отже, гранична схильність до споживання – це частка проросту сукупного споживання у додатковій одиниці сукупного доходу.

с’= ∆С/∆Y,

 

де с’ – гранична схильність до споживання;

∆С – приріст споживання;

∆Y – приріст доходу кінцевого використання.

Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює одиниці. Це пояснюється тим, що приріст доходу може використовуватись або на споживання, або на заощадження.

Функція споживання (С) – графік або формула, що відображають зв*язок між сукупним споживанням та сукупним доходом.

С = Со + с’Y

де С – функція споживання,

Со – автономне споживання, яке не залежить від рівня доходу і має місце навіть тоді, коли дохід = 0,

с’ – гранична схильність до споживання,

Y – дохід кінцевого використання.

 

Для кожної точки бісектриси кута характерна рівність Y=С, в кожній точці бісектриси S=0. Отже, бісектриса – це пряма, для якої характерні нульові заощадження. Праворуч від точки Е має місце реальне позитивне заощадження. Ліворуч від точки Е має місце від*ємне заощадження, тобто «життя в борг». Для того, щоб забезпечити належний рівень споживання макроекономічний суб*єкт вимушений брати кошти в борг (кредит).

Середня схильність до споживання (с) – частка сукупного споживання у сукупному доході.

с=С/Y

Функція заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.

Заощадження (S) – складова сукупного доходу, яка не витрачається на споживання.

Гранична схильність до заощадження (s’) – це величина додаткового заощадження, що викликана однією додатковою одиницею доходу, тобто це частка приросту заощаджень у додатковій одиниці сукупного доходу.

s’= ∆S/∆Y

де s’ – гранична схильність до заощадження,

∆S – приріст заощаджень,

∆Y – приріст доходу кінцевого використання.

Сума граничних схильностей до споживання і заощадження завжди дорівнює одиниці. Це пояснюється тим, що приріст доходу може використовуватись або на споживання, або на заощадження.

Функція заощаджень (S) – графік або формула, що відображає зв*язок між сукупними заощадженнями і сукупним доходом.

S= - Со + s’Y= - Со + (1 - с’) Y

де S – функція заощаджень,

Со – автономне споживання,

s’ – гранична схильність до заощадження,

Y – доход кінцевого використання.

 

Точка А – точка нульового заощадження. Праворуч від точки А має місце реальне позитивне заощадження, а ліворуч – від*ємне заощадження («життя в борг»).

 

Середня схильність до заощаджень (s) – частка сукупних заощаджень у сукупному доході.

s = S/Y.