Попит на гроші та фактори, що його визначають

Попит на гроші (реальні касові залишки) визначається прагненням економічних суб’єктів у певний момент часу утримувати частину доходів у найліквіднішій (готівковій) формі.

Попит на гроші у нац. економіці охоплює: операційний попит та спекулятивний попит.

Операційний попит на гроші пов'язаний з обслуговуванням усіх ділових угод в економіці.Економічні субєкти потребують грошей для купівлі товарів, послуг та ресурсів.

Кількість грошей, що потрібна для здійснення операцій у національній економіці, відображає кількісне рівняння обігу: MV = PY, де М – к-сть грошей в обігу; V – швидкість обігу грошей; Р – рівень цін; У – ВВПреал.

Із кількісного рівняння обігу випливає рівняння попиту на гроші: М^d = PY/ V, де М^d – попит на гроші.

Отже, попит на гроші для операцій (або операційний) залежить від рівня цін, величини доходу та швидкості обігу грошей. Зростання рівня цін і реального обсягу вир-цтва збільшує попит на гроші. І навпаки, зростання швидкості обігу грошей зменшує попит на гроші для операцій.

Спекулятивний попит- попит на гроші для придбання фінансових активів (позик, валют, цінних паперів).Залежить від відсоткової ставки: Процентна ставка – альтернативна вартість володіння грішми. Гроші як актив приносять процент. Зі зрост. % ставки економічні суб’єкти меншу частину свого багатства зберігатимуть у формі грошей. Тобто, величина попиту на реальні грошові залишки перебуає в оберненій залежності від % ставки:

На грошовому і фінансовому ринках об’єктивно існує певна мінімальна % ставка, за якої відсутній спекулятивний попит на гроші, тобто макроекон. суб’єкти не вкладають гроші у фінансові активи. Якщо спекулятивний попит відсутній має місце ліквідна пастка.

Сутність, причини та види інфляції. Методи вимірювання інфляції. Індекси Пааше, Ласпейреса і Фішера.

Інфляція виникає, коли к-сть грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси до сукупної ціни товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги. Проте не будь-яке зростання цін є інфляційним. Якщо, наприклад, ціни на одні групи товарів чи послуг зростають і досить суттєво, але на інші групи – зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке зростання не є інфляційним.

Інфляція – стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпеченою економічними благами.

Основні причини інфляції: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту, дефіцит держ. бюджету, мілітаризація економіки, монополії та необґрунтовані привілеї, особливості структури національної економіки.

Види інфляції.

1.За можливістю кількісної оцінки:

- Відкрита – інфляція, яку можна вимірювати, аналізувати, зіставляти різні варіанти її зменшення.

- Прихована – такий стан в економіці, коли зростання рівня цін в економіці не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту. Прихована інфляція не може бути виміряна безпосередньо.

2. Залежно від темпів інфляції:

- Помірна - темп зростання цін до 10 % на рік. Підприємці, фінанс. структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку, уряд може коригувати свою соц-ек політику. Не створює небезпеки для всієї ек. сис-ми.

- Галопуюча – 10 – 100% за рік. Означає кризу ек. сис-ми.

- Гіперінфляція – річне зростання цін від 100%. Означає крах ек. сис-ми, за умов гіперінфляції руйнуються господарські зв’язки, масово банкрутують підприємства, припиняють дія-сть підприємці.

3. За можливістю прогнозування:

- Очікувана – має місце, коли макроек. суб’єкти очікують на підвищення цін і відповідним чином будують свою економічну поведінку.

- Неочікувана - макроек. суб’єкти не очікують на підвищення цін, а отже наступна інфляція стає для них несподіваною.

4. За пропорцією зміни цін:

- Збалансована - співвідношення цін різних товарів залишається незмінним.

- Незбалансована - відбувається постійна зміна співвідношення цін між товарами.

5. За причинами виникнення:

- Інфляція попиту – попит перевищує пропозицію, надмірне збільшення грошової пропозиції.

- Інфляція пропозиції (витрат виробництва) – її викликає збільшення витрат виробництва на одиницю продукції та зменшення сукупної пропозиції.

Методи вимірювання інфляції. Темп інфляції (показує зміну цін в даному періоді порівняно з попереднім):  * 100%. Загальний рівень цін отримують за допомогою індексів: (q-обсяг вир-ва; p – ціна).

Пааше: I = ∑q1p1 / ∑q1p0 – характеризує зміни цін поточного періоду порівняно з базовими за товарами, реалізованими в поточному періоді.

 Ласпейреса: I = ∑q0p1 / ∑q0p0 –показує на скільки ціни товарів базового періоду змінилися через зміни цін в поточному періоді.

Фішера(нівелює недоліки першого й другого): I =

28.Безробіття,його сутність і види. Закон Оукена Намалювати графік з ст.87 опорника…Рівень безробіття залежить від рівня заробітн.плати.Для забезпечення рівноваги у праці часто буває необхідне зниження реальної зар.плати.Чинникамищо визначають попит на працю є:зар.плата,загальний стан економіки,НТП.Чинники,що визначають пропозицію праці:зароб.плата,рівень доброботу,соціальний захист,податки на доходи,рівень освіти.Населення країни поділяється на:економ.активне,частина населення,яке потенц.здатне працювати і екон.пасивне.Економ.активне включає:робоча сила країни:зайняті і безробітні.Безробітні – це особи у віці 15-70 р.зареєст та не зареєстров в держ службах праці,які задовольняють 3 умовам:немають роботи,прибуткового зайняття;протягом останніх 4 тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу;впродовж найбл. 2 тижнів були готові приступити до роботи.Сукупна роб.сила вимірюється =L+U Рівень безробіття U’=U/Рс*100%. 

Намалювати кейнс.модель безробіття ст.89 Кейнсіанське пояснення причин безробіття:зменшення сукупного попиту,скорочення реального виробн.При зменшенні сукуп.попиту виникає безробіття,скорочення реального виробництва.Рекомендації щодо подплання безробіття спрямовані на:стмулювання сукупного попиту засобами фіскальної та монетарної політик.Причинами виникнення безробіття за неокласиками є:порушення ринкового механізму функціонування ринку праці.Висока реальна заробіт.плата,зміни реальної зар.плати,що відповідають з граничним продуктом праці,змушують субєктів господарюв збільш або зменш попит на працю,помилки у передбаченнях інфляції,негнучкість цін на товарному ринку.Малюємо неокласичну модель безробіття ст90.Якщо зар.плата збільш,то в нас зростає рівень безроб.Рекомендації за неокласиками:дерегуляція ринку праці,обмеження впливу профспілок,зниження рівня соціальної захищеності.Залежно від причин,що -породжують безробіття,виділяють основні види:фрикційне-незайнятість через свободу вибору місця роботи та відповідну плинність кадрів тмчасове,пошук роботи.Структурне – незайнятість через структурні зміни в економіці;структура виробництва не відповідає структурі роб.сили.Циклічне-вивільнення роб.сили внаслідок циклічного скорочення обсягів виробн.Фактичний рівень безробіття-це циклічне,структурне і фрикційне.Природний рівень безробіття-досягнення повної зайнятості,коли ринок праці перебуває у стані рівноваги.Включає фрикційне і структурне.До соц.-екон.наслідків безробіття відносяться: 1.недовиробництво ВВП-зв'язок між втратою ВВП та розривом безробіття формулюється у вигляді Закону Оукена – якщо фактичний рівень безробіття перевищує прроддій рівень на 1%,ВВП-розрив=2,5%.B=2,5-коеф.Оукена.Упр – Уф/Упр=В(U’ф-U’пр).2Зниження якості робочої сили 3.Падіння рівня життя населення 4.Зростання соціальної напруги у суспільстві.Політика зайнятості – активна(стимулювання створення нових робочх місць),пасивна(виплати допомоги по безробіттю).Малюємо криву Філіпса ст.92…Встановлює залежність між темпами інфляції і динамікою безробіття.Поширена в 50-70рр 20 ст.Сутність-існує обернена залежність між інфляцією і безробіттям.При високих темпах інфляції безр знижується.

 

29.Теорії циклічних коливань.Державна антициклічна політика та її інструменти.   Макроекономічна нестабільність – відхилення,яке набирає сталого характеру.Форми прояву макроекономічної нестабільності:1)циклічні коливання-істотні зміни обсягів виробництва(збурення виробн. у бік зростання –«перегрів»екон. або зменшення-рецесія).2)інфляція-істотне зниження купівельної спроможності грошов.одиниці і підвищення цін.3)безробіття-незайнятість працездатного населення.Економічний цикл – період часу,від початку однієї економічної кризи,до поч. ін.рух економіки від почат.однієї кризи до поч.іншої.У класичному прояві екон.цикл передбачає дві основні ознаки:повторення певних фаз(спад,нижня точка,пожвавлення,пік);регулярності або чіткої періодичності.Малюємо фази економічного циклу ст.67 Фазам економ.циклу є:спад – зменшення обсягів виробн,рецесія;депресія – нижчий рівень падіння обсягів виробн.;пожвавлення – досягнення передкризового рівня обсягів виробництва;піднесення – перевищення передкризового обсягів виробн.Економічне зростання=пожвавлення+піднесення.З другої половини 20 ст. типовими тенденціями стали: «згладжування» економічних циклів,що ускладнює на практиці виділення фаз;відсутність чіткої періодичності у настанні спадів та піднесень.У макроекономічній науці за тривалістю розрізняють основні види циклів:короткі – 3,4 р.повязані з коливанням циклів;середні-7-11 р,повязані з масовим оновленням основного капіталу;довгі-48-60 р.,або довгі хвилі Кондратєва,повязані з революційнм оновленням технологічного способу виробництва.Короткі цикли досліджували Кітчин,Мітчелл.Матеріальною основою коротких циклів є коливання цін,конюктурні зміни на тов.ринках.Середні цикли – Жугляр,Маркс,матеріальною основою є оновлення основного капіталу.Довгі хвилі Кондратьєвим,матеріальною основою є революційне оновлення технологічного

способу виробн.У макроекономічній науці відсутня єдина інтегральна теорія економічного циклу і макроекономіст різних напрямів концентрують свою увагу на різних причинах

циклічності.1.Неокласичні теорії – економічні коливання є наслідком змін природного рівня виробництва:модель реального економічного циклу Кідленда і Прескота.2.Неокейсіанські теорії – економічні коливання є наслідком негнучкості цін і заробітної плати:модель Калдора – економічні коливання пояснюються невідповідністю заощаджень та інвестцій.Малюємо графік ст.69.3.Інституціональні теорії:модель політичного конюктурного циклу-економічні коливання пояснюються змінами у політичній сфері.Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характерзується показником ВВП-розриву.У-розрив=У*-У=Упр-У.Політика антициклічного регулювання – система заходів держави,спрямованих на регулювання циклічних коливань.Напрями антициклічного регулювання:1.недопущення надмірного перегріву нац.економіки(обмеження економічної актвності на фазі піднесення)2.послаблення впливу і скорочення тривалості кризових процесів і явищ.Засобами антициклічного регулювання є:фіскальна(бюджетні видатки,податкова ставка) і монетарної(операції центрального банку на відкритому ринку,облікова ставка,норма обовязкових банківськх резервів)політики.Кейнсіанське розуміння антициклічного регулювання:основний засіб – вплив на сукупний попит(стимулювання або дистимулювання);ідея Кейнса про ефект.попит.Інструмент антициклічного регулювання – збільшення держ.видатків,включаючи дефіцитне бюджетне фінансування.Щодо неокласичного розуміння антициклічного регулювання:монетарні підходи – ключова роль у системі антициклічного регулювання відводиться заходами у грош.сфері;підходи в рамках економіки пропозції – податкове стимулювання приватної активності,тобто сукупної пропозиції.Види макроекономічних показників:1)проциклічні показники – показники,значення яких у періоді піднесення збільшується,а в період спаду – знижується(ВВП і обсяг промисл виробництва,завантаженість вироб потужностей)2)контрциклічні показники – показники,значення яких під час спаду збільшується,а в період піднесення – зниж(рівень безробіття,обсяг виробн.запасів)3)антициклічні показники – значення,яких не повязані із піднесенням і спадами в економіці(обсяг експорту та імпорту).За критеріями збігу максимальних значень параметрів із досягненням піку коливань розрізняють:впереджаючі показники,показники,що запізнюються,і що збігаються.

 

 

30)Модель економічного зростання Харрода-Домара - це економічна модель, яка пояснює економічного зростання з позицій кейнсіанської теорії. Передумовами цієї моделі є наступні: на ринку існує надлишкова пропозиція праці, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни негнучкі; вибуття капіталу відсутнє; гранична продуктивність праці і гранична норма заощаджень – сталі; модель ґрунтується тільки на 2-х суб’єктах: домогосподарствах і фірмах. У цій моделі приріст капіталу у поточному році формується за рахунок інвестицій попереднього року: ∆K_t=I_t-1. Основною умовою рівноважного зростання є рівновага попиту і пропозиції: ∆AD=∆AS. Згідно з формулою мультиплікатора(m=∆Y/∆I=AD_t /∆I_t), приріст попиту – це добуток мультиплікатора на приріст інвестицій: AD_t=m*∆I_t. m*∆I_t= (1/1-с´)* ∆I_t=(1/s´)*∆I_t=∆I_t/s´. тепер розглянемо приріст пропозиції: ∆AS=(∆Y/∆K)* ∆K_t=(∆Y/∆K)*I_t-1. Тепер прирівняємо приріст попиту до приросту пропозиції: ∆I_t/s´=(∆Y/∆K)*I_t-1. Обидві частини рівняння помножаємо на s´ та ділимо на I_t-1.Oтримаємо: ∆I_t/∆I_t-1=(∆Y/∆K)*s´.  Оскільки k=∆k/∆Y, то 1/k=∆Y/∆k. підставляємо отримане у формулу і отримуємо: ∆I/∆I_t-1=s´/k. Отже можемо вивести фундаментальне рівняння економ зростання за моделлю Харрода-Домара: t_(y)= s´/k. Тобто за цією моделлю темп економічного зростання прямо пропорційний схильності до заощаджень і обернено пропорційний капіталомісткості виробництва.

31) модель економічного зростання Солоу. Модель було розроблено в 50-60 р. 20ст. передумовами цієї моделі були наступні:існує досконала конкуренція на ринках ресурсів; існує постійна норма вибуття капіталу; спадна гранична продуктивність капіталу. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, ф його в-во на 1-го працюючого, тобто збільшення продуктивності праці. Капіталоозброєність ставиться в залежність від таких факторів: запасу капіталу, приросту населення та технічного прогресу. інвестиції=заощадженням. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності і це можна побачити на перетвореній виробничій функції(рис 1). На рис 2 представлено 3 точки капіталоозброєності праці: точка К^* показує стійкий рівень капіталоозброєності,за якого величина вибутого капіталу = обсягу інвестиційного капіталу. Точка К₁ – обсяг інвестицій на 1-го працюючого перевищує обсяги вибуття капіталу на 1-го працюючого. Це призводить до збільшення запасу капіталу внаслідок чого капіталоозброєність зросте і т. К₁ наблизиться до рівноважної т. К^*. точка К₂ – обсяг інвестицій менший від обсягу вибулого капіталу. За цих умов обсяг запасу капіталу зменшується, тобто чисті інвестиції будуть від’ємними, що зумовить зменшення капіталоозброєності та змістить т. К₂ до рівноважної К^*. згідно із «золотим правилом» Солоу, основним критерієм оптимальності темпів економічного зростання є максимізація рівня споживання на одну особу. Якщо граничний продукт капіталу буде рівний нормі вибуття капіталу, то споживання буде максимальним. Перевагами цієї моделі є те, що в ній описується механізм довгострокового рівноважного економічного зростання за повного використання усіх видів ресурсів. до цієї моделі вводиться важливий чинник – технологічний прогрес. Недоліки: не відповідає на питання короткострокового економ зростання, не враховує такі обмеження економ зростання як екологічні,глобалізацій ні та ін.. незважаючи на деякі недоліки ця модель є базовою для новітніх досконаліших моделей економ зростання.

32)модель Манделла-Флемінга. Модель була відкрита на поч 60-х р.20 ст. ця модель є модифікацією моделі IS-LM і пояснює функціонування малої відкритої економіки. Передумовами цієї моделі є наступні:1) аналізується мала відкрита економіка;2) передбачається абсолютна міжнародна мобільність капіталів;3) нац. процентна ставка = світовій: якщо світова більше нац., то відбувається відплив капіталу з країни, курс валюти зменшиться, а експорт зросте; якщо світова менше за нац., відбувається рух капіталу в нац. економіку, курс валюти зросте, а експорт зменшиться;3) переливання капіталів під впливом процентної ставки позначається на курсі валюти: відплив капіталу – знижує вал курс, прилив – збільшує;4) номінальний вал курс = реальному; номінальна процентна ставка = реальній. Оскільки дана модель є модифікацією моделі IS-LM,то в ній присутні додаткові чинники: чистий експорт, екзогенно задана світова процентна ставка та курс нац. валюти. Суть моделі Манделла- Флемінга полягає в тому, що вона відображає рівновагу на 3-х ринках: товарному, грошовому і ринку валют. Вона описується наступною системою рівнянь: (1)Y=C(Y-T)+I(i^*)+G+NE; (2)M/P=L(i,Y);(3) i=i^*. 1-ше рівняння показує умови рівноваги на товарному ринку, зміст якої полягає в тому, що сукупні витрати = обсягу най в-ва і доходу. 2-ге рівняння описує умови рівноваги на грошовому ринку. 3-тє рівняння підкреслює,що у малій відкритій економіці нац. процентна ставка тяжіє до світової. (далі йде графік, але я його не вмію малювати) пояснення до графіка: розташування кривої IS залежить від рівня обмінного курсу: зростання обмінного курсу призведе до зміщення кривої IS ліворуч. Від процентної ставки та курсу валюти залежить тільки крива IS, тому саме вона зміщується на графіку, а крива LM залишається незмінною.

33)Номінальний і реальний валютний курс. Фіксований і плаваючий вал курс та фактори, що визначають вал курс. Результати зовнішньоекономічної діяльності кожної країни значною мірою пов’язані з курсом нац.. валюти. Валютний курс – це ціна національної грошової одиниці, яка виражена в грошових одиницях ін. країн. Валютний курс може встановлюватись у 2-х формах: пряме котирування - передбачає визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти(1 дол. США= 8,9 грн.) і обернене котирування - оцінює одиницю національної валюти пев­ною кількістю іноземної. (1 грн.=0,1 дол. США). Також розрізняють номінальний та реальний вал курс. Номінальний вал курс – це відносна ціна валют двох країн,за якими здійснюється обмін. Стан вал курсу визначають такі фактори: 1) рівень розвитку нац. економіки(розвинуті країни мають сильну валюту, виключенням є Японія, яка, не дивлячись на свій високий розвиток має слабку валюту);2) спрямованість макроеконом політики, яку проводить держава; 3) попит і пропозиція іноземних валют на внутрішньому ринку;4) соц.-політичні чинники;5) соц.-психологічні чинники. Уміжнародній практиці використовують основні режими вал курсів – фіксовані та плаваючі, а також змішані режими, які є поєднанням фіксованих та плаваючих курсів. Плаваючий вал курс офіційно не фіксується, складається на валютних ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції валют. Перевагою цього курсу є те,що він визначається ринком і тому він найефективніше забезпечує розподіл ресурсів. Недоліком є те, що невизначеність валютного курсу в майбутньому ускладнює вибір раціональної поведінки економ суб’єктів. Фіксований вал курс офіційно зафіксований рішенням ЦБ або встановлений на основі міжнародних угод. Його перевагами є те, що він є запорукою раціональної поведінки економ суб’єктів, а недоліком те, що оскільки немає надійнішого способу визначення оптимального курсу валюти, ніж ринковий, то будь-який ЦБ чи уряд не зможе зробити цю справу краще,ніж ринок, до того ж підтримка фіксованого вал курсу вимагає від ЦБ досить великих обсягів резервів. До заходів регулювання вал курсу відносять: ревальвацію(підвищення обмінного курсу) і девальвацію(зниження обмінного курсу). для України характерна девальвація.