Цілі та напрямки державного макроекономічного регулювання

Основні напрямки державного макроекономічного регулювання:

Формування правової бази для ефективного функціонування економіки – передбачає визначення і охорону прав власності, створення рівноправних умов функціонування і конкуренції підприємств різних форм власності, гарантує дотримання контрактів та ін. Управління державним сектором економіки стосується виконання функцій з організації, планування, регулювання, кадрового забезпечення, контролю діяльності на державних підприємствах. Макроекономічне прогнозування означає науковий аналіз сучасного стану та перспектив розвитку нац. економіки у цілому або її окремих елементів, розробку варіантів прогнозу, пропозицію уряду рекомендацій для прийняття оптимальних рішень та оцінку можливих наслідків ціх рішень. Планування має рекомендаційний характер, планові завдання обов’язкові лише для підприємств державного сектора. План має вигляд прогнозу економічного розвитку, визначає пріоритетні напрямки державної економічної політики. Фінансовр-бюджетне регулювання стосується державних фінансів, державного бюджету. Воно передбачає визначення джерел надходження та розмірів доходів уряду, статей та обсягів держ.видатків, регулювання дефіциту держ.бюджету. Грошово-кредитне регулювання має на меті забезпечити економіку повноцінною та стабільною національною валютою. Передбачає емісію грошей, встановлення розмірів облікової ставки та обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, регулювання діяльності комерційних банків. Регулювання структурної перебудови економіки – це регулювання стосується таких різновидів структури економіки: відтворювальна, галузева, територіальна, соціальна, зовнішньоекономічна. Регулюючи структурну перебудову економіки, держава намагається за всіма цими напрямами створити оптимальні пропорції, щоб нац. економіка мала ознаки конкурентоспроможності на світовому ринку, а також соціальної орієнтованості. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності враховує необхідність визначення та переслідування стратегічних цілей країни у зовнішньоекономічних відносинах в умовах процесу глобалізації. Державний рівень охорони природи передбачає покращення екологічних умов для проживання громадян, стимулювання раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Методи державного макроекономічного регулювання.

Адміністративні методи регулювання передбачають пряме управління з боку держави суб’єктами ринкових відносин. Це засоби дозволу, заборони, примусу. Економічні методи регулювання передбачають створення державою матеріальних стимулів для бажаної поведінки суб’єктів господарювання.

Методи прямого впливу безпосередньо впливають на функціонування суб’єктів ринку. Це можуть бути нормативно-правові акти, державна підтримка макроекономічних планів. Методи непрямого регулювання впливають на суб’єктів економічних відносин опосередковано, через їхні економічні інтереси, шляхом створення стимулів.

Державний бюджет та його структура. Дефіцит і профіцит державного бюджету.

Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система (Державний бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають центральними, обласними, місцевими. Державні видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету — це лише частина державних видатків. Доходи і видатки бюджету — це об’єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки — задовольняють загальнодержавні потреби. Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Дефіцит державного бюджету — сума, що віддзеркалює перевищення витрат бюджету над його доходами. Профіцит державного бюджету — перевищення доходів над державними витратами. Основні шляхи покриття дефіциту державного бюджету: додаткова емісія готівкових грошей; продаж державних цінних паперів; державні позики; посилення оподаткування. Можливі негативні наслідки дефіциту державного бюджету: інфляція; порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів.