Сценка «як Іван Бобир до походу готувався»

СВЯТА ТУРИСТІВ, КРАЄЗНАВЦІВ

(методичні рекомендації, свята)

 

 

Робота для участі в обласному

конкурсі на кращий

навчально-методичний матеріал

з туристсько-краєзнавчого напряму

Виконала:

керівник гуртка

Захарченко Н.В.

 

 

Обухів – 2011 р.

 

 

                                       ВСТУП

Дозвіллево-розважальний вид діяльності у туризмі є цікавим та вкрай необхідним. Його метою є змістовно організоване дозвілля дітей та молоді у різних формах ігрової та дозвіллево-розважальної діяльності: свята, тематичні вечори відпочинку, дискотеки, КВК, організація зустрічей з цікавими людьми, веселі старти, конкурси, туристичні розваги, змагання, ігри і т.д. Дані заходи в повній мірі забезпечують всебічний розвиток особистості, створюють умови розкриття дитячих здібностей та їх таланту.

Однією з форм дозвіллево-розважальної діяльності є свято. Це різносторонній захід направлений на розвиток духовних і фізичних сил дітей.

Різноманітні свята можна проводити в класі, в спортзалі, на спортивному майданчику, актовому залі, на стадіоні і взагалі на природі.

Свята доцільно проводити протягом цілого року. Тематика їх може бути різною: «Посвята в туристи», «Всесвітній День туризму», «Всесвітній День захисту дітей», «Туристичні канікули», «Земля – наш дім», «Тато, мама, я – туристична сім»я», «Світ туристичних пригод», «Зимові розваги туристів», «Свято в музеї» і т.д.

Активний відпочинок дітей передбачає спільні свята, та все ж таки більш доцільно проводити їх з дітьми молодшого, середнього та старшого віку. Тоді заходи пройдуть ефективніше і відповідатимуть меті й методам виховання дітей усіх вікових категорій.

Свято – це цікавий, улюблений вид діяльності дітей, у процесі якого збагачується накопичений дітьми життєвий досвід, поглиблюються уявлення про навколишній світ. А творча діяльність (слухання музики, декламування, спів, малювання, розігрування інсценівок, драматизації і т.д.) пробуджує у гуртківців позитивні почуття, естетичні переживання, емоційне задоволення. Граючись та змагаючись колективно, діти опановують етичні норми спілкування. Свята згуртовують та здружують колектив, популяризують та пропагують дитячо-юнацький туризм та краєзнавство, мають оздоровчу цінність, позитивний вплив різноманітних природних факторів, а поєднання їх з українськими обрядовими дійствами дуже важливе і актуальне у світлі сьогодення.

Свято повинне бути цікавим для дітей, та водночас воно потребує деякої розумової та фізичної напруги від тих, хто змагається та грає.

При правильній розробці конкурсних завдань обов»язково слід враховувати попередній досвід дітей.

На першому році навчання свята доцільно планувати на 40-60 хвилин.  У дітей основного та вищого рівня навчання свято може тривати до двох годин і більше. Запропоновані загадки, гуморески, конкурсні завдання і інше,  повинні відповідати віку дітей. Це добрі помічники інтелектуального розвитку дитини. Свято слід будувати так, аби дитина відчула себе потрібною в колективних змаганнях, могла проявити набуті знання і навички туристсько-краєзнавчої тематики, почувала себе вільно та комфортно. Активність і самостійність дитини є гарантом того, що свято пройде невимушено та цікаво. Свято – це особливий стан душі тому, перш за все воно повинно викликати у дітей радість та емоційний підйом.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Основні тези підготовки свята

1. Підготовча робота в організації свята виконується колективно. Кожен робить те, що йому до душі, що відповідає його інтересам і здібностям.

 

2. Взаємодопомога є запорукою добре підготовленого свята.

 

3. Взаєморозуміння. Турбота про настрій кожного. Загальна атмосфера у колективі.

 

4. Підготовчий період до свята відбувається у трьох напрямках.

- по – перше це створення та підтримка святкового настрою, тобто емоційної готовності дитини діяти і реагувати на все адекватно;

- по – друге, необхідно забезпечити дітям простір для святкової діяльності – самостійної, активної, різнобічної;

- по – третє, надати дітям можливість для змагально – ігрового спілкування.

 

5. Необхідні умови організації свята:

- розбудити уяву дітей;

- пригадати минулі свята;

- переглянути фотографії, альбоми попередніх свят;

- використання сюрпризів;

- цікаве оформлення залу…;

- неочікуваний гість;

- музичний супровід;

- організація виставок (фоторобіт, газет, емблем…);

- використання художньої літератури…;

- різноманітні ігри (рухливі, туристичні, інтелектуальні…);

- історичні матеріали і т.д.

 

Сценарій  свята

 «Туристичні канікули»

Святково прибрана зала. На екрані біжать титри документального фільму на туристичну тематику. Перед аудиторією в яскравих спортивних костюмах з туристичними рюкзаками за плечима з’являються ведучі. Діти голосно та дзвінко вигукують:

Ведучий: Канікули! Канікули!

            Співає все навколо!

            Канікули! Канікули!

            Чекають ліс і гори.

 

Ведуча:  Рано-вранці всі ми встали

           Сонце й небо привітали

           В подорож рушати час

           То приєднуйся до нас.

 

Ведучий: Не знають ноги наші втоми

            Щодня йдемо ми в путь

            Усім відомо, що в поході

             Потрібно знань набуть.

 

Ведуча:  Як мрію маєш ти свою

           То часу цінного не гай,

           Канікули, канікули

           В похід мерщій рушай!

Ведучий: Хто походи з нас не любить?

            Мабуть, люблять їх усі!

            Але є на світі люди,

            Що в похід – і не проси!

Ведуча: І таким, скажу я вам

          Є товариш наш Іван.

          Хоч всіма вважався, звісно,

          Найзапеклішим туристом!

 

Ведучий: Знав теорію – на «5»,

             Міг усе вам розказать,

             Хоч у справжньому поході

             Не вдалось йому бувать.

 

Ведуча:  І про це ми зараз хочем

          Сценку вам на користь показать.

                                                                    

СЦЕНКА «Як Іван Бобир до походу готувався»

Діючі особи: Іван Бобир, мама, тато, дід, баба, тренер.

 

Ведучий: Вчив Івана мудрий тренер:

 

Тренер: «Щоби вдалим був похід,

             то за день – не менше! – треба

             все продумати як слід.

             Брати – тільки необхідне,

             зайве – геть без зайвих слів!»

 

Ведуча: Що ж, Бобир наш – учень здібний:

          Все чудово зрозумів.

 

Іван Бобир: Та-ак… Ітимуть у похід (загинає пальці)

                 Мама, тато, бабця й дід! О…

 

Ведучий: Став Іванко рахувати

             Необхіднеє – як і слід.

 

Іван Бобир: (задумливо зводить очі, щось наче вираховує)

              Мама… Буде готувати!

              Тато?.. Пертиме рюкзак!

              Дід?.. Ді-і-ід… О!

              Дід – намети розбивати:

              В цьому ділі він мастак!

              Та-ак… А бабця? Хе-хе!

              Бабця рідна теж мені украй потрібна:

              У поході на привалі колискові хай співає.

(Бобир задоволено потирає руки – мовляв, усе вирішено чудово-пречудово).

 

Ведуча: Так Бобир і порішив,-

          І до рідних заспішив.

          Всі зраділи! Тільки дід

          Не схотів іти в похід,

          Хоч умів намети ставить

          За якусь мізерну мить.

 

Дід: Не похід це – а гулянка! –

   Відмахнувся вредний дід.

(махнувши рукою, відвертається)

 

Іван Бобир: Що ж, дід – зайвий,

                 Час і впуть!

                 Інше все – батьки візьмуть…

 

Ведучий: Ось і ранок: час рушати

             За Іваном у похід

             Бабця рідна, мама й тато

             Йдуть, як треба, - слід у слід…

(Перед аудиторією підтюпцем проходить вервечка «туристів», навантажених всілякими речами, явно непотрібними в поході.)

 

Дід: Всім привіт! (махає рукою) –

   Гука з балкона Бобирям вреднючий дід…

 

Ведуча: (показує на глядачів)

         Вже туристи голосисті

         Вщент шкільний забили двір –

         Ждуть Івана. Як навмисне,

         Забарився десь Бобир.

(Здивовано дивляться на вервечку «туристів»)

         Раптом зирк! Немає слів!

        Вся родина Бобирів

        До туристів крок карбує.

        Тренер (промовисто б»є себе в груди, - я мовляв, тренер)

        Де стояв – там сів! (гепається на підлогу)

 

Тренер: «Що-о-о-це-е?! (тремтячим голосом, показує на Бобирів) –

         ледь промовив згодом.

 

Ведучий: І Бобир йому (показуючи на себе) сказав:

 

Іван Бобир: Те, що треба у поході! –

                Ще й на рідних показав.

 

Ведуча: Словом, що там говорить, -

          Не пішов Іван в похід…

          А чому? Самі мізкуйте

          І по-іншому робіть!

 

Ведучий: Справді можна лише уявити, що то за похід був би в Івана, коли б він потрапив до нього. Сподіваюсь серед вас таких, як наш товариш, немає? Чи я помиляюсь? Каже те, нема? Що ж, тоді перевіримо!