2018-02-14
277
При розгляді і вирішенні справи судом першої інстанції постановляється значна кількість ухвал. Якщо цивільна справа може не закінчуватися рішенням, то без ухвал суду відкриття провадження у справі та його розвиток неможливий.
Ухвала повинна складатися, як і рішення суду, з чотирьох частин. В ухвалі зазначається: час і місце її постановлення; прізвище та ініціали судді (суддів); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог (вступна частина); суть питання, що вирішується ухвалою (описова); мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (мотивувальна); висновки суду; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження (резолютивна).
Класифікація ухвал у суді першої інстанції:
1) за стадіями, в яких постановляються ухвали
- ухвали, які виносяться при відкритті провадженні у справі (у тому числі, які можуть постановлятися до подання заяви);
- ухвали на стадії підготовки справи до судового розгляду, у ході судового засідання;
- ухвали, які постановляються після ухвалення рішення суду.
2) за процесуальною формою ухвали бувають:
- самостійні (документи, встановленої форми, в яких зазначаються владні вказівки суду щодо розвитку процесу у справі, вони постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються всім складом суду, а при одноособовому розгляді справи – суддею і приєднуються до справи);
- протокольні (мають місце у судових засіданнях, у нескладних питаннях без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її змісту до журналу судового засідання).
До протокольних ухвал ставляться вимоги тільки щодо наявності мотивувальної та резолютивної частини, оскільки інша інформація наявна у самому журналі судового засідання, до якого й заносяться такі ухвали.
Ухвала, яка має силу виконавчого документа, повинна відповідати додатковим вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Особливим видом ухвал суду є окремі ухвали. Вони постановляються тоді, коди суд під час розгляду справи виявить порушення закону і встановить причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.
ТЕМА 18. ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
Поняття та значення заочного провадження в цивільному процесі. Умови проведення (підстави) та порядок заочного розгляду справи.
Заочне провадження — це порядок розгляду і вирішення конкретної цивільної справи у випадку неявки відповідача, належним чином сповіщеного про час і місце судового засідання, що не повідомив про причини неявки, якщо він не просив розглядати справу за його відсутності і якщо проти цього не заперечує позивач.
Значення заочного провадження:
1) значне прискорення вирішення справи;
2) підвищення рівня відповідальності сторони за свої дії (бездіяльність);
3) запобігання тяганини та зловживання процесуальними правами з боку відповідача.
Умови проведення заочного розгляду справи:
1) наявність у суду даних про належне повідомлення відповідача;
2) неявка до судового засідання відповідача;
3) відсутність у суду повідомлення відповідача про причини неявки;
4) причини неявки повідомлені відповідачем, але суд визнав їх неповажними;
5) є згода позивача на заочний розгляд справи.
У певних випадках необхідними є ще дві умови. По-перше, якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, заочний розгляд справи можливий у випадку неявки до судового засідання усіх відповідачів. По-друге, якщо позивач змінив предмет або підстави позову (вимогу або факти, якими обґрунтовує свою вимогу), розмір позовних вимог, суд повинен відкласти розгляд справи для повідомлення відповідача про зміну позиції позивачем.
Своє рішення про заочний розгляд справи суд оформлює відповідною ухвалою, яка оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Форма та зміст заочного рішення.
Заочне рішення має відповідати вимогам законності і обґрунтованості. Законність - це вимога до формальної, юридичної сторони судового рішення. Вона вимагає додержання і правильне застосування норм матеріального і норм процесуального права. Вимога обгрунтованості - це вимога до фактичної, обставинної сторони рішення. Вона полягає у тому, що рішення повинно грунтуватися на всіх підтверджених обставинах, що мають значення для справи, висновки суду мають відповідати встановленим обставинам і дослідженим ним доказам. Тобто й у цьому розгляді справи суд повинен виконати всі вимоги цивільного судочинства і вирішити справу згідно із законом, який регулює спірні правовідносини на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин. Рішення суду, постановлене у підсумку заочного розгляду справи, повинно відповідати структурі і змісту. Суд до заочного рішення повинен зазначити строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Текст рішення повинен відображати специфіку заочної процедури: 1) у описовій частині буде відсутнім узагальнений виклад позиції відповідача, оскільки розгляд справи відбувався у його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно; 2) в мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання; 3) в резолютивній частині рішення, окрім вказівки на строк і порядок його апеляційного оскарження, повинно бути зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення.
