2018-02-14
591
Торговельно-економічний коледж
Київського національного торговельно-економічного університету
ЕКОЛОГІЯ
Методичні рекомендації до заліку
Київ 2014
Розділ 1. Основи теоретичної екології
Тема 1.1. Предмет і завдання сучасної екології
План
1. Екологія як комплексна наука про навколишнє середовище.
2. Завдання екології.
3. Структура екології.
4. Сучасна стадія взаємодії суспільства і природи. Ознаки глобальної екологічної кризи.
Екологія як наука сформувалася лише всередині ХІХ сторіччя, коли остаточно стало зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми у відриві від їх середовища існування. Саму назву "екологія" у 1866 році запропонував видатний німецький біолог Ернст Геккель.
Екологія - це наука про взаємозв’язки живих організмів та їх угрупувань між собою та довкіллям, про структуру та функціонування надорганізмових систем.
Основними завданнями екології є:
· встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їх угрупуваннями та умовами довкілля, дослідження структури та функціонування угрупувань організмів;
|
|
|
· розробка методів визначення екологічного стану природних та штучних угрупувань;
· спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їх наслідків;
· збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегуляції й самовідновлення;
· застосування екологічних знань у справі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів тощо;
Предметом екології є різноманітність та структура зв’язків між організмами, їх угрупуваннями та середовищем існування, а також склад та закономірності функціонування угрупувань організмів: популяцій, біогеоценозів, екосистем, біосфери в цілому.
Об’єкти екології – екосистеми, біосфера тощо.
|
Тема 1.2. Основні екологічні поняття, терміни
Та закономірності
План
1. Види та характеристика екосистем. Структура екосистем.
2. Екологічні чинники середовища.
3. Біогеоценоз. Біотоп. Біоценоз. Агроценози.
Екосистема – це сукупність різних видів рослин, тварин та мікроорганізмів, які взаємодіють один з одним та навколишнім середовищем таким чином, що вся ця сукупність може зберігатися невизначено довго.
Види екосистем:
Ø мікроекосистеми (мурашник, калюжа)
Ø мезоекосистеми (ліс, озеро, степ)
Ø макроекосистеми (материк, океан)
Ø глобальна екосистема (біосфера)
Склад екосистем (трофічна структура):
Продуценти – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок сонячної енергії, води, вуглекислого газу та мінеральних солей, тобтоздатні синтезувати складні органічні речовини з простих неорганічних сполук (рослини).
|
|
|
Консументами називають організми, які живляться готовою органічною речовиною (тварини).
Консументи 1-го порядку(фітофаги) – травоїдні.
Консументи 2-го порядку - м’ясоїдні
Редуценти – це організми, розкладають органічну речовину продуцентів і консументів (детрит) до простих сполук – води, вуглекислого газу й мінеральних солей (бактерії та гриби).
Детрит – тваринні та рослинні рештки.
Екологічні фактори – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування.
Види екологічних факторів:
Ø абіотичні (всі елементи неживої природи, що діють на живий організм);
Таблиця 1.1
Основні види абіотичних факторів
| Кліматичні або атмосферні | Едафічні (ґрунтові фактори) | Орографічні | Гідрологічні (фактори водного середовища) |
| сонячна радіація; температура; вологість, тиск | структура ґрунту; вологість; температура | фактори рельєфу | освітленість; температура; солоність, течії |
Ø біотичні (форми взаємодії різних категорій організмів):
мутуалізм - взаємовигідне пристосування різних видів організмів один до одного;
хижацтво - такі взаємовідносини між організмами, при яких одні використовують інших як їжу;
паразитизм - одна із форм співіснування організмів, з яких один (паразит) живе за рахунок іншого (хазяїна);
конкуренція - це будь-яка взаємодія між популяціями різних видів, яка несприятливо впливає на їхній ріст та виживання.
Екологічна валентність – здатність організмів пристосовуватись до змін умов середовища.
Еврибіонти мають широку пристосованість до змін умов середовища (щурі, таргани, бур’яни)
Стенобіонти – організми з малою пристосованістю до змін умов середовища (орхідея, форель).
