Необхідність держ. регул-ня підр-цькою діяльністю (форми, методи)

Наприкінці XIX ст. почався перехід нижчої стадії капіталізму у
вищу, який завершився на рубежі двох століть. Домінуюче місце в
економічній системі посіли крупні монополістичні підприємства,
найадекватнішою формою існування яких стала акціонерна власність.
Такі підприємства почали вивчати ринок, залучати до управління
виробництвом і власністю широке коло менеджерів (завдяки чому
відбулось відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції),
впроваджувати досягнення науки у виробництво, нові форми
організації виробництва і праці Вони сприяли подальшому
поглибленню суспільного поділу праці, розширенню масштабів ор
ганізованості та планомірності.
Водночас підприємницька діяльність у межах монополізованого
сектора економіки супроводжувалась встановленням монопольно
високих цін, що гальмувало науково-технічний прогрес;
перерозподілом частини вартості, створеної на дрібних та середніх
підприємствах, на користь крупних монополій, що ще більше посилило
нерівномірність у розподілі багатства; поглибленням внаслідок
названих процесів економічних криз перевиробництва (свідченням
чого була найглибша криза 1929— 1933рр.).
Все це зумовило необхідність державного регулювання різних
організаційних форм підприємництва (індивідуальних підприємств,
партнерств і корпорацій), різних типів і форм власності, у межах
яких здійснюється це підприємництво.
Державне регулювання підприємницької діяльності — комплекс
форм, методів і засобів державного впливу на діяльність
підприємств та організацій з метою створення нормальних умов їх
функціонування і розвитку, послаблення негативних тенденцій від
такої діяльності.
Основними методами державного регулювання підприємницької
діяльності є адміністративні, правові та економічні.
Адміністративні методи — способи і форми регулювання, які
базуються на силі державної влади, містять заходи заборони,
дозволу і примусу та втілюються в життя за допомогою указів,
розпоряджень.
У розвинутих країнах світу адміністративні методи регулювання
підприємницької діяльності застосовуються здебільшого у сфері
охорони довкілля. Водночас їх роль значно зростає у складних
критичних ситуаціях.
Правові методи — способи і форми регулювання підприємницької
діяльності, які втілюються в практику за допомогою прийняття
відповідних законів.
Прикладом такого регулювання є антимонопольно законодавство і
антимонопольна діяльність держави.
Економічні методи — способи і форми регулювання, які
ґрунтуються на використанні податків, грошово-кредитних важелів,
цін і тарифів тощо.
Серед економічних методів розрізняють прямі (за допомогою
бюджетної політики) та непрямі (за допомогою податкової,
інвестиційної, амортизаційної та інших форм економічної політики).
Якщо прямі методи дають швидкий ефект, то непрямі — через відносно
тривалий проміжок часу. Так, після прийняття нового податкового
законодавства очікуваний ефект спостерігається, як правило, через
1,5—2 роки.

2) Державне регулювання підприємництва.

 

Економічні ризики в підприємницькій діяльності.

 

1. Ризик – це вірогідність виникнення збитків або недоотримання доходів в порівнянні з прогнозованим варіантом".

2. "Під ризиком прийнято розуміти вірогідність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появу додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності". ("Ризики в сучасному бізнесі")

3. "Ризик – це дія (діяння, вчинок), що виконується в умовах вибору (у ситуації вибору сподіваючись на щасливий результат), коли в разі невдачі існує можливість виявитися в гіршому положенні, чим до вибору (чим в разі не здійснення цієї дії)". ("Ринок і ризик")

4. Ризик – це діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно і якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі і відхилення від мети" ("Ризик і його роль в суспільному житті")

Стосовно економічної сфери діяльності категорія ризику має сенс лише відносно осіб, що приймають рішення (в першу чергу власників фірми, її менеджерів, партнерів і конкурентів, державних і суспільних органів – учасників ринку) і лише відносно доступних альтернативних варіантів цих рішень. Подібна ситуація особливо характерна для ринкових економік, що забезпечують в порівнянні з плановим господарством відкритіший доступ на ринок для самостійно функціонуючих економічних агентів.

Для цілей даного курсу можна визначити ризик як подію або групу родинних випадкових подій, що завдають збитку об'єкту, що володіє даним ризиком.

Випадковість (непередбачуваність) настання події означає неможливість точно визначити час (а інколи і місце) його виникнення

Причини ек. Ризиків

Діяльність менеджерів обтяжена ризиком. Він може бути меншим чи більшим, але зовсім уникнути його неможливо. Значний успіх без ризику — утопія. Ризик визначається багатьма причинами, наведемо деякі з них. По-перше, науково-технічний прогрес (НТП) формує нову систему орієнтацій людини, радикально змінює предметне середовище, у якому вона живе. Якісно іншими стають значення та співвідношення продуктивної інноваційної діяльності. Створюється атмосфера гострої потреби в новаторських, сміливих рішеннях, відбувається пошук принципово нових, що раніше не використовувалися, неординарних шляхів розв'язання складних сучасних задач. За таких умов менеджери різних рівнів управління вимушені йти на ризик. НТП надає діяльності багатьох менеджерів творчого характеру. Тобто ризик пов'язаний з творчою діяльністю, що характеризується неповторністю, оригінальністю, унікальністю, зумовлений суттю творчого процесу, особливостями впровадження нового у практику, необхідністю розв'язування суперечностей між подіями та процесами, що з'являються у суспільстві і старими способами соціального регулювання. По-друге, середовище діяльності людей все більше стає ринковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає недетер- мінованість та невпевненість щодо отримання кінцевого результату, а, отже, зростає і ступінь ризику. Ринок — досить жорстка система, що вимагає від кожного великої фізичної та інтелектуальної віддачі. Конкуренція не визнає кволих. У США, наприклад, щорічно створюється 10,5 млн нових фірм і 80 % з них стає банкрутами протягом першого ж року існування. По-третє, діяльність багатьох людей набуває підприємницьких рис. А підприємець (менеджер) обов'язково ризикує. Тому йому притаманні такі риси як незалежність та нестандартність дій, новації щодо досягнення мети, сміливість та винахідливість, орієнтація на досягнення якомога кращих результатів. Форми прояву підприємництва здебільшого носять індивідуальний характер. Це характерно для ситуацій, пов'язаних з ризиком, коли людина виходить за вузькі межі стереотипів. Ризик — це жорстка перевірка особистих якостей, професійності, здатності вірно орієнтуватися в оточуючому нас світі. Власне ризик залучає підприємця до системи природного добору через гостру конкурентну боротьбу. По-четверте, на порядку дня стає питання глобального ризику. Він пов'язаний зі зростаючою небезпекою самознищення цивілізації як наслідку якоїсь катастрофи (про неї нагадує Чорнобильська АЕС, небезпека ядерної війни), екологічної небезпеки (внаслідок забруднення оточуючого   середовища), вичерпання ресурсів (енергетичної кризи), продовольчої проблеми (у зв'язку з нарощуванням дефіциту продовольства та пов'язаних з цим хвороб та епідемій), несприятливої демографічної ситуації (у зв'язку з неконтрольованим зростанням чи зменшенням кількості населення). На рис. 1.7. наведена схема, за якою можна аналізувати ризик, зумовлений внутрішніми та зовнішніми, по відношенню до об'єкта (господарської системи), причинами.                                 > Причини виникнення невизначеності та зумовленого нею ризику поділяються на три групи [II]. Перша група. Більшість пов'язаних з економікою процесів є принципово індетермінованими. Таким, наприклад, є науково- технічний прогрес, хід якого неможливо точно спрогнозувати. Важко передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток смаків споживачів тощо. Друга група. Це економічно оптимальна неповнота інформації, бо іноді більш доцільно працювати з неповною інфор- мацією, ніж збирати вкрай високовартісну практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інформації, обумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, оскільки ця обмеженість пояснюється економічними причинами. Сюди слід віднести і неточності, що виникають з наближених методів оцінювання даних, наприклад, вибіркові спостереження і експертні оцінки. Зниження цих неточностей теж потребує певних додаткових затрат.