2018-02-14
571
Причини розпаду:
1.Величезні кордони імперії, що затрудняло керівництво держави з одного центру
2.Інтефікація зовнішньої загрози (Активізація нападів варварів на північні кордони імперії, агресія новоутвореної держави Сасанідів на Сході)
3.Відмінності в культурному розвитку на Заході та на Сході імперії.
З початку 4 ст. посилюється де централізаторські процеси. Вони активізувалися за правління Діоклетіана (284-305 рр), коли була утворена система тетрархії (поділ управління імперією між кількома особами). Але вона не дала очікуваних результатів і згодом призвела до активізації громадянських воєн. Набирає все більшого впливу нова столиця Константинополь, заснована імператором Константаном, натомість відбувається занепад Риму. Все час все відчутнішими стають напади варварів, особливо на рейнському та дунайському кордонах (алемани, маркомани, готи тощо). На східні кордони імперії активізуються напади Сасанідів (поразка Римської армії біля Ктетисфона імператора Юліана (360-363 рр). Найбільш в чутного удару внутрішній єдності імперії була завдано готами. Останні під тиском гунів рушили з своїх традиційних територій і попросили в імператора Валента ІІ дозвіл на поселення в Фракійському діоцезі (375-376 рр). Але на новому місці вони почали притіснятися місцевими чиновниками, і в результаті підняли повстання. Імператор Валент ІІ був розбитий готами в битві під Адріанополем 9 серпня 378 р., і сам загинув у битві. Амман Марселін порівнював цю поразку з битвою під Каннами. Наступник Валента Граціан, для боротьби з варварською загрозою призначив Августом Сходу свого полководця Феодосія І, а сам відправився для боротьби з алеманами, які прорвали кордон на Рейні. Разом вдалося тимчасово подолати загрозу з боку варварів. Готи на правах федератів були поселені на правах федератів в Мезії. Тим часом на Заході знову спалахнула громадянська війна у якій загинув Граціан. Феодосій розпочав боротьбу за возєднання імперії, і в 394 р. розбив свого головного суперника Євгенія. Саме Феодосію востаннє вдалося об’єднати імперію, але лише на рік. В 395 р. він помер, його нащадками стали його сини Аркадій та Гонорій, які отримали відповідно в управління Східну та Західну імперії. Це був остаточний поділ держави. Західна Римська іпреія проіснувала до 476 р., а Східна припинила своє існування в 1453 р. під ударами турків.
Конкретно-історичні обставини падіння Західної Римської імперії
Після поділу імперії на дві частини, її Західна частина постійно перебувала у становищі загостреної кризи. Поступово зменшуються її кордони. Деякі провінції залишаються спеціально (наприклад, Британія в 407 р), і нші поступово відколються. На території імперії утворюються незалежні варварські королівства. Збільшується роль варварів в житті держави, варвари становлять основну частину римського війська. Характерно, що навіть фактичними керівниками стають вихідці з варварського світу, як от вандал Стиліхон (395-408), свев Рацимер тощо. В цей час остаточно свій статус столиці втрачає Рим, столиця переноситься в Равену. Саме «вічне місто» стає жертвою варварів – в 410 місто захоплюють вестготи на чолі з Алларіхом, а в 455 вандали на чолі з Гейзеріхом. Великого удару завдали по залишкам могутності імперії завдали гуни. Але цю проблему ще вдалося подолати. В 456 р. в «битві народів» на чолі з «останнім Римлянином» Аецієм у союзі з вестготами та франками вдалося завдати умовної поразки гунам на чолі з Аттілою. Але це була остання перемога Риму. На початок 70-х рр. територія імперії фактично обмежувалася Італією. В серпін 475 р. римський полководець Орест скинув імператора Юлія Непота та проголосив імператором свого неповнолітнього сина Ромула Августула. Але вже наступного року повстали варварські загони армії, на чолі з скіфом Одоакром. Вони вимагали 1/3 територій в Італії для поселення, нащо вотримали відмову. Тоді Ореста було вбито, а Ромула було відправлено в Неаполь. Одоакр відмовився від проголошення себе імператором і натомість відправив імператорські релалії Східному імператору Зенону і формально визнав його владу. Офіційно днем ліквідації Західної Римської Імперії вважається 23 серпня 476 р.
