Гарантії законності в діяльності органів Антимонопольного комітету

Сутність юридичних гарантій законності складають: норми права (матеріальні та процесуальні), діяльність відповідних суб’єктів по застосуванню цих норм та способи забезпечення законності (контроль та нагляд).

Розглядаючи гарантії законності в діяльності Антимонопольного комітету України, необхідно вказати на те, що всі норми права утворюють єдину, цілісну, ієрархічно розгалужену систему, між елементами якої існують структурні, функціональні й інші зв’язки. Завдяки наявності таких зв’язків реалізація кожної конкретної правової норми безпосередньо залежить від дієвості інших норм права, які тим чи іншим способом з нею пов’язані. До гарантій законності вчені відносять різні за своїм змістом нормативно-правові засоби. Існує думка, що всі процесуальні норми, які встановлюють визначений порядок процесуальних дій, є гарантіями законності [3]. Однак при цьому не враховується те, що далеко не всі адміністративно-процесуальні норми виступають як гарантії законності. При цьому ми виходимо з того, що призначення адміністративно - процесуальних норм полягає в тому, щоб забезпечити реалізацію відповідних матеріальних адміністративно-правових норм. Разом з тим забезпечення реалізації матеріальних норм ще не означає забезпечення законної реалізації самих адміністративно-процесуальних норм. Завдання ж гарантій законності полягає не тільки в тому, щоб забезпечити за допомогою встановлення процесуальних норм законну реалізацію норм матеріальних (це в більшій мірі властиво процесу правотворчості), але й у забезпеченні законного застосування самих процесуальних норм.Слід при цьому звернути увагу на те, що адміністративно - процесуальні норми в діяльності Антимонопольного комітету України часто уявляють собою первинні установлення, які фіксують визначені обставини, що мають значення у вирішенні справ про адміністративні правопорушення. Такі процесуальні норми не мають об’єкта гарантування (того, на забезпечення чого вони спрямовані), адже вони самі є об’єктом гарантій законності, тобто мають потребу у відповідному забезпеченні. Так, ст. 247 КУпАП встановлює обставини, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, не може виступати як гарантія законності, тому що самі по собі зазначені обставини є первинними установленнями. Призначення ж гарантій законності не в установленні порядку реалізації (застосування) норм, а в забезпеченні вже заданого, що міститься в адміністративно-правових нормах порядку. Наприклад, процесуальні гарантії діяльності Антимонопольного комітету України полягають у праві прийняття загальнообов’ язкових рішень, та його діяльність і процедура повинні бути абсолютно прозорими для підприємців, для пересічних громадян, юристів, адвокатів, які представляють ті чи інші інтереси. Серед цих процесуальних гарантій - право на ознайомлення з матеріалами справи, на заявлення клопотання про призначення експертизи і право брати участь у прийнятті рішення Антимонопольним комітетом України, участь в обговоренні рішень осіб, які є заявниками або відповідачами. На мій погляд,це призведе до того, що рішення будуть більш професійними, виваженими і відповідатимуть тим юридичним фактам, які досліджуються Антимонопольним комітетом України. Вважаємо, що така юридична гарантія законності в прийнятті рішення має бути запроваджена стосовно всієї гілки органів виконавчої влади.Одночасно необхідно відзначити, що деякі матеріальні правові норми є гарантіями законності. В якості такої, наприклад, виступає ст. 19 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” [4], що передбачає неприпустимість втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб’ єктів господарювання, а також політичних партій та інших об’ єднань громадян чи їх органів у діяльність Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень забороняється, за винятком випадків, визначених законами України.

 Варто вказати і на те, що юридичні гарантії законності в діяльності Антимонопольного комітету України визначають межі повноважень посадових осіб. Так, у ст. 255 КУпАП відзначається, що посадові особи Антимонопольного комітету України уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати стягнення тільки в межах наданих повноважень.

 Розглянуті гарантії спрямовані на забезпечення як інтересів працівника Антимонопольного комітету, так і інших осіб. Вони націлені на правомірну і повну реалізацію всіх необхідних у кожному конкретному випадку адміністративно-правових норм і можуть бути здійснені тією чи іншою мірою всіма учасниками відповідних правовідносин. Наприклад, ст. 29 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” зазначає, що працівники Антимонопольного комітету України при виконанні службових обов’язків є представниками державної влади, їх особисті і майнові права охороняються законом нарівні з працівниками правоохоронних органів. Життя і здоров’я працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, службові обов’язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій, визначених ст. 2 Закону України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів з Державного бюджету. Крім того, до норм, що визначають юридичні гарантії законності в діяльності Антимонопольного комітету, відносяться норми, які закріплюють відповідальність, що є одним із засобів правового гарантування. Наприклад, ст. 18 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”. Характеризуючи зміст гарантій законності в діяльності Антимонопольного комітету України слід зазначити, що немає правових гарантій, які б існували самостійно.Гарантії, зумовлені правовими нормами, можуть виступати у вигляді принципів, прав, обов’язків, відповідальності, юридичних фактів, контролю і нагляду.Правові норми, які визначають гарантії законності, можуть виступати у вигляді принципу.

 До норм, що закріплюють гарантії у вигляді прав, можна віднести право оскарження, межі компетенції, пільги і заохочення. Наприклад, відповідно до ст. 32 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

Юридичні норми, які визначають межі компетенції працівників Антимонопольного комітету України у сфері формування та реалізації конкурентної політики, розглядаються нами також як гарантії законності у вигляді прав. Наприклад, ст. 255 КУпАП зазначає, що посадові особи Антимонопольного комітету, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати стягнення тільки в межах наданих їм повноважень. Унаслідок цього передбачені в законі межі прав посадових осіб, виступають як гарантії.

Правові норми, які визначають пільги та заохочення, безумовно відносяться до розглянутого виду гарантій. Як приклад даного виду можна розглядати ст. 9 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, в якому наголошується, що Голова Антимонопольного комітету застосовує заходи щодо заохоченння та накладає дисциплінарні стягнення.Правовими нормами, які визначають гарантії у вигляді обов’язку варто розглядати п. 10 ст. 14 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” [Там само], який зобов’язує надавати для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють.

 Слід зазначити, що встановлені юридичними нормами заборони також відносимо до правових гарантій законності у вигляді обов’язку. Так, у ст. 22-1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” передбачено, що за розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.

 Передбачені законом фактичні обставини (юридичні факти), з наявністю яких норма права пов’язує можливість використання встановлених повноважень, розглядається нами як вид гарантій законності. Точний опис юридичних фактів у діяльності Антимонопольного комітету України має велике значення, тому що вони орієнтують працівників на правомірні дії в різних службових ситуаціях.Так, ст. 20 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренцію” [5] в якості юридичних фактів, при наявності яких працівник Антимонопольного комітету має право застосовувати стягнення, називає факт вчинення дій визначених Законом як недобросовісна конкуренція.Ст. 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначає суб’єктів, порядок здійснення контролю за діяльністю Антимонопольного комітету України. Ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” встановлює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Викладене дозволяє зробити висновок про те, що до правових гарантій законності в розглянутій сфері діяльності відносяться такі адміністративно-правові норми:
а) норми матеріального права, що мають безпосередню мету забезпечення законності в діяльності Антимонопольного комітету (тобто сама наявність таких норм - уже гарантія законності);
б) адміністративно-процесуальні норми, що безпосередньо “обслуговують” дію матеріальних норм права, тобто забезпечують правомірну реалізацію останніх шляхом свого застосування.

 При цьому дані норми можуть визначати гарантії законності у вигляді принципів, прав і обов’язків, відповідальності, юридичних фактів, контролю і нагляду.

Юридична (правова) діяльність виступає стосовно норм права не як загальна категорія, що охоплює безліч норм, які виступають “обслуговуючими елементами” самої діяльності, а як форма реалізації правових норм, що забезпечують законність у діяльності Антимонопольного комітету України.

 Аналізуючи проблему гарантій законності, В. Скобелкін дійшов висновку, що практична діяльність, яка має правове значення і спрямована на забезпечення здійснення прав громадян, включається до гарантій, і її цілком можна називати не організаційно-правовою гарантією, а правовою (юридичною), що, на наш погляд, і є найбільш коректним рішенням. Тому до гарантій законності в діяльності Антимонопольного комітету України ми відносимо не тільки норми матеріального і процесуального права, що мають безпосередньою метою забезпечення законності в розглянутій сфері суспільних відносин, але і діяльність визначених суб’єктів по застосуванню цих норм.

Так, І. Самощенко стверджує, що саме з метою забезпечення правомірного застосування норм права і вводяться гарантії законності, які водночас відмінні від способів забезпечення законності, для яких більш властивою є функція виявлення і відновлення порушеного стану. “У зв’язку з цим гарантії законності займають самостійне (стосовно способів) місце в механізмі забезпечення законності і підлягають окремому визначенню”.

Е. Черенков, у свою чергу, вважає, що на відміну від гарантій, способи забезпечення законності не є частиною безпосереднього процесу застосування заходів впливу, і тому їхня дія не закінчується його завершенням. “Реалізація способів виходить за рамки процесу правозастосування і виявляється ефективною у випадку, коли “не спрацювали” гарантії законності”.

При розгляді спірних проблем насамперед необхідно виходити із самих термінів “гарантія” і “спосіб”. Якщо гарантія означає певним чином забезпечення в повному обсязі чого-небудь, зокрема охорону, захист, то спосіб означає знайдений чи встановлений вид діяльності по забезпеченню чого-небудь [6].
Тому, розглядаючи гарантії законності, мова повинна йти і про способи, засоби, механізми, що забезпечують реальність режиму законності. Доцільно включити до складу гарантій способи забезпечення законності, тому що останні виконують функції гарантій забезпечення законності в усіх сферах діяльності Антимонопольного комітету України. Адже правові (юридичні) гарантії законності націлені не тільки на підтримку ефективної реалізації і застосування правових норм, але і на створення результативного механізму по попередженню, виявленню та припиненню правопорушень і відновленню порушених правових норм.