Тема і ІСхеми системи очищення газів, що відходять від агрегатів у прокатних та ливарних цехах

9.1. Схеми очищення газів в прокатних цехах

При роботі станків для виготовлення сортового та листового металу в

приміщення цеху викидається велика кількість пилу. Зокрема біля станків гарячого тиснення прокату запиленість повітря доходитьдо 4400 мг/мЗ, а у листовому прокаті - 2400 мґ/ мЗ. Боротьба із запиленістю повітря тут здійснюється в основному гідророзливом компактним струменем води безпосередньо зі поверхні прокатного металу. ГІри цьому запиленість повітря зменшується до 99%. При плющенні металу із спеціальних сталей подачу води, для боротьби з пилом здійснюють під укриттям пркатних клітей з аспіраційною вентиляцією та очищенням запиленого повітря у мокрих відцентрових апаратах (скруберах).

На верстатах холодного прокату ґметалу для його охолоджуваная подають водо масляну емульсію, яка вижарюється і забруднює парою цехи. Для уловлювання пари цієї емульсії кліті обладнують укриттями, з під яких здійснюють відсмоктування газів з подальшим їх очищенням в спеціальних апаратах.

Для зачистки поверхонь блюмів та слябів (великогабаритний сортамент прокату) застосовують машини очищення в яких за допомогою пальників, що працюють на природному газі з домішком кисню на поверхні металу створюються температура до 2000 °С. При цьому поверхня металу пропалюємся на глибину 1.5 - 2.5 мм. Для видалення гранульованих шлаків з поверхні прокатного металу подають воду під високим тиском. В результаті цього процесу виділяється певна кількість газу, що містить пил та водяну пару.

Кількість газу, що виділяється від машини вогняної зачистки залежить від її продуктивності і в суміші з повітрям коливається від 150 до 200 тис. м³/год. Температура ґазової суміші 65-70°(С.

і

хімічний склад газо-повітряної суміші;

С02 - 1.7%;

02 - $8.5%; N2 - 69.2%; CO - 0,6%.

Запиленість газу становить 3-6 г/мз.

Дисперсний склад пилу:

0.5-5 мкм - 11%

5-10 мкм - 16%;

10-15 мкм-8%;

15-20 мкм - 5%;

20-30 мкм 4-10%;

30-40 мкм - 5%

40-50 мкм - 5%;

Більше 50 мкм 40%.

В складі пилу переважають окисли заліза, окисли марганцю, кальцію, кремнію та ін.. елементів. Щільність пилу - 4 г/см".

У- відповідності- з дисперсністю пилу очищення газу рекомендують здійснювати' у швидкісному пиловловлювачі, що складається із турбулентних пробивачів для уловлення мілко дисперсного пилу та мокрих відцентрових апаратів для укрупнення фракцій.

Використання мокрих відцентрових апаратів малоефективно, так як вони не можуть із газу видалити мілко дисперсні частки пилу. Після очищення газ викидається димососом або млинним вентилятором через трубу в атмосферу.

В процесі виробництва холоднокатаного листа, проволоки, труб перед нанесенням захисних Антикорозійних покриттів поверхню цих виробів піддають травленню у ванні в сірчаній або соляній кислоті., В процесі травлення і^: нанесення¹ металопокриття у виробниче приміщення і атмосферу також виділяють пари цих кислот та ін. шкідливі речовини. Для боротьби з цим травильні ванни накривають парасольками і через ці укриття або ж бортові відсмоктування видаляють заборонене повітряна потім його очищають в абсорберах. В абсорбері застосовують насадочні скрубери, турбулентні пробивачі та ін апарати. Для захисту трубопроводів і апаратів від руйнуючої дії кислот їх виготовляють кислотостійкими.

Якщо температура відсмоктуємого повітря до 50°С повітроводи виготовляють із винипласта,а при більш високій температурі газові тракти і самі апарати виготовляють із нержавіючої сталі. При застосуванні вуглеродної сталі їх внутрішню поверхню гумують або ж покривають спеціальними кислостійкими покриттями або лаками. Зовнішню поверхню покривають епоксидною смолою. При відсмоктуванні з кожного 1 м² дзеркала травильних ванн з продуктивністю 10000 м³/год пари: кислоти, що містяться в забрудненому повітря мають такі концентрації: сірчаної кислоти - 15-20; азотної кислоти - 35-40; соляної кислоти - 35-40; втористого водню- 4-5. 9.2 Схеми очищення газів в ливарних цехах

Тут повітря забруднюється пилом, окислом вуглецю, сірчистим ангідридом. Пил виділяється від роботи пристроїв землепідготовчого відділення, транспортного устаткування, вибивних решіток, віддерочно- шліфувальних верстатів і ін. Електросталеві печі, і вагранки виділяють пил і гази. Окисел вуглецю виділяється від вагранок і при заливі чавуну у форми.

Сірчаний ангідрид утворюється при спалюванні коксового і доменного газів в сушарках, печах та в ін. устаткуваннях. Пилящі і виділяючі шкідливості устаткування закривають укриттями, з-під яких аспіраційною, вентиляцією створюється така швидкість повітря в отворах укриттів яка усунула б викиди пилу і газів у виробниче приміщення.

Відсмоктуюче повітря перед викидом в атмосферу повинне, піддаватись очищенню. Очищення запилиного повітря в ливарних цехах здійснюють в сухих і мокрих циклонах рукавних фільтрах та ін. апаратах, залежно від запорошеності повітря та дисперсного пилу.

Практика показала, що уловления дрібних частинок пилу, розмірой менше 5мкм здійснюють за одноступеневою схемою очищення з використанням мокрих відцентрових циклонах.

Вагранки і електродугові печі є основними джерелами забруднення атмосфери в ливарних цехах. У вагранках де, правлять чавун, виділяється гази що містить мілкодисперсний пил. Кількість газу задежить від продуктивності вагранки, наприклад при продуктивності вагранки, наприклад- при продуктивності вагранки від 2 до 4 т/год кількість димових газів становить від 2000 до 4600м³/год, а при 5-10т/год - 4600-12000м³/год., при 10-15: т/год 12800-30000м³/год. Температура вагранкових газів від 100°С до 600°С, в деяких випадках -900°С. Газ складається із окислів вуглецю, сірчаного ангідриду та ін. компонентів. Запиленність газу залежать від складу шихти в середньому складає ІЗг/м³.Щільність пилу-2,56 г/мЗ

Дисперсійний склад пилу в %, мкм:

(0,5-5)- 16,6; (5-10) -13,3; (10-25)- 16,0; (25-50) 13,2

(>50) 40,9 для гарячого дуття (5-10)-2,4; (10-15)-6,2;

(25-50)-21,8;(>50) 69,9- для холодного дуття.

Гази, що відводяться від вагранок очищаються як в сухих, так і в мокрих апаратах газоочистки. Використання інерційних або відцентрових апаратів не забезпечує потрібну ступінь очистки, оскільки в них не уловлюється мілко дисперсний пил. Більш ефективні являються пиловловлювачі використанням турбулентних газопромивачів, електрофільтрів і тканинних фільтрів.

При сухому методі газів застосовують схему, яка складається з установлених послідовно по ходу газу поверхневого холодильника для охолодження газу, відцентрового циклону для його очищення від пилу і електрофільтрів(типу ВП, ОГ, ДВП, ДВП-БЦ, ДГГШ).

При застосуванні мокрих способів очищення газів ефективно працюють схеми із застосуванням труб Вентурі і електрофільтрів після його охолодження в поверхневих охолоджувачах або в скрубері. Зкоагульованний пил в трубах Вентурі з газами направляють в мокрий електрофільтр, а потім через димому трубу в атмосферу.

Широко застосовують також закриті вагранки з системою очищення газу від пилу та допалюванням окислу вуглецю. В таких вагранках спочатку гази попадають в в камеру охолодження, а потім прямують для очищення в систему, що складається з труб Вентурі і циклонних каплевловлювачів. Після очищення газ димососом прямує в рекуператор, де його допалюють а потім викидають в атмосферу.

Література

1. Очистка газов в металлургии, М.Я.Юдашкин.М.-"Металлургия", 1976с.,325-333.

Тема 43«Експлуатація апаратів сухого пиловловлювання

Загальні положення

' Причини незад^щільної роботи апаратів в газоочисних системах в основному наступні:

1. Відхилення режиму роботи технологічного агрегату (печі, сушильного барабана та ін.) від передбаченого проектом. Так зміни об'єма газів, що відходять, температури істотно впливають на роботу газоочисних пристроїв. Це часто буває при інтенсифікації технологічного процесу і збільшенні продуктивності апарату. Якщо це було не враховано при проектуванні системи очисних споруд, то ці відхилення необхідно ураховувати найближчим часом.

2. Спалення мазуту, замість газоподібного палива в печах приводить'до заростання активної частини електрофільтру продуктами спалення мазуту. Для видалення цих відкладень з поверхні газоочисних апаратів, в т.ч. і в батарейних циклонах доводиться вдаватися до промивки їх гарячою водою.

3. Низька якість виготовлення газопиловловлюючого устаткування негативно відбивається на його роботі та ефективності очищення, наприклад, електрофільтрів. При цьому скорочується міжремонтний період роботи апарату. Тому доцільно виготовлення устаткування газоочистки проводити на спеціалізованих заводах з комплексною поставкою всього допоміжного устаткування.

4. Недостатня кваліфікація обслуговуючого персоналу заводів або промислових підприємств в питаннях санітарного очищення газів, що відходять. Газоочисні споруди є частиною основного технологічного устаткування, працюють краще, ніж ті апарати, що забезпечують тільки санітарне очищення газів, що відходять. Переробка доломіту та ін. мінеральної сировини характерна тим, що вловлений пил повертається в технологічний процес і утилізується.

Ефективність роботи більшості пиловловлюючих апаратів залежить від можливих підсосів зовнішнього повітря або перетікання газів у середині апаратів. [Де приводить до зменшення об'ємів газів, що очищаються, до корозії металу внаслідок зниження температури димових газів нижче за краплю роси в місцях підсосу повітря, а також збільшенню об'єму на виході газу. Попередження підсосу повітря через йилеспускні пристрої та безперервне видалення вловленого пилу є основними чинниками задовільної роботи кожного апарату. Для кожної пиловловлюючої установки залежно віл фізико-хімічних властивостей і кількості вловлюючого пилу, параметрів димових газів, типу вживаних апаратів є оптимальний режим їх роботи.

На кожний апарат в системі пиловловлювання повинен бути складений технічний паспорт або регламент з приведенням докладного очищення установки та виконанням інструкції з експлуатації, в тому числі і з експлуатації в оптимальному режимі. Всі установки проходять випробування на ефективність роботи і приймаються по акту. На кожну елекгрогазоочисну установку заводять експлуатаційний журнал здачі-прийому змін, а також журнал планових оглядів і ремонтів. Установки повинні бути забезпечені запасними частинами деталей.

1 Іиловловлюючі установки повинні підлягати періодичному огляду, поточному, планово-попереджувальному та капітальному ремонтам. Перший - через один-два місяця; другий - по мірі необхідності; третій - не рідше двох разів на рік; четвертий - установлюють залежно від характеру виробництва і під час проведення планово-запобіжних ремонтів і згідно з висновків дефектної комісії. Останній передбачає заміну частини газоочисного устаткування або його повне відновлення. При прийомі-передачі зміни приймаючий черговий разом із тим, хто здає зміну зобов'язаний перевірити режим роботи установки та ознайомитися із записами, зробленими в змінному журналі; ретельно оглянути пиловловлююче устаткування; перевірити свідчення контрольно-вимірювальних приладів; наявність інструменту, запчастин, інструкцій та захисних засобів.

В змінному журналі записують: порушення режиму роботи апаратів, які були в перебігу зміни; відключення частини устаткування або перекладу роботи на резервне устаткування; час включення під напругу і виключення електрофільтру; довідки з ручної або автоматичної підтримки режиму; показники приладів електровимірювань; розпорядження змінному черговому; час приймання та здача зміни і прізвища чергових установки. Про всі недоліки, які не можуть бути усунені до моменту здачі-прийому зміни, необхідно повідомляти начальника зміни.

Експлуатація пилової камери

Нормальна експлуатація пилової камери залежить від своєчасного та якісного вивантаження вловленого пилу з бункера. Для цього їх обладнали горизонтальними ланцюговими транспортерами в поєднанні з вертикальними ковшовими, які повинні бути надійними в роботі.

Експлуатація циклонів

В процесі експлуатації циклонні установки необхідно піддавати систематичним оглядам. Зовнішні огляди проводять декілька разів в зміну із записами оглядів в журналі начальника зміни. Внутрішні огляди установки виконують під час зупинки основного агрегату.

Ефективна робота цієї установки залежить від своєчасного звільнення бункерів від вловленого пилу. Для батарейного циклону при найбільшому заповненні бункера шар пилу повинен бути на 200-250 мм нижче за кромку пилевипускних елементів.

Гіри рівномірному вловлюванні пилу всіма елементами рівень пилу на стінках нарощується швидше, ніж в центрі бункера, і тому необхідно враховувати цю обставину при ухваленні рішень. Для циклонів типу ЦН шар пилу в бункері при найбільшому його заповненні повинен бути нижчим за пилевипускні отвори циклонів

не менше ніж на величину двох діаметрів цих отворів. При проектуванні таких апаратів необхідно давати перевагу технічним рішенням по безперервному видаленню пилу з бункерів цих апаратів.

Необхідно забезпечити надійну теплову ізоляцію зовнішніх поверхонь для виключення конденсації водяної пари з газу, що очищається, яка може викликати замазування циклонів, циклонних елементів батарейного циклону, пилових затворів мокрим пилом і вивести апарат з ладу. В уникненні цього температуру газів, що поступають в апарати, необхідно підтримувати вище за точку роси не менше ніж на 20-25 °С. Температура стінки апарату піл ізоляцією повинна підтримуватися вище за температуру точки роси не менше ніж на 10 °С. В батарейних циклонах при огляді слід звернути увагу на ступінь зношеності елементів, відсутність наростів пилу на направляючих лопатках, герметичність опорних ґрат, роботу затворів і живильників.

Пуск апаратів після монтажу, зупинки для ремонту або зупинки основного апарату (казана, сушарки та ін.) необхідно здійснювати тільки після ретельного огляду, що передбачає відсутність сторонніх предметів в колекторах, циклонах та бункері; відсутність відкладеного пилу в конусах циклонів, циклонних елементів; надійність роботи пилового затвора і засобів для транспорту пилу; герметичність зварних швів, люків і фланцевих з'єднань; стан теплоізоляції апарату.

ї~у Л Техніка безпеки при експлуатації циклонів.

При експлуатації циклонів необхідно застосовувати заходи безпеки проти опіків об гарячі поверхні апаратів або гарячим пилом, проти отруєння токсичними газами, запалювання і вибухів вибухонебезпечного пилу. Для запобігання опіків поверхні циклонів повинні бути ізольовані і всі отвори в корпусах апаратів, через які можуть виходити нагріті гази, ретельно ущільнені.

Циклони, встановлені для уловлювання легкозаймистого пилу, забезпечують мембранами. Необхідно застосовувати заходи, що виключають можливість викидів шкідливих та вибухонебезпечних газів в приміщенні, а також іскроутворення та травмування осколками та частинками мембран при їх спрацьовуванні. Накопичення вибухонебезпечного пилу в бункерах не допускається.

При експлуатації циклонів на висоті більше 1,8 м для доступу до люків, шиберів та ін. арматури використовують стаціонарні драбини та майданчики з огорожами. Ширина драбини повинна бути не менше 0,7 м, ухил її не більше 45°, крок ступенів не більше 25 см. Для рідко обслуговуючих апаратів на висоті не більше 3 м допускається установка великих сходинок під кутом 60°, а також драбин.

Всі рухомі частини вентиляторів повинні бути надійно захищені. Знімати огорожі для ремонту механізмів дозволяється тільки після повної їх зупинки. Пуск механізму після ремонту, огляду очищення дозволяється тільки після установки огорожі на місце і зміцнення всіх його частин. Результати перевірок заносяться в паспорт циклону.

При зупинках циклонів для очищення та ремонту апарати повинні бути відключені від газоходів за допомогою шиберів, які замикають на замок та вивішують плакат "Не включати: циклон на ремонті". Одночасно відключають подачу електроенергії на електродвигуни, обслуговуючі механізми, пов'язані з циклоном. На пускових пристроях або рукоятках рубильників вивішують плакати "Не включати: працюють люди".

До роботи усередині апаратів робітники повинні пройти інструктаж по техніці безпеки. ГІри роботі в атмосфері токсичних газів або пилу робітники повинні мати засоби індивідуального захисту (протигази, ізолюючі прилади).

При роботі усередині апаратів використовують тільки вибухозахисні світильники. Забороняється використовування електросвітильників з напругою вище

12 В.

 

ІЬМ. Особливості експлуатації мокрих пиловловлювачів

На підставі аналізу роботи мокрих пиловловлюючих установок можна відрізнити наступні особливості їх експлуатації:

1) Винос бризок води з апаратів або відхиленнях від розрахункового режиму роботи викликають заростання газоходів, що відходять, мокрими відкладеннями і збільшує їх гідравлічний опір. Відкладення на лопатках димососів приводять до їх розбалансування (вібрації). Корозія газоходів, викликана бризко-виносом, призводить до значних підсосів повітря, до руйнування футеровки апарату і зношення димарів. Підвищений бризко-винос з мокрих апаратів знижує температуру газів, що відходять, нижче розрахункової, тим самим погіршується розсіювання їх в атмосфері.

2) Відкладення на внутрішніх стінках корпуса періодично відпадають і закупорюють вихідний патрубок у днищі апарату. А це призводить до накопичення води в нижній частині скруберів і переливу її у вихідний патрубок, а також викиду надлишку води через гідрозатвір у приміщення. Крім того, в приміщенні часто спостерігається горіння і виділення сірчистого або іншого шкідливого газу.

3) В золоуловлюючих апаратах, типу МП-ВТН зношуються фати, через що їх замінюють через 2-6 місяців. Знос зрошувальних сопел і форсунок, та часте їх забивання через незадовільну фільтрацію води, що приводять до небажаних відхилень усередині апарату.

Ускладнюється експлуатація цих апаратів при використанні в топках сланців, торфу та інших видів твердого палива, в яких міститься значна кількість окислу кальцію. Підтримка нормального бризко-виносу можлива тільки при обмеженні швидкості газу на виході з апарату. Так для скруберів ЦС-BTH швидкість газу не повинна перевищувати 22 м/с; для золоуловлення МП-ВТН - 14 м/с; для апаратів - не більше 1,5 м/с. З поліпшенням бризко-виносів зменшуються і зольні відкладення в газоходах у верхній частині скруберів. Уникнення відкладень у вхідних патрубках апаратів досягають шляхом промивки їх водою під натиском.

/->^;. 5 Золоуловлювачі зі змоченою поверхнею

Підготовка до пуску цих апаратів спочатку зводиться до перевірки правильності установки форсунок, що забезпечують рівномірне зрошування стін золовловлювача водою.

Перед пуском, необхідно очистити трубопроводи, що живлять золовловлювач водою, від бруду, іржі і окалини шляхом їх простукування і промивки. В системі водопроводів перевіряється тиск води і відсутність усередині золовловлювача сторонніх

 

предметів. Пуск апарату починається з подачі води у розподільчий колектор і форсунки, зрошуючи водою ґрати скруберів МП-ВТН. Після регулювання подачі води через форсунки, та утворення водяної плівки на внутрішній стінці золовловлювача і на ґратах патрубка, можна приступити до прийому газу.

В процесі експлуатації необхідно вести спостереження за форсунками і соплами, і своєчасно їх прочищати. Для попередження конденсації водяної пари в газовому тракту за золоуловлювачем необхідно стежити за температурою димових газів, що виходять із золоуловлювача, яка повинна бути 20-30 °С. Необхідно також стежити за неперервністю витікання шламу через гідравлічний затвор, а також за станом внутрішньої поверхні золовловлювача. Необхідно також підтримувати тиск води перед форсунками в апаратах перед верхніми зрошувальними соплами скруберів ВТН - 15 Н/м~, перед форсунками, що

9                                           •

зрошують ґрати - 70 Н/м", регулярно 1 раз в зміну промивати вхідні патрубки від накопичень на стінці золи при тиску води не менше 200 Н/м на лінії зрошування і 300 Н/м" - на лінії промивки. Не допускати роботу золоуловлювача без зрошування, навіть короткочасно, або ж живити їх водою, не очищеною від механічних домішок, наприклад в гравієвих фільтрах.

Після зупинки котлоагрегату включати воду треба через 10-12 год., коли температура газів у золоуловлювачі знизиться до 50-60 °С.

При кожній зупинці котла, необхідно виводити золові відкладення, що утворилися на внутрішніх стінках золоуловлювачів, в газоходах та проводити повний внутрішній і зовнішній огляд золоуловлюючої установки.

При зупинці золоуловлювача на ремонт або періодичну промивку доступ людей всередину золоуловлювача повинен проводитись з дотриманням всіх правил по техніці безпеки, передбачених інструкцією з експлуатації.

У разі потреби потрапити всередину апарату через люк 0 500 мм, що встановлений на циліндровій частині апарату, повинні бути проведені відповідні заходи щодо пристрою підмостків у середині апарату, або ж пристрої монтажного миття з пропуском ланцюгів через отвір оглядових люків.

13-6 • Пінні апарати

Підготовка апарату до пуску після монтажу або ремонту починається з перевірки несправностей і чистоти основних його деталей. При цьому перевіряється горизонтальність установки решітки, відсутність кислот між корпусом апарату і решіткою, чистота отворів і справність антикорозійного захисту, якщо він є. Верхня кромка зливного порогу в пінних апаратах із зливним пристроєм (ПГС-ПТН) повинна бути чітко горизонтальною, поріг повинен чітко прилягати до решітки в стінці апарату.

У вузлах подачі води і відведення шламу з апарату перевіряється несправність водопровідних труб і вентилів, горизонтальність приймально-розподільних коробок або жолобів. Гідравлічні затвори повинні забезпечити потрібну герметичність.

Після огляду внутрішніх деталей закривають люки і перевіряють герметичність апарату.

Пуск апарату починається з подачі води на ґрати. Спочатку воду подають в кількості, що більша за розрахункову і за короткий час (декілька хвилин), щоб піна покрила всі ґрати. Пропуск газу через апарат проводиться відразу ж після пуску води. Потім через оглядові віконця перевіряють повноту покриття піною ґрат. Якщо оглядових вікон немає, то про досягнення потрібного ціноутворення судять по гідравлічному опору полиці. Неповне покриття піною ґрат відбувається через недостатність подачі води або газу. Якщо збільшення витрати води і газу до розрахункових величин не приводить до потрібного піноутворення, то це свідчить про неправильний вибір ґрат. В апаратах ПГП-ЛТН в таких випадках необхідно збільшити витрату води більше розрахункової величини або зменшити вільний перетин ґрат шляхом перекриття частини отворів. В апаратах ПГС-ПТН, гіри недостатній висоті шару піни, після збільшення витрат води підвищують висоту зливного порогу або збільшують швидкість газу за допомогою перекриття частини ґрат біля її країв з установкою вертикальних перегородок, які перешкоджають змиванню піни в перекритих місцях ґрат.

Якщо піноутворення на ґратах зайві і приводять до завищення гідравлічного опору апарату, то вживають заходів, які протилежні вищезгаданим.

Обслуговування пінного газоочисника під час роботи зводиться в основному до контролю і регулювання процесу піноутворення на ґратах. Нормальна висота піни на ґратах повинна бути 80-100 мм, а гідравлічний опір ґрат з шаром піни 300-400 Н/м". Зростання гідро опору без збільшення витрат води або газу свідчить про збільшення діаметра отворів внаслідок корозії ґрат.

Зупинка пінного газоочисника починається з відключення газу. Після того, як з бункера піде чиста вода, припиняється подача води на ґрати.

13-ї- Швидкісні газопромивачі (труба Вентурі)

При експлуатації швидкісного газопромивача, особлива увага повинна надаватися спостереженню за витратою і температурою газу, витратою води, що подається на зрошування, гідравлічним опором апарату. Для цього установка повинна бути обладнана відповідними приладами контролю.

У разі відхилень в режимі витрати води, перевіряється робота водяних форсунок. Якщо вони засмітилися, то проводиться їх очищення.

При збільшенні гідравлічного опору апарату, необхідно перевірити, чи не заростає пилом горловина і дифузор промивача, а також вхідний патрубок циклону краплеуловлювача.

Порядок підготовки апарату до пуску, пуск і зупинка апарату аналогічні раніше описаним прийомам для вищерозглянутих апаратів.

 

Тема 14,Експлуатація установок електричного очищення газів.

Нормальна робота електрофільтрів можлива лише при дотриманні встановлених проектами режимів їх експлуатації з урахуванням ступеню запиленості, температури і вологості газів на вході в електрофільтр, швидкості газів у активній зоні апарату та ін.

Персонал, що обслуговує цю установку, повинен мати кваліфікацію не нижче III групи та керуватися «Правилами експлуатації та безпеки обслуговування електроустановок промислових підприємств».

При прийманні апарату в експлуатацію, гостру увагу приділяють центруванню електродів, тому що, при порушенні розрядного проміжку, пробою в активній зоні апарату настає при рівні напруги нижче оптимального, а це призводить до зниження його ефективності.

Для оцінки якості центрування електродів вивчалася вольт-амперна характеристика електрофільтру без подачі в нього газів, що підлягають очищенню. Середня проектна напруга в цьому випадку знаходиться в межах 40-50 кв при питомих токах: для гладенького та штикового перерізу коронуючих електродів 0,08-0,1 ма/м; для голчатих - 0,18-0,25 ма/м. В подальшому вимірюванні на повітрі, при налагодженні електрофільтру, вольт-амперна характеристика служить для контролю його стану при зупинках апарату в процесі експлуатації та після ремонтів.

Велике значення для ефективності пиловловлювання мали також правильна робота механізмів струшування електродів та газорозподільна решітка. Якості монтажу та налагодженню цих механізмів повинна приділятися не менша увага, ніж центруванню електродів.

Приймання електрофільтру оформлюється спеціальним прийомоздаточним актом, до якого додаються:

1) виконавчі креслення з внесенням всіх конструктивних змін, зроблених у процесі монтажу;

2) акти про приймання скритих робіт (наприклад, земляних);

3) акти будівельних конструкцій і корпусу електрофільтру;

4) акт випробування електрофільтру на міцність;

5) протоколи перевірки опору контуру заземлення, ревізії електрообладнання установки електрофільтру (результати аналізів трансформаторного масла, акти огляду агрегатів живлення, їх заводські випробування тощо);

6) вольт-амперні характеристики полей електрофільтру, виміряні на повітрі і в газах, що підлягають очищенню;

7) пояснювальна записка та інструкція з експлуатації електрофільтрів;

8) технічний паспорт на електрофільтр.

Агрегати живлення електрофільтрів розраховані на тривалу експлуатацію в закритих приміщеннях при температурі повітря 10-35°С та відносній вологості до 85%.

Перед пуском агрегату в роботу необхідно перевірити контактні сполучення в мережі заземлення, перевірити положення ножів високовольтного перемикання, з'єднаних з кільцевими кабельними муфтами кожного поля запускаємого електрофільтру. Ножі повинні знаходитись в положенні «заземлено», а клямки, що фіксують положення штурвалів приводів ножів перемикаються в гніздах.

Пуск електрофільтра слід починати з прогрівання апарату газами, що відходять, доки температура газів на виході з нього не підніметься вище точки роси. Далі вмикаються механізми струшування і пиловидалення і подається висока напруга на поля електрофільтра.

Ефективність електрофільтру у значній мірі залежить від вибору оптимального режиму роботи систем струшування електродів. Зусилля струшування регулюються шляхом підбору маси ударних молотків (5-9 кг) для осаджувальних (1,5-3 кг) та коронуючих електродів. Частота вмикання механізмів струшування регулюється командо-апаратами типу КЕП і підбирається дослідним шляхом.

Відкладення, що прилипли, на електродах після відключення апарату змивають теплою водою або ж чистять металічними щітками.

Догляд за установкою електрофільтру

В приміщенні підстанції завжди повинно бути чисто, освітлено і провітрено. Основний і запасний виходи з цього приміщення не повинні загромаджуватись, своєчасно повинні протиратися ізолятори від пилу та бруду (спочатку ганчіркою змоченою у бензині, а потім сухою), і це необхідно робити не рідше, ніж раз на місяць і, крім того, кожен раз коли буде виявлений витік струму по ізоляторам. Раз на 6 місяців необхідно перевіряти заповнення кабельною масою кільцевих кабельних муфт, і при необхідності поповнювати цю масу.

Догляд за заземленням

Необхідно контролювати, щоб опір заземлення не перевищував 4 Ом. Розтікання контуру заземлення потрібно заміряти не рідше разу на рік, чергуючи: один рік в сухий літній час, а інший - взимку. Необхідно також перевіряти стан заземлюючих електродів, місця з'єднання головної лінії заземлення і відгалужень. Результати випробування і оглядів оформлюють актами і заносять в технічний паспорт заземлення.

Догляд за пультами управління агрегатів

Окрім гігієнічного очищення апаратури і панелей раз на місяць проводять перевірку захисту агрегатів по максимальному струму спрацювання реле максимального струму і стану контактів захисних блокувань.

Ревізія виймальної частини трансформатору на відкритому просторі повинна проводитись на протязі 16 годин при відносній вологості 75%. У випадку збільшення часу ремонту трансформатор необхідно сушити перед увімкненням в роботу. Необхідно часто контролювати якість трансформаторного масла, проби якого відбирають з дна трансформатора.

Після ревізії або ремонту трансформатору необхідно перевірити струм колосникового ходу. У полагодженого трансформатора він повинен бути не вище вказаного у паспорті.

Догляд за зовнішніми вузлами електрофільтру

Це необхідно робити щодоби у денний час. При огляді перевіряється міцність закріплення вузлів на опорних конструкціях, стан болтових сполучень, ступінь нагрівання електродвигуна і редуктора механізму струшування електродів. Перевіряється потрібний натяг ланцюга і її змащення, що передає обертання від валу редуктора до валів механізмів.

Електрофільтри необхідно періодично зупиняти для огляду і ремонту внутрішніх частин апарату. При огляді камери електрофільтру необхідно перевірити стан і центрування осадових і коронуючих електродів, дію механізмів струшування електродів, стан газорозподільних решіток.

Після внутрішнього огляду і ремонту електрофільтр необхідно перевірити на електричну міцність на повітрі. Справним електрофільтр є тоді, коли при працюючих механізмах струшування електродів забезпечується можливість стійко тримати (без пробоїв) на кожному полі напругу не нижче записаного в паспорті при випробуванні після монтажу.

Для визначення стану активної частини камери електрофільтру раз на місяць необхідно вимірювати вольт-амперну характеристику кожного поля при нормальному експлуатаційному режимі. Характеристики не повинні відрізнятися більше ніж на 10% від характеристик виміряних при наладці електрофільтру. Якщо вони на багато відрізняються, то електрофільтр (секція) повинен бути зупинений для огляду і усунення дефектів.

Значно впливає на роботу електрофільтрів стан пиловидалення. Неможна допускати переповнення бункерів пилом, тому що це призводить до короткого замикання активної частини електрофільтра (системи коронуючих електродів) і відключення його від напруги. При великій вологості пил злежується, схвачується і електрофільтр фактично ламається. Для його відновлення необхідна зупинка на тривалий час і великий об'єм робіт.

Рекомендації правильної експлуатації електрофільтрів При сухому пиловловлюванні оптимальним є підтримання в бункері деякого рівня пилу висотою близько 0,3-0,5м для виключення підсосів повітря через розвантажувальний пристрій і системи пилотранспорта. Для цього використовують рівнеміри. Підсоси повітря через транспортери усуваються шляхом герметизації їх кришок прокладками. Підсоси шкідливі в бункерах, тому що захвалений повітрям пил безпосередньо надходить в конфузом і димосос.

Для електрофільтра допускається 10%й підсос повітря від загального об'єму очищаємих газів. Часто підсоси виникають через погано герметизовані вибухові клапани, ізоляторні коробки, люки та інші нещільності в корпусі електрофільтра і газоходів.

В процесі тривалої експлуатації електрофільтра спостерігається зменшення перерізу підводячих газоходів за рахунок відкладення на стінках і головним чином на дні, що призводить до нерівномірності розподілення газів у активній зоні апарату і забиванню пилом газорозподільних решіток, а це призводить до підвищення гідравлічного опору. Тому необхідно своєчасно чистити газоходи і розподільчі решітки.

Нормальна експлуатація апарату досягається регулюванням питомого електричного опору пилу, що вловлюється, шляхом кондиціювання пило- газового потоку або ж організованим підсосом атмосферного повітря, вимірюючи тим самим вологість і його температуру. Інколи доцільно збільшувати вологість газів шляхом розміщення у підходящому газоході форсунок для розпилення води або подачі пари. Зволоження пило-газового потоку парою більш безпечне, але не супроводжується відповідним зниженням температури димових газів.

Тема 15. Способи П0в0/),>кенну 3 ТвО-рА^МИ ЬіЗходамьі _г

/£/. Загальні відомості про тверді відходи і їх транспортування.

В наш час об'єм побутових твердих відходів на одну людину (в кг/рік або м 7рік): в упорядкованих будівлях - 160-190 (0,5-0,8); в неупорядкованих будівлях - 600-700 (0,7-1,0). В упорядкованих містах (без промисловості): 250-300, а з рахунком промислових відходів 500-600 і більше.

Склад відходів специфічних виробництв: деревина, папір, текстиль, шкіра, гума, гіпс,солі, шлаки, зола, формувальний грунт, будівельне сміття.

У складі побутових відходів міст суттєво зменшується вміст попелу і шлаку, але збільшується доля паперу, пластмасу та ін.

В Україні кількість побутових відходів складає 55,3 млн.т/рік або 270млн.м.

У США норма накопичення побутових відходів у 2-3 рази вище, ніж в Україні,. Великобританії, Фрації та Німеччини. На їх видалення і знешкодження витрачається близько 4 млрд. доларів щорічно або 12млн. щодня, при чому Щ цієї суми витрачається на збирання та транспортування.

Вивезення промислових відходів здійснюють самі підприємства до спеціальних місць захоронення (інколи відвали) або на загальні звалища, куди вивозяться тверді побутові відходи з міст.

Тверді побутові відходи по сміттєпроводам збираються у сміттєприймальні камери, а далі у сміттєвози.

За відсутності сміттєпроводів сміття збирається в спеціальні контейнери, потім перевантажуються на сміттєвози. Інколи збирання сміття від населення організовують безпосередньо в сміттєвози, що під'їжджають в певний час і здавальником сміття. Але ці схеми не гігієнічні, бо самі камери і контейнери є джерелами неприємних запахів і розсадниками комах і гризунів.

В Швеції, наприклад, стали застосовувати пневмотранспорт для видалення сміття з сміттєпроводів по горизонтальних каналах до станції, що обслуговує цілий мікрорайон На цій станції після накопичення і пресування сміття його транспортують в сміттєвози. В Москві така система застосовується в жилому районі Чертаново.

З міст на велику відстань сміття транспортують на великих вантажних сміттєвозах, зокрема з кузовом циліндричної форми і чотирьохвісьовим причепом. Використовують також залізничний і водний транспорт.

В США, Великобританії, Італії застосовують сплавну схему транспорту сміття по каналізації стічних вод. Біля кожної раковини встановлюється механічна дробарка, з якої подрібнене сміття разом із стічною водою видаляється в каналізацію, де воно знешкоджується в очисних установках (особливо частина відходів, що швидко розкладається).

Категорія	Характеристика промислових	Рекомендовані методи
	відходів, що утилізуютьс за	складування або знезараження
	видом вмісту в них
	забрудників
І	Практично інертні	Використовуються для планування о сумісного складування з ТПВ
II	Органічні речовини, що	Складування або переробка
	біологічно	сумісно з ТПВ
	окисляються і легко
	розкладаються
III	Слаботоксичні малорозчинні у воді, в т.ч. при взаємодії з органічними кислотами	Складування сумісно з ТПВ
IV	Нафтомаслоподібні, що не	Спалювання, в т.ч сумісно з
	підлягають регенерації у	ТПВ
	відповідності 3 діючими
	вказівками
V	Токсичні зі слабким	Складування на
	забрудненням повітря	спеціалізованому полігоні
	(перевищення	промислових відходів
	ГДК в 2-3 рази)
VI	Токсичні	Групові чи індивідуальні знешкодження на спеціальних спорудах (станціях)

 

При сумісному зберіганні на полігонах побутових і промислових відхоів останні в основному використовуються для знешкодження шарів проміжної ізоляції.

1&.3. Зберігання і нейтралізація токсичних промислових відходів.

Деякі види твердих промислових відходів внаслідок їх токсичності необхідно знешкоджувати на спеціальних спорудах (станціях) Існує список (перелік) для кожної галузі промисловості відходів виробництв, що підлягають знешкодженню на спеціальних спорудах, який безперервно поповнюється новими видами відходів.

Ці споруди можуть знаходитися у віданні підприємства, що має токсичні відходи, і розташовуватися, зокрема, на його території. Токсичні промислові відходи можуть також складуватися, перероблятися і нейтралізуватися централізовано на потужних полігонах і станціях переробки і нейтралізації

Спеціальні полігони організовують двох видів: для знешкодження одного виду відходів тільки похованням або хімічним способом, а також комплексні. В останньому випадку територію 'полігонів розділяють на зони прийому і поховання твердих відходів, прийому і поховання рідких хімічних відходів і опадів стічних вод, що не підлягають утилізації, поховання особливо шкідливих відходів, вогневого знищення горючих відходів

В Санкт-Петербурзі є комплексний полігон для поховання та переробки промислових відходів «Червоний бор». В його складі є ділянки прийому і знешкодження відходів гальваностоків, прийому і поховання органічних відходів, поховання особливо шкідливих відходів, прийому і спалювання рідких, горючих та ін. відходів. Полігон має ЬСПП, лабораторію, адміністративну будівлю. На його території і за її межами ведеться контроль стану поверхні і ґрунтових вод, а також чистота повітряного середовища.

Поховання промислових відходів проводять в котлованах глибиною 10- 12м в' спеціальній тарі, що розміщується в котлованах і залізобетонних резервуарах (особливо шкідливі відходи). Котловани розташовують у водонепроникних ґрунтах.

Вогневий метод ліквідації відходів дозволяє скоротити площі ділянок полігонів. Доцільно спалювати осади, заздалегідь зневоднені на вакуум- фільтрах, центрифугах або фільтр-пресі.

Радіоактивні відходи збираються в місцях їх утворення окремо від інших відходів в спеціальні збірниках з малосорбуючого матеріалу. Потужність дози випромінювання на відстані їм від збірника з радіоактивними відходами не повинна перевищувати 10 мбер/рік. Транспортування до місць захоронення на спеціальних машинах, причому потужність дози в кабіні водія не повинна бути більше 2,8 мбер/рік. Автомашини і змінні збірники після кожного рейсу повинні дезактивуватися.

Існує спосіб поховання радіоактивних рідких відходів між водоупорними шарами і у вигляді цементної пульпи в гірські породи, що розшаровуються (СІЛА).

16.4.Переробка твердих відходів на компост.

Застосовують польове компостування або переробку відходів на спеціальних заводах. Найбільш досконалим вважається безперервний процес компостування з аеробною очисткою органічних відходів в барабані ферментері що обертається.

В якості ферментера використовують обпалювальні барабани цементних печей (довжина 60м, діаметр 4м) який завантажують масою на /з його об'єму ^рбертають з частотою 1 об/хв. Для окислення маси спеціальним вентилятором подається повітря. Відходи знаходяться в барабані 3 доби, за цей час він робить 2000 обертів. Процес відбувається з виділенням тепла, внаслідок чого компостована маса знешкоджується, а паперова маса і харчові відходи подрібнюються до часток І-2мм. Після додаткової сепарації металу, маса попадає на грохот для відокремлення некомпостуємих

Отриманий компост після вивантаження з барабанів доцільно використовувати в якості біопалива, а після дозрівання в штабелях - як добриво.

5. Спалювання твердих відходів

Спалювання твердих відходів доцільно тільки в спеціальних печах специфічних лікарняних відходів, які видаляються і знешкоджуються окремо від побутових. Якщо ж при цьому утилізується теплова енергія і відбувається очищення газів, що відходять з топки, то доцільність ще більше підвищується.

В цьому випадку сміттєспалювальні станції (заводи) повинні бути обладнані паровими або ж водонагрівними казанами зі спеціальними топками, наприклад з похило розташованими валками колосникової решітки, що обертаються. Температура в топці повинна бути не менше 1000°С, для того, щоб згоряли всі погано пахнучі домішки газів і не відбувалося б запілаковування колосників. Перед виходом в димар, гази необхідно очищати, наприклад за допомогою електрофільтрів.- Металевий лом відокремлюють від шлаку електромагнітним сепаратором.

При сумісному спалюванні побутових і промислових відходів (у тому числі в мулистих і пастоподібних консистенціях) слід враховувати питому теплоту згоряння, зольність, вибухонебезпеку, температуру запалювання, плавлення та інші показники, причому в кожному випадку рекомендується складати паливний план з вказівкою доз промислових відходів і властивостей окремих компонентів.

Переробка відходів на компост і спалювання їх з утилізацією отриманою тепловою енергією являється, по суті завершенням безвідходного процесу. Більш переважною є технологія переробки сміття піролізом, оскільки в цьому випадку можливо накопичення піролізного палива і його транспортування за призначенням. Існують проекти і дослідні станції по виробництву з міського сміття метанолу, аміаку, сечовини, етилового спирту (Глазго).

Існують також проекти створення біохімічних камер, що нагадують роботу гальванічних елементів, в яких з твердих побутових і промислових відходів отримують електричну енергію (невеликі джерела типу акумулятора).

В наш час проводять інтенсивні роботи по утилізації твердих відходів для будівельної індустрії, їх сортування і вилучення з них потрібних матеріалів (мітила, скла, пластика та ін,).

із

Тема 16. МЕТОДИ І СХЕМИ ОЧИЩЕННЯ КИСЛОТОВМ1СНИХ СТІЧНИХ ВОД

План

1. Характеристика кислотовмісних стічних вод

2. Вапняна нейтралізація

3. Знесолення промивних вод

Література

1$. 1. Характеристика кислотовмісних стічних вод

При травленні сталі утворюються концентровані стічні води - відпрацьовані травильні розчини (ВТР) і слабо концентровані промивні води (ПВ). Склад цих вод різноманітний і залежить від марки сталі, піддаються травленню і вживаної для цього кислоти, - серною, соляною, азотною, плавіковою, фосфорної або суміші кислот.

При травленні листової сталі звичайно застосовують соляну кислоту. Неодмінним елементом цього процесу є регенерація відпрацьованого солянокислого розчину, внаслідок чого утворюється соляна кислота, яка повертається в технологічний процес та окисел заліза, утилізована у виробництві.

ВТР розкладаються в реакторі термічним способом. При цьому для конденсації пари соляної кислоти використовується також і ПВ, заздалегідь сконцентровані, що придатні для застосування каскадної промивки, а також стічні води від очищення газових викидів із травильних ванн та від установок вентиляторів. Така схема при збалансованому процесі травлення є замкнутою безвідходною технологією.

Недоліком цієї технології солянокислого травлення є висока агресивність газів, що утворюються при термічному розкладі ВТР, вимагає стійких матеріалів для реактора, трубопроводів, насосів, місткостей.

16.2. Вапняна нейтралізація

Для травлення легованих сталей застосовуються різні кислоти і частіше всього їх суміші, так що склад ВТР при цьому дуже складний. Такі ВТР нейтралізують вапном і відправляють в шламосховище. ПВ можна очищати і використовувати повторно, застосовуючи складну іонообмінну технологію.

Розглянемо очищення і використовування стічних вод, що утворюються при поширеному травленні в сірчаній кислоті.

Склад ВТР залежно від марки сталі і способу травлення (безперервний або періодичний) типів: вільна сірчана кислота - 0,5 - 15 %; солі заліза - 10 - 25%; солі інших важких металів - 0,5 - 5 %; присадки (хлористий натрій і ін.) -3-5 %. ПВ містять частіше всього: сірчаної кислоти - 0,5 - 1 %; залізного купоросу - 1 - 2 г/л.

В тих випадках, коли в технологічному процесі травлення концентрація сірчаної кислоти в ВТР досягає 20 - 25 %, застосовують вакуум - спосіб кристалізації їх переробки для витягання залізного купоросу і регенерації сірчаної кислоти, яка повертається в цикл травлення. Залізний купорос утилізують в різних галузях народного господарства.

Для розміщення шламонакопичувачів відводиться значна площа землі. Вода в них, навіть при надлишку вапна, поступово підкисляється внаслідок гідролізу солей і збагачується залізом, а при дренуванні може забруднювати поверхневі і підземні води.

Нейтралізовані й освітлені ПВ в деяких випадках використовуються повторно для промивки метала, для чого встановлюють локальні очисні споруди. Оборот таких вод ускладнений наявністю в них гіпсу, концентрація якого весь час росте, досягаючи межі насичення. Це призводить до випадання осаду і утворення твердих відкладень в трубопроводах і промивальних ваннах.

Значні переваги має спосіб вапняної нейтралізації ВТР і ПВ з отриманням ущільненого кристалічного осаду - магнетиту. Він виходить в результаті нагріву і аерації осаду, що містить суміш гідрозакиси та гідроокиси заліза. Цей осад нагрівають до 50-60 °С і аерують витратою 10 -

З •                     З

12 м повітря на 1 м~ осаду.

Додавання магнетиту в нейтралізовану воду покращує ефект освітлення і ущільнення осаду. Під впливом важких пластівців магнетиту з густиною 4,5 г/см³, відбуваються коагуляція і флокуляція більш легких частинок гідроокису заліза з густиною 3 г/см³. При цьому об'єм осаду скорочується у декілька разів, а відповідно можна скоротити і площу земельних ділянок, що відводяться, під шламонакопичувачів. Додавання магнетиту в освітлену воду доцільно і для стабілізації води, оскільки зменшується випадання з неї гіпсу і підвищується коефіцієнт використання води в оборотних системах до 95 %. Шлам з суміші магнетиту і гіпсу йде на отримання силікатної цеглини різного забарвлення (червоний, бурий, жовтий). Обпалений шлам можна застосовувати як в'яжучу речовину. Шлам можна також використовувати як добавку до гіпсової сировини при виготовленні різних виробів.

Існує декілька схем вапняної нейтралізації з отриманням ущільненого осаду залежно від витрати ПВ, концентрації сульфату заліза в ПВ, застосовують способи переробки ВТР і ін.(Лєвін P.M., Пантеляг Г.С. Вайнштейн I.A. і ін. Захист водоймищ від забруднення стічними водами підприємств чорної металургії. М: Металургія 1978):

а) Каскадна промивка металу після травлення застосовується, коли кількість ПВ відносно невелика, але концентрація сульфату заліза в них зростає до 20 - 30 г/л і більше. В цих умовах доцільно обробляти ВТР і ПВ спільно в реакторі, куди подається також вапняне молоко. Вся маса в ньому підігрівається і аерується після чого переводиться в освітлювач, де закінчується процес дозрівання осаду. Осад, що складається з суміші

З

магнетиту і гіпсу прямує в шламонакопичувач або на механічне обезводнення, а вода - в оборот.

б) каскадна промивка не може бути застосована, коли кількість промивальних вод відносно велика. В цьому випадку доцільно переробляти ВТР на магнетит і використовувати його для інтенсифікації освітлення і поліпшення якості оборотної води.

в) каскадна промивка не застосовується, коли ВТР переробляються на вакуум - кристалізаційної установки. В цьому випадку доцільно застосовувати схему з рециркуляцією осаду. ПВ, змішані в реакторі з вапняковим молоком і рециркулючим шламом (суміш магнетиту з гіпсом), подаються в освітлювач, з якого освітлення вода поступає в оборот, а шлам в реактор. Після підігріву і аерації шлам відводиться в згущувач, з якого поступає на рециркуляцію, а надлишок виводиться з системи. Ця схема прийнятна, якщо вміст двовалентного в ПВ не нижче 40 - 50%, а концентрація домішок (присадок), гальмуючих процес кристалізації, невелика.

Всі розглянуті схеми організовують замкнуту систему обороту ПВ і полегшують створення безстічних систем.

16. 3. Знесолення промивних вод

Технологією виробництва особливо тонких сталевих труб високої якості передбачається травлення і поліровка. При цьому використовуються різні кислоти сірчана, соляна, плавікова, азотна, фосфорна. При промивці труб

після травлення і поліровки утворюються стічні води складного складу іони

• • 2 2 • заліза, фтору, натрію 80₄ СГ, N03", Р0₄ " та ін.. Вимоги до промивальної

води: загальний солевміст не повинен перевищувати 200 мг/л. В той же час

приріст величини загального солевмісту після однократного

використовування відносно невеликий і складає приблизно 1,2 - 1,3 г/л. Це

дозволяє застосувати для очищення цих вод іонообмінну технологію знесолення, яка в поєднанні з випаровуванням концентрованих регенераційних вод дає можливість здійснити локальну безстічну систему.

Для того, щоб не вводити у воду додаткових іонів, її обробляють без попередньої нейтралізації промивальних вод, що мають кислу реакцію. Проект локальної безстічної системи для одного цеху передбачає наступне: стічні води проходять послідовно через наступні фільтри: механічні напірні, завантажені піском; катіонітові І ступеня, завантажені катіонітом КУ-2, в яких затримується залізо, його фторидний комплекс, аніонітові І ступеня, завантажені смолою ан-31, на якій сорбується іон 804²", аніонітові II ступеня завантажені смолою ан-31 на якій сорбується СГ, N03", Р0₄ "; воднево- катіонітові II ступеня, завантажені катіонітом КУ-2, в яких сорбується натрій-іон. В результаті цієї очистки одержують знесолену воду, що йде на промивку труб. Регенерація катіонітових фільтрів І і II ступенів проводиться 4-нормальним розчином сірчаної кислоти, а аніонітових - 4-нормальним розчином аміаку.

Застосування регенеруючих розчинів підвищеної концентрації дозволяє значно скоротити об'єм відпрацьованих розчинів і промивальних вод, що виводяться за межі установки. Концентровані відпрацьовані розчини регенерацій на 1/3 загального об'єму промивної води катіонітових фільтрів нейтралізуються вапном, після чого поступають на випарну установку, а 2/3 слабо концентрованих промивних вод використовуються повторно в циклі регенерації. Точно також циркулюють води аніонітових фільтрів, тільки замість нейтралізації їх направляють в колону для відгонки аміаку. Загальна витрата води на власні потреби, що виводяться на випарну установку, складає близько 10%.

Література

1. Антоньєв С.М. Особливості промислового водопостачання. Київ "Будівельник" 1981. с. 80-84.

У термічних цехах воду використовують для приготування технологічних розчинів для загартування, відпускання та обпалювання деталей, промивання деталей та ванн після викидання відпрацьованих розчинів та ін. Основними домішками стічних вод є пил мінерального походження, металева окалина, важкі метані, ціаніди, мастила та луги.

Травильні гальванічні дільниці. Вода на цих дільницях використовується для приготування технологічних розчинів, пригнічених для протравлення деталей і металів, нанесення на них фарб, а також для промивання деталей і ванн після викидання відпрацьованих розчинів та обробки приміщень. Основні домішки і стічних вод — пил, металева окалина, емульсія, луги, кислоти, важкі метали та ціаніди. Типовий склад домішок стічних вод для таких цехів і дільниць наведений у табл. 2.3.2.4.

Необхідно зазначити, що у зварювальних, монтажних, збиральних, випробувальних цехах машинобудівних підприємств стічні води в основному містять домішки, маслопродукти, кислоти у значно менших концентраціях, ніж в цехах і дільницях, які наведені в табл.

[1]