При розв’язанні даної проблеми, ми хочемо досягти більшої обізнаності людиною її прав, також хочемо досягнути захист прав і свобод людини, та позасудові методи цього захисту

Завдання і цілі дослідження

 

Роль інформації, яка захищає людей, їхні права та свободи на міжнародному рівні. Міжнародні права, які захищають людину від різноманітних посягань на її честь та гідність. Захист, який людина отримує в міжнародному праві за допомогою різних міжнародних хартій, асоціацій, груп та уповноважених з прав людини.

Актуальність даної теми полягає у тому, що права людини не повинні ні в якому разі пригноблюватися, і людина повинна знати всі закони і документи в яких вказані будь-які її права і свободи, адже лише це може забезпечити не її існування в суспільстві як тварини, а гідне життя як людини.

Зараз, на мою думку, ця тема є дуже актуальною, тому що в наш час в Україні, і не лише, права людини всіляко пригноблюються і, якби, невизначені до кінця. Загалом вони являються визначеними, але не всі люди їх знають і не користуються ними, тому багато хто страждає від незнання своїх прав і підкорюється тим людям, які знають їх, але використовують їх на свою користь. Людина має права просто на підставі факту свого існування. У XVII столітті ці права були визначені як природні. Вони вважалися невід’ємними, оскільки людина володіла ними за «законами природи», і держави створювалися людьми для захисту цих прав. От тоді кожне з прав підтримувалося, і ні в якому разі не забувалося. А зараз, коли держави створюються не для захисту прав людини, це питання звучить дуже гостро і актуально.

З даною темою я зустрічалася не в багатьох засобах масової інформації, хоча тема має велике значення і над нею слід працювати, і публікувати закони, принципи і т.п. в широкі маси. По-перше, я читала на цю тему в Інтернеті, там було написано про взаємодію омбудсмана (уповноважений Верховної Ради України з прав людини – Карпачова Н.І.) з судовою гілкою влади та засобами масової інформації у захисті прав людини: український і шведський досвід та проблеми; по-друге, на цю тему є декілька книжок в нашій бібліотеці. Але самою головною проблемою стає те, що щоб дізнатися про свої права і обов’язки не досить прогорнути Конституцію України, а слід “копати глибше”, але не кожен пересічний громадянин має можливість зв’язку з Інтернетом, а по радіо, телебачення, в газетах і журналах про роль міжнародної інформації в захисті прав людини йдеться дуже мало.

Я б не сказала, що цією темою займаються науковці і професора якихось спеціальних інститутів і наукових центрів. Нею займаються більш політичні особистості. Вони проводять різноманітні засідання, складають принципи і права. Існують Йоганнесбурзькі принципи з захисту прав людини, які в 1995 році ухвалили 36 експертів з різних країн, таких як: Австралія, Велика Британія, Замбія, Ізраїль, Індія, Кенія, Росія, Північна Ірландія, Сенегал, Рада Європи, США, Франція, Швейцарія, Швеція, Югославія, ПАР, Південна Корея під головуванням американського спеціаліста у галузі права Пола Хоффмана. Також існує Окінавська Хартія Глобального інформаційного суспільства з захисту прав людини, її також не складали науковці, а політики.

Актуальність тематики полягає у вивченні і глибокому дослідженні різноманітних прав, свобод людей, які матимуть своє застосування в повсякденному житті кожної людини.

Зміст проблеми полягає в тому, що не кожна людина має можливість і бажання цікавитися інформацією про свої власні права. У людей нашого часу, тобто у сучасному суспільстві, немає баз знань для забезпечення і усвідомлення своїх прав. Якщо раніше, в XIX столітті люди дійсно вчилися, всього досягали своїм розумом прагненням до кращого, то зараз більшість людей все робить за допомогою своїх протеже, батьків, їхніх грошей, зв’язків, людина розлінилася і шукає легких шляхів в досягненні добробуту. Таким чином ця «золота молодь», як вони себе називають, користується тим, що нижчі за соціальним рівнем люди не можуть втілювати свої права і свободи, через те, що керуючі вершки не переймаються правами, і, я висловлюсь іншомовним словом для більш зрозумілого змісту моєї думки, – «безпредельничают».

Всесвітній вплив міжнародної інформації на права і захист людини. Правове становище людини на міжнародній арені.

Без розв’язання даної проблеми не можливо обійтися, тому що прогрес не стоїть на місці і створюються різні види держав. Наприклад, Україна має статус правової держави, а якщо люди, які проживають на Україні не будуть знати своїх прав і обов’язків, вони не зможуть жити нормально в правовій державі, бо не в змозі будуть себе захищати, їх всіляко будуть принижувати, і обмежувати в правах.

Як я вже писала, науковці мало досліджують таку тему, як права людини, але вони досліджують її якби «по-своєму», вони ведуть усілякі статистичні довідники, підбиваючи в них лише деякі дані з великої сфери захисту прав людини.

Їх цікавлять лише цифри і точна кількість тих чи інших «гілочок з великого дерева міжнародної інформації в захисті прав людини».

Статті бувають найрізноманітніші, але ось ті, що знайшла я:

Ø Інститут Євроатлантичного співробітництва (ІЄАС) на своєму сайті в Інтернеті написав наступні статті:1)Рамкова конвенція про захист національних меншин; 2)Про запобігання катування чи нелюдському, або такому, що принижує честь і гідність; 3)Стаття про захист прав людини і основних свобод;

Ø «Круглий стіл» з нагоди представлення Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні»;

Ø «Сприяння основним спільним цінностям – правам людини, верховенству права та демократії»;

Ø «Інтернет-ресурси присвячені правам людини»;

Я знайшла ще безліч статей про міжнародну інформацію в захисті прав людини, але найчастіше з-поміж них зустрічаються статті про всіляке приниження честі і гідності, ґвалтування, а також статті, де принижуються права людей на інформацію, свободу слова і т.д. і т.п.

Зацікавлений у розв’язанні даної проблеми не лише народ, який хоче дізнатися про свої права і обов’язки, щоб захищати свою честь і гідність, але і правляча еліта також. Політики хочуть якнайшвидше довести питання ролі захисту прав людини, тому що вони розуміють, якщо вони вирішать їх і прийдуть до спільної згоди між собою і людьми, то становище у самій державі, не лише в Україні, стане набагато кращим, люди почнуть розбиратися в тих чи інших обвинуваченнях в свою сторону, народ стане досвідченішим, і таким чином «правовим народом».

На мою думку, через певний період проблема ролі міжнародної інформації в захисті прав людини буде мати один з двох висновків. По-перше, якщо люди все ж таки почнуть займатися своїм правовим вихованням і будуть цікавитися і вивчати свої права і свободи, тоді людство буде більш обізнаним і буде менше страждань. Другий висновок напрошується сам по собі, тому що якщо люди не будуть цікавитися своїми правами, то проблема ніяк не зміниться через певний період, тільки стане гірше.

При розв’язанні даної проблеми, ми хочемо досягти більшої обізнаності людиною її прав, також хочемо досягнути захист прав і свобод людини, та позасудові методи цього захисту.

Потрібно йти в напрямку інформатизації суспільства, адже чим більше людина знає інформації, тим менше у неї проблем. Інформація повинна бути правдивою і перевіреною, адже тільки така інформація допоможе правильно формулювати свої думки і погляди. Існує таке твердження, хто володіє інформацією, той володіє світом – і воно дуже доречне в нашому випадку.

Головні проблеми мого дослідження:

v Контроль за владою і передусім за чиновниками усіх рівнів, починаючи з найвищого і до найнижчого;

v Розгляд скарг, індивідуальних скарг громадян, іноземців, осіб без громадянства, які звертаються до інституції омбудсмана;

v Гарантування проголошених міжнародними законами, актами права людини, захищати їх, розв’язувати конфлікти неупереджено, згідно із прийнятими рішеннями;

v Гарантувати застосування принципів справедливого судочинства;

v Зробити чинне законодавство архаїчним;

v Припинення свавілля правоохоронних органів;

v Свобода думки, висловлювання й інформації;

v Узгодженість з принципами демократичного суспільства;

v Загальне право доступу до міжнародної чи будь-якої інформації, пов’язану не тільки з захистом прав і свобод, але вузьке коло доступу до інформації з метою національної безпеки країн;

v Громадянський інтерес до оприлюднення інформації;

v Право на розгляд справи незалежним і неупередженим органом правосуддя;

v Підтримка не лише права на життя, але і на економічні, політичні, наукові, культурні та інші права громадян;

Цілі дослідження

Щоб зняти дану проблему потрібно зробити чимало важливих кроків для людей будь-яких держав, зокрема нашої. По-перше, інформатизація суспільства; по-друге, неупередженість органів, які вирішують проблеми пов’язані з захистом прав людей; по-третє, прагнення людей знати свої права, і зацікавлення у їх розгляді і вивченні.

Найбільш нерозв’язаними є такі аспекти, як лінь самої людини собі допомогти, тому що за неї цього ніхто не зробить, бо щоб чогось досягти, тим паче коли це стосується свого права, потрібно прикласти чимало розумових і фізичних навантажень; також не мало важливим є матеріальне забезпечення громадян, тому що не кожен може собі дозволити підключитися до Інтернету, за допомогою комп’ютера, чи, наприклад, придбати собі журнал чи газету, в якій буде написано про права і свободи, адже по радіо, на телебаченні про це говориться, на мою думку, зовсім мало.

Я вважаю, що не існує зацікавленості самої людини, тому що більшість думає, що якщо є Конституція, в якій говориться про права людини, чи різноманітні Хартії чи принципи, то їх втілюють вищі органи пов’язані з захистом прав людини. Це далеко не так, тому що якщо людина не знає, то їй не треба, а якби вона була дійсно зацікавлена у своєму захисті, то вона б обов’язково пред’явила той чи інший документ, який би допоміг їй скористатися тим чи іншим правом.

Я думаю, що існує одна головна ціль, і ця ціль полягає ось у чому: «Сприяння і підтримка дотримання прав особистості і фундаментальних свобод усіх людей незалежно від расової, статевої приналежності, мови чи віросповідання».