2020-01-15
234
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
Теоретична частина. 3
1.Визначення поточних витрат з експлуатації нового обладнання. 3
2. Оцінка економічної ефективності впровадження в експлуатацію нового обладнання. 5
Розрахункова-графічна частина. 8
Вихідні дані 8
2.2 Розрахунок. 9
2.3 Побудова графіків. 10
Висновки. 12
Список літератури.. 13
ВСТУП
В умовах розвитку ринкових відносин, формування ринку товарів та послуг велике значення набуває оцінка ефективності інвестиційних проектів впровадження у виробництво нового обладнання, систем та комплексів.Правильний вибір найбільш ефективного варіанту проектного рішення може бути зроблений шляхом зіставлення і оцінки декількох можливих рішень по ряду техніко-економічних показників та критеріїв фінансової ефективності проектів.
Метою даної контрольної роботи є здобуття практичних навичок розрахунку економічних та фінансових показників підприємства, закріплення теоретичного знання з визначення собівартості експлуатації обладнання та показників ефективності інвестиційних проектів впровадження у виробництво нового обладнання, систем та комплексів.
Теоретична частина
Визначення поточних витрат з експлуатації нового обладнання.
Поточні експлуатаційні витрати (Векс) складаються з прямих (Впр) та непрямих витрат (Внпр):
Векс = Впр+Внпр
Прямі витрати складаються з таких елементів витрат:
Впр = Взп+Всз+Вам+Вмат+Він.пр;
де Взп – витрати на оплату праці персоналу, який обслуговує обладнання, грн./рік; Всз – відрахування на соціальні заходи, грн./рік; Вам – витрати на повне відновлення (амортизацію) обладнання, грн./рік; Вмат – витрати на технічне обслуговування та ремонт обладнання (матеріальні витрати), грн./рік; Він.пр – інші прямі витрати, пов’язані з обслуговуванням обладнання, грн./рік.
Витрати на оплату праці включають основну та додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установленій норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Витрати на оплату праці персоналу, якій обслуговує обладнання (Взп), визначається:
Взп = WтоКтрТзпКдод ;
де Wто – обсяг робіт з технічного обслуговування та ремонту, нормо-год/рік; Ктр – коефіцієнт, що враховує трудомісткість поточних та капітальних ремонтів; Тзп – середня погодинна тарифна ставка, грн./нормо-год; Кдод – коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату.
Витрати по статті „Відрахування на соціальні заходи” включають відрахування на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відрахування на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності.
Розмір страхових внесків (зборів) встановлюється у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників: до пенсійного фонду – 32%, до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 2,9%, до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 2,1%, до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань – від 0,84% до 13,8% відповідно до класів професійного ризику виробництва (встановлено 20 класів, для підприємств машинобудівельної галузі страховий тариф прийняти у розрахунках, яки дорівнює 1,55%.).
Витрати по статті „Відрахування на соціальні заходи” (Всз) визначаються:
Всз = КвідВзп
де Квід – коефіцієнт відрахувань на соціальні заходи, прийняти рівним 0,38.
До витрат на повне відновлення (амортизацію) обладнання включаються суми нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
Витрати на повне відновлення (амортизацію) обладнання визначаються:
Вам = (Нп.вВп.об)/100;
де Нп.в – норма амортизації на повне відновлення обладнання, дорівнює 20%; Вп.об – первинна вартість обладнання, грн. (дод. 3).
До витрат на технічне обслуговування та ремонт обладнання (матеріальні витрати) включається вартість витрачених у виробництві основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, запасних частин, допоміжних та інших матеріалів.
При виконанні роботи загальну величину витрат на технічне обслуговування та ремонт обладнання слід прийняти в розмірі 25% від загальної суми витрат на повне відновлення (амортизації) обладнання:
Вмат = 0,25Вам
До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна відносити до щойно перелічених. До них належать витрати з радіозв’язку з літаками, з оренди каналів зв’язку, оплата послуг інформаційно-обчислювальних центрів, витрати на гарантійний ремонт, витрати з льотних випробувань обладнання, систем, комплексів і т.ін.
При виконанні роботи інші прямі витрати прийняти в розмірі 15% від суми прямих витрат:
Він.пр. = 0,15 (Взп + Всз + Вам + Вмат)
Непрямі витрати (Внпр). До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, зокрема витрати на оплату праці адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, інші витрати, пов’язані з управлінням.
При виконанні роботи непрямі витрати прийняти 40% від прямих витрат:
Внпр= 0,4 Впр
Оцінка економічної ефективності впровадження в експлуатацію нового обладнання.
Показниками економічної ефективності інвестиційного проекту впровадження в експлуатацію нового обладнання є:
- чиста поточна вартість або чисті дисконтовані вигоди – NPV;
- коефіцієнт „Вигоди/витрати” – В/С;
- термін окупності інвестицій – Ток;
- внутрішня ставка доходу або внутрішня норма рентабельності – IRR.
Чисту поточна вартість або чисті дисконтовані вигоди (NPV) розраховують як різницю між поточною дисконтованою вартістю майбутніх вигод та поточною дисконтованою вартістю майбутніх витрат на обслуговування інвестиційного проекту за весь його життєвий цикл:
де Bt та Ct – відповідно повні вигоди та повні витрати у рік t, грн.; t – відповідний рік експлуатації проекту (1,2,3,...n); n – термін служби проекту, років, в розрахунках прийняти рівним 7 рокам; r – відсоткова ставка на позичковий капітал (коефіцієнт).
Вигоди від здійснення проекту складаються за рахунок зниження поточних експлуатаційних витрат. Ефект від впровадження в експлуатацію нового обладнання може проявлятися за рахунок зниження трудомісткості, матеріалоємності робіт по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання, економії палива, електроенергії, що забезпечує зниження витрат по заробітній платі з відрахування на соціальні заходи та в цілому витрат на технічне обслуговування та ремонт обладнання.
Витрати на здійснення проекту Сt складаються з вартості обладнання (одноразових капітальних вкладень), додаткових інвестицій, експлуатаційних витрат:
Ct = Kt+Kдод+Вekc.t
де Kt і Вekc.t відповідно, одноразові капітальні вкладення та поточні експлуатаційні витрати в t році, грн./рік; Кдод – додаткові інвестиції, грн./рік.
Відсоткова ставка на позичальний капітал r – це така ставка, за якою позичається або додатково залучається капітал для інвестування у проект.
У розгорнутому виді формула має вигляд:
Під внутрішньою ставкою доходу або внутрішньою нормою рентабельності (IRR) розуміють таку відсоткову ставку (r), при який чиста поточна вартість (NPV) стає рівною нулю:
Внутрішня норма рентабельності (IRR) дає відповідь на питання, яка гранично допустима ставка відсотку на капітал забезпечує життєздатність проекту, або яка гранично допустима вартість капіталу (r) для інвестування у проект, який розглядається. Якщо розрахункове значення IRR більше відсоткової ставки за позиковими інвестиціями у проект, то проект визначають доцільним і навпаки.
Порівняння розрахункового значення IRR з діючою відсотковою ставкою на капітал дозволяє визначити ступінь „живучості” проекту, запас його „міцності”.
Розрахунок шуканого значення IRR ведуть методом послідовних наближень. Підставляючи у вищенаведену формулу змінні із заданим кроком ставки відсотку (r), визначають таке її значення, при якому NPV стає рівною нулю (NPV = 0).
Розрахунок внутрішньої норми рентабельності можна виконати графічно (див.рис.1). Для цього на осі абсцис відкладаємо різні значення ставки дисконтування, а на осі ординат – значення NPV. Визначив крапку перетину прямої Nn з віссю абсцис, визначаємо значення внутрішньої норми рентабельності IRR=r.
Рис. 1. Графічний метод розрахунку внутрішньої норми рентабельності
Розрахунок коефіцієнта „Вигоди/Витрати” (В/С) ведуть за формулою:
Проекти з більшим значення коефіцієнта визнають більш привабливими для інвестора, ніж проекти з меншим його значенням.
Термін окупності інвестицій (проекту) є зворотною величиною коефіцієнта „Вигоди/витрати” (В/С):
;
де Ток - термін окупності інвестицій (проекту), років.
При виборі за цим критерієм приоритетними визначаються проекти з найкоротшим терміном окупності інвестицій або ті, які вкладаються у максимально допустимий термін окупності (max доп):
Ток → min, або Ток →max доп.
За результатами проведених розрахунків складається порівняльна таблиця економічних показників ефективності впровадження нового обладнання і будуються графіки розрахунку внутрішньої ставки рентабельності та терміну окупності інвестицій по альтернативним проектам.
