Механізований взвод на БМП в обороні

 

Оборона - вид бою. Вона має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника й нанести йому значні втрати, удержати важливі райони (рубежі, об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в умовах зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною відбити удари противника із застосуванням всіх видів зброї.

Стійкість і активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю й завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; мистецьки організованою обороною й системою вогню; швидким знищенням противника, що вклинився в оборону; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним устаткуванням і ретельним маскуванням; виконанням заходів щодо захисту від запальної зброї; підготовкою особистого складу до ведення бою на зараженій місцевості протягом тривалого часу, чіткою взаємодією, всебічним забезпеченням бою й умілим керуванням підрозділами.

В обороні кожний солдат, вміло використовуючий свою зброю, фортифікаційні спорудження й вигідні умови місцевості, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно вести боротьбу з його наступаючими танками й іншими броньованими машинами.

Взвод не має права залишати займаний опорний пункт (позицію) і відходити без наказу командира роти (взводу).

При переході взводу до оборони насамперед повинні бути організовані спостереження й система вогню перед фронтом і на флангах.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти на загрожуючому напрямку.

Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу й доданих йому вогневих засобів, на тісній їхній взаємодії й у сполученні з інженерними загородженнями й природними перешкодами. Вона повинна забезпечити поразку противника, насамперед його танків і інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового й перехресного вогню.

При організації системи вогню механізованому взводу й відділенню вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному й кулеметному (протитанково-кулеметному) взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, - основний напрямок стрільби й рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти, танкам, знаряддям, установкам протитанкових керованих ракет, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні й запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їхнього дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, знаряддями й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість і її інженерне устаткування, а також загородження, здатний нанести наступаючому противникові більші втрати й удержати займані позиції. Він обороняється, як правило, у складі роти, може перебувати в резерві батальйону, а також призначатися в бойову охорону або в засідку.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронті й до 300 м у глибину.

Опорний пункт механізованого взводу складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти і доданих вогневих засобів.

Бойові машини піхоти в опорному пункті взводу розташовуються по фронті й у глибину з інтервалами до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних скатах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за - противником і ведення вогню на граничну дальність прямим наведенням зі знарядь, кулеметів і протитанкових керованих ракет, взаємна вогнева підтримка й можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, таємне розташування вогневих засобів і маскування.

Додані механізованому взводу кулеметне (протитанкове) відділення й відділення вогнеметів можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатомете відділення- у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.

В опорному пункті взводу й на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби й танки, не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів, їхніх командирів і підтримувати з ними взаємодію.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні перебувати під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

Гранатометний взвод в обороні діє звичайно в повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їхніх флангах. Вогневі позиції по фронті можуть бути: для взводу - до 100 м, для відділення - до 20 м, інтервали між відділеннями-10-20 м.

Кулеметний (протитанково-кулеметний) взвод діє по відділеннях, займаючи вогневі позиції в опорних пунктах механізованих взводів, у проміжках між ними або на флангах.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир взводу повинен швидко поставити завдання відділенням на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування, захист від запальної зброї й інженерне встаткування опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

При переході до оборони поза зіткненням із противником командир взводу виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, таємно розташовує його, організує спостереження й безпосередню охорону. Після цього він разом з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування й захист від запальної зброї. Потім командир взводу організує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організує спостереження й інженерне встаткування опорного пункту.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень орієнтири й уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку й напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу й сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків)  і доданих вогневих засобів; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти, а також доданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; порядок і строки інженерного встаткування опорного пункту й позицій відділень (вогневих позицій), місця й характер інженерних загороджень, що влаштовують перед фронтом оборони взводу й на флангах, і порядок прикриття їхнім вогнем; місце командно-спостережного пункту.

При постановці завдань відділенням командир взводу в бойовому наказі вказує:

- завдання відділенням, їхньої позиції, смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперові, основні й запасну вогневі позиції, порядок спостереження й ведення вогню; завдання стрільцеві-санітарові й порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами й фланги;

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і строки інженерного устаткування опорного пункту.

При організації взаємодії командир взводу повинен:

- визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони й розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги й у тил;

- указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї;

- погодити дії взводу з діями сусідів і танками, розташованими в опорному пункті взводу й на його флангах, протитанковими й іншими вогневими засобами по відбиттю атак противника перед переднім краєм оборони й по знищенню його у випадку вклинення в оборону;

- призначити чергові вогневі засоби й визначити порядок знищення розвідки противника;

- указати заходи щодо забезпечення безпеки особового складу від світлового випромінювання ядерного вибуху, а також заходи щодо маскування;

- повідомити сигнали оповіщення, керування, взаємодії й порядок дій по них.

Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого мотострілковій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їхнього завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримки зв'язку, сигнали оповіщення, керування й взаємодії, порядок дій по них.

Взвод приступає до інженерного встаткування опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти танків, установок протитанкових керованих ракет, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам - секторів обстрілу. Інженерне устаткування опорного пункту здійснюється таємно, з повною напругою сил особового складу й у постійній готовності взводу до відбиття атаки противника.

В опорному пункті механізованого, а також на вогневих позиціях гранатометного й кулеметного (протитанково-кулеметного) взводів у першу чергу відриваються одиночні (парні) окопи для автоматників, кулеметників, снайпера, гранатомеників, операторів протитанкових керованих ракет і вогнеметчиков, окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти, виробляється розчищення смуги огляду й обстрілу, влаштовуються загородження й обладнається командно-спостережливий пункт командира взводу. У другу чергу одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою траншеєю в окопи на відділення, відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти і інших вогневих засобів, а також ходи повідомлення до вогневих позицій бойових машин піхоти, якщо вони розташовуються на фланзі або за позиціями відділень, улаштовуються перекриті щілини (бліндажі) на кожне відділення (екіпаж). Надалі влаштовується бліндаж на командно-спостережливому пункті командира взводу, відривається хід повідомлення в тил, що пристосовується для ведення вогню, і триває вдосконалювання й розвиток усього інженерного встаткування опорного пункту.

У механізованому взводі, крім  того, у другу чергу відриваються окопи для чергових вогневих засобів на тимчасових вогневих позиціях.

При відсутності безпосереднього зіткнення із противником і коли дозволяє обстановка, для облаштування траншей, ходів повідомлення, окопів для танків, бойових машин піхоти застосовуються землерийні машини й бульдозерне устаткування.

Всі позиції (спорудження) повинні бути підготовлені для захисту від запальної зброї й ретельно замасковані, для чого використаються місцеві матеріали, табельні засоби пожежогасіння й маскувальні засоби.

Командир взводу особисто керує інженерним устаткуванням опорного пункту, підтримуючи постійну готовність взводу до відбиття атаки противника.

Командир механізованого взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного й кулеметного (протитанково - кулеметного) взводів - схему вогню взводу й представити її командирові роти; схема вогню гранатометного взводу представляється командирові батальйону.

На схемах звичайно вказуються: орієнтири, їхнього номера, найменування й відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу й додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їхньої смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, танків, а також вогневих засобів, що забезпечують проміжки із сусідами, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; ділянка зосередженого вогню роти й місце в ньому, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, - рубежі загороджувального вогню й позиція механізованого підрозділу, якому взвод доданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу й на його флангах, і їхні сектори обстрілу; загородження й фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозділів і границі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту командира взводу.

Для ведення оборони вночі командир взводу до настання темряви повинен визначити й указати підлеглим командирам: завдання по підготовці зброї й вихідних даних для ведення вогню вночі, спостереженню й прослуховуванню; по яких ділянках місцевості перед переднім краєм і на флангах додатково підготувати вогонь; порядок застосування приладів нічного бачення й засобів освітлення місцевості, а також завдання по знищенню й осліпленню засобів висвітлення противника; заходи щодо забезпечення проміжків і флангів; добре видимі вночі орієнтири; розпізнавальні знаки своїх військ; способи орієнтування й цілевказівки.

Командир механізованого взводу, крім того, указує, які вогневі засоби, коли й куди перемістити, де додатково виставити спостерігачів.

Всі командири зобов'язані перевірити вихідні дані для стрільби вночі, готовність зброї й приладів нічного бачення, а також наявність трасуючих снарядів і патронів із трасуючими кулями.

Командир механізованого взводу управляє взводом з командно - постережного пункту, обладнаного звичайно в ході повідомлення, або з бойової машини піхоти. Він повинен бачити місцевість перед переднім краєм оборони й на флангах і весь бойовий порядок взводу.

В обороні взвод перебуває в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Для знищення окремих груп противника, що намагаються вести розвідку, проробляти проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, у механізованому взводі призначаються чергові вогневі засоби (чергова бойова машина піхоти), особовий склад яких перебуває в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної або тимчасової вогневої позиції. Інший особовий склад взводу вдосконалює інженерне встаткування позицій і проводить технічне обслуговування бойових машин піхоти.

При нанесенні противником ядерного удару весь особовий склад укривається. З початком вогневої підготовки противника командир взводу й спостерігачі ведуть спостереження з метою вчасно виявити момент переходу його в атаку.

З переходом противника в атаку по команді (сигналу) командира взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню зброї взводу й доданих йому вогневих засобів.

У міру наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводять до найвищої напруги. Взвод у першу чергу знищує танки й інші броньовані машини противника, а потім вогнем з кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів відтинає піхоту від танків і знищує її.

Противник, що ввірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем в упор, гранатами й у рукопашній схватці. Для попередження просування противника в глибину опорного пункту й у сторони флангів у траншеях і ходах повідомлення швидко встановлюються їжаки, рогатки й інші, заздалегідь підготовлені переносні загородження.

У випадку обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони й, продовжуючи міцно втримувати займані позиції, знищує противника вогнем всіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

Після відбиття атаки відновлюються система вогню й зруйновані фортифікаційні спорудження, поповнюються боєприпаси, приводяться в порядок зброя й військово-технічне майно, при необхідності з дозволу командира роти проводиться зміна вогневих позицій бойових машин піхоти, танків і інших вогневих засобів, приймаються заходи щодо надання медичної допомоги й виносу тяжкопоранених. Про результати бою командир взводу доповідає командирові роти.

Механізований взвод, призначений у бойову охорону, повинен захистити батальйон від раптового нападу противника й заборонити йому ведення розвідки.

У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500м по фронті. Перед позицією взводу й на флангах влаштовуються загородження. Взвод підтримується вогнем призначених засобів із глибини оборони.

Одержавши завдання на дії в бойовій охороні, командир механізованого взводу усвідомлює отримане завдання, оцінює обстановку, приймає рішення, виводить взвод на зазначену позицію, установлює спостереження, вибирає позиції для відділень, бойових машин піхоти, віддає бойовий наказ, організує взаємодію, систему вогню, керування, захист від запальної зброї й інженерне устаткування позиції. Для спостереження за схованими підступами до позиції й на її фланги командир механізованого взводу висилає секрети.

Після організації оборони командир взводу з командирами відділень проводить розвідку можливих шляхів відходу й установлює порядок дій при одержанні наказу на відхід.

Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує вогнем.

При підході переважаючих сил противника бойова охорона вражає його вогнем, починаючи із граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили й напрямок дій противника, доповідає про це командирові батальйону й продовжує вести бій.

Взвод може залишити займану позицію й відійти тільки за наказом командира батальйону. Відхід здійснюється перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і димів.

При відході поранені, вбиті повинні бути винесені (вивезені) разом з їхньою зброєю.

В обороні механізований взвод на бойових машинах піхоти може призначатися в засідку.

Позиція засідки повинна забезпечувати потайливе розташування взводу й мати гарні умови для спостереження й ведення вогню. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, найбільш зручні підступи з боку противника мінуються.

Командир взводу, призначеного в засідку, повинен вивчити місцевість, поставити бойові завдання відділенням, визначити рубіж (пункт) відкриття вогню по противнику, а також указати порядок ведення вогню й дії взводу по знищенню противника, порядок залишення позицій і куди взвод виходить після виконання завдання.

До підходу противника до місця засідки взвод нічим себе не виявляє.

При підході противника до наміченого рубежу (пункту) взвод по команді (сигналу) командира раптовим вогнем із близької відстані наносить йому поразки. Після виконання завдання командир взводу доповідає його командирові, що вислав, і надалі діє відповідно до отриманих вказівок.

Оборона в особливих умовах

У місті механізований взвод обороняє опорний пункт, що може включати один - два будинки, а відділення - будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути додані знаряддя, вогнемети, установки протитанкових керованих ракет і інші вогневі засоби.

Оборона в будинках організується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим і перехресним вогнем, при цьому більша частина взводу й доданих вогневих засобів розміщаються в нижніх поверхах і напівпідвалах.

Будинки, що обороняються, повинні бути підготовлені до кругової оборони. Система вогню при цьому організується таким чином, щоб будинки перебували у вогневому зв'язку між собою.

Пристосовуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна й двері цеглою або мішками з піском (землею), влаштувати бійниці й амбразури, проробити ходи в горищному й міжповерховому перекриттях, обладнати підвал кам'яного будинку під укриття.

При підготовці будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручних гранат, запас продовольства й питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев'яні підлоги піском (землею).

Атака противника відбивається вогнем всіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, крім знищення противника безпосередньо перед будинком,що обороняється, ведуть вогонь по далеких цілях. Противника, що підійшов до стін будинку, що обороняється, закидують гранатами й знищують вогнем в упор, а в будинку - у рукопашній схватці.

Бій ведеться за утримання кожного поверху й кожного приміщення.

У горах взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.  Позиції відділень вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, зсувів і затоплень. Вони вибираються так, щоб забезпечувалася поразка противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалася наявність мертвих просторів.

Вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень при цьому організується таким чином, щоб вони перебували у вогневому зв'язку між собою й забезпечували кругову оборону. Вогневі позиції бойових машин піхоти вибираються в таких місцях, які забезпечують ведення вогню на граничні дальності й таємне їхнє розташування.

При підготовці фортифікаційних споруджень у кам'янистих і скельних ґрунтах використаються камені й мішки з піском і землею. Окопи, укриття й інші спорудження обладнаються так, щоб виключити затікання в них вогнесумішей і води. У скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнатися підривним способом. Атаку противника взвод відбиває всіма вогневими способами з широким застосуванням гранат. Танки противника найбільше доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

При обході противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони вражає його вогнем з флангу і тилу.

У лісі опорний пункт механізованого взводу звичайно перехоплює дорогу, одну - дві просіки або дефіле між болотами й озерами. При переході до оборони командир взводу крім загальних заходів щодо підготовки оборони організує розчищення лісу й чагарнику для поліпшення умов спостереження й ведення вогню, не демаскуючи при цьому свого розташування; підготовлює кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачає протипожежні заходи (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат, очищення опорного пункту).

На місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи й ходи повідомлення обладнаються напівзаглибленного або насипного типу. На тих ділянках, де уривка ходів повідомлення не викликається необхідністю, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Взвод улаштовує завали, протитанкові бар'єри й прикриває їх вогнем.

У пустелі особлива увага в обороні приділяється забезпеченню флангів і проміжків.

Для обладнання окопів і укриттів у піщаних ґрунтах використаються мішки з піском, й інші місцеві матеріали, приймаються заходи щодо захисту вогневих позицій і вкриттів від заметів піском.

Озброєння й бойова техніка постійно очищаються від піску й пороху й утримуються в готовності до застосування під час піщаних бур.

У ході бою особлива увага приділяється своєчасному виявленню й знищенню противника, що обходить.

У північних районах і взимку командир взводу особливу увагу в обороні приділяє забезпеченню постійної готовності зброї до застосування в умовах низьких температур і вживанню заходів по попередженню переохолодження й обмороження особового складу, передбачає більше часту зміну спостерігачів і розрахунків чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

Фортифікаційні спорудження можуть улаштовуватися зі снігу й льоду.

З метою маскування місця, що стемніли від порохових газів, і сліди гусениць засипаються снігом.

В умовах бездоріжжя на позиціях, в окопах і вкриттях улаштовуються водостоки, стінки їх зміцнюють із метою запобігання розмивів і обвалів. Бойові машини піхоти в окопах установлюються на лижні.

Список використаної літератури:

 

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Частина 3 (Взвод, відділення, танк). Київ: Ватра 1995.

2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. Київ: ФЗСУ, 1998.