Порядок реєстрації іноземців

Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в’їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п’яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

 Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

    Статтею 5 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачено, що законною підставою перебування на території України іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа таких осіб або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні. Дія норм цього закону поширюється на іноземців та на осіб без громадянства майже так само, як і на громадян України, лише за деякими незначними винятками (такий висновок дозволяють зробити положення ст.1, яка зазначає, що дія Закону “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України). 

Частина 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зобов’язує іноземця чи особу без громадянства, які пе перебувають в Україні на законних підставах, протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання - зареєструвати місце проживання. Суть реєстрації для іноземців та осіб без громадянства полягає у внесенні відомостей до паспортного документа (посвідки про постійне чи тимчасове проживання) - про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Отже, іноземець має обов’язок звернутися до відповідного відділу ДД ГІРФО за обраним ним місцем проживання та зареєструватися за цим місцем проживання.

Особливості реєстрації місця проживання чи місця перебування іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та нормативними актами, що прийняті на його основі. На жаль, ці нормативні акти були прийняті значно раніше, ніж Цивільний Кодекс України 2003 року та Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, а тому певною мірою не відповідають тим змінам в законодавстві, які стосуються питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичної особи в Україні, що мають місце останнім часом. Проте, п.33 Постанови КМУ від 29.12.1995 року №1074 “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” з приводу реєстрації місця проживання іноземців зазначає наступне: “Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, повинні прописатися (зареєструватися) за місцем постійного проживання, а у разі зміни цього місця проживання підлягають виписці/прописці (реєстрації) в порядку, встановленому для громадян України.”[10] З приводу реєстрації місця проживання чи місця перебування іноземців, які тимчасово перебувають в Україні, - це питання законодавством не визначено, оскільки Закон “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” оперує лише поняттям “іноземці та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах”, не ділячи їх на таких, що перебувають (проживають) постійно чи тимчасово.

    Статус іноземних фізичних осіб майже завжди повністю підпорядковується законодавству держави перебування, тобто нормам Конституції України, закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та іншим спеціальним нормативним актам. А тому, питання реєстрації місця проживання (місця перебування) іноземців в Україні залежить від деяких факторів, а саме: строку перебування на території України, мети перебування, тощо: “Сукупність прав, свобод та обов’язків іноземців у державі перебування, що гарантуються нею, утворюють їхній правовий статус, який у міжнародному приватному праві часто залежить від: 1) виду правового зв’язку особи з державою (іноземні особи, особи без громадянства, біженці); 2) терміну перебування у державі (постійно проживають, тимчасово перебувають); 3) мети перебування у державі (виконання службових обов’язків, підприємницька діяльність; виконання певної роботи, навчання, підвищення кваліфікації, стажування, тощо).”[11]

    Оскільки іноземці та особи без громадянства можуть перебувати на території протягом різних строків (постійно чи тимчасово) та з різною метою, - реєстрація їх має такі особливості. Згідно з п.12 Постанови КМУ від 16 січня 2003 року №35 “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” - іноземці та особи без громадянства, які в установленому порядку прибули в Україну і мають намір та підстави перебувати тут понад строки, встановлені “Правилами в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року №1074, безпосередньо звертаються для реєстрації до відповідного уповноваженого органу.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці, що іммігрували в Україну на постійне проживання чи для тимчасового працевлаштування, отримують відповідно вид на постійне чи на тимчасове проживання. Іноземці, що перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються тимчасово перебуваючими в Україні. Вони повинні в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти чи документи, які їх заміняють, та виїхати з України після закінчення відповідного строку перебування.

Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені Постановою КМУ від 29.12.95 року №1074, визначають порядок: в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію; оформлення документів іноземцям на право перебування в Україні; пересування іноземців по території України та вибір ними місця проживання; відповідальність іноземців за порушення законодавства в цій сфері.

За умовами цієї Постанови КМУ іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ (документ, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства і виданий уповноваженими органами іноземної держави, який дає право виїзду за кордон і визнаний Україною) подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності. Відмітка про реєстрацію іноземця та особи без громадянства в його паспортному документі дійсна на всій території держави незалежно від місця проживання іноземця та особи без громадянства в Україні.

Законом України “Про імміграцію” та Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” законною підставою перебування на території України іноземців та осіб без громадянства є не тільки реєстрація на території України їхнього паспортного документа, а й наявність посвідки на постійне (чи тимчасове) проживання. З приводу постійного проживання іноземців чи осіб без громадянства законодавство вимагає наявності посвідки та імміграційної візи (посвідка на постійне проживання – це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні; а імміграційна віза - позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання). Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції (таким органом є відділення Державного департаменту з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. ДД ГІРФО протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання. Ось яким чином МВС України роз’яснює документальне підтвердження факту постійного проживання іноземців в Україні та реалізації права на постійне проживання: “У Законі України "Про імміграцію" зазначено, що документом, який підтверджує право іноземця або особи без громадянства на постійне проживання в Україні, є посвідка на постійне проживання. Зазначена посвідка видається відповідним територіальним підрозділом МВС України за місцем проживання такої особи в Україні на підставі паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та рішення спеціального уповноваженого органу про надання дозволу на імміграцію в Україну.”1

Якщо візові документи, документи на проживання іноземця чи особи без громадянства обумовлюють факт постійного проживання, то це є умовою застосування національного режиму з питань реєстрації. Що ж до тих осіб, які проживають чи перебувають тимчасово і це відображено в їх візових документах, - вони не можуть порушувати питання про можливість постійного проживання: “Иностранцам, пребывающим в Украине на основании разрешения на трудоустройство соответствующего центра занятости, в паспортном документе органами внутренних дел осуществляется отметка: "Имеет разрешение на трудоустройство в Украине сроком до...". Иностранцы, временно пребывающие на территории Украины на законных основаниях, в частности на основании разрешения на трудоустройство государственной службы занятости, не имеют права менять статус (определенный типом визы) на какой-либо иной и обращаться за разрешением на постоянное жительство в Украине.”2 Таким чином, реєстрація іноземців та осіб без громадянства має такі особливості. Іноземні громадяни, які постійно проживають в Україні - проживають в Україні по своїх національних паспортах та українських документах - посвідок на проживання в Україні для іноземців з відміткою про реєстрацію. Тимчасово перебуваючі іноземні громадяни (без дипломатичного статусу) перебувають в України за своїми національними паспортами з відповідною українською візою на право в'їзду та перебування в Україні. Національні паспорти цих іноземних громадян, в т. ч. працюючих в Україні, повинні бути зареєстровані на термін дії української візи. Іноземці, які навчаються в учбових закладах України, реєструються на термін дії угоди на навчання в конкретному учбовому закладі. Термін дії української візи при цьому не враховується.

Тимчасово перебуваючі іноземні громадяни, які в'їжджають в Україну безвізово, відповідно до міжурядових угод, також повинні зареєструвати свої національні паспорти. Особи без громадянства - проживають в Україні на підставі українських документів - посвідок на проживання в Україні для осіб без громадянства з відміткою про реєстрацію. Особи без громадянства, які тимчасово в'їхали в Україну з країн їх постійного проживання, повинні зареєструвати свої документи, що видані державами їх постійного проживання на термін дії в'їздної української візи. Іноземні громадяни, які в'їжджають в Україну з метою працевлаштування, реєструють національні паспорти на термін дії дозволу на працевлаштування, що видається Державним центром зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України. З метою заняття підприємницькою діяльністю на території України іноземні громадяни реєструють національні паспорти на термін дії дозволів на підприємницьку діяльність.

Біженці проживають в Україні на підставі посвідчень біженця, виданих міграційними службами Державного комітету національностей та міграції України.

Статтею 1 Закону України “Про біженців” визначено, що посвідчення біженця – це паспортний документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт надання йому в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених законами України. Посвідчення біженця є підставою для реєстрації в органі з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем проживання біженця. Посвідчення біженця видається строком на один рік. Під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання дія посвідчення продовжується. Статтею 21 закону “Про біженців” передбачено обов’язок біженця повідомляти про зміну місця свого проживання. Так, у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, біженець повинен знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб відділі ДД ГІРФО).

    Загальні висновки до цього розділу роботи будуть такими:

1) як цивільне, так і конституційне законодавство виходить з принципу одноманітного правового регулювання питань визначення та реєстрації місця проживання іноземних фізичних осіб, яке є наближеним до того, що застосовується до громадян України. Проте, більша частина нормативних актів, які визначають правовий статус іноземців, були прийняті в Україні досить давно і ще не повністю відображають ті фундаментальні зміни щодо питань місця проживання та його реєстрації, які останнім часом відбулися в Україні. В зв’язку з цим нормативна база з питань правового статусу іноземців та осіб без громадянства має бути приведена у відповідність з норми Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року та Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”;

2) складність питання реєстрації місця проживання іноземців та осіб без громадянства в частині фіксування даних про місце їх проживання обумовлена досить широким колом нормативних актів, а також, інколи суперечливими роз’ясненнями їх суті органами МВС, міграційної служби, тощо.

    Практична спрямованість та значення місця проживання фізичної особи, що будуть розкриті в третьому розділі роботи, дозволять зробити висновки про ефективність та значимість цього цивільно-правового інституту.

Висновок

 В даній курсовій роботі продемонстровано комплексний підхід до питань в’їзду в Україну та виїзду з України, де особлива увага приділяється проблемам визначення місця адміністративного-правового регулювання вищезазначеного питання, аналізу передбачених чинним законодавством України порядку перетинання кордону України різноманітиними верствами населення України, в тому числі малолітніми та неповнолітніми дітьми, іноземцями та особами без громадянства, а також висвітленню факторів, за якими проводяться тимчасові обмеження виїзду з України.

Основним правовим актом, яким врегульовано питання виїзду з України й в'їзду в Україну громадян України, є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р. Відповідно до нього громадяни України мають право виїжджати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їжджати в Україну. Причому на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами й несуть установлені законом обов'язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається також будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.

Основними правовими актами, що регулюють в'їзд в Україну й виїзд з України іноземних громадян, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. та «Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. Ці акти діють щодо всіх іноземців, які прибувають в Україну, незалежно від їх статусу й мети приїзду. Іноземці в'їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом по її території через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом або документом, що його замінює, й у разі наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду й виїзду не встановлено законодавством України.

В даній  курсовій роботі проаналізованоголовні аспекти інституту адміністративного-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України в адміністративному і міжнародному праві.  Тут  досліджено зародження і розвиток адміністративно- правового регулювання порядку в’їзду в Україну та виїзду з України; розкрито порядок та особливості в’їзду в Україну та виїзду з України громадян України; визначено норми регулювання виїзду з України малолітніх та неповнолітніх дітей; проаналізовано правові та організаційні основи формування особливостей адміністративно-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства; проаналізовано та визначено підстави обмеження у праві виїзду громадян України за кордон; досліджено проблеми, які пов’язані з реалізацією адміністративно-правового регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України; визначено і проаналізовано гарантії забезпечення прав і свобод людини при перетинанні кордону України.