Перевантаження емоційні і розумові

 

В даний час швидко міняється співвідношення між фізичною і розумовою працею. Для освоєння нової технології і сучасної техніки потрібні не лише висококваліфіковані інженери, але і робітники нової формації. На зміну робітників, зайнятих фізичною працею, приходять фахівці, основна діяльність яких пов'язана з розумовою напругою, емоційно-розумовою напругою, творчою і розумовою працею.

Розумова діяльність (як і м’язова) – це діяльність, перш за все, центральної нервової системи, її вищого відділу – кори людського мозку.

При розумовій роботі, як і при фізичній, змінюються обмінні процеси, але підвищення загального обміну незначне, відбувається звуження судин кінцівок і розширення судин внутрішніх органів, пульс змінюється незначно, споживання кисню мозком збільшується в 15-20 разів при розумовій роботі в порівнянні з фізичною.

В той же час, слід знати, що якщо для розумової роботи потрібна значна нервово-емоційна напруга, отже, можливі значні зміни кров'яного тиску, пульсу, підвищення рівня цукру в крові.

Тривала робота, що вимагає емоційно-нервової напруги, може призвести до серцево-судинних і інших захворювань. Добре відомо, що кардіосклероз і атеросклероз частіше зустрічаються у працівників розумової праці.

 

 

Стрес

 

Широко поширене поняття «стрес» в дослівному перекладі означає «напруга». При стресі вся діяльність організму супроводжується підсиленням функцій якихось систем людського організму: слуху, зору, м'язів і так далі В даний час встановлено, що стрес – це реакція адаптації до надзвичайних, екстремальних умов як фізіологічних, так і психічних.

Створенням концепції стресу був видатний канадський учений Г.Сельє. Виходячи з сили і тривалості стресу, він виділив три стадії розвитку стресової реакції:

I – стадія тривоги - усвідомлення ситуації і мобілізація всіх ресурсів організму для її подолання;

II – стадія адаптації до умов критичної ситуації;

III – стадія виснаження – декомпенсація, тобто перехід адаптаційних механізмів в патологічні (хвороба).

Загальними стресовими чинниками для жертв лиха є:

- раптове руйнування звичайного устрою життя;

- відчуття лиха і втрата самовладання;

- загроза їх недоторканості (життя).

Дослідження різних типів стихійних лих дозволило розділити час після лиха і відповідну реакцію людей на такі фази:

- «героїчну», протікає під час лиха і відразу після нього, люди прагнуть діяти, щоб врятувати себе і інших;

- «медового місяця», триває від тижня до півроку, у людей відмічається прагнення жити;

- «позбавлення», триває від 2 місяців до півроку;

- «відновлення», триває декілька років.

Для забезпечення безпеки праці необхідно організувати виробничий процес так, щоб він виключав стреси. В той же час необхідно, щоб в аварійних умовах стрес не був причиною неправильних дій і не погіршив виробничу обстановку. Тому дуже важливо в процесі професійного навчання підготувати робітника до роботи в екстремальних і аварійних умовах так, щоб стреси не перешкодили йому в цих складних умовах виконати свої професійні обов'язки.

Ефективним засобом профілактики стресів за екстремальних умов є професійна підготовка на тренажерах, що імітують аварії.

 

Гіподинамія

Гіподинамія – це порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення) при обмеженні рухової активності, зниженні сил опору м'язів.

Профілактика гіподинамії передбачає виробничу гімнастику, зміну робочої пози в процесі роботи, загальні заходи по зниженню стомлюваності і монотонності праці.

 

Соціальний клімат і безпека, психологічна несумісність

 

В процесі праці людина – це соціальна особа. Вона є складовою частиною виробничого колективу. У цих умовах створення сприятливого соціального і морального клімату в колективі, психологічна сумісність всіх його членів – запорука успішного вирішення поточних і перспективних завдань охорони праці. Важливо в колективі виробити такий соціальний клімат, який визначав би діяльність в галузі безпеки як важливий пріоритетний напрямок.

Аристотель (384-322 до н.е.) писав, що “ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність”. Французький лікар Тіссо писав, що рух може замінити ліки, але всі ліки разом узяті ніколи не зможуть замінити рух.

 

Перенапруження аналізаторів

 

Центральна нервова система одержує інформацію від зовнішнього світу, зовнішнього середовища за допомогою чутливих апаратів, що сприймають сигнали. Ці апарати академіком І.П. Павловим названі аналізаторами.

Основна характеристика аналізаторів – висока чутливість, хоча не кожний подразник, що діє на аналізатор, викликає відчуття. Щоб відчуття проявилося, необхідна певна інтенсивність подразника. Кожна дія, що перевищує межу інтенсивності, викликає біль і порушення діяльності аналізаторів.

У центральну нервову систему в процесі праці надходить великий об'єм інформації. Мозок її «переробляє» і «сортує» по мірі важливості. Найважливішими є сигнали, що мають значення для життєдіяльності всього організму; потім сприймаються сигнали, що мають значення для окремих систем і органів.

Завдання правильного проектування технологічного процесу – не допустити перенапруження аналізаторів, яке може призвести до стресів.