Динаміка сальдо торговельного балансу України з РФ у 2005-2011 рр

Показники	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Сальдо, млн дол. США	-269,2	-1070,5	-2430,8	-3954,2	-5322,4	-5136,5	-4229,3
Коефіцієнт покриття імпорту експортом	0,96	0,84	0,73	0,67	0,58	0,63	0,75

Структура експорту України в РФ і структура українського імпорту з Росії відзначається певною стабільністю. Традиційно Україна експортує на російській ринок продовольчі товари, продукцію хімічної і металургійної промисловості, а також машинобудування. У свою чергу імпортує Україна з РФ енергоносії, продукцію машинобудування, хімічної і легкої промисловості (табл. 3).

Аналізуючи структуру українського експорту на російський ринок необхідно відмітити, що вона більш диверсифікована, ніж структура експорту РФ до України. У структурі російського експорту фактично переважають два продукти: нафта і природний газ, питома вага яких становить понад 60% загального обсягу російського експорту в Україну. Це фактично робить залежним економічний розвиток останньої від поставок енергоносіїв з Росії. З наведеного можна зробити висновок, що торговельні відносини України з РФ не в повній мірі відповідають пріоритетам національного економічного розвитку України.

геополітичний економічний світовий ринок

Таблиця 3

Структура експорту України до РФ і імпорту з РФ у 2005-2011 рр., %*

Показники	Експорт		Імпорт
	2005	2011	2005	2011
Всього, у т. у.:	100,0	100,0	100,0	100,0
- послуги і роботи	47,6	28,2	3,4	2,8
- товари і продукція, у т. ч.:	52,4	71,8	96,6	97,2
Продовольство	11,5	13,8	1,0	2,4
Мінеральна продукція і руди	1,0	1,4	3,2	1,6
Енергоносії	0,7	1,1	68,8	61,5
Продукція хімічної промисловості	8,5	6,6	5,0	5,8
Деревина, папір, целюлоза	2,1	3,3	2,2	1,9
Продукція легкої промисловості	0,9	0,7	0,8	0,7
Продукція машинобудування	12,6	22,6	11,5	14,5
Прилади і апарати	0,9	0,7	0,7	0,8
Продукція металургійної промисловості	12,8	19,4	2,4	6,7
Інші товари	1,4	2,2	1,2	0,6

*Розраховано за даними Мінекономіки України

 

Поліпшити ситуацію і, першу за все зменшити економічну залежність від Росії Україна намагається шляхом диверсифікації своєї зовнішньої торгівлі та активізації торговельно-економічних відносин з Європейським Союзом. До певної міри це вдалося завдяки інтенсивного розвитку торгівлі на європейському напрямі. Так, щорічний приріст товарообігу між Україною і державами-членами ЄС за останні 5 років складав 16-18%, що призвело до збільшення частки ЄС в загальному обсязі як експорту, так і імпорту України. Країна підтримує зовнішньоекономічні стосунки з усіма членами ЄС, проте частка України у торгівлі ЄС залишається незначною і складає близько 0,5% від загального обсягу зовнішньоторговельних операцій Євросоюзу. Україна поки що не посіла належного місця як торговельний партнер ЄС. Це зумовлено, передусім, неефективною структурою українського експорту та недостатніми темпами реструктуризації національного виробництва.

Аналіз стану і динаміки товарної структури торгівлі України та країн-членів ЄС вказує на надзвичайну вузькість асортименту такої торгівлі, який відображає радше структуру обміну ЄС із країнами, що розвиваються, а ніж із потенційними майбутніми учасниками Євросоюзу.

Проведена оцінка товарної структури торгівлі України з країнами-членами ЄС за допомогою індексу внутрішньогалузевої торгівлі, який розраховано за формулою Грубеля та Лойда для незбалансованої торгівлі дозволили зробити висновок про те, що загальний індекс внутрішньогалузевої торгівлі України з ЄС складає за останні чотири роки в середньому лише 0,42 або 42%. Тобто торгівля між Україною та ЄС більше, ніж на половину є міжгалузевою.

Торгівля лише деякими промисловими товарами - текстилем та текстильними виробами, різними оптичними, вимірювальними й іншими приладами та апаратами, а також різними промисловими товарами має внутрішньогалузевий характер, що складає в середньому лише 15% від загального ЗТО України з ЄС за цей період. З іншого боку, визначається тенденція поступового зростання загального індексу внутрішньогалузевої торгівлі з ЄС. Так, за останні чотири роки він виріс в середньому на 7%, що дає надію сподіватись, що за умови збереження таких темпів зростання внутрішньогалузевої торгівлі, протягом наступних п’яти років, між Україною та ЄС виникне перехресний попит, що дасть змогу розвивати торгівлю збільшивши її обсяг на підставі зростання масштабу виробництва. Отже товарний обмін між Україною та ЄС відбувається переважно на міжгалузевій основі, що великою мірою обмежує реальну економічну інтеграцію, яка, як свідчить світовий досвід, розвивається переважно на основі внутрішньогалузевих економічних зв'язків.

В цілому ж, характеризуючи структуру зовнішньої торгівлі з ЄС, можна дійти до висновку, що для України характерними є вкрай низькі показники експорту високотехнологічних товарів і послуг, зумовлені формуванням типу міжнародної конкурентоспроможності, що базується на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів і робочої сили, у той час коли реалізація стратегічної мети інтеграції в ЄС потребує змін у динаміці зовнішньої торгівлі з країнами союзу, підвищення ефективності товарної структури експорту за рахунок орієнтації на виробництві дедалі складнішої, високотехнологічної продукції.

Стримуючим фактором проникнення на ринок ЄС, навіть і для країн, які є достатньо конкурентними на зовнішньому ринку, є також те, що зовнішньоторговельна політика ЄС далека від принципу вільної односторонньої торгівлі і, в певних випадках, є навіть дискримінаційною. Це проявляється у вигляді пільгових ставок щодо імпорту з певних країн та відступі від принципу стосовно інших партнерів, обмежень за допомогою нетарифних бар'єрів, бюрократичного чинника в застосуванні антидемпінгових та інших обмежувальних заходів. Тому, незважаючи на те, що ємний внутрішній ринок мав би притягувати експорт фірм країн-нечленів ЄС, існує загроза, що зовнішньоторговельні бар'єри перекреслять експортні можливості для фірм не лише постсоціалістичних країн та країн, що розвиваються, а й навіть фірм США та Японії.

Країни ЄС не збираються поширювати переваги внутрішнього ринку на іноземні фірми, не отримавши чогось натомість. Ні СОТ, ні жоден інший договір не змусять ЄС в односторонньому порядку дозволити іншим країнам користуватись вигодами єдиної банківської ліцензії, вільного доступу до державних замовлень, взаємного визнання технічних стандартів чи будь-якої іншої угоди, спрямованої на формування єдиного ринку. За це країни ЄС вимагають «обопільної вигоди», що, згідно з тлумаченням ЄС, означає, що будь-якій фірмі ЄС, яка працює на зовнішньому ринку, уряд держави має надавати такий самий режим, що й місцевим фірмам, а також ефективний доступ до цього ринку. Тестом на справдження правила взаємної вигоди часто вважають величину частки ринку, якою володіють фірми ЄС в іноземній країні внаслідок експортування чи інвестування. Принцип ЄС щодо взаємної вигоди на практиці, найімовірніше, буде адаптовано відповідно до ситуації в кожній галузі. Ймовірно, що принцип жорстко застосовуватиметься у сфері високих технологій, банківській справі та фінансових ринках, а також у державних замовленнях.

Суворе дотримання правил виробляти продукцію тільки на вітчизняній території та вимог використовувати вітчизняні компоненти може усунути з ринку ЄС продукцію неєвропейських фірм. Ці правила уже несприятливо позначились на такій продукції широкого діапазону галузей - від виробництва телевізійних програм до напівпровідників. Обсяг застосування вимоги використовувати вітчизняні компоненти стане надзвичайно важливим з огляду на зростання кількості комплектуючих фірм в Європі.

Вимоги виробляти на вітчизняній території та використовувати вітчизняні компоненти впливатимуть на розташування заводів та інвестиційні рішення, оскільки ці правила визначатимуть, чи продукція підлягає звільненню від державних залишкових квот, чи відповідає вимогам державних замовлень, вимогам ЄАВТ - ЄС та іншим пільговим тарифним схемам або ж обминає певні антидемпінгові обмеження.

На сьогодні в ЄС діють антидемпінгові заходи щодо імпорту семи видів продукції з України, зокрема, труб безшовних, джгутів, канатів, виробів з чорних металів, суміші карбаміду та аміачної селітри (КАС); нітрату амонію; карбаміду сухого; зварних труб із нелегованої сталі, прасувальних дощок. Орієнтований обсяг поставок української продукції, який знаходиться під дією обмежувальних заходів, становить близько 268,2 млн дол. США. Проводиться також одне антидемпінгове розслідування щодо експорту до ЄС силікомарганцю, тривають перегляди чинних антидемпінгових заходів, зокрема стосовно карбаміду та зварних труб.

Слід також відмітити, що розвиток торгівлі з європейськими країнами поки що ні в якій мірі не вирішує основну проблему економічних відносин з РФ, а саме її залежність від поставок нафти і газу з Росії, які не можуть бути компенсовані адекватним експортом як до останньої, так і до ЄС. Таким чином, можна зробити висновок, що сучасна геополітична і геоекономічна ситуації в основному негативно впливала на пріоритети національного економічного розвитку.

Виникає питання, в якій мірі може поліпшитись ситуація в цьому плані в перспективі? Весною поточного року закінчився термін виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом і на заміну їй має прийти нова угода. Переговори з цього питання з ЄС вже почалися. Ще до початку переговорів ЄС був готовий запропонувати Україні так звану «посилену» угоду. ЄС зацікавлений в такій угоді задля розширення впливу в Україні та доступу на її ринки. В свою чергу така можливість потенційно з’явиться і для українських товаровиробників, а це означає, що навіть без офіційно визначеної перспективи членства в Союзі, Україна може отримати доступ до внутрішнього ринку ЄС. При цьому виникає питання, в якій мірі Україна зможе скористатися цією можливістю і в якій мірі це позначиться на реалізації її пріоритетів щодо подальшого економічного розвитку?

Важливою складовою посиленої угоди має бути розділ про зону вільної торгівлі. Досвід країн Центральної Європи свідчить, що угода про зону вільної торгівлі створила сприятливі торговельно-економічні умови для розвитку експорту цих країн. Але лише лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, а саме скасування мита і нетарифних бар’єрів при експорті і імпорті товарів, виявилася недостатньою для вирішення проблеми розвитку експорту, підвищення конкурентоспроможності промислових товарів, структурних змін в економіці. За умови підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом, використання повною мірою можливостей, які надаватиме ця угода для нашої держави, гальмуватиметься внутрішніми труднощами активізації економічного розвитку й зокрема розвитку промислового виробництва. Передбачається, що це буде зона вільної торгівлі нового покоління - поглиблена і всеохоплююча, аналогів якої на сьогодні ще не існує. Вона базуватиметься на поглибленні на двосторонньому рівні тих зобов’язань, що вже прийняті Україною в рамках СОТ. Зона вільної торгівлі Україна - ЄС передбачатиме свободу переміщення товарів, послуг, капіталу, а також частково робочої сили в частині, що пов’язана з наданням послуг. Головна мета цієї зони - не вільна торгівля як така, а досягнення через зону вільної торгівлі поступової інтеграції української економіки до внутрішнього ринку Європейського Союзу. Це відповідає прагненню української сторони хоча і потребує чималих фінансових і людських ресурсів, а також інституційних і законодавчих змін. Пристосування до нових стандартів і правил гри вимагатиме від українських виробників збільшення витрат у короткостроковій перспективі. При цьому європейські виробники будуть мати певні переваги, у тому числі й на українському ринку.

Це певною мірою може розглядатись як погіршення ситуації щодо економічного розвитку, проте у довгостроковій перспективі повинно сприяти підвищенню рівня конкурентоспроможності національної продукції та, як наслідок, збільшенню її експорту. Крім того, поліпшення якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Своєю чергою українські споживачі матимуть доступ до більш якісних і дешевих товарів і послуг. Зобов’язання уряду щодо здійснення реформ, без яких неможлива імплементація посиленої угоди, підвищило б довіру іноземних компаній до української економіки, що позитивно відіб’ється на іноземних інвестиціях в її розвиток. Все це позитивно вплине на економічний розвиток України.

Співвідношення між позитивними і негативними сторонами укладання посиленої угоди для економічного розвитку країни буде в значній мірі залежати від того наскільки успішно переговірники з української сторони будуть відстоювати її національні інтереси щодо утворення з ЄС зони вільної торгівлі. Україна отримає певну свободу на переговорах з ЄС щодо можливості обирати рівень відповідності національного законодавства та стандартів згідно з готовністю тієї чи іншої галузі та її пріоритетністю для розвитку економіки. Це вимагатиме більшої відповідальності української сторони за чітке розуміння того, яких реформ потребує економіка країни, як можна використати економічне і торговельне співробітництво з ЄС для здійснення цих реформ та які наслідки й обмеження існують з української сторони (фінансові та людські ресурси, позиції груп інтересів та інші). Це велика робота, яку ще треба здійснити, багато технічних елементів, компонентів ще треба погодити.

ЗВТ покращить умови для інвестицій з країн ЄС в Україну через створення більш зрозумілих, прозорих і передбачуваних правил. Завдяки заохоченню нової торгівлі, вона сприятиме створенню нових зв’язків між підприємствами ЄС і України. ЗВТ між Україною та ЄС є частиною ширшої політики ЄС щодо створення стабільного та успішного простору європейського сусідства через тісніші економічні зв’язки. Це буде сприяти збільшенню обсягів та якості європейських інвестицій в українську економіку. Україна після укладання вказаної угоди має можливість претендувати на інвестиції ТНК, які зараз працюють в країнах Центральної та Східної Європи, які стали членами ЄС. В цих країнах збільшується рівень заробітної плати та інших затрат на виробництво. Тому, за прогнозами експертів, частина ТНК згорне виробництво і шукатиме нові місця для розташування виробництва.

Гармонізація законодавства України згідно з європейськими правовими нормами та правилами СОТ, а також оптимізація системи стандартизації і сертифікації, що прискорить створення прозорого та передбачуваного ділового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватись і не будуть запроваджуватися заходи на користь лише окремих підприємств. Залежно від досягнень у регуляторній адаптації в санітарних і фіто-санітарних заходах переваги отримає український сільськогосподарський сектор. Негативний вплив позначитися на виробництві вина, що пов’язане з вимогами Європейського Союзу щодо захисту географічних зазначень (у ЄС щиро переконані, що шампанське може вироблятися тільки у французькій провінції Шампань, мадера - на португальському острові Мадейра тощо. Тому ужгородські коньяки, артемівське «Шампанське» і масандрівські портвейни змушені будуть змінити свої назви). Виграє металургійна промисловість від скасування квот на поставки сталеливарних виробів до ЄС. У майбутньому виграш можливий через приплив інвестицій на модернізацію виробництва, енергозбереження тощо. Позитивний вплив, за умови реформування Україною системи стандартизації, оцінки відповідності промислової продукції, очікується у сфері машинобудування, виробництва електронного обладнання. Реформування регуляторного середовища, демонополізація, зниження субсидій можуть негативно позначитися на вугільній галузі, сільському господарстві. Тому це має супроводжуватися компенсацією в інших галузях. Можливий негативний ефект у галузі транспортних послуг - витіснення українських транспортних перевізників із ринку ЄС через необґрунтовано високі вимоги до оформлення віз із боку деяких держав-членів ЄС.

Наступний етап наближення до ЄС - отримання статусу асоційованого члена, що вимагає від України прискореного вирішення перш за все питань, що лежать в економічній сфері - розвитку ринкових відносин, конкуренції на внутрішньому ринку, структурної перебудови економіки. Лібералізація торговельних відносин супроводжується зростанням обсягів торгівлі між країнами, лібералізацією цін, усуненням державної монополії на зовнішню торгівлю, встановленням ринкового валютного курсу тощо.

Світова геополітична і геоекономічна ситуація повинна враховуватись при формуванні політичних й економічних пріоритетів країни. Проте, вони мають будуватись, перш за все, виходячи з національних інтересів і особливостей розвитку країни на тому чи іншому етапі. Цього й не вистачало Україні практично під час всього періоду її незалежності. Так, вона протягом свого існування як суверенної держави фактично дотримувалась ідеології так званої «догоняючої модернізації», яка розглядалась як визначальна і беззаперечна цінність трансформаційних процесів. В геостратегічному аспекті це означало необхідність обов’язкового руху чи в західному (ЄС), чи у східному напрямі (Росія) [2]. Правильність цієї ідеології в сучасних умовах викликає багато запитань. Це в першу чергу витікає з того, що сучасна економічна криза, яку переживає світ, може призвести не лише до гео- економічної, але й до геополітичної трансформації. На думку багатьох політиків і політологів відбудеться ліквідація так званого «моно полярного» світу. З приводу цього міністр фінансів Німеччини зауважує: «Світ вже ніколи не буде таким, яким був раніше. Сполучені Штати втратять статус наддержави в світовій фінансовій системі» та, імовірно і за іншими напрямами. А це, в свою чергу, призведе до значних змін в геополітичній ситуації, що позначиться на національних пріоритетах багатьох країн, у тому числі й України.

Література

1. Бжезинский З. Великая шахматная доска. - М.: Междунар. отношения, 2005.

2. Гальчинский А. Нынешний финансовый кризис - начало конца. Дальше - новое начало? // Зеркало недели. - 2011. - № 39.

.   Головко В. Геостратегия Украины: интересы и парадоксы // Проект «Украина», 2010.

.   Мельник Т. М. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобальної конкуренції. - К., КНТЕУ, 2009.

.   Коваленко В. Геоэкономическая синергия Украины // Проект «Украина», 2010.