Проблема кохання в романі М.А. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Більш за все мені подобається, як змальоване кохання у Михайла Афанасьєвича Булгакова у відомому романі «Майстер і Маргарита». Я вважаю, що це найяскравіший приклад справжньої любові у всій літературі.

Кохання — вічне. Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстера не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, але самотністю в очах. Він побачив у ній близьку людину. І ця моральна близь­кість стає шляхом до великого кохання, яке не знає меж і перешкод, яке ви­кликає шанобливий подив навіть у сатани. І тому Майстер і отримує жада­ний спокій, необхідний для творчості, лише з Маргаритою.

В той день, коли вони зустрілися, їх наче звела доля, наче той букет жовтих квітів був знаком, поштовхом для справді великого кохання. І потім події розвиваються в геометричній прогресії. Пройшло зовсім мало часу з моменту їх знайомства, але Маргарита вперто вірить у те, що роман Майстра має жити, а не бути їжею вогню. Закохані без жодних слів розуміють і поважають один одного, і готові на все, навіть на смерть аби їх половинка була щаслива. В романі не має місця егоїзму, ревнощам. Особливо останнє, на мою думку, є визначальним компонентом в коханні. «Якщо любиш – відпусти, якщо це твоє – воно поверненться»! Цей вислів можна вважати фундаментом справжніх відносин, адже лише на довірі і повазі будується спільне щастя.

Маргарита відчайдушно погоджується на пропозицію Воланда, стати королевою балу, хоча напевно не знає чим може все це скінчитись. Сатана може не дотримати обіцянок і тоді пропаде вона, і загубить свого Майстра. Що підштовхнуло її так вчинити? Відповідь одна і вона очевидна: Маргарита закохана. Здається, що, коли людина любить вона довіряє лише своєму серцю, наче мозок функціонує тільки в я кості тілесних потреб. Серце наповнюється добрими почуттями, бачить світ в рожевому кольорі, йому здається, що все навколо співає, танцює, сміється... І на останок від «Фаусту» Гете: «...- Я - часть той силы, что вечно хочет зла и вечно совершает благо». В любові, як і в їжі, варто віддавати перевагу не кількості, а якості. Справжня насолода закінчується, коли починається розпуста, тому що, погрузнувши в розпусті, приходиш до відрази (А.і С. Голон).

Знов таки, не навмисно ми повернулися до питання прекрасного і потворного. Адже не можна забувати, що Маргарита, коли віддалася цьому прекрасному почуттю, була одружена, тому свідомо зраджувала. Це можна віднести до потворного, ницого. Але звинувачувати її в цьому ми не маємо права, бо вона знайшла своє кохання (нагадаю, що вона була не щаслива в шлюбі) і це прекрасно. А в роботі Булгакова це прекрасне уособлює порятунок всього людства, яке на жаль забуло що є найціннішим в цьому сірому світі. 

Висновки

Серед усiх чудес свiту найбiльше чудо - це людина i кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. I навiть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей, як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.

З кожного вищезгаданого твору ми простежуємо головну мету, яку хотів донести до нас автор – це кохання.

Так що ж це таке - кохання? З цього приводу є багато думок i визначень. Звичайно це стан душi людини. Але це стан такої сили потрясiння, захвату, захоплення, екстазу, який змiнює людину фiзично i духовно.

Але не всiм людям вiд природи дано кохати. Дехто проживає життя, так i не пiзнавши сили цього надзвичайного почуття, почуття, якого не купиш нi за якi грошi. Воно або є, або його немає, i примусити себе кохати нiхто не може. Кохання не можна запланувати, воно не буває з примусу. Це надзвичайно тонке почуття, яке може зруйнувати необережне слово, погляд. Воно вривається в життя раптово, навiть коли не чекаєш, навiть коли це тобi не потрiбно. Це як мана, як раптове оп'янiння. З приходом кохання життя набирає сенсу, повноти.

Цiкаво, що кохання нiби проходить кiлька етапiв, найчастiше три. Спочатку це платонiчне замилування, романтика, квiти, музика. Пiзнiше - пристрасть, а потiм - довiра, прив'язанiсть, спорiдненiсть душ.

Звичайно, кожен мрiє про красиве кохання, романтичне, єдине i неповторне. Та не всi розумiють, що воно не приходить саме собою, що потрiбна ще й велика робота душi i серця.

Кохання - це велика сила i натхнення, якi рухають таланти, пробуджують здiбностi. Яке буде у людини кохання - залежить вiд культури, вiд виховання, вiд характеру. Дуже б хотiлося, щоб кожна людина пережила це надзвичайне почуття, бо дуже приємно дивитися на щасливих людей.

                              Література: