Теорія економіки ринків

 

Тривалий час теорія та економічна практика формувалися навколо загальної моделі ринкової економіки Л. Вальраса, який вважав, що в суспільстві існує єдиний ринок з єдиною системою цін (незалежно від того, є рівновага чи немає), однаковою для всіх економічних клієнтів. Зміна цін на ресурси приводить до пропорційної зміни цін на споживчі товари, зростання доходів — до пропорційного зростання цін, що вплине лише на обсяги грошової маси, але не змінить пропорцій обміну, а отже, не впливатиме на рівновагу та стабільність економічної системи. Тому, на думку Л. Вальраса, обсяги грошової маси, яка обслуговує обмін, не мають значення. Економічна рівновага досягається тоді, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції.

Нереалістичність такої економіки як єдиного глобального ринку, де вся економічна інформація є доступною для будь-кого, довів у своїх наукових дослідженнях М.-Ф.-Ш. Алле.

Алле (Allais) Моріс-Фелікс-Шарль (нар. 1911) — французький економіст, лауреат Нобелівської премії (1988). Народився в Парижі. Навчався у Політехнічній школі та Національному гірничому інституті. Здобув освіту інженера і фізика. Поїздка до США під час Великої депресії стала переломним моментом у його житті. Побачивши закриті фабрики, натовпи безробітних, людське горе, він зрозумів, що повинен присвятити себе економіці.

Маючи добру технічну освіту, в 1936 р. М.-Ф.-Ш. Алле влаштувався на державну інженерну службу. Працював контролером у Національному гірничому управлінні, керував у місті Нанті службою гірничої промисловості.

У 1943—1948 pp. — директор Бюро документації і статистики гірничої справи. У цей період починається його активна економічна діяльність. Опрацювавши дослідження Л. Вальраса, В. Парето, І. Фішера, написав фундаментальну працю "В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка" (1943), у якій він висловлювався за викуп землі державою.

Будучи професором з 1944 р., М.-Ф.-Ш. Алле читав лекції в Національному гірничому інституті. Паралельно викладав курс економічної теорії в Інституті статистики Паризького університету. До кінця 80-х років він — директор Центру економічного аналізу, водночас до 1970 р. очолював групу соціально-економічних досліджень. У 1947—1980 pp. — член Національного комітету з наукових досліджень.

З 1941 р. він проводив дослідження в п'яти взаємопов'язаних галузях: теорії максимальної ефективності економіки, теорії міжчасових процесів руху капіталу, теорії прийняття рішень в умовах невизначеності, теорії динаміки грошового обігу, теорії випадкового і екзогенних фізичних впливів.

Творчість М.-Ф.-Ш. Алле багатогранна: праці з фізики, соціології, історії цивілізації. Однак саме економіка майже шістдесят років є предметом його професійних інтересів, саме в цій галузі знання він досяг важливих результатів. Це "Загальна теорія надлишків" (1981), "Автопортрети: одне життя, одна праця" (1989), "Боротьба за Європу" (1994), "Економіка як наука" (1995) та ін.

М.-Ф.-Ш. Алле — почесний член Американської економічної асоціації, член Національної академії наук США. Нагороджений орденом Пальмової гілки академії, золотою медаллю Національного центру наукових досліджень та орденом Почесного легіону Франції. Почесний доктор Гронінгемського університету.

Досліджуючи цю проблему, М.-Ф.-Ш. Алле запропонував теорію на новій основі, виходячи з поняття "надлишок", розробленого та використаного у праці "В пошуках економічної дисципліни. Чиста економіка", а також нову модель — модель економіки ринків.

Модель економіки ринків — система правил, що забезпечують поступову еволюцію економіки шляхом реалізації всіх можливих надлишків аж до стану максимальної ефективності.

У моделі М.-Ф.-Ш. Алле суспільне господарство постає як сукупність локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Це система ринків для різних товарів, причому один і той самий товар може продаватися і купуватися на різних ринках. У ній немає єдиної системи цін, акти ринкового обміну здійснюються не всі відразу, а безперервно. Вчений допускає множинність ринків і велику кількість систем цін як відображення реальної зміни до економічного оптимуму.

Загальноекономічна рівновага, на думку М.-Ф.-Ш. Алле, залежить від співвідношення попиту і пропозиції грошової маси, а рівновага на локальному ринку залежить від співвідношення попиту і пропозиції товарів. Отже, економічна рівновага всієї системи залежить від стану окремих, локальних, ринків. Учений формулює економіко-математичну залежність, яка дає змогу прогнозувати вплив окремого ринку на суспільну економіку, а також знайти рівень залежності локального ринку від системи національних та міжнародних ринків загалом. Він пише: "У рамках комплексної економіки, в якій децентралізація рішень є однією з необхідних умов її ефективності, єдино можливий спосіб регулювання цін і доходів у кінцевому підсумку може спиратися тільки на регулювання грошової маси. Але якщо регулювання темпу зростання грошової маси приймається як принцип регулювання рівня цін і заробітної плати, то економіка зможе функціонувати лише в тому випадку, якщо заробітна плата і ціни встановлюються так, що забезпечується ефективна рівновага попиту і пропозиції, а це, в свою чергу, вимагає від усіх суб'єктів економіки згоди на дотримання фундаментальних правил поведінки у децентралізованій економіці ринків. Однак така згода є мислимою лише тоді, коли розподіл доходів, що забезпечується функціонуванням економіки ринків, є прийнятним в етичному плані. Все це підводить нас до реалізації реформи податкової системи і встановлення податку на капітал. Але якщо чиста рента на капітал не стягується, значить, розподіл доходів за правилами економіки ринків відкидається, і це нехтування породжує інфляцію".

Причини коливання загального рівня цін М.-Ф.-Ш. Алле вбачав у функціонуванні грошової сфери, тому він робить висновок, що циклічне коливання має грошову природу. У праці "Економіка і відсоток" вчений наголошує, що відсоток, по суті, є ціною капіталу, встановленого на ринках. На грошовому ринку відсоток встановлюється як ціна використання грошей, що перебувають в обігу, а на ринку капіталів — як ціна використання капіталу. Причому обидва ці ринки часто значною мірою переплітаються один з одним. Він також обґрунтував можливі позитивні, негативні та нульові величини відсоткових ставок, вважаючи ідеалом нульову відсоткову ставку, бо навіть у період інфляції власники грошових фондів погоджуються надавати позики, оскільки зростає ризик знецінення капіталу. У цій праці М.-Ф.-Ш. Алле поєднав удосконалену ним модель загальної рівноваги з аналізом сукупного капіталу та теорією інвестицій, з теорією економічного зростання, а також запровадив модель теоретичної детермінації попиту.Вона ґрунтується на фундаментальному рівнянні грошової динаміки, а також на спадкоємному формулюванні попиту і пропозиції на гроші. Модель дає змогу виражати коливання валових витрат, виходячи з різниці між попитом і пропозицією грошей, причому гроші є функціоналами минулих варіацій валових витрат. Значну увагу економіст приділив дослідженню досягнень максимальної ефективності економіки.

Вважаючи монетарне регулювання економіки універсальним засобом, вчений зводив свої практичні рекомендації до кредитного контролю. Він наполягав на жорсткому регулюванні державою грошової маси та ставки відсотка (виступав за двохвідсотковий рівень інфляції). На його думку, економіка, що побудована на інфляційних шоках та бюджетному втручанні держави, з часом стане розбалансованою, і механізми ринкового саморегулювання зупиняться остаточно. М.-Ф.-Ш. Алле зауважував, що державне втручання в економіку за кейнсіанською схемою може мати лише тимчасовий ефект. Бюджетні витрати з часом перестануть виконувати стимулюючу та стабілізуючу функції. Навпаки, у межах суворої монетарної політики проблему інвестування держава може розв'язати з допомогою договірного планування: добре знаючи скільки і чого необхідно виробляти, підприємець без ризику інвестуватиме капітали у виробництво.

У теорії економіки ринків (вчений замінив поняття "економіка ринку", "ринкова економіка" поняттям "економіка ринків") він подав своєрідне бачення динаміки господарської системи. У ній М.-Ф.-Ш. Алле зробив спробу встановити систему правил, що забезпечують поступову еволюцію економіки: шляхом реалізації всіх можливих надлишків — до стану максимальної ефективності. Він вказує, що тим самим теорія оптимуму звільняється від нереалістичних, на його погляд, математичних гіпотез, таких, як гіпотеза загальної випуклості, що суперечить усім даним спостереження і тягне за собою абсурдні наслідки.

Продовженням розвитку цієї теорії є праця "Єдина Європа. Шлях до процвітання" (1959), у якій він подав перспективу інтеграційного процесу в Західній Європі, коли ліквідація митниць, зняття заборони на пересування капіталів і людських ресурсів забезпечать можливість вільного інвестування капіталів, знаходження роботи для всіх трудящих залежно від їх уподобань і здібностей. Тобто вчений змалював картину розвитку вільних ринкових відносин, що базуються на принципах необмеженої конкуренції між незалежними споживачами і виробниками.

Коло наукових розробок М.-Ф.-Ш. Алле охоплює також питання прикладної економіки (зокрема, з енергетичної політики, транспортних тарифів) та економічної політики. Його рекомендації щодо способів контролю за рівнем цін, тарифів на електроенергію, інші державні соціальні послуги, норми ефективного витрачання ресурсів з урахуванням попиту і пропозиції широко використовувалися у Франції в державному секторі економіки в 50—60-ті роки XX ст.

 

 

Висновок

 

Отже, М.-Ф.-Ш. Алле створив власну теорію загальної рівноваги, видозмінивши основні ідеї математичної школи і наповнивши її чіткішим, точнішим та переконливішим математичним апаратом. Йому вдалося довести, що модель ринкової рівноваги Л. Вальраса та його послідовників була хибною, оскільки ґрунтувалася на ідеї створення абсолютно штучних і відірваних від життя математичних моделей з переважанням математичного формалізму. Його ж модель є наближеною до розуміння реальних основ функціонування сучасної економіки з урахуванням дії НТП, що породжує нові ринки шляхом оновлення технологій та постійних інновацій.

 

 

Література

1. Абрамова, М. А. Экономическая теория / М.А. Абрамова, Л. С. Александрова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.

2. Архипов, И. И. Экономика: учебник для вузов / И. И.Архипов, А. К. Большаков. – М.: Проспект, 2006. – 840 с.

3. Корниенко, О. В. Экономическая теория: практикум / О. В. Корниенко. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 320 с.

4. Макконнел, К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконне, С. Л. Брю. – М.: Республика, 2003. – 486 с.

5. Микроэкономика: учебное пособие для вузов / под ред. М. И. Плотницкого.- Минск: Новое знание, 2005.

6. Мицкевич, А. А. Сборник заданий по экономике с решениями / А. А, Мицкевич. – М.: Вита-Пресс, 2001. – 592 с.

7. Экономическая теория для студентов вузов. Серия "Шпаргалки". - Ростов н/Д, Феникс, 2005 – 192с.