Центральний банк і грошово-кредитна політика

 

План

 

Вступ

. Національний Банк України (НБУ)

. Сутність грошово-кредитної політики

. Інструменти грошово-кредитної політики

. Особливості проведення грошово-кредитної політики в перехідній економіці

. Завдання

Висновки

Використані джерела

 

Вступ

 

Грошово-кредитна політика (monetary policy) - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про Національний банк України» основними економічними засобами та методами грошової кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

)   визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

)   процентну політику;

)   рефінансування комерційних банків;

)   управління золотовалютними резервами;

)   операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), в т. ч. з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

)   регулювання імпорту та експорту капіталу;

)   емісію власних боргових зобов’язань і операції з ними.

В Україні головним суб’єктом грошової кредитної політики є Національний банк, який відповідно до Конституції України та Закону «Про Національний банк України» визначає та реалізує грошову кредитну політику.

1. Національний Банк України (НБУ)

 

Центральний банк країни - це емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничих білетів, а також фінансовими функціями. Головним завданням центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошво-кредитної системи.

Ознаки центрального банку країни:

. єдиний емісійний центр, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви;

. єдина інституція, що визначає та здійснює (впроваджує) Основні засади грошово-кредитної політики (грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу);

. виступає органом стабільності національної грошової та банківської систем;

. виступає органом банківського регулювання, контролю та нагляду;

. голова центрального банку несе персональну відповідальність за діяльність установи.

Центральним банком України є Національний Банк України.

Функції Національного Банку України

· регулюючі:управління сукупним грошовим оборотом;регулювання грошово-кредитної сфери;регулювання попиту та пропозиції на кредит;

· контролюючіконтроль за функціонуванням банківської системи;валютне контролювання;

· обслуговуючі:організація платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;кредитування банківських установ та уряду;виконування ролі «фінансового агента уряду»;

· функції центрального банку:емісія національної валюти;«банк банків»;реалізація банківського регулювання та нагляду;виконання ролі банкіра і «фінансового агента» уряду;забезпечення формування і реалізації грошово-кредитної політики в країні. [3]

Національний Банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

надає комерційним банкам кредити;

веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;

купує та продає цінні папери, що випускає держава;

надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

купує та продає іноземну валюту;

проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

організовує індексацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей;

інші. На відміну від комерційних банків, НБУ не має на меті отримання прибутку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та законом про центральний банк.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Відмітною рисою Національного банку як особливого центрального органу державного управління є наявність у нього згідно з Конституцією України (Ст. 93) права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін. Зокрема, Верховною Радою України прийняті важливі закони, проекти яких подавав Національний банк і які визначають правові засади функціонування вітчизняної банківської системи: «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Національний банк згідно з Законом «Про Національний банк України» має також нормотворчі повноваження, тобто права та обов'язки встановлювати обов'язкові для всіх юридичних і фізичних осіб правила поведінки з питань, що належать до його компетенції і потребують правового регулювання. Нормотворчі повноваження реалізуються Національним банком шляхом розроблення та прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, положень, правил), що видаються у формі постанов Правління. 110. нормативно-правові акти Національного банку підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації. В окремих випадках на ви- конання правових актів Президента України чи Верховної Ради України Національний банк видає нормативно-правові акти спільно з Кабінетом Міністрів України чи з іншими державними органами. Зокрема, Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що засади функціонування Фонду та порядок відшкодування вкладів вкладникам банків - учасникам Фонду визначається Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України.