Нормативна і порівняльна функції референтних відносин

Референтні відносини виконують різні функції. На даний момент більшість закордонних дослідників погоджуються з виділенням або двох функцій референтних відносин (референтних груп) – порівняльна й нормативна (по Г. Келлі), або додають спонукальну функцію (по Т. Шибутані). [8; 112], [26; 238] Вітчизняні ж соціологи та психологи беруть до уваги оцінювальну функцію референтних відносин (по Є.В. Щедріній). [28; 126] Так чи інакше, навряд чи знайдеться хоч один дослідник, що не погодиться з виділенням двох основних функцій — порівняльної й нормативної. Саме ці функції становлять особливий інтерес при вивченні взаємозв'язку ціннісних орієнтацій особистості і її референтних відносин.

Нормативна функція референтної групи проявляється в тому, що ця група є джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтації індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скоріше стати дорослим, намагається додержуватися норм і ціннісних орієнтацій, прийнятих у середовищі дорослих, а емігрант, що приїжджає в іншу країну, намагається якнайшвидше освоїти норми й установки корінних жителів, щоб не бути "білою вороною", Порівняльна функція проявляється в тому, що референтна група виступає як еталон, за допомогою якого індивід може оцінити себе й інших. Цьому відповідає концепція дзеркального "Я" Ч. Лантухи, який відзначав, що якщо дитина сприймає реакцію близьких і вірить їхнім оцінкам, то більше зріла людина відбирає окремі референтні групи, приналежність або неприналежність до яких для неї особливо бажана, і формує "Я"- образ, ґрунтуючись на оцінках цих груп.

Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що дана група забезпечує стандарти поведінки й групові норми для індивіда. Це означає, що норми й цінності індивіда формуються під впливом його референтної групи. Як правило індивід привласнює норми й цінності, які існують в референтній групі.

Порівняльна функція референтної групи полягає в тому, що група може служити точкою відліку для оцінювання індивідом себе й інших людей. Норми й цінності, які існують у референтній групі індивіда найчастіше є для нього абсолютними, і відповідно до них він оцінює поведінку, здатності, особистісні якості людей (у тому числі й свої).

Обидві ці функції лежать в основі формування ціннісних орієнтацій особистості, хоча кожна з них має свій власний зміст, але, як справедливо зауважує Є.В. Щедріна, ніхто не стане заперечувати, що ціннісні аспекти характерні для референтних груп, які Г. Келлі відніс до категорії нормативних. Однак, на її думку, вони властиві й так званим порівняльним референтним групам: «орієнтуючись на норми й цінності своєї референтної групи, індивід не може не порівнювати їх зі своїми нормами й цінностями. [28; 126-127]

Отже, ми можемо дійти висновку про те, що як для порівняльних референтних груп характерний ціннісний момент, так для нормативних груп — момент співвіднесення порівняння...» [28; 126].

Таким чином, дві ці функції референтних груп мають глибоку внутрішню зв'язаність. Швидше за все, несправедливо говорити про існування різних видів референтних відносин (нормативні, порівняльні, спонукальні й оцінювальні). Кожний суб'єкт референтних відносин (індивід або група) реалізує в більшому або меншому ступені всі ці функції.