Механізми здійснення державної мовної політики

Здійснення державної мовної політики забезпечує система органів, яку складають:  

1. Національна рада з мовної політики при Президенті України.

2. Урядовий орган з мовної політики, визначений чи сформований Кабінетом у Міністрів України.

3. Національна комісія з питань правопису та мовних норм Національної Академії наук України.

4. Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення.

Національна рада з мовної політики при Президенті України (НРМП)як головний дорадчий орган виконавчої влади, щопівроку на своєму засіданні розглядає, затверджує і подає Президентові України аналітичну доповідь про мовну ситуацію в державі та першочергові заходи для реалізації державної мовної політики. НРМП взаємодіє з органами виконавчої влади, закладами науки, освіти та культури, засобами масової інформації, громадськими організаціями тощо для своєчасного виявлення і різнобічного та об'єктивного висвітлення проблемних питань у галузі мовної політики.

Урядовий орган з мовної політикивідповідає за повсякденне здійснення мовної політики і має наступні функції:

· сприяти вдосконаленню нормативної бази здійснення мовної політики шляхом напрацювання проектів відповідних законів України, указів Президента, постанов Уряду;

· здійснювати мовне планування на близьку й віддалену перспективу і розробляти відповідні державні програми;

· координувати діяльність міністерств і відомств в частині, що стосується питань мови, для забезпечення консолідованої мовної політики та концентрації зусиль на пріоритетних напрямках;

· організаційно забезпечити ухвалення й видання сучасної редакції Українського правопису,його впровадження в офіційно-діловий вжиток, книговидання, практику навчальних закладів, ЗМІ тощо;

· запровадити постійну систему заохочень та інформаційної підтримки активних провідників державної мовної політики (осіб, підприємств, державних та недержавних установ, організацій, навчальних закладів тощо);

· спільно з науковими установами та громадськими організаціями здійснювати моніторинг мовної ситуації в Україні;

· своєчасно виявляти порушення мовного законодавства та запобігати їх    поширенню;

· порушувати питання про притягнення до дисциплінарної, адміністративної та судової відповідальності винних у грубих порушеннях законодавства стосовно української мови чи інших мов;

· аналізувати зарубіжний досвід мовної політики та мовного планування та використовувати його раціональні елементи у своїй діяльності;

· спільно з Міністерством закордонних справ України, МОН України та іншими відомствами планувати й координувати заходи щодо захисту мовних прав українців за кордоном, вести пропаганду української мови й культури у світі;

· через ЗМІ інформувати суспільство про мовну ситуацію в країні, висвітлювати актуальні проблеми мовної політики та обговорювати шляхи їх розв'язання.

Урядовий орган з мовної політики взаємодіє з органами місцевої державної влади та органами місцевого самоврядування з питань реалізації мовної політики держави та з метою одержання інформації про мовну ситуацію на місцях і планування мовної політики з урахуванням місцевих особливостей.

Національна комісія з питань правопису та мовних норм (НПКи Національної академії наук України повинна стати постійним органом, діяльність якого триватиме й після затвердження сучасної редакції Українського правопису.

До її компетенції мають бути віднесені такі питання:

• внесення доповнень та змін до українського правопису;

• вироблення та затвердження правил іншомовного відтворення українських власних назв та національних реалій (назв грошової одиниці, одиниць адміністративно-територіального устрою, посад тощо);

• контроль за дотриманням нормативів транслітерації географічних і власних назв України для передачі таких назв латиницею;

• розв'язання спірних питань української наукової та виробничої термінології;

• затвердження нормативних вимог, експертиза якісного рівня мови засобів масової інформації, реклами, інструкцій та інформаційних написів на товарах широкого вжитку тощо.

Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення функціонує відповідно і на основі існуючого законодавства.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Реалізація Концепції покладається урядовий орган з мовної політики, статус якого визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Урядовий орган з мовної політики перебирає на себе відповідальність за забезпечення виконання Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 886-ІУ "Про рекомендації парламентських слухань "Про функціонування української мови в Україні"; Державної програми розвитку та функціонування української мови на 2004-2010 роки; Міжгалузевої науково-технічної програми "Інформація. Мова. Інтелект", Програми "Словники України" (як в традиційній формі, так і в електронному варіанті, в т.ч. в онлайновому).

3. Урядовий орган з мовної політики у взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у тримісячний термін розробляє комплексну програму вдосконалення нормативної бази державної мовної політики і започаткує підготовку проектів нових перспективних державних програм, спрямованих на підтримку і розвиток української мови і мов національних меншин.

Розробка програм державної мовної політики має супроводжуватися визначенням джерел їхнього фінансування із коштів Державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також інших джерел, не заборонених законодавством України.

3. Залежно від змін у мовній ситуації в Україні зазначений урядовий орган з мовної політики вносить відповідні пропозиції щодо змін і доповнень до цієї Концепції.

4.

ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Усталення демократії та євроінтеграційні прагнення України потребують вирішення мовних питань та впровадження толерантних, правових методик розв'язання мовних конфліктів. Активізація роботи у цій галузі є необхідною умовою консолідації сучасного українського суспільства, оскільки чимало аспектів використання мови все ще не регламентовані правом. Зокрема, йдеться про відсутність необхідної наукової та законодавчої бази ряду аспектів використання мови як чинника впливу на суспільні процеси, внаслідок чого не мають кваліфікації кримінальних діянь такі як, наприклад, маніпулювання мовною свідомістю, сугестивні технології реклами, піару, передвиборчих кампаній, громадських акцій тощо. З іншого боку застосування ряду законів ускладнюється саме через відсутність лінгвістичної регламентації та коректної інтерпретації відповідних мовних ситуацій і феноменів.

Планомірне здійснення завдань мовного будівництва, відповідно до цієї Концепції має забезпечити вільний і безконфліктний розвиток усіх наявних на теренах України національних мов, створити необхідні умови для утвердження державності української мови, набуття нею рис престижності, перспективності і авторитетності, а також для розвитку мовної самобутності національних меншин, їх відродження, захисту і використання їх мов згідно з статусом та виконуваними функціями, створення оптимального мовного простору в країні.