Аналіз демографічної ситуації в Україні

Чисельність наявного населення в Україні на 1 лютого 2012р. становила 45617,5 тис. осіб. Упродовж січня 2012р. чисельність населення зменшилася на 16,1 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 наявного населення становило 4,2 особи. Водночас у шести регіонах країни зафіксовано приріст населення: Закарпатська область, Севастополь (міськрада), Рівненська область, м.Київ, Волинська та Київська області (від 2,4 до 0,6 особи на 1000 наявного населення).

Зменшення чисельності населення країни відбулося за рахунок природного скорочення - 18,1 тис. осіб, водночас зафіксовано міграційний приріст населення - 2,0 тис. осіб.

Рівень смертності зменшився з 15,7 померлих на 1000 наявного населення у січні 2011р. до 15,4 - у січні 2012р. Найвищий рівень смертності зафіксовано в Чернігівській області (18,9‰), найнижчий - у м.Києві (10,1‰).

У січні 2012р. було зареєстровано 254 випадки мертвонароджень, що на 20 більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Кількість дітей, померлих у віці до 1 року, зменшилася на 6 осіб і становила 396 осіб.

Основними причинами смерті дітей віком до 1 року були: окремі стани, що виникають у перинатальному періоді; природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; зовнішні причини смерті; хвороби органів дихання; хвороби нервової системи; деякі інфекційні та паразитарні хвороби; хвороби системи кровообігу, що ілюструє наведена нижче діаграма. Залишається значною частка немовлят, причина смерті яких медичними працівниками не була встановлена, - 4,5%.

Серед причин смерті населення України в січні 2012р., як і в січні 2011р., перше місце посідали хвороби системи кровообігу, друге - новоутворення, третє - зовнішні причини смерті.

Більше половини прибулих в Україну зареєстрували своє місце проживання в 6 регіонах: м.Києві, Автономній Республіці Крим, Одеській, Донецькій, Київській і Дніпропетровській областях.

Серед прибулих в Україну впродовж січня 2012р. іммігранти з країн СНД становили 70,8%, решта (29,2%) - з інших країн. Серед вибулих з України 45,5% виїхали до країн СНД і 54,5% - до інших країн.

Висновки

Сучасна територіальна організація продуктивних сил України сформувалася під впливом економічних законів планової економіки. Перехід до ринкової економіки зумовить відповідні зміни у теорії розміщення продуктивних сил і передусім утвердить пріоритетність економічних законів - загальних, характерних для всіх суспільно-економічних формацій.

На ефективність розміщення продуктивних сил впливають різноманітні чинники. Згідно з головною метою, якій має підпорядковуватися сучасне розміщення продуктивних сил, особливу увагу приділяється демографічно-економічним чинникам. Основою демографічно-економічних взаємозв'язків є те, що населення є одночасно і виробником, і споживачем матеріальних благ.

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Скорочення чисельності населення, зниження тривалості життя і народжуваності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками демографічної ситуації останніх років. Причини цього мають історичне коріння і накопичувалися протягом тривалого часу.

Оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період, важливо враховувати суттєві структурні зрушення: зростання частки осіб похилого віку і зменшення активної репродуктивної та працездатної частки у складі населення, що є загальною демографічною тенденцією розвинених країн. Це знижує загальний коефіцієнт народжуваності і збільшує коефіцієнт смертності населення.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового травматизму, популяризації здорового способу життя, забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Чисельність населення, його статево-віковий склад впливають на обсяги споживання, особливо товарів широкого вжитку, через споживчий попит, адже різні вікові групи мають різний рівень споживання. В результаті скорочення чисельності тієї чи іншої вікової групи відповідно скорочуються і обсяги виробництва продукції спеціально для цієї групи.

Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення. Трудові ресурси можуть бути зайняті в виробничій та невиробничій сферах. В Україні зараз є нестача кваліфікованих кадрів. Велика кількість спеціалістів виїжджають за кордон.

Відтворення трудового потенціалу є одним з найважливіших завдань держави. Це зумовлено тим, що весь виробничий і невиробничий потенціал держави тримається на якості і кількості людських трудових ресурсів країни. Утримання трудового потенціалу в рівновазі є важливою задачею для уряду.