Негативна суспільна думка про діяльність комерційних банків і причини цього

Повільний розвиток конкурентного середовища в банківському секторі, одне з причин якого є повільні темпи приватизації в економіці в цілому, привело до девальвації самого поняття "комерційний банк", оскільки безліч організацій, що носять таку назву, фактично не впровадили на належному рівні депозитний, позичково-депозитні і платіжні операції, ігнорують такі норми банківської справи, як довіра, знання клієнта й інші принципи менеджменту і маркетингу.

Одним з аспектів ефективної діяльності банків став ріст їхнього престижу серед підприємств, органів влади і населення. Останнім часом підсилилися негативні оцінки комерційних банків з боку керівників підприємства через високі ціни кредитів, недоліку ресурсів, затримки платежів, поганого обслуговування клієнтури і, на жаль, варто визнати, що ця критика в багатьох випадках небезпідставна.

Керівники багатьох підприємств дорікають банки в тім, що вони не вкладають свої ресурси у виробництв, а переважно кредитують посередницькі, торгово-посередницькі операції. Така позиція банків визначається, насамперед, інфляційними процесами і високим ризиком. Разом з тим потрібно сказати, що переважна більшість банків все-таки в тій чи іншій формі зв'язано з виробництвом промислової і сільськогосподарської продукції. Але всім банкірам треба зрозуміти, що успіх реформ і вихід із кризи залежать від стану економіки. Тому кредитування виробництва повинне бути пріоритетним напрямком їхньої діяльності.

У той же час необхідно грамотно роз'ясняти госпорганам, що в умовах високої інфляції і рівня відсотка, установлюваного Національним банком, кредит не може бути дешевим. Але комерційні банки не повинні захоплюватися великою маржею і брати великі комісійні за послуги, хоча ці питання і регулюються попитом. В усьому повинна бути справедливість і міра. Ми створюємо нову національну банківську систему і тому зобов'язані закласти в її фундамент здорові і цивілізовані принципи.

Міри Нацбанку по перебудові платіжної системи

Головною проблемою банківської системи України найближчим часом залишається подолання галопуючої інфляції і стабілізація національної грошової одиниці - купоно-карбованця. Очевидно, що в таких умовах винятково монетарними факторами перебороти інфляцію неможливо, тобто стабілізація грошової системи неможлива без стабілізації економіки, а останнє залежить від стабільної національної валюти. У цьому складається складність проведення майбутньої грошової (гривневої) реформи.

Макроекономічна ситуація в народному господарстві України, що склалася наприкінці 1993 р., може бути охарактеризована, як гіпер-стагфляція, коли значне падіння виробництва сполучається з інфляцією, середньомісячні темпи якої в 1993 р. складали 42%. У той же час Національний банк проводить політику на стримування грошової маси, ріст якої в середньому за місяць на той же період складав 27%. Деяке поліпшення ситуації спостерігалося в листопаду 1993 р., коли факт відсутності кредитної емісії був найбільш вагомим, що стало реальним кроком у плані оздоровлення ситуації в економіці України.

Національний банк України вживає невідкладних заходів по перебудові платіжної системи, які можна розділити на технологічні (впровадження електронних платежів), інституційні (створення регіональних клірингових розрахункових центрів), організаційно-економічні (сертифікація комерційних банків, що підвищить їхню відповідальність за організацію розрахунків, включаючи дисципліну платежів, а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зі своєї сторони повинне забезпечити заходу для максимального прискорення розмежування фінансів підприємств і держави, упровадити реальний механізм банкрутства, прискорити процес акціонування господарських одиниць, що знаходяться у власності держави. Ніж повільніше будуть упроваджуватися ці процеси, тим довше нам прийдеться звертатися до екстраординарних мір - взаємозалікам з їхнім кредитно-емісійним підкріпленням.