Концептуальні засади впровадження соціального медичного страхування в Україні

 

Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який пропонується до обговорення на конференції.

Здоров’я громадян є найвищою суспільною та індивідуальною цінністю, оскільки значною мірою впливає на процеси і результати економічного, соціального та культурного розвитку країни, демографічну ситуацію і стан національної безпеки, а також є важливим соціальним критерієм рівня розвитку і добробуту суспільства.

Недоліки існуючої системи охорони здоров’я, кардинальні зміни у соціально-економічній сфері, несприятлива екологічна ситуація, поглиблена наслідками Чорнобильської катастрофи, критична демографічна ситуація і незадовільний стан здоров’я населення вимагають нагального вирішення актуальних проблем галузі, удосконалення організації й поліпшення її діяльності.

У Концепції розвитку охорони здоров’я населення України визначені основні стратегічні напрями реформування галузі, які покликані вирішити дві головні і взаємопов’язані проблеми: забезпечення ефективного використання наявних ресурсів та залучення додаткових джерел до фінансування галузі.

Одним зі шляхів вирішення зазначених проблем є обов’язкове медичне страхування, засноване на принципі соціальної солідарності, яке широко використовується у багатьох державах. Його організація на загальнонаціональних засадах дозволить гарантувати пацієнту надання медичної допомоги на сучасному рівні, забезпечити ефективніше використання фінансових ресурсів та незалежний позавідомчий контроль якості медичного обслуговування громадян.

Запровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування передбачає залучення додаткових позабюджетних джерел фінансування галузі та одночасне здійснення глибокої внутрішньої перебудови національної системи охорони здоров’я. Додаткові витрати, на які має піти суспільство, повернуться для громадян поліпшенням здоров’я, а для суспільства в цілому - підвищенням продуктивності праці.

Найважливішою перевагою системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування є відхід від залишкового принципу фінансування охорони здоров’я. При цьому втрачається безадресність, притаманна загальним податковим надходженням. Основним джерелом фінансових ресурсів стає стабільний норматив відрахувань до фонду оплати праці працюючих громадян та страхові внески за непрацююче населення. Це дозволяє забезпечити охорону здоров’я фінансами на регулярній і повноцінній основі. Розмір страхового внеску не пов’язується зі станом здоров’я застрахованого і з обсягом одержаної медичної допомоги.

Кошти загальнообов’язкового соціального медичного страхування вважаються цільовими і не можуть використовуватися ні на які потреби, крім відшкодування витрат на медичну допомогу. Зазначена система фінансування спрямована на підвищення фінансової сталості загальнообов’язкового соціального медичного страхування.

Не варто залишати поза увагою той факт, що запровадження нового страхового внеску, віднесення його на валові витрати може призвести хоча й до незначного, але збільшення вартості кінцевої продукції та податкового навантаження. Проте у світовій практиці витрати на медичну допомогу є складовою частиною вартості робочої сили. Тому наявність платежів для відновлення одного з основних ресурсів - виробничої сили - економічно виправдана.

Принциповою особливістю загальнообов’язкового соціального медичного страхування є погодження державних гарантій щодо надання медичної допомоги з фінансовими ресурсами системи. Сьогодні державні зобов’язання перед населенням у сфері охорони здоров’я занадто високі і не підкріплені реальним фінансуванням.

Обсяг зобов’язань у системі загальнообов’язкового соціального медичного страхування постає у вигляді базової програми, яка являє собою гарантований державою обсяг, рівень і умови надання медичної допомоги.

Важлива характеристика соціального медичного страхування - введення в систему незалежного фінансового посередника в особі страховика - Фонду загальнообов’язкового соціального медичного страхування, який є некомерційною самоврядувальною організацією і діє під наглядом держави. Фонд виступає головним утримувачем коштів системи соціального обов’язкового медичних страхування і покупцем медичної послуг для населення.

Головним результатом переходу до загальнообов’язкового соціального медичного страхування повинна стати активізація структурних перетворень у галузі. За умови, що будуть використані ефективні механізми розподілу ресурсів, під тиском економічних стимулів система охорони здоров’я буде трансформуватися у бік оптимального співвідношення первинної, спеціалізованої і високоспеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги.

Разом з тим, сьогодні на шляху запровадження соціального обов’язкового медичного страхування існує ряд суттєвих, але не нездоланних перешкод, а саме:

o відсутність відповідної організаційної інфраструктури для здійснення медичного страхування;

o відсутність достатнього досвіду роботи в умовах договірних відносин;

o відсутність адекватних інформаційних технологій.

Таким чином, можна стверджувати, що перехід до нової системи охорони здоров’я - це важлива соціальна інновація, яка потребує комплексного підходу. Змінюється не лише характер взаємовідносин лікувальних закладів з органами управління, а й функції та умови діяльності всіх сторін. Необхідно по-новому формувати бюджет лікувальних закладів, шукати нові методи організації й оплати праці, формулювати вимоги до якості медичної допомоги, створювати систему моніторингу та оцінки діяльності медичних працівників. Потрібна розвинена система акредитації і ліцензування, аудиторська служба.

 

Висновки

 

Економічна криза, яка супроводжує поки що Україну, змушує державу скоро-чувати фінансування соціальних програм. Державний бюджет не спроможний більше задовольнити навіть мінімальні потреби медичної галузі, коли на її утримання виділяється близько трьох відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП). Тому і реалії бюджетного фінансування сьогодні такі, що його об'єм забезпечує близько 30,0% від фактичної потреби системи медичної допомоги. Проте навіть розвинені країни зі стабільною економікою не гарантують державного фінансування охорони здоров'я в повному обсязі. А нашій державі не вистачає політичної волі визнати той факт, що соціалістична медико-фінансова система, де солідарність людей підміняється державою, в нинішніх умовах не може виконати своїх обов'язків.

Від соціалістичного періоду свого розвитку Україна успадкувала складну й малоефективну систему охорони здоров’я, що базувалася на таких основних засадах, як-от: командно-адміністративна система управління; єдине джерело фінансування - державний бюджет, який формується на основі загальних податків; орієнтація на екстенсивні форми розвитку галузі тощо. За роки незалежності не відбулося кардинальних змін в системі охорони здоров’я в Україні, і вона практично зберегла зазначені вище засади своєї діяльності.

Сьогодні в Україні існує ряд економічних, правових і соціальних чинників, вплив яких стримує розвиток соціального медичного страхування, а саме: незавершеність процесу створення нормативної бази щодо медичного страхування; відсутність у населення позитивного досвіду взаємовідносин із страховими компаніями; відсутність механізмів заохочення роботодавців щодо медичного страхування працівників і членів їхніх сімей; обмеженість можливостей запровадження медичного страхування за рахунок коштів громадян внаслідок низького рівня доходів населення, а також механізму фінансової підтримки за рахунок державного і місцевих бюджетів; незначна кількість страхових організацій, що мають досвід впровадження медичного страхування.

Зазначені чинники мають тимчасовий характер і можуть бути усунені спільними зусиллями державних органів, страхових організацій, медичної громадськості та суспільства загалом.(6,7)

 

Літерарура

 

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування".

2. Закон України «Про страхування» (1996; нова редакція від 4 жовтня 2001 року)

.   Науково-практична конференція „Проблеми вдосконалення та систематизації законодавства України в галузі охорони здоров’я” 29.10.2002р.

.   Губар О.Є. “Медичне страхування в країнах Європейського Союзу”, “Фінанси України”, №7, 2003.

.   Европейская база данних “Здоровье для всех”. Январь 2001.3

.   Касьяненко М. Податкова і пенсійна реформа, страхова медицина // День. - 2002. - 19 березня.

.   Бідний В.Г., орлова Н.М. “Медичне страхування”, К.Задруга.2001

.   «Дзеркало тижня», № 37 (412) Субота, 28 Вересня - 4 Жовтня 2002 року.

.   Щотижневик «АПТЕКА», серпень 2004р.

.   «Україна BUSINESS» № 7, 16 - 23 лютого 2004р. (Автори законопроекту: Олександр МОРОЗОВ, народний депутат Укроїни, Михайло ДОБКIН, народний депутат України).

.   Медична газета «Здоров’я України», №2, 2002р.

.   Бідний В.Г., орлова Н.М. “Медичне страхування”, К.Задруга.2001.

.   Губар О.Є. “Медичне страхування в країнах Європейського Союзу”, “Фінанси України”, №7, 2003.

.   Солоненко І. Аналіз державної політики з реформування галузі охорони здоров’я в Україні Упр. сучас.містом.- 2002.- № 1.- С. 54-59.

.   Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я в Україні / За заг. ред. В. М. Лехан.- К.: Сфера, 2001.- 176 с.