Душа і творчі здібності

З чого починається душа? З дій людського тіла.

 У тілі є все для процесу творчості. Це “все” має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо зрозуміти, що кожна клітина людського тіла почуває і як кожна клітина рухається.

А якщо є почування - це означає, що є душа (псюхе). Якщо є рух, то є й моторика.

 Ми сприймаємо безліч сигналів навколишнього світу і реагуємо на них не тільки рухом тіла, а й зміною нашого внутрішнього стану, що зазвичай висловлюємо так: “добре, бо все красиво і спокійно”, “совість замучила”, “це мені нагадує…” і т. ін. Вас не треба переконувати, ви маєте душу; вона є, бо так все влаштоване, бо ви - людина. Але це не душа взагалі; це - людська душа.

 Але душа і душа - різні. З одного боку, все живе має душу. З другого - залежно від рівня розвитку життя ­вона буває:

 1. рослинна,

 2. тваринна,

 3. поетична.

Кожна з цих “душ”:

1. відчуває.

2. пам'ятає.

3. вона співіснує з іншими душами.

А в людини в оптимальному стані ця тріада перебуває в гармонії: функції всіх трьох душ працюють спільно. Чим же різняться душі — рослинна, тваринна і поетична?

 Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.

 Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане — перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі — це:

- сприймання енергії з навколишнього енергетичного поля;

- тропізми — ростові рухи органів рослин (згинання ”тулуба”, кореня, повертання листка до сонця тощо), що спричиняються однобічним впливом факторів навколишнього світу — світла, тепла, вологи, земного тяжіння тощо;

 - пошук їжі і утилізація мінеральних речовин, з яких душа мурує свою будівлю;

- це виконання родової програми,

 - боротьба за власну територію і прагнення її приростити (бажано не завдавши збитків подібним собі, але за рахунок території “рослинних душ” іншого виду).

Природне покликання тваринної душі — підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.

 Через тваринну душу жива істота зберігає гармонію всього живого на Землі.

Тваринна душа на відміну від рослинної не прив'язана до місця, а має змогу пересуватися. Рівновага в природі, непочування впливів природи - ось ідеал тваринного існування.

Якщо тварина сита і здорова — вона або спить, або грається. Якщо комфорт усередині неї або ззовні порушений — тварина починає рухатися, щоб усунути причину дискомфорту. Тварина живе за рахунок рослинного або іншого тваринного життя, але ніколи без крайньої потреби не зробить нічого, що порушувало б гармонію природи.

Тварина своїм буттям немовби нічого не змінює у світі, а насправді — вона виконує величезну роботу заради збереження життя на землі. Тварина не може свідомо, як людина, впливати на процеси в природі. Але тваринна душа виконує функції, які нічим не можна замінити:

1) фіксує порушення гармонії,

2) оцінює його і

3) реагує на порушення протидією, щоб гармонію вирівняти силоміць.

 Природне покликання поетичної душі - творити.

Поетична, творча душа людини - суть, плід спільної роботи механізмів 1) почуття, 2) мислення і 3) уяви.

 Це означає, що поетична душа людини: 1) чутлива до найменших порушень гомеостазу (за рахунок змін навколо неї), 2) оцінює ситуацію і 3) включає моторику, щоб зберегти свою цілісність.

 Щоб виникло почуття, зовсім не обов'язковими є прояви очевидної агресію або — навпаки —збільшення комфорту. Досить енергетичного або інформаційного впливу — і душа відгукується почуванням.

Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне — продукт роботи почуттів, мислення і уяви.

Тваринна душа — це єдність тропізмів, інстинктів, пам'яті і емоцій.

Механізм творчості — не орган тіла, а орган людини. Але все-таки орган. І тому — як будь-який орган, без якого неможливе нормальне життя людини — він має подвійну природу.

 Якщо ви вже призвичаїлися до думки, що людина живе в ноосфері, ви легко дійдете висновку: щоб жити в ноосфері, людина повинна бути і їй відкрита. Задля досягнення своєї мети, вона користується її здобутками, як і її тіло фізіологічно потребує повітря, води і їжі.

Аби використовувати здобутки ноосфери, людина повинна приймати енергію та інформацію, як антена. Людина бере для себе матеріал та енергію із природи, а інформацію із ноосфери.

Якщо програма життя людини скерована на духовність, вона бере інформацію і енергію з ноосфери.

 Духовність — це гармонійні форми енергії та інформації, сили людини, якими вона здатна винаходити, відкривати і створювати художні образи.

Дух створює душу. Дух - це муляр, що будує душу з цеглин ноосфери.

Отже, якщо новонароджений не має контактів з ноосферою (Мауглі, що мешкає серед звірів), у його духу не буде матеріалу для будівництва душі. Замість механізму творчості в людині розвиватиметься тваринна сутність. І головна відмінність між людиною і твариною — здатність створювати духовність — лишиться брунькою, яка не розпустилася.

Духовність — продукт роботи механізму творчості, перетворення живого, душевного на духовне.

 

Будова і функції механізму творчості

  Поняття механізму