Формування оптимальної тактики прийняття рішень у складних ситуаціях

Перед тим як розглядати оптимальні тактики прийняття рішення, слід визначити один з основних факторів, що впливає на їх формування – це мотивація.

 

Закон Йеркса-Додсона

На графіці відкладені дві криві, що ілюструють один з найстаріших психологічних законів (він був сформульований у 1908 році), який показує успішність прийняття рішення в залежності від рівня мотивації у ситуаціях різної складності. Результати багаторазової перевірки цього закону на практиці завжди свідчать: для будь-якої складної ситуації існує оптимум ситуації, перевищення якого вже не допомагає, а навпаки заважає. Переходячи певну межу, надлишкова мотивація перетворюється на страх, який паралізує того або тих, хто має прийняти рішення [16; с.31-32]

Найчастіше індивідуальні психологічні особливості керівника у процесі прийняття рішення в складних ситуаціях помітні на етапі висунення гіпотез, альтернатив (В. Зазикіним та А. Чернишовим було запропоновано позначати їх «А») і на етапі контролю за ними (ці вчені відповідно запропонували позначати цей етап «К»). Залежно від їх співвідношення психологія управління розрізняє найпопулярніші тактики прийняття рішень (В. Зазикін, А. Чернишев):

Прийняття рішення врівноваженого типу властиві керівникам, які приступають до проблеми із уже сформульованою вихідною ідеєю, що виникла в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання. Урівноваженість проявляється в тому, що висування гіпотез і їх перевірка однаково залучають керівника. Така тактика є найбільш продуктивною. Кількість гіпотез є такою, як і кількість їх перевірок («А» дорівнює «К») [15, c.356].Імпульсивну тактику прийняття рішенняоберають керівники, у яких процес побудови гіпотез різко переважає над дією по їхній перевірці й уточненню. Вони відносно легко й швидко генерують ідеї, але мало опікуються про їхню оцінку. Процес ухвалення рішення проходить стрибкоподібно, минаючи етапи обґрунтування й перевірки. У практичній діяльності такий керівник прагне впроваджувати в життя рішення недостатньо обґрунтовані[5, с.105]. У цьому разі процеси побудови гіпотез суттєво переважають над їх контролем («А» значно переважає «К») [15, c.356].Інертна тактика прийняття рішення є результатом невпевненого й обережного пошуку. Оцінка управлінської ситуації - надкритична. Кожен свій крок такий керівник перевіряє й перевіряє ще раз неодноразово. Над слабо вираженою здатністю генерувати ідеї переважають контрольні й уточнюючі дії, що призводить до затягування ухвалення рішення [5, с.105]. Кількість перевірок і контрольних функцій значно переважає кількість висунутих гіпотез («А» значно менше «К») [15, c.356].Ризикована тактика прийняття рішення схожа на імпульсну, але відрізняється від ниї деякими особливостями індивідуальної поведінки. Вона є наслідком деякого переважання гіпотез нада їх контролем («А» більше за «К») [15, c.356]. При виникненні перешкод у процесі осмислення завдання керівник імпульсивно долає їх штучно, на основі власного домислу, і негайно конструює розв'язок. Домисел, що виник, відразу ж змінюється новою пропозицією. Якщо імпульсивні рішення перескакують через етап обґрунтування гіпотези, то ризиковані рішення обґрунтовуються, але вже після того, як керівник переконається в їхній непридатності. В остаточному підсумку елементи побудови гіпотез і їх перевірки врівноважуються, хоча й з деяким запізненням.Діяльність керівників пов'язана з вирішенням проблем, що виникають, але найчастіше обґрунтувати й обміркувати можливі варіанти вони не можуть у силу відсутності необхідних знань і навичок. Це призводить до того, що часто ухвалюється рішення на підставі бажаного, а не реального стану справ.Тактика прийняття рішення обережного типу характеризується особливою старанністю оцінки гіпотез, практичністю. Керівники, перш ніж дійти висновку, роблять безліч різноманітних, підготовчих дій і погоджень. Кількість гіпотез помітно поступається контролю над ними («А» менше від «К») [15, c.356].Таким чином, на основі аналізу поведінки керівника у ситуації прийняття рішень було виділено вісім основних тактик.  Ці тактики у свою чергу дозволяють провести класифікацію управлінських рішень, що приймаються керівником, та безпосередньо є результатами його діяльності. Отже, на процес прийняття управлінського рішення керівником у складній ситуації впливає ряд психологічних факторів. Як уже зазначалося вище, це – вибір тактики прийняття рішення, що застосовується керівником, його ціннісні орієнтації, стиль прийняття управлінських рішень, гендерний аспект тощо. Всі ці психологічні особливості діяльності керівника впливають на тип його поведінки у процесі прийняття управлінського рішення та визначають особисті тактики поведінки керівника у ситуації прийняття управлінського рішення.

Висновки

Управління – складний процес, одним із факторів, що його забезпечує, є прийняття управлінських рішень у складних ситуаціях. Проаналізувавши, різні підходи до визначення процесу прийняття рішення, ми дійшли висновку, що це, насамперед, вибір альтернативи, якому передує формулювання мети – ідеального уявлення про бажаний стан об’єкта чи управління, якого треба досягти в результаті діяльності. В ході написання курсової роботи ми виконали всі завдання, що ставили перед собою. По-перше, ми виявили, що дослідники в області управління по-різному проводять класифікацію управлінських рішень, виділяючи ті чи інші особливості управлінського рішення. Так управлінські рішення за характером цілей поділяються на стратегічні, тактичні, оперативні, а за причинами виникнення – на епізодичні, програмні, ситуаційні, ініціативні та такі, що виникають за приписом. Крім того, розрізняють запрограмовані та незапрограмовані, а також інтуїтивні та раціональні. Окрім цих типологій, існують багато інших способів класифікації управлінських рішень.По-друге, розклавши процес прийняття рішення на етапи, ми дослідили кожен з них. Більшість дослідників виділяє 10 етапів, серед яких:

 1. ідентифікація і визначення проблеми;

2. підготовка необхідної інформації з проблемного питання;

3. генерування альтернативних варіантів розв’язання проблеми;

4. визначення критеріїв внутрішньої (з точки зору даної організації) та кінцевої (суспільної) доцільності тих чи інших дій управлінської системи;

5. аналіз можливих наслідків прийняття певного рішення;

6.прийняття (вибір) рішення – творчий процес вибору із числа можливих альтернатив єдиного рішення, яке приймається до виконання;

6. доведення управлінського рішення до виконавців;

7. організація виконання прийнятого рішення;

8. контроль як завершальна стадія управлінського циклу;

10.оцінка рішення та отриманих результатів.

    По-третє, ми розглянули методи пошуку альтернативних рішень у складних ситуаціях, зокрема:

ü методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

ü методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту);

ü методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Ми проаналізували ефективність кожної групи методів залежно від типу складної ситуації і дійшли висновку, що одним з основних завдань керівника є вибір правильного метода (або комбінація кількох методів), що допоможе в короткі строки прийняти актуальне рішення.

По-четверте, ми визначили особливості процесу прийняття управлінського рішення керівником в залежності від його психологічних якостей та його стиля управління. Ми виявили,що:* керівник з авторитарним стилем прийняття управлінських рішень не боїться відповідальності, він хоче і може бути відповідальним і мати владу, його відносини з підлеглими спираються або на жорстку субординацію, або на патерналістську основу; він орієнтований і на себе, і на діло, але все ж таки тут домінує особистісна направленість; в процесі реалізації рішення він поетапно розподіляє задачі між підлеглими, але все одно контролює кожний етап;* керівник-маргінал, навпаки, ігноруючи відповідальність, намагається не відповідати ні за що, він не вимогливий до себе, але в той же час вимогливий до підлеглих, і процес прийняття рішення таким керівником часто імітується - доки не прийдуть якісь вказівки, він не почне діяти;* а от керівник-реалізатор робить все сам, він сполучаючи високу вимогливість до себе з ліберальною манерою побудови взаємин у колективі, що виражається у низькій вимогливості до підлеглих, він направлений насамперед на справу, на досягнення результатів, і в процесі прийняття рішення такий керівник намагається залучити групу до співпраці (збір інформації, ініціації ідей);* керівник-попуститель не вимогливий ані до себе, ані до інших, він безпомічний у будь-якій ситуації та дистанціюється від підлеглих, а процес прийняття рішення не те що не продукується таким керівником, навіть коли складна ситуація виникає об’єктивно, він схильний її не помічати.

    По-п’яте, ми розглянули та проаналізували різні тактики прийняття рішень у складних ситуаціях, серед них:

o прийняття рішення врівноваженого типу властиві керівникам, які приступають до проблеми із уже сформульованою вихідною ідеєю, що виникла в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання (така тактика є найбільш продуктивною);o імпульсивну тактику прийняття рішенняоберають керівники, у яких процес побудови гіпотез різко переважає над дією по їхній перевірці й уточненню,тобто вони відносно легко й швидко генерують ідеї, але мало опікуються про їх оцінкою; o інертна тактика прийняття рішення є результатом невпевненого й обережного пошуку,а оцінка управлінської ситуації – надкритична (над слабо вираженою здатністю генерувати ідеї переважають контрольні й уточнюючі дії);o ризикована тактика прийняття рішення схожа на імпульсну, але відрізняється від ниї деякими особливостями індивідуальної поведінки (при виникненні перешкод у процесі осмислення завдання керівник імпульсивно долає їх штучно, на основі власного домислу, і негайно конструює розв'язок);

o тактика прийняття рішення обережного типу характеризується особливою старанністю оцінки гіпотез, практичністю.

Таким чином, в ході написання курсової роботи ми дослідили етапи та методи прийняття рішень у складних ситуаціях, проаналізували фактори, що впливають на вибір певної тактики і визначили залежність між психологічними особливостями керівника, що приймає управлінське рішення та обранням ним тактики по його прийняттю.

Список використаної літератури:

1. Бакуленко В. Теоретичні засади державно-управлінських рішень (базові підходи, концепції, теорії, ідеї) //Командор. - 2000.-№1. – 345с.

2. Князєв В., Бакуменко В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісник УАДУ. – 2000.- №2. – 422с.

3. Коллаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учебное пособие. – К. МАУП, 2000. – 256с.

4. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576с.

5. Паркинсон, С. Нортког, Рустомжи М.К. Искусство управления. – СПб.: Лениздат, 1992. – 380с.

6. Нижник Н. Україна – державне управління: шляхи реформування. – К: Вид-во УАДУ, 1998. – 290с.

7. Основы менеджмента и маркетинга, под ред. Седегова Р.С., - Мн. «Высшая школа», 1995 г. – 485с

8. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління/ Уклали: Г. Райт та ін.: Пер. В. Івашка. – К.: Основи, 1996. – 128с.

9. Политологичесикй словарь: В 2 ч. – М.: Луч, 1994. – Ч.1

10. Gordon G. Public Administration in America: Fourth Edition. – New York: St. Martins Press, inc., 1992. – P. 242

11.  Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 276с.

12. Hаука и искусство пpинятия pешений. Лаpичев О.И. Москва – 324с.

13. Развитие и совеpшенствование служб упpавления. Кондэ Г.М. Москва.

14.  Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Раппопорт В.С. Системный подход к организации управления. – М.1983 – 452с.

15.  Ларичев О.И., Мошкович Е.М. Качественные методы принятия решений. Вербальный анализ решений. М.: Наука, 1996. – 290с.

16.     Каптерев А. Книга о тактике: интуиция и принятие решений. Инстиут неокода, 2009 – 62с.