Методика обстеження культури та економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)

Вступ

 

Серед зернобобових культур, які вирощуються, горох займає найбільші посівні площі - до 5 млн. га, що становить близько 30% світової площі. Таке велике поширення гороху пояснюється високою середньою врожайністю та цінними продовольчими та кормовими якостями.

Зерно гороху містить від 16 до 36% білка, до 54% вуглеводів, 1,6% жиру, понад 3 зольних речовини. Білок гороху є повноцінним за амінокислотним складом і засвоюється в 1,5 рази краще ніж білок пшениці. В ньому міститься 4,66% лізину, атініну 1,17%, тоді як у складі білка пшениці тільки 2,32% лізину, та 3,56% атініну.

Зелене недозріле насіння гороху («зелений горошок»), а також недозрілі плоди овочевих сортів мають промислово - сировинне значення. Його зокрема використовують у консервній промисловості. Насіння зеленого горошку містить значну кількість вітамінів А, В₁, В₂, С, мінеральних речовин і є цінним дієтичним продуктом харчування.

 

Характеристика шкідливих організмів та графічне зображення їх розвитку

Графік 1.1. Фенологічний календар для умов південного Степу України

Назва шкідника	Стадія розвитку	Строки розвитку кожної фази
		березень			квітень			травень			червень			липень			серпень			вересень			жовтень
		1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Сірий щетинистий довгоносик	Імаго				+	+	+	+
	Яйце					.	.	.	.
	Личинка						-	-	-	-	-
	Лялечка							0	0	0	0	0
	Імаго								+	+	+	+	+

Графік 1.2

Назва шкідника	Стадія розвитку	Строки розвитку кожної фази
		березень			квітень			травень			червень			липень			серпень			вересень			жовтень
		1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Лучний метелик (3 покоління в рік)	Гусениця				-	-	-	-
	Лялечка						0	0	0	0
	Метелик 1-ої генерації								+	+	+
	Яйце									.	.	.
	Гусениця										-	-	-	-
	Лялечка											0	0	0	0
	Метелик 2-ої генерації												+	+	+	+
	Яйце													.	.	.	.
	Гусениця														-	-	-	-	-
	Лялечка															0	0	0	0	0
	Метелик 3-ої генерації																	+	+	+	+
	Яйце																		.	.	.	.
	Гусениця																			-	-	-	-	-	-

Графік 1.3

Назва шкідника	Стадія розвитку	Строки розвитку кожної фази
		березень			квітень			травень			червень			липень			серпень			вересень			жовтень
		1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Гороховий зерноїд	Імаго				+	+	+	+	+	+	+
	Яйце								.	.	.	.	.
	Личинка									-	-	-	-	-
	Лялечка											0	0	0	0	0
	Імаго													+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+

·   Умовні позначення: яйце; - личинка; 0 лялечка; + імаго.

хімічний обробка пестицид фітофармзасіб

Сірий щетинистий довгоносик

Сірий щетинистий довгоносик (Sitona crinitus L)

Ряд: Coleoptera

Родина: Curculionidae

Жуки з короткою товстою голово трубкою та колінчастими булаво видними вусами, тулуб продовгуватий, вузький, сіруватого кольору, довжиною 3 - 4,5 мм, на надкрилах є довгі, світлі, щетинки, а також мілкі темні плями та жовтуваті штрихи.

Яйця спочатку світло - жовті, а потім чорніють, блискучі, овальної форми, довжиною близько 0,2 мм. Личинка безнога, дещо вигнута, біла, з більш темною головою, покрита рідкими волосками, довжина личинки до 0,5 мм. Лялечка вільна, біла, а потім жовтіюча, довжиною 4 - 6 мм.

Зимують жуки на ґрунті під рослинними рештками, або на посівах багаторічних бобових трав. Прокидаються жуки дуже рано весною при температурі повітря 3 -5 ⁰С. При підвищенні температури до 7 - 8⁰С вони переходять до додаткового живлення. Жуки спочатку пошкоджують листя конюшини, люцерни, диких бобових рослин, а потім переміщуються на проростки однорічних зернобобових культур та пошкоджують листки рослин. Вони вигризають з країв листків напівкруглі шматки листової пластинки, в результаті чого листя набуває своєрідної форми. Особливо сильне пошкодження жуки наносять в жарку, суху погоду. При кількості довгоносиків (5 - 30) на 1 рослині, врожай знижується на 12-14%.

Самки довгоносиків відкладають яйця на листях рослин або на поверхні ґрунту, на тих самих ділянках, де вони годувалися. В жарку, суху погоду багато яєць висихає та гине.

Ембріональний розвиток 7-35 днів в залежності від температури та вологості повітря. Личинки одразу зануряються в ґрунт, пошкоджуючи корені та проникають середину клубеньків, які відмирають у зв’язку з чим різко знижується роль бобових рослин, як накопичувачів азоту в ґрунті. Личинки розвиваються 30-45 днів.

Оляльковуються в ґрунті на глибині до 30 см через 8-11 днів після цього з ляльок виходять жуки. Основна їх маса з’являється в липні.

Лучний метелик

(Purausta sficticalis L.) - родина вогнівки Piralididae, належить до ряду лускокрилих Lepidoptera.

Поширений повсюдно, але більшої шкоди завдає у Лісостепу і Степу. Гусениця багатоїдна, пошкоджує рослини з 35 родин, особливо, соняшник, кукурудзу, буряки, бобові, баштанні та інші культури.

Розмах крил метеликів 18 - 27 мм. Передні крила сіро - коричневі з жовтувато - бурим малюнком з кількох смужок на зовнішньому краї та світлою плямою посередині.

Яйце 0,8 - 1 мм, видовжене, овальне, молочно - біле з перламутровим відблиском.

Гусениця першого віку прозора або жовтозелена, в подальшому забарвлення змінюється від сіро - зеленого до темного, майже чорного. По боках тіла - блискучі жовті лінії, на спині дві жовті смуги. Тіло вкрите щетинконосними горбками. До кінця розвитку гусениця сягає 28 - 35 мм у довжину.

Розвивається метелик на півдні України в 3-х поколіннях, в Лісостепу - в 2-х поколіннях.

Лялечка солом’яно - жовта або світло - коричнева, перед вильотом метелика темно - сіра, 10 - 12 мм завдовжки, знаходиться в щільному шовковистому циліндричному коконі завдовжки 20 - 70 і завширшки 3 - 4 мм, який розміщений вертикально у верхньому шарі ґрунту. Зовні кокон обліплений грудочками ґрунту, зверху має шовковистий отвір для виходу метелика.

Зимують діапаузні гусениці останнього покоління в довго стоячих коконах в грунті на глибині 2-4 см. Навесні при прогріванні ґрунту на глибині залягання коконів до 12°С вони заляльковуються, а на початку травня за середньодобової температури повітря 15 - 17°С починається виліт метеликів. Тривалість стадії личинки 10-20 днів. Літ їх триває один - два місяці залежно від метеорологічних умов. Метелики активні з настанням присмерків до півночі й перед сходом сонця. Вдень вони сидять під листками рослин. Активно летять на світло в теплі ночі, а за високої температури, особливо під час грози, їх рухливість різко зростає і вони здатні мігрувати на значні відстані. Метелики потребують додаткового живлення нектаром квіток або краплиннорідкою вологою. Посушливі умови призводять до деградації яєчників і безпліддя самок. Максимальна плідність самок - до 800, середня - 120 яєць. Самки відкладають яйця упродовж 3 - 10 діб.

Ембріональний розвиток триває від 2 до 15 діб. Гусениці після виплодження живляться з нижнього боку молодих листочків, вигризаючи тканини і не пошкоджуючи верхньої шкірочки, а потім грубо обгризають листки, обплітаючи їх павутинням; гусениці старших віків повністю з’їдають листки, а також верхівки стебел, соковиті пагони і плоди. Розвиваються гусениці 15 - 30 днів. Під час масового розмноження при знищенні бур’янів та посівів, гусениці переповзають на інші поля. Заляльковуються гусениці в тих місцях, де закінчили живлення, в грунті на глибині 3 - 5 см, в видовженому коконі, кінець якого досягає поверхні грунту.

Метелики другого покоління літають наприкінці червня - в липні, третє - в сепні - вересні.

Для лучного метелика характерне дуже велике коливання чисельності. Останні масові розмноження цього шкідника на півдні України спостерігались у 1986-1988 і 2000-2001 рр.

Заходи захисту.

При глибокій оранці з попереднім лущенням знищується механічно та переміщається на глибину більше 10 см понад 80 - 90% зимуючих гусениць.

В період масового заляльковування більша частина лялечок знищується при культивації міжрядь соняшнику.

Самки лучного метелика приваблюються для додаткового живлення нектаром квітів; відкладання яєць здійснюється на забур’янених полях, тому знищення бур’янів значно запобігає пошкодженню с. - г. культур.

На зрошуваних землях проти лучного метелика випускають яйцеїда - трихограму на початку та в період масового відкладання яєць - по 30 тис. особин на 1 га проти кожного покоління (при високій чисельності метеликів).

Проти гусениць високоефективні бактеріальні препарати: Лепідоцид, Бітоксібацилін, Дендробацилін.

Хімічні засоби застосовуються при чисельності гусениць на соняшнику до фази 5 - 6 листків - 10 екз. на 1 кв. м. ефективні піретроїдні та фосфорорганічні препарати, які застосовуються у відповідності з переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні: Актеллік 500 ЕС, Альтекс 100, Децис форте, Діазинон, Дурсбан 480, Золон, Парашут 450, Сумітіон, Штефесін.

Гороховий зерноїд

Гороховий зерноїд (Bruchus pisopum L)

Ряд: Coleoptera

Родина: Bruchidae

Жук завдовжки 4,5-5 мм, чорний, вкритий рудувато-бурими, та білуватими волосками. Личинка 1-го віку життя з трьома парами ніг. У дорослої личинки, яка живе в середині гороху - ноги відсутні, голова маленька, довжина тіла до 6 мм.

Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні - у скиртах солом, рослинних рештках, під корою дерев. Самка жука відкладає яйця лимонно - жовтого кольору на молоді боби. Через 6-10 днів відроджуються личинки, які вгризаються всередину бобів, а згодом у не достигле зерно, розвиваються до лялечок і туків і залишаються в ньому. У насінини може появитись від 1 до 3 личинок. Шкідник виїдає великі порожнини, знищуючи до 50% ендосперму.

Гороховий зерноїд розвивається в одному поколінні.

 

Заходи захисту:

Агрономічні - рання зяблева оранка, з попереднім лущенням стерні, хімічну боротьбу важливо розпочинати вчасно - у фазі бутонізації - під час заселення жуками рослин гороху, не допустивши яйцекладки. У відкритий простір личинки шкідника не виходять, тому застосовування інсектицидів у період утворення бобів не буде ефективним.

Для фумігації насіння гороху використовують: брометат метил - 30-100 г./м³ приміщення та Метаброн 980 - 20-100 г./м³ у період зберігання зерна, але до того, як жуки виходять із насіння.

Іржа

Збудник хвороби - дводольний гриб - Uromyces piri Schreet. На горосі розвиває уредінії та теліоспори.

На шляху звичайно з’являються пустули - уредії, з концентричним місцезнаходженням. Пізніше на надземних органах з’являються темно-коричневі пустулитетії, інколи у вигляді кругів. При сильному пошкодженні листя висихає і відпадає.

Шкодочинність іржі заклечається в тому, що відбувається пошкодження фізіологічних процесів в рослині, особливо знижується фотосинтез. Нестача врожаю може становити 30% та більше. При перенасиченні азоту в ґрунті, захворювання підвищується. Стійких до іржі сортів немає.

 

Таблиця 1.1. Короткі відомості про хвороби гороху

Назва хвороби	Збудник, його системати-чне положення	Строки з’явлення хвороби на полі, її характерні зовнішні ознаки	Зимуюча стадія, місце зимівлі	Джерело первинної і послідуючої інфекцій	Умови, що сприяють розвитку хвороби
Іржа	Гриб: Uromyces Piri Schreet	З початку цвітіння з’являються на листях та стеблах крупні, світло-коричневі пустули	На рослинних рештках	Ецидіоспори, уредоспори	Часті опади, вологість повітря 20-250С

 

Куряче просо

Куряче просо (Echinochloa crus galli(h) Poem et Schuitl

Куряче просо - небезпечний засмічувач поживних полів та рису.

Бур’ян куряче просо - однодольний, яровий, пізній, малолітній

Будова кореня - мичкувата.

Плід - зернівка, суцвіття волоть.

Хімічна обробка проводиться до появи сходів гороху, а це значить, що в 2 -3 декаді квітня й 2 декада травня.

Система заходів проти хвороб:

-     Дотримання науково - обґрунтованих сівозмін;

-     Сівба в оптимальні строки;

-     Висівання гороху на тому ж полі можна не раніше як через 3-4 роки. Кращим попередником є злакові;

-     Боронування сходів поперек рядків;

-     За (5-6 місяців до посіву) протруювання насіння. ТМТД 80% (м.з.п. 93-4 кг/т) або ТМТД 30% м.т. п. (6 кг/т).

Методика обстеження культури та економічний поріг шкодочинності (ЕПШ)

 

Використання одного і того же шкідливого виду, величини ЕПШ можуть варіювати за роками і окремими господарствами, тому практичне використання середніх значень ЕПШ показує, що доцільність застосування інсектицидів може з задовільною ступеню вірогідності забезпечити активізацію захисту рослин від шкідників.

Метод ґрунтових розкопок. Цим методом визначають численність шкідників, які зимують у ґрунті або розвиваються в ньому і шкодять рослинам, живляться різними органами. Для цього на полі виконують визначну кількість ям заданого розміру, а ґрунт висипають на брезент і ретельно перебирають руками. Крім ручної вибірки шкідників, грунт можна просівати або промивати водою на ситах з різним розміром отворів. Вибраних шкідників фіксують. Серед шкідників гороху таким методом визначають чисельність личинок довгоносиків, гусениць лучного метелика.

Метод облікових ділянок застосовують для визначення чисельності шкідників, що живуть відкрито, наприклад південний сірий довгоносик, лучний метелик та інші. Облік проводять за допомогою рамки відповідного розміру, яку прикладають на рослини. Стебла в її середині умовно оглядають і підраховують малорухомих шкідників. Метод облікових рядків та облікових рослин подібний до методу облікових ділянок. Різниця полягає лише в тому, що замість ділянок визначеного розміру ретельно обстежують відповідну кількість рядків довжиною 0,25; 0,5; 1 метр в квадраті або відповідну кількість рослин чи стебел.

Метод рослинних проб застосовують для виявлення прихованих шкідників. Він відрізняється від методу облікових рослин лише тим, що рослини обстежують не безпосередньо на полі, а аналізують після їх відбирань. Метод ентомологічного косіння застосовують для виявлення і обліку дрібних та рухливих комах, що живуть у травостої. Для цього застосовують ентомологічні сачки. Після кожних 10 комах ми аналізуємо комах, на місці, або збираємо для аналізу в лабораторії.