Основний зміст дисертації

 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та основні положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теорія і практика розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею” – охарактеризовано базові поняття дослідження, проаналізовано проблему моральної відповідальності лікаря за професійну діяльність, сучасний стан розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею.

Теоретичний аналіз проблеми дослідження показав, що розвиток деонтологічної культури майбутнього медичного працівника та сформованість її цінностей є результатом і важливою складовою соціалізації, що безпосередньо пов’язано із розкриттям інтелектуальних та духовних потенцій, а також виявленням творчої сутності. Набуття деонтологічних цінностей здійснюється не тільки через пряме, але й опосередковане спілкування, проявляється в діяльності як характеристика особистості, що засвідчує максимальний ступінь розвитку певних якостей та властивостей індивідуума. За таких умов дослідження деонтологічної культури повинно бути спрямоване на вивчення зовнішніх, внутрішніх, психічних, моральних, соціальних, уроджених і набутих якостей та властивостей майбутнього медичного працівника, які є складною динамічною системою в подальшій професійній діяльності.

У розділі з’ясовано, що проблема розвитку деонтологічної культури особистості є надзвичайно актуальною, потребує розробки й упровадження в навчально-виховний процес профільних загальноосвітніх середніх навчальних закладів, оскільки пронизує всі компоненти професійної і духовної сфери майбутнього лікаря, активно впливає на рівень її сформованості.

Встановлено, що специфіка деонтологічної культури майбутнього лікаря визначається своєрідністю діяльності, широким спектром функцій, що ним виконуються. Саме тому рівень розвитку деонтологічної культури доцільно розглядати як один із головних результатів навчально-виховної роботи, що інтегрально пов’язана з допрофесійною підготовкою.

Деонтологічна культура в дисертаційному дослідженні розглядається як ступінь виконання лікарем своїх обов’язків перед суспільством, який залежить від сформованості морально-етичних цінностей, потреб, інтересів, поглядів, інших мотивів, а також стійкості їхніх проявів; морально-психологічної готовності до професійної діяльності; ступеня розвитку емоційно-вольової сфери особистості (ідеали, емпатійність, воля, вимогливість); інтерсоціональних здібностей (взаємодія між суб’єктами професійної діяльності, розуміння їхніх потреб та ефективний вплив на них).

Доведено, що деонтологічна культура характеризується складністю й багатомірністю та виступає як предмет, засіб і результат діяльності, у процесі якої засвоюються й розширюються певні категорії цінностей. Одночасно деонтологічна культура є системою норм і вимог суспільства до всіх напрямів діяльності лікаря. Вона опосередковано зумовлена реальними суспільними відносинами, їх мораллю, має об’єктивний зміст, соціальну основу, їй притаманні специфічні закономірності.

У процесі дослідження зроблено висновок, що деонтологічна культура є інтегрованою якістю особистості майбутнього лікаря в процесі допрофесійної підготовки та виражається в потребі самовдосконалення й самовираження в умовах подальшої професійної діяльності, стає мірою оволодіння фахом. Деонтологічну культуру особистості можна розглядати як ступінь присвоєння нею певних цінностей, які закладені в професійному й духовному досвіді розвитку медицини.

Підкреслено, що процес формування моральної відповідальності медичного працівника за професійну діяльність завжди індивідуальний. Це необхідно враховувати в навчально-виховному процесі. Таким чином, моральна відповідальність лікаря за професійну діяльність залежить від набутих якостей індивідуума, є системою певних духовних цінностей, пов’язана зі світоглядом особистості й є частиною її життєдіяльності.

Результати констатувального експерименту підтвердили актуальність та доцільність обраної проблеми дослідження.

Аналіз сучасного стану розвитку деонтологічної культури учнів показав, що більшість з них (74%) взагалі не замислювалися над визначенням поняття ”деонтологічна культура” та її значенням для професійної діяльності майбутнього медичного працівника, 83% ніколи не чули про категорії медичної деонтології, 91% не можуть вказати на різницю між етикою та деонтологією, 62% не цікавляться медичною літературою, 52% не змогли назвати жодного відомого вітчизняного лікаря. Частина учнів (63%) виявили байдуже ставлення до деонтологічної культури медичного працівника. На їхню думку, найважливішими для майбутнього лікаря повинні бути знання, а деонтологічний аспект поведінки медичного працівника не має вирішального значення.

Разом із тим, більшість учнів найважливішими для лікаря вважали такі якості, як доброта (19,2%), безкорисливість (18%), почуття такту (14,1%), дбайливість (10,3%), акуратність (8,9%), професійність (19,5%), охайність (10%), і не звертали уваги на вимогливість до себе, відповідальність, добросовісність, наполегливість, тобто на такі значущі якості, які є надзвичайно важливими для майбутнього медика.

Було виявлено нездатність більшості учнів (84%) до критичного мислення та аналізу власної поведінки, дотримання норм поведінки лікаря та професійних вимог.

У другому розділі – “Зміст організаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею” – обґрунтовано принципи розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею та принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; модель деонтологічної культури майбутнього медичного працівника; вдосконалено зміст та організаційні форми діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; визначено роль навчально-виробничої медичної практики у розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; визначено критерії її розвитку.

Теоретичний аналіз проблеми та результати власного дослідження дозволили сформулювати принципи розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею: поважне ставлення до пацієнта, колеги; відповідність нормам поведінки; право на творчість і ризик; нерозголошення інформації; дотримання обов’язкових норм та вимог,які сприяють ефективній професійній діяльності медичного працівника під час вирішення професійних завдань у системі ”людина - людина”.Визначено також принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею: гуманність, нормативність, диспозитивність, конфіденційність, імперативність, – та розкрито їх зміст.

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури формують систему вимог до організації навчально-виховного процесу та відображають результати узагальнення досвіду діяльності вчителів у цьому напрямі.

У процесі дослідження розроблено та обґрунтовано модель розвитку деонтологічної культури, яка містить такі компоненти: особистісний, професійний та соціальний, що реалізуються через такі рівні прояву: “лікар і його ставлення до самого себе”, “лікар – пацієнт”, “лікар – колеги” та “лікар – суспільство” (Рис.1).

Рис. 1. Модель розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника

 

Особистісний компонент моделі передбачає опору на потребу в культурній ідентифікації особистості у процесі її розвитку і виявляється на рівні прояву “лікар і його відношення до самого себе”. Майбутній медичний працівник – це суб’єкт, який усвідомлює себе індивідуумом, поважає себе за здатність бути особистістю і має повагу від людей. Кожний педагогічний колектив – активний суб'єкт соціалізації та саморозвитку. У процесі дослідження організаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури необхідно враховувати соціальний досвід учнів, набутий у школі, родині, молодіжних організаціях, неформальних об'єднаннях тощо (соціальний компонент). При цьому їхня соціалізація має не тільки цілеспрямований, регулюючий характер, а інколи може бути нерегульованою, неконтрольованою зовні. Професійний компонент знаходить своє відображення на рівнях прояву “лікар – колеги” і “лікар – пацієнт”. Професійна складова деонтологічної культури перестає бути соціально нормованим процесом і вимагає вiд сучасного медичного працівника значно більшої роботи, спрямованої на постійне самовизначення та професійне самовдосконалення.

Діяльність педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею повинна бути організована таким чином, щоб вона забезпечувала формування знань і вмінь майбутніх фахівців, достатніх за рівнем узагальнення, повноти усвідомленості, дієвості для прийняття обґрунтованих рішень у різних ситуаціях медичної практичної діяльності, тобто для готовності здійснювати нормативну професійну поведінку. Основною метою змісту такої діяльності, як формування системи знань, умінь і навичок, є підготовка майбутнього медичного працівника до здійснення нормативної поведінки в галузі практичної професійної діяльності через формування системи ціннісних мотивів, знань, умінь, навичок, особистісно значущих якостей.

У процесі дослідження показано, що для реалізації змісту діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури майбутнього медика необхідно:

– створення навчального середовища, яке сприяє прояву творчого потенціалу кожного індивіда (збільшення гнучкості й динамічності його структури, варіативність управління елементами та зв'язками, що дозволяють на більш високому організаційному рівні виконувати провідну системну функцію – задоволення потреб у розвитку деонтологічної культури майбутніх медиків і формування творчо-професійної спрямованості їхньої діяльності);

– удосконалення структури навчальних дисциплін, навчального плану, надання їм гнучкості й варіативності з метою підвищення рівня освітніх потреб і потреб учнів щодо деонтологічної підготовки;

– забезпечення професійно-творчої спрямованості змісту навчальних дисциплін, які сприяють розвитку деонтологічної культури майбутнього медика.

У розділі подано доцільні форми організації навчально-виховного процесу, спрямовані на розвиток деонтологічної культури: практикуми, семінари, факультативи, навчальні екскурсії, навчально-виробнича медична практика, консультації, диспути, колоквіуми, практичні заняття, лекції, анкетування, тестування.

У дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що важливою формою навчання в умовах медичного ліцею є навчально-виробнича медична практика. У процесі спілкування з хворими в умовах лікувальних закладів виявляються особистісно, професійно та соціально значущі якості учнів. А власне сама навчально-виробнича медична практика виступає важливою формою тестування рівня розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею. Поєднання теоретичної підготовки з детальним опрацюванням медичних навичок забезпечує виховання деонтологічної культури ліцеїстів. Доведено, що розвиток деонтологічної культури майбутнього медика в процесі навчально-виробничої медичної практики пов’язаний саме із початковими професійними навичками, яких набувають майбутні медичні працівники.

Ефективність розробленої авторської моделі розвитку деонтологічної культури майбутнього медика перевірено у третьому розділі.

У третьому розділі – ”О рганізація дослідно-експериментальної роботи ” –визначено критерії розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею; подано етапи та методику експериментальної роботи; проведено інтерпретацію математично оброблених результатів формувального експерименту.

Критеріями розвитку деонтологічної культури учнів визначено рівні сформованості особистісно, професійно та соціально значущих якостей, необхідних для розвитку деонтологічної культури майбутнього медика; деонтологічних знань учнів про нормативну професійну поведінку в різних ситуаціях професійної діяльності: у взаємовідносинах з пацієнтами, колегами, суспільством; умінь і навичок здійснення нормативної професійної поведінки в галузі практичної діяльності; стійкої мотивації формування та вдосконалення власної нормативної професійної поведінки учнів, що визначає їхню професійну спрямованість на здійснення нормативної поведінки; пізнавального інтересу до проблем медичної деонтології (нормативної професійної поведінки).

Педагогічний експеримент здійснювався на базі Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, середнього загальноосвітнього навчального закладу № 33 (м. Київ), Одеського обласного базового медичного училища, Херсонського базового медичного коледжу. Загальна кількість учасників педагогічного експерименту в контрольних та експериментальних групах становила 1098 чоловік (978 учнів, 57 викладачів вищих медичних навчальних закладів та 63 учителя середніх загальноосвітніх навчальних закладів).

Для проведення педагогічного експерименту здійснено відбір методик Л.Ф. Спіріна (з метою оцінки ступеня сформованості стійких мотивів), Г.І. Щукіної (для визначення параметрів рівнів пізнавального інтересу), Н.В. Кузьміної (для опрацювання анкет про характер пізнавального інтересу), для визначення повноти та характеру засвоєння деонтологічних знань використовували коефіцієнт за методикою Г.В. Єльнікової, узагальнений результат визначався за методикою О.О. Киверялга та М.П. Васильєвої.

Аналіз результатів педагогічного експерименту засвідчив, що підвищився рівень умінь здійснювати аналіз поведінки лікарів у різноманітних ситуаціях, це пояснюється досвідом, набутим під час навчально-виробничої медичної практики, засвоєнням необхідних знань і вмінь. Крім того варто зазначити, що учні експериментальних груп, на відміну від контрольних, виявляли вміння здійснювати повний аналіз поведінки з огляду на норми та вимоги, тобто враховуючи її деонтологічний аспект. У результаті формувального експерименту було підтверджено гіпотезу дослідження, що в свою чергу доводить ефективність розроблених організаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею. Експериментальне дослідження підтвердило ефективність проведеної роботи. Сформованість в учнів деонтологічної культури середнього та вищого рівнів забезпечило позитивний результат (83 %). Використання цих педагогічних заходів можливе у кожному семестрі, а окремі його аспекти – на всіх етапах навчально-виховного процесу. Вони спрямовані на особистісно орієнтоване навчання, на індивідуальний підхід до кожного учня. Застосування педагогічних заходів з розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника дало позитивні результати в системі навчання у вищому медичному навчальному закладі. Завдання, що ставилися перед учнями у процесі експерименту, сприяли підвищенню інтересу до дисциплін, які містять деонтологічну складову, активізації творчої діяльності учнів та поєднанню професійної діяльності з деонтологічною культурою.

Результати дослідно-експериментальної роботи показали різницю в кількості учнів, що виявили різні рівні сформованості мотивації, професійної спрямованості, пізнавального інтересу до проблем нормативної професійної поведінки, системи професійно значущих якостей, деонтологічних знань, умінь та навичок, що є складовими розвитку деонтологічної культури. Її зростання в експериментальних групах переконливо доводить ефективність запропонованої нами моделі розвитку деонтологічної культури майбутнього лікаря. У ході експериментального дослідження було виявлено позитивний кореляційний зв'язок між рівнем розвитку деонтологічної культури та успішністю навчання зі спеціального циклу дисциплін, що мають деонтологічну складову.

У загальних висновках викладено результати теоретичної та методичної розробки проблеми розвитку деонтологічної культури майбутнього медика.

 

ВИСНОВКИ

1. Науковий аналіз досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці діяльності середніх загальноосвітніх і профільних навчальних закладів дав змогу виявити сучасні вимоги до розвитку деонтологічної культури учнів, довести значущість розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника. З’ясовано, що проблема діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури особистості надзвичайно актуальна й потребує розробки й упровадження в навчально-виховний процес профільних загальноосвітніх середніх навчальних закладів, оскільки пронизує всі компоненти формування професійної і духовної сфер майбутнього медичного працівника, активно впливає на рівень її сформованості. Деонтологічна культура медичного працівника виступає інтегрованою якістю особистості майбутнього лікаря у процесі допрофесійної підготовки, виражається в потребі самовдосконалення і самовираження в умовах подальшої професійної діяльності, стає ступенем оволодіння фахом. Деонтологічна культура особистості виступає як міра присвоєння нею певних цінностей, об’єктованих у професійному і духовному досвіді розвитку медицини. Специфіка деонтологічної культури майбутнього медичного працівника визначається своєрідністю діяльності медика, широким спектром його професійних функцій. Деонтологічна культура медичного працівника відрізняється складністю й багатомірністю, виступає як предмет, засіб і результат діяльності, у процесі якої засвоюються й розширюються певні категорії цінностей. Одночасно деонтологічна культура сама виступає як система норм і вимог суспільства до всіх напрямків діяльності медичного працівника.

2. Доведено, що актуальною проблемою обгрунтування принципів діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури є врахування сутності особистісно орієнтованої моделі дидактичного процесу, зокрема творчого поєднання педагогічного управління навчально-пізнавальною діяльністю майбутнього медика з боку викладача із його власною ініціативою, самостійністю та активністю; співробітництвом, партнерством між ними; постійним самовдосконаленням; формуванням особистості з активною життєвою позицією. Принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури взаємопов’язані з відповідними принципами у вихованні й розглядаються як вихідні положення, визначають загальне спрямування становлення майбутнього медичного працівника, основні вимоги до його змісту, методики та організації. Ці принципи формують систему вимог, які охоплюють всі сторони навчально-виховного процесу та відображають результати його узагальнення. На основі теоретичного аналізу й результатів власних досліджень сформульовані принципи діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею: гуманність, нормативність, диспозитивність, конфіденційність, імперативність.

Обґрунтовано зміст діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури в медичному ліцеї, який відображається в навчальних планах, програмах профільних предметів і факультативів, підручниках і навчальних посібниках. Визначено основні організаційні форми навчально-виховного процесу: практикуми, семінари, факультативи, навчальні екскурсії, консультації, диспути, колоквіуми, практичні заняття, лекції, анкетування, тестування, навчально-виробнича медична практика. Вони регламентують спільну діяльність педагога й дитячого колективу, міру активностіучнів у пізнавальній діяльності такерівництво нею з боку педагога й розглядаються нами як зовнішньо виражені. Доведено, що важливою формою навчання, яка безпосередньо впливає на розвиток деонтологічної культури в умовах медичного ліцею, є навчально-виробнича медична практика.

3. Визначено критерії розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника: сформованість стійкої мотивації формування та удосконалення власної нормативної професійної поведінки учнів, що визначає їхню професійну спрямованість на здійснення нормативної поведінки; сформованість пізнавального інтересу до проблем медичної деонтології (нормативної професійної поведінки); сформованість особистісно, професійно та соціально значущих якостей, необхідних для здійснення нормативної професійної поведінки; сформованість деонтологічних знань учня про нормативну професійну поведінку в різних ситуаціях професійної діяльності: у взаємовідносинах з пацієнтами, колегами, суспільством; сформованість умінь і навичок здійснення нормативної професійної поведінки в галузі практичної діяльності.

4. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель розвитку деонтологічної культури майбутнього медичного працівника, яка включає особистісний, професійний та соціальний компоненти. Особистісний компонент моделі розвитку деонтологічної культури передбачає опору на потребу в культурній ідентифікації особистості в процесі її розвитку і виявляється на рівні прояву „лікар і його відношення до самого себе”. У процесі дослідження організаційних засад діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури визначено, що необхідно враховувати соціальний досвід учнів, здобутий у школі, родині, молодіжних організаціях, у неформальних об'єднаннях тощо (соціальний компонент). При цьому їхня соціалізація має не тільки цілеспрямований, регулюючий характер, а інколи може бути нерегульованою, неконтрольованою зовні. Професійний компонент знаходить своє відображення на рівнях прояву „лікар – колеги” і „лікар – пацієнт”. Доведено, що важливим аспектом діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури в умовах профільного середнього загальноосвітнього закладу є формування і розвиток особистісних якостей та створення умов для усвідомлення професійних умінь майбутнього медичного працівника.

Ефективність розробленої моделі доведено в ході експериментального дослідження. Аналіз результатів педагогічного експерименту свідчить, що всі показники ефективності розвитку деонтологічної культури учнів на кінець педагогічного експерименту в експериментальних групах вищі, ніж у контрольних. Отримані результати підтверджують ефективність розробленої моделі розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею.

5. Результати дослідження застосовані при розробці навчально-методичних матеріалів із розвитку деонтологічної культури учнів. Їх зміст побудований на основі врахування принципів деонтологічної культури, а їх впровадження передбачає реалізацію відповідних організаційних засад. Методичні матеріали можуть бути використані під час формування деонтологічної культури в профільних загальноосвітніх навчальних закладах, медичних коледжах, вищих медичних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, вищих медичних навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; під час підготовки методичних вказівок, рекомендацій, пропозицій, посібників стосовно розвитку деонтологічної культури майбутніх медичних працівників; у процесі підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів.

Однак проведене дослідження не вичерпує всієї проблеми діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею. Подальшого дослідження потребують такі її аспекти: формування та розвиток мотивації вчителів до професійного самовдосконалення щодо набуття деонтологічних знань, особливості організації підготовки майбутнього медичного працівника у контексті Болонського процесу, психолого-педагогічні та організаційні підходи до забезпечення ефективності деонтологічного виховання в процесі особистісно орієнтованого навчання в умовах середнього загальноосвітнього закладу.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: