Принципи, форми, методи професійної орієнтації

 

Відомо, що у профорієнтаційній роботі існує два підходи. Суть першого, адаптаційного, полягає у підборі професії для учня на підставі його наявних можливостей. Другий, розвиваючий, пропонує готувати учня до самостійного вибору спеціальностей. Сучасна школа орієнтується, здебільшого, на другий підхід і до певної міри проводить профорієнтаційну роботу, метою якої є професійне самовизначення учнів. При цьому школярі одержують допомогу у вивченні світу професій, виявленні і розвитку своїх здібностей, нахилів, реалізації професійного самовизначення.[32,427]

Для того, щоб професійна орієнтація в школі давала потрібні результати, вона повинна бути безперервним процесом і складатися з ряду взаємозв'язаних етапів: рання профорієнтація(1-4 класи), середня ланка (5-7), наступні етапи:Рання профорієнтація (I—IV класи), середня ланка (V—VII класи), наступні етапи 8-9 класи та 10-11 класи.

Рання профорієнтація (I—IV класи) полягає в підготовці дітей до трудової діяльності; ознайомленні їх (з урахуванням вікових особливостей) з професіями, світом праці; у формуванні у них потреби своєю працею приносити користь іншим. Досягти цього можна включенням дітей в посильну суспільно корисну працю, в різні види навчальної і ігрової діяльності. Досвід і знання вікової психології дозволяють сказати, що профорієнтацію можна починати в дитячому саду або в 1-4 класах, коли у дітей виникає інтерес до різних видів діяльності. [16,45]

Професійну орієнтацію можна розділити на етапи, відповідні розвитку школяра, причому вони обумовлені не тільки цілями професійної орієнтації, до яких об’єктивно прагне школа, але і динамікою професійної орієнтації самого школяра.

Васюк О. виділяє певні етапи організації професійної орієнтації, форми і методи її ефективного формування, які зазначені в таблиці 1.1.

Таблиця1.1 .Схема етапів організації професійної орієнтації

 

1.Емоційно-образний.

2.Пропедевтичний.

3.Пошуковий.

4.Розвиток професійної самосвідомості.

5. Спеціальна підготовка.

Перший етап характерний для дітей старшого дошкільного віку. В цей період в особистості виробляється позитивне ставлення до професії та деякі уміння у певних видах діяльності, що формуються в ігровій діяльності.

Другий етап (1—4 класи) передбачає — формування у молодших школярів інтересу до професії, розуміння її ролі в житті людини та суспільства; залучення учнів до різних видів діяльності (пізнавальної, ігрової, суспільно корисної, трудової) для формування необхідних якостей особистості. При цьому застосовують такі форми й методи, як бесіди на уроках (про значення праці й вимогах до неї), і в позаурочній діяльності, зустрічі з видатними людьми різних професій, ветеранами, викладачами навчальних закладів; перегляд і обговорення кінофільмів на професійні теми; членство у клубах за інтересами.[6,25-26]

На цьому етапі доцільно почати знайомство школярів з широко поширеною класифікацією професій, запропонованою Е. А. Климовим за чотирма головними ознаками, а саме: 1) основні предмети праці; 2) цілі праці; 3) основні знаряддя і засоби праці; 4) умови праці.[37,15]

При цьому слід наголосити що виокремленні етапи професійної орієнтації існують у комплексі, витікають один із одного і тісно взаємопов'язані.

Зазначимо, щодоцільна робота профорієнтації вчителя не може бути випадковою, хаотичною і безпричинною. Якщо врахувати, що система профорієнтації функціонує в часі, то відповідно до ступенів навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі говорять про профорієнтацію молодших, середніх і старших класів

Аналіз наукового фонду з проблеми дає можливість визначити основні функції професійної орієнтації: соціальна, економічна, психолого-педагогічна, медико-фізіологічна.

Соціальна функція професійної орієнтації передбачає засвоєння школярами певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють їм здійснювати свою соціально-професійну діяльність як повноправні члени суспільства і самоудосконалюватися у відповідності з державними, суспільними відносинами. Тому професійну орієнтацію учнів необхідно розглядати перш за все з позицій соціального замовлення суспільства, а також прогнозування підготовки майбутніх кадрів для країни, єдність формування у школярів особистих і суспільних ціннісних орієнтації. [27,178]

Економічна функція випливає з того, що у єдиній виховній системі загальноосвітньої школи професійна орієнтація школярів повинна сприяти формуванню у них економічного мислення, навиків сучасної культури праці, розумного споживання і головне — сумлінного ставлення до праці, вибору професії і подальшого шляху продовження освіти з урахуванням необхідності оволодіння спеціальністю, що має першорядне значення для розвитку народного господарства даного економічного району.

Психолого-педагогічна функція спрямована на виявлення і формування інтересів, схильностей, здібностей школярів, надання їм допомоги в пошуку покликання, вибору такої професії, яка відповідала б індивідуальним особливостям особи, її потенційним можливостям, визначення шляху і умов ефективного управління професійним самовизначенням учнів.

Медико-фізіологічна функція профорієнтації — це реалізація специфічних вимог до здоров'я і окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для виконання тієї або іншої професійної діяльності. В умовах загальноосвітньої школи важливо своєчасно визначити наявні відхилення в стані здоров'я учнів, застерегти їх від вибору протипоказаної професії, у разі потреби скоректувати професійні плани школярів так, щоб вони максимально відповідали їх фізичним можливостям. [59,41-42]

Слід зазначити, що функції самі по собі, окремо від системи не існують. Вони визначають способи зв'язку і взаємодії компонентів системи, тобто відповідають на питання: заради якої мети створюється і діє система?

В даний час склалися і затвердили себе в практиці основні принципи профорієнтації. Харламов І.Ф. вважає, що в процесі профорієнтації варто дотримуватися таких принципів:

→ виховуючого характеру профорієнтації;

→ політехнічної спрямованості профорієнтації;

→ формування професійних намірів вихованців згідно із економічними потребами держави з урахуванням особистих інтересів, психолого-фізіологічних можливостей;

→ єдності виховного впливу школи, сім'ї та громадських чинників.[57,367]

За останні роки у педагогічній науці визначилися принципи професійної орієнтації школярів. Зміст яких подано у таблиці 1.2

Таблиця 1.2. Принципи професійної орієнтації школярів.

Назва принципів	Зміст
1.Принцип свідомості.	Свідомість зумовлює хороше знання професії: що повинна людина знати і уміти по даній професії, які вона пред'являє психофізіологічні вимоги до нього, які умови праці, як оплачується праця цієї професії, де можна отримати цю професію, які перспективи професійного зростання в даній області праці, які житлово-побутові умови і т.д. При цьому людині бажано здійснити «пробу» своїх сил в області професії, що обирається, почитати відповідну літературу і зорієнтуватися, чи зможе він вибрати цю професію на довгі роки.
2.Принцип самостійнос-ті.	В процесі професійної орієнтації, заздалегідь виявивши інтереси, схильності і здібності учнів, слідує спільними зусиллями школи, сім'ї, професійних навчальних закладів, виробництва, громадськості рекомендувати кожному з школярів відповідну йому професію. Педагогічне керівництво і контроль повинні займати своє місце, проте остаточне право у виборі професії залишається за школярем.
3.Принцип свободи вибору професії	Зумовлений тим, що вибір професії відбувається з урахуванням потреб народного господарства і своїх індивідуально-психологічних особливостей, а також стану здоров'я. Наша держава кожному гарантує різний і вільний вибір професії з урахуванням інтересів суспільства. Питання про співвідношення особистого і суспільного у виборі професії неможливо розглядати поза проблемою особи і суспільства.[48,45-46]

 

Формами професійної інформації вважаються ті заходи для школярів, під час яких вони знайомляться з професіями, з якостями особи, необхідними для успішної участі в певній діяльності. [22,20]При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу необхідно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня: ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу та інші. Використовуючи ділові, рольові, та інші ігри як засіб розвитку творчої активності учнів, учитель вирішує ряд завдань:

· цілеспрямовано знайомить школярів із змістом професії;

· розкриває учням специфіку (психологічний зміст) професійної діяльності;

· розвиває вміння співвіднести свої інтереси і здібності з вимогами професії;

· досягає відповідності навчальних та пізнавальних інтересів з професійними;

· формує активну позицію школярів в оволодінні професією, виховує потребу реалізувати свої інтереси в діяльності.

При цьому особливу увагу треба звертати на розвиток самостійності, творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно проявляються професійні інтереси і нахили людини[15,5]

Найперша вимога до них— заходи трудового й профорієнтаційного змісту мають спиратися на знання, вміння та навички, здобуті учнями на уроках різних предметів. Усі ці заходи можна класифікувати за різними параметрами і ознаками, зокрема:

а) за метою — озброєння політехнічною й професійною інформацією, поглиблення навчального матеріалу, здобутого на уроках; поєднання розумової і фізичної праці; прилучення до суспільно корисної, продуктивної діяльності; прищеплення професійного інтересу; розвиток учнівського самоврядування тощо;

б) за змістом заходів— заняття з певного виду праці, суспільно корисна робота, технічна творчість, профорієнтаційні екскурсії і т. ін.;

в) за формою — навчальні, ігрові, спортивні, художні, а також індивідуальні, самостійні, колективні заходи;

г) за методом—роз'яснювально-ілюстративні, або словесно-споглядальні (бесіди, розповіді, повідомлення, диспути, зустрічі, тематичні вечори, конференції, обговорення кінофільмів, читання літератури), проблемно-пошукові (використання проблемних ситуацій трудового характеру, проведення дослідів), практично-дійові (виконання практичних завдань, участь у продуктивній праці);

д) за місцем здійснення заходів — школа, міжшкільні майстерні, виробництво в домашніх умовах, за місцем проживання тощо.

Добір, організація і проведення цих та інших заходів залежать передусім від наявних умов та виконавців, їхніх знань, умінь, творчих можливостей, а також від вікових та індивідуальних особливостей. Вони здійснюються в тісній логічній послідовності з вивченим на уроках спільними зусиллями педагогічних колективів, працівників, батьків, громадськості.

Найбільші можливості для організації зазначених заходів має, звичайно, школа, яка відповідно до завдань реформи повинна виробити струнку систему трудового виховання і професійної орієнтації, а також координувати й відповідним чином спрямовувати їх. [21,22]

Найбільш поширені форми професійної орієнтації учнів молодшого шкільного віку:спеціальна спрямованість уроків,розповіді про професії, демонстрація кінофільмів, обговорення книг і розповідей, екскурсії на виробництво, зустрічі з новаторами і фахівцями, залучення до клубів юних техніків, юних натуралістів, організація діяльності клубів за інтересами, індивідуальна допомога у виборі виду занять і т.д.[41,208]

В іншій класифікації автор ділить методи, якими досягаються завдання профорієнтації, на три групи: практичні, наочні, словесні.

Практичні методи ─ целабораторні і практичні заняття, уроки праці, гурткове заняття. За допомогою цих методів відбувається знайомство з вельми невеликим довкола професій, проте отримані таким чином знання обов'язково поєднуються з практичними навиками і уміннями. Школярі тут дістають можливість спробувати свої сили і здібності. Ефективність практичних методів профорієнтації залежить перш за все від розуміння учнями завдань трудової діяльності, а також від різноманіття видів професійних дій. Не слід строго судити учня, якщо він змінив декілька гуртків, оскільки це може бути викликано різноманітністю інтересів. Якщо ж часта зміна видів діяльності відбувається через відсутність готовності трудитися, то необхідна робота з розвитку професійних інтересів.

До наочних відносяться: кінофільми, фотографії, картини, малюнки, макети, що відображають професійну діяльність; екскурсії; наочна агітація на користь тих або інших професій (стенди, вітрини, плакати).

Ефективність наочних методів підвищується, якщо їм передувати або супроводжувати роз'ясненням змісту.

При проведенні екскурсій необхідно враховувати їх призначення:

- оглядові це такі, що мають на меті ознайомити з підприємством і технологічним процесом в цілому,

- цільові екскурсії фіксують увагу на окремих трудових процесах, механізмах. Доцільно перед екскурсією дати учням певну установку: на що звернути увагу.[10,22] Екскурсії на підприємства і в професійні учбові заклади як форма навчання широко поширені в практиці школи. Особливо велика їх роль в політехнізації навчання. Проте в практиці роботи шкіл при організації екскурсій класними керівниками ще не використовуються всі можливості для професійної орієнтації учнів, недостатньо звертається увага на особливості праці і життя фахівців. Необхідно намітити шляхи, які б сприяли ефективнішому використанню екскурсій в цілях профінформації.

Навчальна екскурсія надає можливість для формування професійної самоорієнтації учнів на всіх ступенях профінформації і створює сприятливі умови для поглибленого аналізу особливостей професійної праці, чим уроки або заняття в гуртках. На спеціальних профінформаційних екскурсіях треба розкривати зміст професій,.[5,78]

Необхідно створювати в школі куточки профорієнтації, де повинна виставлятися література про різні професії, художні твори про життя видатних людей, довідники.

Перегляд і обговорення кінофільмів, телепередач використовуються в школах як ефективна форма профінформації. Демонструються не тільки науково-популярні, але і художні кінофільми. В результаті переглядів і обговорення фільмів учні набувають уявлень про спеціальність, про трудове життя, осмислюють значення праці. Не менш велика для профорієнтації роль телепередач. Спостерігаючи за життям країни, відвідуючи разом з кореспондентом заводи, сільськогосподарські підприємства, різні установи, школярі чують бесіди з представниками різних професій, усвідомлюють необхідність деяких з них для народного господарства свого краю.

Актив профорієнтації школи складає тижневу програму телепередач з профорієнтації, вивішує її на дошці оголошень і запрошує всіх учнів дивитися ці передачі. Після цього в школі проходить колективне обговорення переглянутих передач, яке ведуть класні керівники, організатори технічних або предметних гуртків.

Обговорення кінофільмів і телепередач обов'язково, оскільки воно створює умови для кращого осмислення найважливіших особливостей професійної праці, значущості його для суспільства і людини.[12,67]

Використання стінного друку в цілях профінформації. Стінний друк є не тільки джерелом інформації, але і дієвим виховним засобом. Він широко застосовується в профінформаційних цілях, включаючи: спеціальні стінгазети; розділи в загальношкільній газеті або стінгазетах наочних, технічних гуртків, стінгазети-оголошення, стенди.

У спеціальну профінформаційну стінгазету замітки пишуть вчителі і учні. Перші освітлюють соціально-психологічні питання вибору професії, другі діляться своїми мріями про професію, про майбутнє, про те, який їх досвід, наміри і мотиви. Стінгазета-журнал неперіодичне ілюстроване видання, що містить розповіді видатних людей про професії. У стінгазеті-оголошенні шкільний актив профорієнтації поміщає звернення до учнів, щоб допомогти їм у виборі професії.[8,56-57]

Виставки все ширше використовуються для огляду практичної праці учнів. Популярні політехнічні виставки, на яких експонуються роботи школярів, виконані на уроках праці і інших предметів.

Політехнічні виставки мають велике значення для професійної інформації. Тут учні наочно переконуються, яку користь приносить праця багатьох професій. Працюючи на навчально-дослідній ділянці і виготовляючи експонати для виставки, учні набувають досвіду роботи в сільському господарстві.

Практика показала, що проведення виставок доцільне під час різних масових заходів: конференцій профорієнтацій, зборів, зустрічей з видними представниками різних професій і т.п.

Словесні методи включають: бесіди, читання літератури про професії, твори, зустрічі з виробниками, теоретичні конференції, ігри-змагання про знання професій і т.д.

Найбільш ефективні для профосвіти бесіди про професії, оскільки в них міститься необхідна інформація, вони дають відповіді на різноманітні питання з темі, що цікавить, викликають інтерес до тієї або іншої роботи, формують установки на суспільно корисну діяльність. Бесіди можуть бути ознайомлювальними і орієнтуючими.

Ознайомлюючі бесіди дають уявлення про типові спеціальності якоїсь групи професій. Схема цих бесід може бути такій:

1) місце і значення даної професії в народному господарстві;

2) зміст праці, тобто основні робочі функції, предмет, засоби і продукт праці;

3) перелік знань, здібностей, умінь, необхідних професій;

4) умови праці;

5) потреби економічного району.

Орієнтуючі бесіди детально і конкретно знайомлять з професією. У них обов'язково зіставляються знання і здібності професій, що вчаться з вимогами, і указуються помилки, типові при виборі тієї або іншої спеціальності. Помилки ці можуть бути чотирьох видів: 1) перенесення відношення до певної людини на його професію; 2) захоплення зовнішньою стороною професії; 3) незнання своїх здібностей і протипоказань до даного виду діяльності; 4) вибір професії під впливом випадкових обставин.

Ознайомлюючі бесіди раціонально проводити з великим колективом учнів, орієнтуючі — з невеликою групою учнів.

Бесіди, зустрічі з виробничниками, тематичні вечори — пасивні форми профосвіти, коли учні тільки сприймають заздалегідь підготовлені для них і систематизовані відомості.

Диспути, твори, реферати, ігри-змагання — активні форми, оскільки учні самі шукають і відбирають необхідні відомості про професії.[ 10,10-12]

Досить ефективними є бесіди, які варто здійснювати диференційовано відповідно до набутих школярами знань, трудових умінь і навичок. В усіх випадках результативність бесіди залежить від ретельної підготовки до неї, від умілого використання ефективних прийомів її проведення, від знання вчителем чи спеціалістом предмета розмови, вміння захоплено подати інформацію, зацікавити нею учнів, встановити емоційні контакти з аудиторією.

Тематичні бесіди вимагають від тих, хто їх проводить, крім глибоких знань інформаційного матеріалу, також врахування індивідуальних особливостей школярів та рівня сформованості у них професійного інтересу.

Зустрічі із представниками різних професій зустрічі —насамперед базового підприємства, спеціалістами різних галузей народного господарства, відомими людьми, батьками, колишніми випускниками школи — передовиками виробництва, учнями і працівниками профтехучилищ. Вони відбуваються на уроках, виховних годинах, політінформаціях, вечорах та ін. Ефективними є зустрічі з трудівниками на їхніх робочих місцях, коли школярі, зокрема під час екскурсій, не тільки слухають розповіді відомих людей про свою роботу, а й спостерігають за процесом її виконання.

У ході зустрічі фахівець висвітлює значення конкретної професії на яскравих прикладах трудової діяльності колективів праці, розкриває «секрети» своєї спеціальності, аналізує її з різних сторін: важливості й необхідності для суспільства, задоволення своїх потреб, здібностей та інтересів, можливостей творчого зростання, а також показує «тіньові» сторони професії, труднощі, особливо в роботі тих, хто обирає її без покликання і бажання, моральні й матеріальні збитки від цього.

У процесі зустрічі агітація за професію не повинна бути голослівною. Розмову слід вести ненав'язливо, але переконливо, емоційно, на належному кваліфікаційному рівні, так, щоб профінформація внутрішньо сприймалася учнями, викликала у них роздуми, переживання. [21,23]

Обговорення прочитаної літератури. Обговорення однієї або декількох книг за заздалегідь визначеній темі, диспути за матеріалами газет і журналів використовуються в школах для того, щоб допомогти школяру вибрати життєвий шлях. Популярна література дозволяє осягнути значення сучасних досягнень науки і техніки. Професійні газети і журнали знайомлять учнів з різними галузями виробництва і праці, із спеціальностями.

Зауважмо, що форми роботи із школярами часто класифікують залежно від кількості вихованців на:

→ фронтальну або масову;

→ групову або гурткову;

→ індивідуальну роботу;

Така класифікація дає можливість враховувати ступінь або рівень узгодженості життєвих планів і професійних намірів школярів з потребами народного господарства і в залежності від цього визначати шляхи виховної роботи з ними.

Масові форми виховної роботи направлені на те, щоб сформувати у хлопців і дівчат позитивне відношення до праці, глибоке розуміння свого громадянського обов'язку, активізувати самопізнання і саморозвиток у зв'язку з вибором професійного шляху. Широке обговорення проблем вибору професії в школі розширює кругозір старшокласників про світ праці, про тенденції сучасного виробництва, про вимоги народного господарства і перспективи розвитку тієї або іншої професійної праці.

Вчителі початкових класів на уроках часто пропонують учням за картинками назвати різні професії або на дошці написати назва професій і спеціальностей. При цьому учні розповідають, що робить людина, маючи таку спеціальність (водій водить машину, вчитель вчить дітей, будівельник будує дома, фермер вирощує хліб і т. д.).З 1—4 класів вчителі та учні працюють над складанням словника професій. У такому словнику до кінця 4 класу перелік назв доходить до 70 професій. Відомості про професії школярі отримують на уроках читання. Словникова робота дає можливість дітям накопичувати знання з різних областей діяльності, сфер народного господарства, будить інтерес до трудового життя людей.[46,40]

Варто зауважити, що сьогодні будь-яка діяльність, а профорієнтаційна тим паче, не уявляються без використання сучасної комп'ютерної техніки. Природно, погодитися із думкою Т. Паперової, що її застосування підніме на якісніший рівень здійснення професійної спрямованості учнів. Аналіз педагогічного досвіду та досліджень із загальних проблем використання комп'ютерної техніки в профорієнтаційній роботі дав змогу дослідниці виділити такі основні напрями її застосування:

· надання профінформації й перевірка відповідних знань учнів;

· проведення психофізіологічних досліджень та анкетування, опрацювання та упорядкування одержаної інформації, її зберігання;

· використання як тренажера для розвитку певних якостей особистості;

· здійснення професійних проб за допомогою ігрових або тренінгових програм.

Якісніший рівень здійснення професійної орієнтації, переконана Т.Паперова, відбувається за умови використання комп'ютерних телекомунікаційних систем, довідникових програмних засобів, мультимедійних систем, тренувальних, тестових програм, комп'ютерних опитувальників, розвивальних комп'ютерних ігор, імітаційно-моделюючих ігор, контролюючих програм якості.[6,26]

У ряді шкіл добилися того, що кожен вчитель і класний керівник активно бере участь в організації і керуванні позакласними і позашкільними заняттями учнів. Адміністрація цих шкіл упорядкувала діяльність гуртків, секцій, факультативів, клубів за інтересами, визначила їх організаційну будову, порядок комплектування і час роботи. Найчастіше активній участі вчителів в організації позакласної і позашкільної роботи заважає неправильне відношення до неї як до додаткового і непотрібного заняття, що викликає перевантаження, але в школах, де раціонально використовуються сили і можливості вчителів, вони, як правило, ніякого перевантаження не відчувають.

Важливою умовою у підготовці школярів до свідомого вибору професії, розвитку творчих здібностей, формуванню інтересу до роботи у сфері матеріального виробництва, науці, техніці і т. є проведення позакласної і позашкільної робота. Глибокий внутрішній сенс позакласної і позашкільної виховної роботи у всіх її формах полягає в залученні школярів до активної участі в суспільно корисній діяльності, в стимулюванні їх ініціативи і самостійності, в розвитку індивідуальних інтересів, схильностей і здібностей. Складність педагогічного керівництва позакласною і позашкільною роботою з учнями полягає в тому, щоб навчитися впливати на життя і поведінку дітей не тільки безпосередньо, як це відбувається на уроках, але і опосередковано, через колектив, організації, різні позакласні і позашкільні заходи.

Цілі, зміст, методи, форми, засоби і результати профорієнтаційної роботи завжди зливаються в єдиний навчально-виховний процес, складають змістовну, методичну і організаційну сторони діяльності вчителя і учнів та підпорядковані меті профорієнтації. Виходячи з конкретних цілей і завдань, вчителі визначають зміст і об'єм професійної інформації для учнів, методи, засоби і форми, за допомогою яких школярі вивчають і опановують її, а також той результат, який повинен бути досягнутий.