2020-04-20
56
| Економічний метод | Зміст методу |
| Страхування | Виплата страхових внесків |
| Грошова компенсація збитку | Виплата грошових компенсацій за нанесений збиток |
| Платежі за ризик зі створенням фондів для боротьби з наслідками аварій і катастроф | Внесення платежів за ризик з метою ефективного протистояння наслідкам НС |
| Застосування квот на ризик з організацією ринку квот | Ризик оплачується визначеними засобами (ризик має "ціну") у виді квот, що можуть вільно продаватися і купуватися з метою зниження або збереження рівня ризику в регіоні |
| Надбавки до зарплати за зобов'язання колективу по зниженню ризику | Виплачуються надбавки колективові за прийняті їм зобов'язання по зниженню ризику аварій |
| Прямі інвестиції держави в зниження ризику аварій і катастроф | Фінансування державою потенційно небезпечних підприємств (об'єктів) з метою зниження ризику |
Висновок
Під плануванням розуміється цілеспрямований, організований і безперервний процес виділення різних елементів і аспектів організації, визначення їхнього стану і взаємодії на даний час, прогнозування їхнього розвитку на деякий період у майбутньому, а також складання і програмування набору дій і ресурсів для досягнення бажаних результатів. Планування зв'язане, з одного боку, із запобіганням помилкових дій, а з іншого боку - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, планування знаходиться у взаємозв'язку з прогнозуванням і реалізацією планів, тобто вони розглядаються не роздільно, а як взаємозалежні частини єдиного процесу керування ризиком.
Постановою КМУ № 415 від 29.03.2002 р. передбачене розподілення і використання резервного фонду бюджету з метою фінансування робіт з ліквідації НС і їхніх наслідків.
Складанням документів по плануванню і фінансуванню займаються уповноважені органи з цих питань.
Документи являють собою розробку сценаріїв стратегічного або поточного розвитку подій НС. Основні характеристики ризику об'єктів і територій відбивають у паспортах ризику.
Список літератури
1. Постанова Кабинета Министров Украины № 415 от 29.03.2002
2. Атаманюк В.Г. Гражданская оборона. – М.: Высш. шк., 1986.
3. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.
4. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навчальний посібник. Видання друге. – Львів.: Афіша, 2001.
6. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.
7. Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження. Наукові керівники: член – кореспондент НАН України С.І. Дорогунцов і генерал – лейтенант В. Ф.Гречанінов. – К.: НАН України, 1995.
8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”, ВРУ, № 22. – К., 1998.
9. Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті. Держгідромет СРСР. – М., 1991.
10. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.
11. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.
12. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К., 2004. – 439 с.
