Предмет і функції міжнародних фінансів

Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є світові фінансові ресурси (потоки грошових коштів, активів) та система вартісних відносин, що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні фінанси є складовою міжнародних економічних відносин, у розрізі тих з них, які пов’язані з міжнародним рухом фінансових активів.

Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика

Суверенна держава є основним суб’єктом міжнародного права, що діє у сфері міжнародних фінансів та наділений здатністю здійснювати міжнародні права та обов’язки. Основними критеріями характеристики суверенної держави є правосуб’єктність, імунітет, спадкоємність.

Правосуб’єктність — це здатність вступати у відносини з іншими державами та суб’єктами міжнародного права.

Права та обов’язки різних держав однакові, незалежно від їхніх розмірів, економічної та військової могутності; вони зумовлені природою держави й характером міжнародної спільноти на визначений історичний період розвитку та пов’язані між собою. Основні права держави пов’язані із суверенітетом. Вони відповідно обмежені правами інших держав та мають використовуватися згідно з основними принципами й нормами міжнародного права.

Суб’єкти міжнародних фінансів повинні зважати на те, що юрисдикція держави має здійснюватися з урахуванням імунітетів, визнаних міжнародним правом. Імунітет виходить з принципу суверенної рівності, тобто рівний над рівним влади не має.

Спадкоємність держави – перехід прав та обов’язків у наслідок заміни однієї держави іншою відносно відповідальності за міжнародні відносини якоїсь території. Розрізняють спадкоємність щодо договорів, щодо державної власності та архівів, щодо державних боргів

У сфері міжнародних фінансів держава в особі державних органів (Уряд, Міністерство закордонних справ, Міністерство фінансів та ін.) та офіційних посадових осіб (президент, прем’єр-міністр) має право здійснювати такі види діяльності: брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях, у діяльності міжнародних організацій, у клірингових, платіжних і валютних угодах; укладати міждержавні договори щодо експорту-імпорту товарів та послуг, міждержавні угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інвестування, фінансування; здійснювати операції з золотом та дорогоцінними металами; емітувати державні казначейські зобов’язання, цінні папери; забезпечувати фінансовими та іншими гарантіями операції різних юридичних та інших осіб; надавати безоплатну фінансову допомогу.

Центральний банк — юридична особа, що знаходиться в державній власності і, відповідно до державних цілей, здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження майном Банку. Як правило, Центральний банк підпорядковується парламенту, а основні його функції спрямовані на розвиток і зміцнення фінансово-кредитної системи національної держави, забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю національних і іноземних фінансово-кредитних інститутів.

Міждержавні (міжнародні, регіональні) організації.

Виражаючи волю держав, міждержавні організації у межах повноважень, зафіксованих в установчих документах, поряд з державами регламентують статус суб’єктів світових фінансових ринків та регулюють міжнародні валютно-кредитні відносини.

Міжнародна організація — це об’єднання суверенних держав, створене на основі міжнародного договору та статуту для виконання визначених цілей, яке має систему постійно діючих органів, міжнародну правосуб’єктність та засноване згідно з міжнародним правом.

Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод для врегулювання міжнародних економічних відносин, зокрема валютно-кредитних і фінансових.

Склад суб’єктів:

· МВФ (Міжнародний валютний фонд);

· БМР (Банк міжнародних розрахунків);

· СБ (Світовий банк);

· МАР (Міжнародна асоціація розвитку);

· МАІГ (Міжнародна агенція з інвестиційних гарантій);

· регіональні банки розвитку;

· валютно-кредитні й фінансові організації ЄС.

Для характеристики суб’єктів міжнародних фінансів потрібно використовувати конституції країн, статути та положення державних та суспільних органів і організацій, установчі документи інститутів, бірж, ТНК та приватних підприємств.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

· Зміст та основні функції міжнародних фінансів.

· Організація міжнародних фінансів.

·Фінансові інструменти.

2. Побудувати структурно-логічну схему дисципліни.

3. Побудувати структурно-логічну схему взаємозв’язків курсу «Міжнародні фінанси» з іншими дисциплінами і науками.

4. Написати есе "Як я бачу місце дисципліни «Міжнародні фінанси» у своїй фаховій підготовці.

5. Зробити підбірку літературних джерел згідно тематичного плану вивчення дисципліни, переглянути сайти Верховної Ради України, «Урядовий портал», Державного комітету статистики.

6. Побудувати структурно-логічну схему функціонування міжнародних фінансів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення предмета курсу «Міжнародні фінанси».

2. Розкрийте поняття світового фінансового середовища.

3. Характеристика змін світового економічного середовища, їхній вплив на міжнародні фінансові відносини.

4. Визначте та дайте характеристику основним змінам у структурі світової економіки.

5. Визначте та дайте характеристику факторам впливу на міжнародний рух капіталу.

6. Розкрийте поняття фінансової революції.

7. Характеристика держави як суб’єкта міжнародних фінансів.

8. Характеристика центрального банку як суб’єкта міжнародних фінансів.

9. Характеристика міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних фінансів.

Література