2020-06-08
47Тема: Ганна Андріївна Гайворонська. Життєвий шлях.
Мета: розширити знання учнів про творчість сучасних луганських поетів; удосконалювати навички аналізу тексту, уміння відчувати поетичне слово; виховувати вміння бачити в звичайному прекрасне, відчуття гордості за свій край, своїх талановитих земляків.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Луганщина має свою історію та відома завдяки геніальним постатям, подіям, культурі, скульптурі, образотворчому й декоративно-прикладному мистецтву. Наш край можна вважати навіть священним, бо саме в Луганську була знайдена ікона Божої Матері, яку всі давно вважали загубленою.
З історії відомо, що колись вона висіла в келії старця Пилипа, якому приписують багато чудодій, у тому числі й те, що він був свідком явлення Божої Матері в Луганську. Саме цю подію й передано на іконі. Зображенню, яке було написано невідомим автором у 1905 році, коли Богородиця нібито з'явилася всім луганчанам, старець пророкував велике майбутнє. У багатьох джерелах зазначалися слова Пилипа про те, що ця ікона врятує Луганськ та зробить його відомим. Нині у нашому місті стоїть образ Божої Матері, виконаний у візантійській традиції й не має аналогів у всьому світі.
Літературне життя нашого краю бере свій початок ще з найдавнішої пам’ятки вітчизняної словесності – «Слова о полку Ігоревім». Невідомий автор розповідає про події, що відбувалися на території нашого краю, неподалік від Луганську та Сіверського Дінця – і це підтверджено багатьма історичними матеріалами. 1994 року в місті Луганську створена скульптурна композиція на честь автора «Слова о полку Ігоревім».
Ганна Андріївна Гайворонська народилася 22 серпня 1952 року в селі Вільшана Дворічанського району Харківської області. За визначенням самої письменниці, «село навчило її працювати, розуміти землю, любити українську пісню, пройматись життєвою мудрістю одвічних селюків».
Письменниця згадує, що протягом всього життя їй доводилося дуже багато переїжджати. Батько Ганни Гайворонської, Андрій Григорович, був офіцером Радянської Армії, тож поїздити по світу довелось багато. Навчалася майбутня письменниця в російськомовних школах і мала всі шанси стати саме російською письменницею, бо писати вірші їй подобалось з дитинства. Проте гени «кликали її до українського слова, адже увесь її рід, починаючи з діда та прадіда – українці». У 1962 році родина переїхала до міста Лисичанська, що стало визначальним у долі письменниці. Саме в цей час Ганна Гайворонська відкриває для себе великого українського поета Володимира Сосюру. Лірик зачепив її душу, і з цього часу «почало струменіти на Луганщині поетичне джерельце Ганни Гайворонської». Вона самотужки, за словниками вивчила українську мову й почала творити. Навчання в Київському державному університеті ім.. Т. Шевченка дало їй змогу «наблизитись до мовної стихії, відчути слово як матеріал, з якого творяться духовні цінності». Ганна Гайворонська – член Національної Спілки письменників України. Вона автор семи поетичних книжок та вистав у віршах. Нині Ганна Гайворонська мешкає в Луганську. Вона працювала в редакціях періодичних видань, була редактором і видавцем літературно-мистецької газети «Кам’яний брід». Саме їй належать слова: «Луганщина – світанок України», які стали візитною карткою для мешканців Луганського краю.
Ганна Гайворонська та Антоніна Листопад є невтомними співцями пейзажної, релігійної та любовної лірики. Про вірш Ганни Гайворонської «БОГ» поет-дисидент Микола Руденко в газеті «Літературна Україна» написав статтю під назвою «Тільки один вірш». У ній Руденко висловив думку, що, якби поетеса Ганна Гайворонська взагалі б у своєму житті більше нічого не написала, її все одно було б визнано як найталановитішу письменницю, і все це лише завдяки одному віршеві «Бог».
На творчому вечорі поетеси, який відбувся в лютому 2011 року в Будинку літераторів Спілки письменників України, український поет Дмитро Павличко зазначив, що окремі поезії Ганни Гайворонської – вже є «на рівні світових зразків». Сьогодні поетеса працює над новими книжками поезії та прози. Але все одно вважає себе тонким ліриком, оскільки любовна тема, пейзажна – це «улюблений духовний простір поетеси».
Ліриці Ганни Гайворонської властиві драматичність, пристрасність, правдивість. У її поезіях живуть і страждають невигадані герої. Це ті постаті, які зачепили її серце, це ті вчинки, які просто неможливо не помітити. Прикладом може служити вірш поетеси, присвячений Володимиру Сосюрі: Так ніхто не кохав, / Слово не видихав, / Придінцеві вітри не бандурив, / Не писав під задумливий легіт отав, / Так ніхто не співав, як Сосюра.
Для Ганни Гайворонської Луганщина – це її «малесенька вітчизна», яка зростила її «виховала, мов панку», яка надихнула її серце й стала фундаментальною базою для образності її поезій.
Завдання для самостійної роботи:
1. Зробити конспект.
Преподаватель: О.Н. Бутенко
