Рід незмінюваних іменників

ЧАСТИНИ МОВИ

У сучасній українській мові 10 частин мови

назва	приклади
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ
іменник	слово, вуз, завдання, Микола, Україна
прикметник	золотий, залізобетонний, легенька, пахуче
числівник	одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста
займенник	я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який
дієслово	відкласти, чекай, засліпило, прийшов
прислівник	спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ
прийменник	до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж
сполучник	а, але, та, через те що, не лише, одначе
частка	так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ
вигук	ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех, етикетні формули

ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:

ознака	показує
лексичне значення	що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів)
синтаксична роль	які ролі частина мови виконує у реченні ( підмет, присудок )
розряди за значенням	на які групи слів підрозділяється
морфологічні ознаки	за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови

Іменник

Рід незмінюваних іменників

Рід незмінюваних іменників визначається за такими правилами:

а) назви осіб мають рід відповідно до статі: мсьє, денді — чоловічий рід; мадам, леді, пані — жіночий;

б) назви тварин мають, як правило, чоловічий рід: кенгуру, поні, шимпанзе, колібрі, але цеце (муха), івасі (риба) — іменники жіночого роду;

в) іменники — назви неістот належать до середнього роду: боа, кашне, шосе, галіфе, але авеню (вулиця), пушту, урду (мова), кольрабі (капуста) — іменники жіночого роду; сироко, торнадо (вітер) — іменники чоловічого роду;

г) власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: Туапсе — місто (середній рід); «Юманіте» — газета (жіночий рід); Міссурі — річка (жіночий рід); Кюсю — острів (чоловічий рід);

ґ) у складноскорочених іменниках, утворених із перших букв або звуків, рід визначається за родом головного слова словосполучення: ГЕС — гідроелектростанція (жіночий рід), СКБ — спеціальне конструкторське бюро (середній рід).У словосполученні і реченні рід незмінюваних іменників виражається за допомогою слів, із якими ці іменники пов´язані: красив а леді, широк е галіфе, кришталев е бра, «Юманіте» повідомил а, Міссурі розлилас я, шимпанзе стрибну в.

Таблиця форм кличного відмінка

Іменник в називному відмінку

Іменник в кличному відмінку

Закін- чення

Приклади

Іменники I відміни
(іменники чоловічого і жіночого роду, які мають закінчення -а, -я)

тверда група (основа на твердий)

Власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду, а також усі жіночі імена по батькові

-о

Василино, Дарино, Лоліто, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо; Іванівно, Олегівно, Андріївно; Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, повитухо, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.

м'яка група (основа на м’який або пом’якшений)

Власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний

-е

Катре, Ілле*, Зоре; письменнице, праце, воле, робітнице, богине, жрице, земле, пісне, гривне, правице, лисице, балетнице, нене. Деякі словники рекомендують форму Іллє, але це суперечить чинному правопису.

Власні і загальні назви на -я, що виступає після голосного та апострофа

-є

Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє (від Юлія), Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє; мріє, поезіє, надіє, сім’є.

Пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду і загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний

-ю

Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю, Орисю, Ле́сю (від Леся і Лесь); бабусю, доню, матусю, тітусю, манюню.

мішана група (основа на ж, ч, ш, щ)

Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий

-е

груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.

Іменники II відміни
(іменники чоловічого роду, які НЕ мають закінчення -а, -я, та деякі іменники середнього роду)

тверда група (закінчення -о або нульове)

Більшість безсуфіксних іменників (для цього типу відмінювання також характерне чергування г, к, х – ж, ч, ш)

-е

Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе; Боже, Києве, Львове, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.

Іменники з суфіксом на -к-, зокрема -ик, -ок, -ко

-у

Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику; керівнику, пакувальнику, замовнику, полковнику, півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, зайчику, розподільнику, посівальнику, будівельнику, грибнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику. Але парубок – парубче

Особові імена чоловічого роду на г, ґ, к, х

-у

Аристарху, Єлимаху, Генріху, Олегу*, Людвігу, Фрідріху, Рюрику. *Іменник Олег має дві форми: Олегу і Олеже. Перший варіант є пізнішим, утвореним за аналогією до сину, батьку, діду, другий – давня, архаїчна форма.

Іншомовні іменники на г, ґ, к, х

-у

маркетологу, філологу, хірургу, олігарху.

Деякі іменники чоловічого роду, переважно односкладові

-у

сину, діду, тату, дядьку.

м'яка група (основа на м’який або пом’якшений)

Загальні назви та особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і -й)

-ю

Андрію*, Грицю, Геннадію, Юрію*, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію (від Юлій), Овідію, Матвію, Алфею, Василю, Ігорю*, Цезарю; короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію, водію; пролетарю, царю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю; татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню; вчителю, водію, виконавцю, охоронцю, покупцю, продавцю, іноземцю,спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю. *Утворення на зразок Андріє, Юріє, Ігоре суперечать цьому правилу, тому вони помилкові.

Деякі іменники, що закінчуються на -ець (з характерним чергуванням)

-е

женче* (від жнець), кравче* (від кравець), шевче* (від швець), хлопче, молодче, ченче. *Але як прізвища – Жнецю, Кравцю, Швецю.

Для іменників середнього роду на -е кличний відмінок тотожний називному