2020-06-10
127Робота над засвоєнням поняття з теорії літератури (письмово)
Драматичний етюд (фр. etude — вивчення, нарис) — невеликий, як правило, одноактний віршовий чи прозовий драматичний твір, у якому представлено епізод чи фрагменти світу, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.
Драматург, відкидаючи приземленість, створює філософсько-ліричні настроєві «картинки» життя і виявляє в них загальнолюдські цінності.
Талановитим представником цього жанру був Олександр Олесь: «Трагедія серця», «Осінь», «При світлі ватри», «На свій шлях», «По дорозі в Казку».
Робота над змістом твору
| 23.04.2019, 00:02 | |||
|
І картина Люди з юрби нарікають, що в лісі, де вони живуть, холодно, голодно, що тут не можна жити > Молодий хлопець пропонує шукати дорогу з лісу, з нього сміються. Дівчина приходить його пожаліти, він ображається. Дівчина говорить, що любить шевця. Хлопець говорить, що той - не орел, а любити треба лише орлів, героїв. > Хлопець нарікає на байдужість людей, рабську покору, задоволення малим. І йде шукати дорогу з лісу, до сонця. > Народ вирішує йти за хлопцем, який вказав їм мету життя. II картина Юрба визнала свого лідера, Учителя, повірила йому, побачила його силу й сміливість (він навіть поглядом приборкував хижих звірів). > Люди йдуть за вождем, долаючи труднощі, гинучи. Він закликає не боятися перешкод, які ще зустрінуться на шляху. III картина Вождь знесилений, утомлений. На мить йому здається, що він заблукав, загубив дорогу. Юрба зневіряється, сміється зі свого поводиря, кидає в нього каміння, залишає його і йде назад до своєї домівки в лісі. > До нього спускається хлопчик із Казки. Йому здається, що це привид. Але той відхиляє гілки й показує вождеві сонячне проміння й золоту браму Казки. Він кличе людей, але ті його не чують | |||
- Яку проблему порушує письменник у творі? Чи можемо ми назвати її новою? (Проблема не нова: взаємини лідера і маси, натовпу і героя, який намагається вивести цей натовп до кращого життя — «в Казку».)
- Які ще проблеми намагається розв'язати письменник? (Суперечність між аморальністю і духовністю, мрією та реальністю; проблему лідера, яким він повинен бути.)
- Кого, на вашу думку, можна вважати лідером? Якими якостями він має володіти? Намалюйте психологічний портрет лідера. Складіть словниковий диктант «Якості лідера». (Лідер (від англ. leader — той, хто веде, перший, хто йде попереду) — той, хто веде; голова, вождь. Член групи, усі учасники якої визнають його авторитет, покладаються на нього в прийнятті найбільш серйозних рішень і вирішенні ключових проблем. Теорію лідера-надлюдини розвинув німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844–1900). Лідер, за його концепцією, — вищий біологічний тип людини, що ігнорує встановлені мораль, культуру. Людина мусить побороти в собі все, що сприяє спокою та лінощам. Слід позбутися повсякденності, бути вищим за неї, щоб стати особою, здатною володіти і керувати. Це своєрідна концепція самовиховання, знищення в собі раба. Для лідера властиві такі характеристики — він вольовий, рішучий, цілеспрямований, володіє даром переконувати, відповідальний, чесний, готовий до компромісів, людяний, гуманний, хороший психолог і аналітик, впевнений у своїх діях, уміє швидко орієнтуватися в обстановці і повернути її на користь загальній справі.)
- Яким ми бачимо головного героя етюду? Якими якостями лідера володів Він? Думку підтвердіть цитатами з етюду. (Він — альтруїст, про нього говорять: «В тебе серце добре, як в дитини». Юнак цілеспрямований, спроможний перебороти будь-які перешкоди на шляху до мрії, полум'яний борець за краще життя, який словом може запалити віру в серцях і викликати бажання йти за собою. Він упевнений у необхідності і важливості своєї місії і веде юрбу безвольних людей з темного лісу в напрямі сонячної країни. Він один здатен визначати дорогу по червоних маках, що виросли з крові його попередників. Розкривши груди, проламує він шлях юрбі до прекрасної Казки.)
- Чому ж юнакові не вдалося здійснити свій благородний намір? Чи допомагали йому в досягненні мети одноплемінники? (За кілька кроків до мети Він засумнівався в правильності обраного шляху, відчув невпевненість у собі. Побачивши це, Юрба розчаровується в обожнюваному героєві і відступає від Нього, виявивши жорстокість і злість. Побивши юнака камінням, натовп повернув назад, у ліс, не дійшовши трохи до галявини, звідки вже було видно чарівну й прекрасну країну Казку.)
|
|
|
Евристична бесіда
- Письменник у творі не вказує ні місця дії, ні часу, коли події відбуваються. Та й персонажі не мають імен. Як ви думаєте, чому? (Можливо, автор показує, що намагається охопити проблеми, які турбують не тільки українців, а також і представників інших національностей, тобто загальнолюдські проблеми.)
- Як композиція драматичного етюду допомагає окреслити його проблематику? (У першій картині автор змальовує вбоге, жалюгідне життя людей у темному лісі, життя без сонця і мрії. У другій картині ми дізнаємося, що знайшовся один, який не хоче так жити, він намагається знайти дорогу до Казки і захоплює цим бажанням Юрбу. Починається пошук країни щастя. У третій картині показано, як утома, розчарування і зневіра привели до жорстокості і розправи над юнаком-поводирем. Залишивши напівживого Його, Юрба повертається до лісу, до свого колишнього існування.)
- До якого твору змістом, темою та проблематикою близький драматичний етюд Олеся?
· Скласти порівняльну характеристику юнака і Юрби.
· Порівняльна характеристика юнака і Юрби (письмово)
| Він | Юрба |
| Має мету, якої прагне досягти | Байдужа, пасивна |
| Не бажає жити в темряві, в лісі, в болоті: «Я вас поведу до світлої мети» | Звична до неволі, до існування в умовах, не гідних людини. Веде беззмістовне життя |
| Син кобзаря | Бездуховний знеособлений натовп |
| Сіє духовність і добро. Його кредо: «Згоріть в житті — єдине щастя» | Не спроможна до високих поривань навіть в ім'я майбутнього своїх дітей |
| Вірить у свою спроможність довести людей до Казки, дбає про їхнє щасливе майбутнє | Живе сьогочасними меркантильними інтересами |
| Уособлення людини, яка заради мрії, досягнення мети здатна стерпіти будь-які випробування | Уособлення людей морально і духовно сліпих |
· 5. Завдання пошукового характеру
|
|
|
Знайти образи-символи у творі і пояснити їх символічний зміст. (У тексті декілька разів згадується квітка маку. Мак у творі — це символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей. О. Олесь у драмі використовує також і християнський символ — терен, терновий вінок, який також є символом жертви заради інших. Повертаючись у ліс, натовп обирає нового провідника: людину, подібну до горили, духовно збіднілу й обмежену. Ця людина символізує новий ідеал Юрби. Прийшовши до тями після розправи, Він бачить хлопчика в білому вбранні, який, почувши стогін зраненого, спішить йому на допомогу. Хлопчик прийшов із Казки, він є символом нового покоління, якому належить творити майбутнє. Хлопчик мав намір зірвати квітку папороті, яка в українському фольклорі є символом щастя і безсмертя народного волелюбного духу. Сама ж дорога в Казку сприймається як символ духовних поривань людини до кращого життя.)
У проблематиці, сюжеті, композиції й образності драматичного етюду «По дорозі в Казку» виразно помітні ознаки як символізму, так і романтизму. Назвіть їх. (Ознаки символізму: переконаність героїв у необхідності обрати поводиря, віра в невідворотність долі, впевненість у марності надій на розгадування таємниць життя.
Ознаки романтизму: уславлення сильної особистості, спроможної повести за собою натовп, та її героїзму, використання алегоричних образів, наприклад, вінок із червоних маків.)
- Виберіть епіграф до уроку, який вам найбільше сподобався (це д/з письмово)
- Обгрунтуйте свій вибір.
Людство тягнеться до істини, як сліпець серед незнайомих вулиць. То знаходить і якийсь час, де ними, то губить і блудить, шукаючи знову, цюкаючи паличкою в різних напрямках.
|
|
|
В.Винниченко
Людству потрібні герої, які б вели людей за собою, показуючи приклад мужності та шляхетності.
Ф.Шиллер
Ні, не безсило ждати – назустріч сонцю йти.
Р.Братунь
Це дуже тяжке прозріння,
коли хочеш дороги, а бачиш
прірву перед собою…
Л.Костенко
Хто робить за правдою, той до світла йде.
Новий Заповіт, 3:21
І аж тоді підуть по цій дорозі люди,
як ми проб’єм її та вирівняєм всюди.
І.Франко
Пісня про великий дисонанс, про розлад поміж мріями і дійсністю, героями і натовпом, поезією і життям.
М.Євшан
Народ, зневажений, скривжений, зраджений,
надією ще тільки-тільки збуджений,
розшарпаний, несталий, незгромаджений,
на злигодні безвихідні засуджений,
приречений на каторжні труди,
все ж виходу шукає. Де? Куди?
М.Бажан
Драма Олександра Олеся «По дорозі в Казку» присвячена завжди актуальній проблемі вождя і народу. Поступ, мета завжди досягаються сміливістю одиниць, їхнім подвижництвом, а нерідко й смертю. Образ Казки як символ у цьому творі багатогранний. Це і держава, і мрія, і земля обітована – тобто все те, що манить і тривожить людські уми, спонукає до руху вперед.
Драматичний етюд «По Дорозі в казку» є одним із взірців української символістської драми, оскільки проблемно-тематичні площини автор вирішив максимально абстрактно. Персонажі не мають імен (Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу), наскрізною є символіка (Казка — казкова омріяна країна, світле майбутнє, добро, благо, червоні маки — дороговказ до цієї мети, дорога — очищення). Тема твору є розробленою як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературах. Це взаємини героя, індивідуальності й натовпу, колективу, розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю. Така ж тема стала предметом зображення у творах «Стара Ізергіль» (Легенда про Данко) М. Горького, «Мойсей» І. Франка. Частково простежуються і ремінісценції із драмою М. Метерлінка «Сліпі». Але О. Олесь по-новому вирішує проблему взаємодії героя і натовпу. Люди блукають по лісу, в якому немає нічого «рідного й знайомого», а герой прагне вивести їх із темряви. Власне кажучи, страшний ліс є постійним місцем перебування натовпу, очевидно, засліпленого власним прагматизмом, лінощами, а якоюсь мірою, і побоюванням змін. Натовп говорить Йому: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем». У цьому вся сутність психології маси, яка думає тільки про свій вік, а не про майбутнє, яка не ставить собі на меті нічого, крім звичайного існування. І хоч герой вірить у Казку, прагнучи дійти туди сам і довести народ, Він зневірюється. Виходить, що це тільки головному героєві затісно в хаті, де «ніде й крил розправить».
Якщо порівнювати драму О. Олеся з сюжетно схожим твором М. Горького («Легендою про Данко»), то відчувається набагато глибший філософський рівень проблематики. Адже Данко веде народ до цілком конкретної країни, він герой, який здатний до самопожертви заради мрії інших, і хоч Данко помирає і ніхто йому не вдячний, проте натовп потрапляє до світлого майбуття, хай і затоптавши в екстазі свого поводиря. У О. Олеся головний герой теж помирає, вбитий зневіреними, але лише Він бачить, що Казка існує, а натовп повертає назад, у ліс, у болото. Очевидно, маси просто не готові прийняти ту Казку, до якої їх веде герой. Отже, за О. Олесем, Казка не для всіх. І причина того, що юрба обирає темний ліс, а не світлу Казку, всередині кожного з цього натовпу. До того часу, поки внутрішнє бажання кожного з маси не стане його особистим, доки кожен не вирішить для себе необхідність шляху до мрії, не стане таким, як Він, доти жоден не потрапить до Казки. У такому контексті символічними постають і образи Дівчини й Хлопчика. Дівчина — це ніби символ вагання між мрією (яка все ж таки примарна) і тим, що вже є, тобто дійсністю. Показово, що Дівчина, хоч і вступає в суперечку ідей з Ним, остаточно не зневірюється в існуванні Казки, в тому, що там буде краще. Хлопчик років десяти, який справді живе в Казці, є доказом того, що вона існує. Але найголовніше смислове навантаження цього образу полягає в тому, що для того, щоб потрапити до Казки, треба бути духовно чистим, відкритим до всього нового, як дитина, і вірити в свої сили, довіряти самому собі, чого не вистачило навіть Йому. Можна припустити, що саме дорога до Казки є метою блукань, що характеризує її як символ страждань, можливість очищення від темряви. Така сліпота натовпу (чи то вроджена, чи набута) в умовах вічної темряви, коли «В цім лісі завжди ніч — вночі день», є співзвучною до сліпоти в драмі М. Метерлінка «Сліпі». В етюді «По дорозі в Казку» відчутний вияв філософії двох світів — матеріального й духовного. І хоча духовний світ є вищим, ціннішим, перемагає матеріальний, звідси й песимістичний фінал твору, адже до Казки не потрапив ніхто. Автор залишає відкритим питання, чи вдасться комусь із тих, хто пішов назад у темряву, бодай одним оком побачити цю казку.
