Особливості поетики О. Довженка

Заняття № 10

Лекція № 18

Тема:    «Етапи життєвого й творчого шляху Олександра Довженка. Вплив

         народної творчості, трудового оточення на розвиток таланту і форму-

         вання світоглядних переконань письменника. Поєднання у творах О. Дов-

         женка конкретності життєвої правди й романтизму, реалістичних под-

         робиць і узагальнено-символічних образів, епічної розповіді та «вогняної

         патетики». Режисерська майстерність О. Довженка. «Зачарована Десна».

         Автобіографічний характер твору. Джерела становлення особистості

         письменника та його таланту. Життя села й селян. Поетичне відображен-

         ня духовного багатства трудівників, їхнього морального здоров’я, твере-

         зості мислення, тонкого гумору, безмежної терплячості. Образ оповідача.

         Реалізм побутових деталей».

Мета: ознайомити студентів з життєвим і творчим шляхом Олександра Довженка;

         дізнатися: про вплив народної творчості, трудового оточення на розвиток

         таланту й формування світоглядних переконань письменника; про поєд-

         нання у творах О. Довженка конкретної життєвої правди й романтизму,

         реалістичних подробиць й узагальнено-символічних образів, епічної роз-

         повіді та «вогняної поетики»; про режисерську майстерність О. Довжен-

         ка; навчитися аналізувати твори О. Довженка; називати етапи життєвого й

         творчого шляху Олександра Довженка; осмислювати відтворення краси

         природи і людини в них; характеризувати героїв творів; визначати роль

         оповідача; поняття «драматургія»; визначати специфіку кіноповісті Олек-

         сандра Довженка; висловлювати власні судження про самобутність твор-

         чості митця; культури мовлення; ознайомити студентів зі змістом автобіо-

         графічно­го твору, розкрити моральне багатство трудівників села, осмислити

           кра­су людини і природи у творі; вивчити основні ознаки кіноповісті.

 

Задачі:

¾ узагальнити знання про Олександра Довженка;

¾ розглянути зміст кіноповісті «Зачарована Десна»;

¾ проаналізувати образи твору;

¾ з’ясувати формування світогляду героїв;

¾ дошукатися до джерел творчості О.Довженка;

¾ навчити робити власні висновки з прочитаного тексту.

 

План

 

1. Життєвий й творчий шлях Олександра Довженка.

2. Особливості поетики О. Довженка.

3. Літературознавчий словник.

4. «Зачарована Десна» О. Довженка.

 

Двоє дивляться вниз. Один бачить

калюжу, другий – зорі. Що кому.

О. Довженко

Життєвий й творчий шлях Олександра Довженка.

    Олександр Петрович Довженко (1894-1956) народився 10 вересня 1894 р. в  с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян. Батьки мали чотирнадцять дітей, із них вижило лише двоє – Сашко й Поліна (стала лікарем).

    Навчався у Сосницькій початковій школі. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті. Після закінчення інституту у 1914 р. учителював у Житомирі, Києві. Викладав фізику, географію, природознавство, історію, гімнастику.

    У 1917 р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Вищу освіту Довженко здобув у Київському комерційному інституті

на економічному факультеті. Олександр Петрович вступив туди лише тому, що

його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Учився погано, бракувало часу та старанності.

    1921року його направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).

    У 1922-1923 рр. живе в Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства

УСРР у Німеччині.

    1923 року повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» та карикатуристом. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

    З 1925 року – стажист у постановці агітфільму «Червона Армія». У 1926 переїздить до Одеси закінчувати фільм, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. У 1926 році створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

    Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора».

    Наступний фільм «Арсенал» (1929) було створено вже на Київській кіностудії, де з указаного року працював О. Довженко. Нині врна названа ім’ям

митця.

    У 1930 р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою (радянська кіноакторка і кінорежисер).

    1932 року Олександр Довженко створив останній німий фільм «Земля». Під час його з дружиною турне по Європі (Берлін, Париж, Лондон, Прага) відбулася демонстрація фільмів «Звенигора», «Арсенал», «Земля». У 1958 році кінокритика назвали «Землю» одним з 12 найкращих фільмів всіх часів і народів.

    У 1933 р. переїздить до Москви, а потім їде на Далекий Схід.

    1935 р. нагороджений орденом Леніна.

    1939 року на Київській кіностудії з’являється його фільм «Щорс».

    На початку війни разом з кіностудією, якою керував, потрапив до Уфи, згодом до Ашхабаду. Іде добровольцем на фронт як кореспондент газети «Красная армия». Йому було присвоєно звання полковника.

    Цей період переломний у творчій долі митця. Повноцінно реалізувати себе

як кінорежисер Довженко не міг. У ньому розкривається талант письменника –

фронтові газети друкують його публіцистичні статті, оповідання «Незабутнє»,

«На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя», «Ніч перед боєм», «Тризна»

тощо. Починає вести свій знаменитий «Щоденник», писати кіноповість «Зачарована Десна».

    Створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 року екранізує Юлія Солнцева.

    У повоєнний час Довженко живе в Москві, працює на «Мосфільмі», викладає у ВДІКу, читає лекції на режисерських курсах.

    1948 року написав п’єсу «Життя в квіту», за якою невдовзі зняв красивий

фільм «Мічурін». У 1949 року за нього одержав Державну премію.

    Взявся за новий кіносценарій, а потім за кіноповість «Поема про море». Зйомки майбутнього кінофільму розпочалися на будівництві Каховської ГЕС. У

1958 році Ю. Солнцева його завершить. А 1959 року митцеві посмертно буде присуджено Ленінську премію.

    25 листопада 1956 р. у Москві Олександр Петрович Довженко помер.

    

Особливості поетики О. Довженка.

Олександр Довженко був кінорежисером, сценаристом, письменником, художником, публіцистом, працював у різних видах мистецтва. Упродовж усього життя художні й документальні фільми, кіносценарії, кіноповісті, драми, оповідання, публіцистичні статті – такий розмаїтий його творчий доробок. Усе це створює єдиний неповторний світ Довженка.

    Можна говорити про єдину для фільмів, кіноповістей, оповідань поетику індивідуального стилю О. Довженка.

Проте Довженко-прозаїк виростав з Довженка-кінорежисера. Починаючи з «Арсеналу», він сам писав сценарій для своїх фільмів. Митець започаткував в українській літературі новий жанр – кіноповість.

У прозових творах О. Довженка засоби кіномистецтва, його прийоми (детальна розробка діалогу, увага до кольору, монтаж окремих епізодів і картин, часом не пов’язаних між собою, вільне перміщення часових і просторових площин тощо) були складовою поетики письменника, тобто особливостями його індивідуального стилю, його художнього почерку.

У пошуках необхідних форм втілення художніх задумів, кращої організації матеріалу О. Довженко, йдучи від життя, звертався до випробуваних часом джерел – фольклору і класичної літератури. І не дивно, що його твори, на думку багатьох дослідників, споріднені з думами, поемами Т. Шевченка, творами                   М. Гоголя.

Від фольклору значною мірою йде звертання О. Довженка до так званого «нанизування мотивів», використання ліричних і публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення, поетичної антитези й зіставлення тощо.

Композиція кіноповістей Довженка виходить за рамки традиційного поняття про складові елементи епічного твору, про звичне розгортання конфлікту. Художник-новатор уже в «Звенигорі» виявив потяг до вільного компонування матеріалу. Відібравши найсуттєвіші деталі, що сприяють глибокому розкриттю ідейного задуму, автор немовби нанизує їх на невидимий стрижень. Такий принцип композиції випливає із масштабного осмислення життєвих явищ, до певної міри йде від особливостей народного художнього сприймання дійсності, що відбилося у фольклорі.

Так, «Арсенал» складається з семи частин, об’єднаних спільною ідеєю. Ще складніша композиція кінооповідання «Зачарована Десна». Весь твір – це органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з романтичним, захопливим поглядом на світ малого Сашка. «Зачарована Десна» – немов суцільний плин думок, спогадів про ті умови, в яких формувався світогляд майбутнього митця. Композиційно близькі до «Арсеналу» і «Зачарованої Десни» «Звенигора» і «Поема про море».

Потяг письменника до узагальнень, його художнє мислення визначили й особливості композиції зовні, здається, цілком сюжетних творів «Щорс», «Повість полум’яних літ». Уже перші рецензенти фільму «Щорс» звернули увагу, що твір складається з ланцюга міцно пов’язаних епізодів, що в ньому немає послідовного розгортання подій.

Разом з тим Довженко зарекомендував себе майстром гостросюжетних творів з послідовним розгортанням подій, у яких поступово розкриваються характери героїв. Це кіноповісті «Земля», «Аероград», «Мічурін», а також оповідання.

У сюжетних кіноповістях, як правило, використовується прийом, близький до нанизування мотивів: вводяться вставні новели, чітко підпорядковані авторській естетичній концепції.

Поглиблюють ідейний зміст, надають йому поліфонічного звучання і вставні новели в «Повісті полум’яних літ». Три етюди, яким умовно можна дати назву «Повернення», порушують різноманітні проблеми.

У кіноповістях О. Довженка яскраво виражений ліричний струмінь, авторські оцінки зображуваного, філософські узагальнення, ремарки. Своє ставлення до подій автор виражає через образи героїв, ніби говорить від першої особи, безпосередньо звертаючись до читача і глядача зі своїми думами, сумнівами, розчаруваннями.

По-новому залунав голос О. Довженка в грізні роки війни. У його творах посилюється публіцистичний струмінь. Митець часто звертається до патетики. І вже іншого смислового навантаження набувають відступи у «Повісті полум’яних літ». Тут на першому плані роздуми про долю людства, про зміни, які принесе перемога радянського народу над фашизмом.

Така особливість стилю притаманна і повоєнним кіноповістям письменника. Вона випливала зі специфіки його художнього мислення, з тих завдань, які митець ставив перед кіно, з прагнення будити думку, закликати до активного осмислення подій.

Ліричне начало у творах О. Довженка йде від традицій літератури, фольклору. Подібно до народних співців письменник прагне говорити від імені народу, дивитися на все, що відбувається, його очима. І він наснажує свої твори ліричними і філософсько-публіцистичними відступами, розгорнутими ремарками, звертаннями до героїв, рідного краю. За кожним образом, за кожним рядком відчувається присутність автора, який відверто висловлює свої симпатії і антипатії, свої погляди на хід історичних подій.

Щоразу йдучи від окремого факту, події, Довженко підходив до широких узагальнень, до проблем всенародних.

За значенням у розкритті художнього та ідейно-естетичного змісту творів до ліричних відступів близькі традиційні зачини (заспіви) та закінчення, що стали органічною частиною кіноповістей О. Довженка, а згодом і оповідань, статей, публіцистичних виступів. Монологічне звертання автора на початку твору і хвала чи заклики в кінці літературознавець Ю. Барабаш називає «публіцистичною рамкою».

З-поміж інших композиційних прийомів О. Довженко широко вживав різке поетичне протиставлення і зіставлення. П. Панч цілком слушно пише, що «письменник надзвичайно вміло «грає» на контрастах». Художник завжди різко протиставляє високе і мізерне, прекрасне і потворне, трагічне і комічне. Антитеза і зіставлення відігравали важливу роль у творчості О. Довженка. Для його кіноповістей притаманна романтична контрастність зображуваного.

Довженко любив поєднувати реалістичні сцени з умовними. Письменник часто користується художнім перебільшенням, тобто гіперболою, що є прикметною ознакою його романтичного стилю. Письменник використовує і прийом зміщення різних часових площин. Так, у «Зачарованій Десні» у бачення малого Сашка час од часу через ліричні відступи «вривається» автор.

Таким чином, літературознавчий погляд на творчий доробок О. Довженка засвідчує поліаспектність формування його авторської мовної свідомості з відповідним впливом фольклорної та художньої традиції.