Основні функції, особливості та класифікація проблемного навчання

Актуальність курсової роботи. Освітня система є соціальним інститутом, створеним для цілеспрямованого формування особистості. Індивід стає особистістю, освоюючи мотиви і смисли діяльності, норми й цінності, що регулюють взаємодію з іншими людьми, здобуваючи знання різного порядку, навчаючись інструментальним навичкам і способам побудови понять. Актуальність дослідження обумовлена тим, що українське суспільство на сучасному етапі розвитку має особливо гостру потребу в самостійних, відповідальних, творчих особистостях, що усвідомлюють свою суб’єктність. Така людина здатна реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставити перед собою прогресивні цілі, знаходити ефективні засоби для їх досягнення. Розвивальне навчання, яке набуло досить значного розвитку в Україні за радянських часів і не припинило своєї діяльності у скрутні дев'яності роки. Україна, і перш за все Харків, займали і займають провідні позиції у цьому напрямі освітянської діяльності. Головний здобуток - чи може один з головних - просування ідей, принципів та підходів розвивального навчання з початкової школи.

Завдання школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину, підлітка в соціальному середовищі. Нові життєві умови, в яких опинилися всі ми, висувають свої вимоги до формування молодих людей, які вступають у життя: вони повинні бути не лише обізнаними і вмілими, але й мислячими, ініціативними, самостійними. Ростити саме таких людей – ось замовлення нашого сучасного суспільства [5, с.56]

Саме використання проблемних ситуацій дозволяє ефективно вирішувати завдання розвитку творчості, передачі знань за допомогою активізації пізнавальної діяльності.

Тому застосування проблемних завдань на сьогодні є надзвичайно актуальним, адже це сприятиме формуванню особистостей, здатних вирішити будь-яке, в тому числі і творче питання.

Проблемою дослідження курсової роботи є підвищення рівня знань вмінь та навичок молодших школярів шляхом використання проблемних ситуацій на уроках в початковій школі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є організація навчально-виховного процесу на уроках в початковій школі.

Предмет дослідження курсової роботи: використання проблемних ситуацій в початкових класах.

Мета дослідження курсової роботи– обгрунтування педагогічних умов, необхідних для ефективного застосування проблемних ситуацій на уроках в початковій школі, розробка методичної бази проблемних завдань та перевірка ефективності їх використання в практичній діяльності.

Завдання курсової роботи:

§ дослідити місце та значення проблемних ситуацій в системі методів навчально-виховного процесу молодших школярів;

§ з'ясувати основні функції і особливості проблемного навчання

§ обгрунтувати та експериментально перевірити можливості використання проблемних ситуацій на уроках в початковій школі;

§ провести аналіз ефективності та доцільність застосування проблемних ситуацій під час вивчення на уроках в початковій школі.

Гіпотеза дослідження курсової роботи: застосування проблемних ситуацій на уроках сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу.

Методи дослідження курсової роботи: аналіз психолого-педагогічної літератури; вивчення передового педагогічного досвіду, метод: спостереження, бесіда; педагогічний експеримент, анкетування; співставлення, аналіз та узагальнення.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

1.1. Історія становлення проблемного навчання

У ХХ столітті ідеї проблемного навчання отримали інтенсивний розвиток і поширення в освітній практиці. У зарубіжній педагогіці концепція проблемного навчання розвивалася під впливом Джорджа Дьюї. У роботі «Як ми мислимо» американський філософ, педагог відкидає традиційне догматичне навчання і протиставляє йому активну самостійну практичну діяльність учнів з розв'язання проблем. Мислення стверджує Дьюї, є рішення проблем.

За Дьюї, думка індивіда рухається до стану, коли всі в задачі ясно, проходячи певні етапи:

· беруться до уваги всі можливі рішення або припущення;

· індивід усвідомлює складність і формулює проблему, яку необхідно вирішити;

· припущення використовуються як гіпотези, що визначають спостереження і збір фактів;

· проводиться аргументація і приведення в порядок виявлених фактів;

· проводиться практична чи уявна перевірка правильності висунутих гіпотез.
Суттєву роль у розвитку теорії проблемного навчання відіграла концепція американського психолога Брунера

.Особливу увагу Д. Брунер приділяє наступним питаням:

· значення структури знань в організації навчання;

· готовність учня вчитися як чинник навчання;

· інтуїтивне мислення як основа розвитку розумової діяльності;

· мотивація навчання в сучасному суспільстві.

Ключовою для вченого є проблема структури знань, що включає, на його думку, всі необхідні елементи системи знань і визначає напрям розвитку учня.

З початку 60-х років в літературі наполегливо розвивається думка про необхідність посилення ролі дослідницького методу в навчанні природничих і гуманітарних дисциплін.
З другої половини 60-х років ідея проблемного навчання починає всесторонньо і глибоко розроблятися. Велике значення для становлення теорії проблемного навчання мали роботи вітчизняних психологів які розвинули положення про те, що розумовий розвиток характеризується не тільки обсягом і кількістю засвоєних знань, а й структурою розумових процесів, системою логічних операцій і розумових дій.

Основні функції, особливості та класифікація проблемного навчання

Функція проблемного навчання полягає в тому, щоб познайомити учнів з методами наукового пізнання, навчити творчому придбання та застосування знань і умінь. Оволодіння досвідом творчої діяльності не самоціль навчання, а один із засобів виховання творчої особистості. Проблемне навчання спрямоване на формування здібностей до творчої діяльності і потреби в ній. Для того щоб проблемне навчання в школі було оптимальним у цьому відношенні, недостатньо включити в процес навчання випадкову сукупність проблем і проблемних завдань
Проблемне навчання впливає на хід всього навчального процесу, але не можна все навчання зробити проблемним, так як, по-перше, цілі проблемного навчання не вимагають використання всього навчального матеріалу. По-друге, у змісті освіти є багато складних питань, недоступних для самостійного проблемного засвоєння учнями. Нарешті, є багато матеріалу, який необхідно просто запам'ятати. Ось чому в кожному конкретному випадку треба вирішувати питання про доцільність використання проблемного навчання.
Загальні функції проблемного навчання:

· засвоєння учнями системи знань і способів розумової і практичної діяльності;

· розвиток інтелекту учнів, тобто їх пізнавальної самостійності і творчих здібностей;

· формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів;

· формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Спеціальні функції проблемного навчання:

· виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування системи логічних прийомів або окремих способів творчої діяльності);

· виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у новій ситуації) і умінь вирішувати навчальні проблеми;

· формування і накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, вирішення практичних проблем і художнього відображення дійсності)

формування мотивів навчання, соціальних, моральних та пізнавальних потреб.
Друга особливість полягає в тому, що проблемне навчання - найбільш ефективний засіб формування світогляду, оскільки в процесі проблемного навчання складаються риси критичного, творчого, діалектичного мислення. Самостійне вирішення проблем учнями одночасно є і основною умовою перетворення знань у переконання, так як тільки діалектичний підхід до аналізу всіх процесів і явищ дійсності формує систему міцних і глибоких переконань.

Третя особливість випливає з закономірною взаємозв'язку між теоретичними і практичними проблемами і визначається дидактичним принципом зв'язку навчання з життям. Зв'язок з практикою і використання життєвого досвіду учнів при проблемному навчанні виступають не як проста ілюстрація теоретичних висновків, правил, а головним чином як джерело нових знань і як сфера докладання засвоєних способів вирішення проблем у практичній діяльності. З цієї причини зв'язок з життям служить найважливішим засобом створення проблемних ситуацій і (безпосереднім або опосередкованим) критерієм оцінки правильності рішення навчальних проблем.

Четвертої особливістю проблемного навчання є систематичне застосування вчителем найбільш ефективного поєднання різноманітних типів та видів самостійних робіт учнів. Зазначена особливість полягає в тому, що вчитель організовує виконання самостійних робіт, що вимагають як актуалізації раніше придбаних, так і засвоєння нових знань і способів діяльності.

П'ята особливість визначається дидактичним принципом індивідуального підходу. При проблемному навчанні індивідуалізація обумовлена наявністю навчальних проблем різної складності, які кожним учнем сприймаються по-різному. Індивідуальне сприйняття проблеми викликає розбіжності у її формулюванні, висунення різноманітних гіпотез і знаходження тих чи інших шляхів їх докази.

Шоста особливість полягає в динамічності проблемного навчання (рухомий взаємозв'язку його елементів). Ця особливість обумовлена динамічністю самої проблеми в основі якої завжди лежить протиріччя, властиве кожному явищу, факту дійсності.Динамічність проблемного навчання полягає в тому, що одна ситуація переходить в іншу природним шляхом на основі закону взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх речей і явищ навколишнього світу. Як вказують дослідники, в традиційному навчанні динамічності немає, замість проблемності там переважає «категоричність».

Сьома особливість полягає у високій емоційності активності учнів, зумовленої, по-перше, тим, що сама проблемна ситуація є джерелом її порушення, і, по-друге, тим, що активна розумова діяльність учня нерозривно пов'язана з чуттєво-емоційною сферою психічної діяльності. Самостійна розумова діяльність пошукового характеру, пов'язана з індивідуальним «прийняттям» навчальної проблеми, викликає особисте переживання учня, його емоційну активність.

Восьма особливість проблемного навчання полягає в тому, що воно забезпечує нове співвідношення індукції та дедукції і нове співвідношення репродуктивного і продуктивного засвоєння знань.
1.3. Сутність технології проблемного навчання

Сьогодні під проблемним навчанням розуміється така організація навчальних занять, яка припускає створення під керівництвом учителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів, з метою розвитку пізнавальної активності, в результаті чого і відбувається творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями і розвиток розумових здібностей. [12, с.123]

Дж. Дьюї стверджував, що прагнення до пізнання з'являється у людини тільки в тому випадку, якщо він стикається з будь-якою проблемою, яку не може вирішити відомими йому способами. Вирішуючи проблему, він навчається.

Проблемне навчання - здебільшого явище в школі штучне, що йде не від учня, шукає відповідь на його запитання, а від вчителя, стурбованого тим, як би зацікавити учня навчальною роботою, яка до їх сьогоднішнього життя має відношення лише зовнішньої обов'язки, але не внутрішнього чинника.

Проблемна ситуація - певний психічний стан [8, с.65] або інтелектуальне утруднення [9, с.53], що виникає при неможливості пояснити зацікавлене явище, факт, процес за допомогою відомих знань або виконати необхідну дію відомими способами.

для створення проблемної ситуації необхідно враховувати її специфіку, тобто всі її компоненти. У числі таких компонентів А.М. Матюшкін називає: необхідність виконання такої дії, при якій виникає пізнавальна потреба в новому, невідомому способі або умові дії; невідоме, який має бути розкритий в виникнені проблемної ситуації; можливості учнів у виконанні поставленого завдання, в аналізі умов і відкритті нового.

поняття «проблемна ситуація» не може розглядатися у відриві від суб'єкта. Якщо суб'єкт не розуміє завдання, не може виконати розумові операції, то завдання для нього проблемним не є. Воно не є проблемним і в тому випадку, якщо субєкт легко впорався з ним, використовуючи вже відомі для нього способи дії.

Таким чином, проблемне завдання - це необхідний компонент процесу навчання, метою якого є розвиток мислення учня. Необхідною умовою виконання цих завдань є активне використання прийомів розумової діяльності (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення).

Учитель створює проблемну ситуацію, спрямовує учнів на її рішення, організовує пошук рішення. Таким чином, необхідно ставити учня в позицію суб'єкта навчання і як результат у нього утворюються нові знання, він опановує новими способами дії. Труднощі управління проблемним навчанням в тому, що виникнення проблемної ситуації- акт індивідуальний, тому від вчителя потрібне використання диференційованого індивідуального підходу. Раніше ми відзначали, що пізнавальна діяльність - це система певних дій і які входять у них знань.

Для реалізації проблемної технології необхідні:

- відбір найбільш актуальних, сутнісних завдань;

- визначення особливостей проблемного освіти в різних видах навчальної діяльності;

- побудова оптимальної системи проблемного заручення, створення навчальних і методичних посібників і рекомендацій;

- особистісний підхід і майстерність вчителя, здатність викликати активну пізнавальну діяльність.

Технологічна схема проблемного навчання

Інформація

Вирішення проблеми

Нові знання

Нові вміння

Аналіз