Державне регулювання ринку праці

Дідківська «Державне регулювання економіки (2006)» Предмет «Державне регулювання економіки»

Державне регулювання ринку праці

Ринок праці — сукупність соціально-економічних відносин щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві.
Значення ринку праці:
використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки;
забезпечення працюючих доходами, що дає можливість задовольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціальну захищеність;
зменшення розшарування та соціальної напруги у суспільстві, забезпечення соціально-економічної стабільності.
Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.
Об'єкти державного регулювання ринку праці:
зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робочих місць);
соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;
трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови найму, звільнення);
підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;
розподіл та перерозподіл робочої сили.
Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні:
Міністерство праці та соціальної політики;
служби зайнятості (обласні, міські, районні);
відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.
Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зайнятості.
Функції державної служби зайнятості:
аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інформація про стан ринку праці);
надання консультацій з приводу працевлаштування, професійної підготовки;
облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реєстрація безробітних;
сприяння пошуку робочого місця;
організація професійної підготовки, перепідготовки;
надання грошової допомоги;
участь у реалізації державних та регіональних програм зайнятості.
Особливості державного регулювання ринку праці в перехідній економіці
Захисні заходи держави
Забезпечення гарантій зайнятості за умов:
зміни власника;
приватизації;
банкрутства (квотуванням робочих місць).
Організація і проведення громадських робіт.
Договірне регулювання трудової діяльності (внутрішньої і зовнішньої).
Вдосконалення системи виплат і допомоги з безробіття та створення страхових систем.
Методи стимулювання попиту на робочу силу:
прямі інвестиції у створення і реконструкцію робочих місць; пільгове оподаткування та кредитування галузей і регіонів, де бажано збільшити попит на робочу силу;
відшкодування підприємству витрат на пошук, навчання, найм на роботу працівників;
сприяння щодо забезпечення підприємств матеріальними ресурсами, гарантування збуту продукції за умови розширення робочих місць;
прямі виплати підприємствам за кожного найнятого працівника;
стимулювання підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів, молоді, інших неконкурентоздатних груп населення.
Методи скорочення попиту на робочу силу:
встановлення додаткових податків за залучення робочої сили;
жорстка кредитна політика;
встановлення підприємству одноразових виплат в бюджет за найм працівників певної категорії;
зниження інвестицій;
скорочення або відміна гнучких форм зайнятості.
Види державних програм, спрямованих на зниження рівня безробіття:
стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;
підготовка та перепідготовка робочої сили;
сприяння найму робочої сили;
соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).