2020-07-01
116Виконала: Джелялова Г.Л.
Списування
Один з найпоширеніших видів орфографічних вправ, спрямований на формування умінь запам'ятовувати графічні образи слів. Умовою свідомого списування є розуміння учнями розуміння того, що вони списують.
Завдання - навчити дітей списувати каліграфічно. грамотно, без виправлень.
Методика:
1) уважно прочитай те, що ти будеш списувати.
2) подумай чи є там незрозумілі тобі слова, якщо є, спитай учителя.
3) списуючи, продиктовуй собі кожне слово складами.
4) звір свій запис, з тим, з чого списував.
Якщо текст вправи записаний на дошці, то його спочатку читає вчитель, а потім — учні(хором разом з учителем й окремо). Вимога продиктовувати або проговорювати (пошепки чи напівголосно) кожне слово зумовлена тим, що цей прийом сприяє активному формуванню асоціативних зв'язків звук - буква, які є основою грамотного письма, особливо під час фонетичних написань. Крім того, проговорювання сприяє усвідомленню послідовності звуків у слові, що запобігає таким типовим у початкових класах помилкам, як пропуск, перестановка, заміна букв.
У практиці навчання розрізняють такі види списування;
1) списування з підкресленням букв, написання яких пояснюється ви
вченими правилами правопису;
2)вибіркове списування (у зв'язку з поставленими завданнями чи запи
таннями);
3)списування із зміною форм слова;
4)списування з фонетико- чи граматико-орфографічними завданнями;
5)списування з дописуванням пропущених букв.
Цей вид списування, як показали спеціальні дослідження, є менш ефективним у порівнянні з іншими видами, зокрема з першим, оскільки пропуск дозволяє учню не замислюватись над місцем орфограми в слові, тобто у цих вправах відсутній розпізнавальний етап у застосуванні знань;
6) списування з різного роду логічними завданнями на класифікацію
слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо.
Одним із видів списування є так звані зорові диктанти. Для зорового диктанту добирається матеріал, який легко запам'ятовується: віршовані рядки, загадки, прислів'я, можуть бути окремі слова, речення. Дібраний матеріал записується на дошку чи кодокартку, читається учителем і учнями, проводиться орфографічний розбір, пояснюються розділові знаки, після цього учні ще кілька разів читають текст, щоб запам'ятати. Далі текст закривається і учні пишуть його з пам'яті. З класу в клас кількість слів для такого списування зростає.
Всі перераховані види списування є досить ефективними формами роботи, оскільки в них беруть участь майже всі аналізатори: мовно-рухові (кінестетичні), зорові, руко-рухові. При цьому відповідно до поставлених завдань здійснюються різного роду розумові операції: аналізу і синтезу, порівняння відбору, класифікації.
Перед списуванням необхідно проводити роботу над змістом речень чи тексту, який буде списуватись, а також робити орфографічний чи граматичний розбір найбільш складних слів.
У процесі списування слід привчати учнів запам'ятовувати спочатку цілі слова, словосполучення, а потім і речення, які треба записати. Сприятимуть цьому завданню і вправи, які тренують пам'ять дітей, зокрема зорові диктанти.
З метою перевірки якості умінь списувати застосовують контрольне списування тексту з дошки.
Основними вимогами, які ставляться до списування, є грамотність, каліграфічна правильність і швидкість.
Якщо двом першим вимогам завжди приділялася достатня увага, то останній досить довго не надавалося великого значення. Однак виявилось, що якщо діти пишуть повільно, то за урок вони встигають виконати одну-дві вправи, що, звичайно, не дає можливості сформувати потрібні уміння. Адже в цьому випадку й мови не може бути про якусь систему вправ, використаних на уроці.
Саме тому швидкість письма повинна стати повсякденною турботою вчителя. За контрольне списування рекомендується нині виставляти три оцінки: за грамотність, каліграфію, швидкість письм 
