Належна оформленість

Ця ознака означає вимогу щодо юридичної форми акта. Характеризується особливою формою викладу інформації, структуризації тексту акта та його побудови за правилами юридичної техніки (глави, статті, норми тощо), нормативної мови, дотримання офіційно встановленої процедури, які передбачає порядок підготовки проекту, його обговорення, експертизи, затвердження.

Упорядкувальний вплив на суспільні відносини.

Це і встановлення правових норм, і виникнення, зміни та припинення правовідносин, і забезпечення реалізації правових норм, і основа для прийняття інших актів.

8. Визначеність місця в ієрархії правових актів управління, тобто правовий акт управління "вертикально" підпорядковується актам вищих органів виконавчої влади.

Юридичне значення.

Зокрема, юридичні наслідки, які спричиняють правові акти управління, можуть бути наступними:

а) акт встановлює або змінює правила поведінки, що є загальними і не містить вказівок щодо конкретних осіб;

б) акт покладає конкретні обов'язки на суб'єктів чи надає їм певні права;

в) індивідуальний акт слугує юридичним фактом, якщо законодавство пов'язує з ним виникнення, зміну чи припинення конкретних правовідносин у сфері виконавчої влади;

г) індивідуальний акт може носити юрисдикційний (правоохоронний) характер, тобто він може містити правову оцінку тих чи інших фактів, розв'язання спорів про право чи застосування встановленої законом санкції.

Вимоги до актів управління та порядок набуття чинності нормативно-правових актів.

До актів управління висуваються такі вимоги:

1) загальні вимоги, яким повинні відповідати всі акти управління, незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого питання, та які юридичні властивості вони мають. До них відносять вимоги оперативності актів, їх об'єктивної необхідності й виправданості на даний момент, наукової обґрунтованості, стабільності, відкритості, точності й повноти інформаційності.

2) додаткові, або спеціальні вимоги, що висуваються до деяких актів управління залежно від їхнього змісту та призначення. Тобто, законність актів управління і підзаконність актів управління.

3) організаційно-технічні вимоги, що так само, як і загальні вимоги, висуваються до всіх актів управління.

Процес підготовки і прийняття актів управління охоплює наступні стадії:

1. Підготовка акта управління.

а) правова ініціатива (акт управління приймається, якщо є юридичні та фактичні підстави його прийняття, коли в ньому є об'єктивна необхідність);

б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (з'ясовується фактичний стан справ та можливі варіанти розв'язання питань, що виникли);

в) підготовка проекту акта управління (розроблення проекту покладається на орган, структурний підрозділ або окрему посадову особу; проект управлінського акта підлягає обговоренню, узгодженню та належному оформленню; проект акта вважається погодженим за наявності віз керівників відповідного органу виконавчої влади).

2. Прийняття рішення.

а) можливе обговорення та обов'язкове голосування в колегіальних органах (іноді рішення приймають "в робочому порядку" шляхом опитування, однак більшість актів управління приймається одноособово керівником органу виконавчої влади; ключовим є підписання проекту);

б) внесення змін до проекту: проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання, що передбачає розроблення нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгодження;

в) оформлення рішення — остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.

3. Доведення рішення до відома виконавців та зацікавлених осіб. Це самостійна стадія роботи з актом. Вона може здійснюватися шляхом: персонального ознайомлення (усно, розісланням копій, повісток, розвішуванням списків, ознайомлення під розписку тощо); оприлюднення у засобах масової інформації, у спеціальних виданнях.