Практичне заняття № 6

Тема: Дедуктивні умовиводи

 

Мета: повторити, закріпити і поглибити знання про дедуктивні умовиводи, визначити особливості побудови дедуктивних суджень і категоричного силогізму; розвивати вміння аналізувати, шукати аналогії, робити логічні висновки та використовувати набуті знання; виховувати критичне мислення, формувати здатність до самостійного аналізу різноманітних понять і положень

План

Теоретична частина:

1. Загальна характеристика умовиводів

 2. Дедуктивні умовиводи: схеми, найтиповіші помилки

 3. Категоричний силогізм

 

Практична частина:

1. Виконання і розгляд практичних вправ за темою заняття

2. Практична самостійна робота студентів в зошитах

 

  Тематика рефератів

1. Умовивід як предмет дослідження логіки.

2. Дедукнивний метод Шерлока Холмса: логічний аналіз.

3. Арістотелівська силогістика: історія та сучасність.

Практичне заняття № 7

Тема: Недемонстративні умовиводи

 

Мета: повторити, закріпити і поглибити знання про недемонстративні умовиводи, визначити особливості побудови індуктивних суджень, їх видів, розглянути особливості побудови умовиводів за аналогією; розвивати вміння аналізувати, шукати аналогії, робити логічні висновки та використовувати набуті знання; виховувати критичне мислення, формувати здатність до самостійного аналізу різноманітних понять і положень.

План

Теоретична частина:

1. Загальна характеристика недемонстративних (правдоподібних) умовиводів

2. Індуктивні умовиводи. Повна та неповна індукція

3. Умовиводи за аналогією та їх види

Практична частина:

 Практична самостійна робота студентів у зошитах для самостійної

 роботи

 

Тематика рефератів

1. Індуктивний метод Ф. Бекона.

2. Індуктивні міркування у сучасному науковому знанні.

3. Правдоподібні умовиводи в структурі аргументації.

4. Міркування за аналогією: за і проти.

Практичне заняття № 8

Тема: Аргументація та критика

 

Мета: повторити, закріпити і поглибити знання про аргументацію та критику, розглянути особливості різноманітних прийомів та хитрощів в аргументації, закріпити знання про основні правила суперечки; розвивати вміння аналізувати, шукати аналогії, робити логічні висновки та використовувати набуті знання; виховувати критичне мислення, формувати здатність до самостійного аналізу різноманітних понять і положень.

План

Теоретична частина:

 1. Аргументація, її структура та види..

2. Правила та помилки щодо аргументації.

3. Критика та її види. Правила критики.

4. Аргументація та суперечка. Види суперечки.

5. Прийоми та хитрощі у суперечці.

 

 Практична частина:

 Практична самостійна робота студентів в зошитах для самостійної

 роботи

 

  Тематика рефератів

1. Теорія аргументації – один з перспективніших напрямків сучасної неформальної логіки.

2. Основні підходи сучасної неформальної логіки.

3. Теорія аргументації С. Тулміна.

4. Аргументативний дискурс в концепції прагмадіалектики.

5. Шляхи захисту від некоректних прийомів маніпуляції у суперечці.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

 

Усні доповіді та обговорення питань

 «Відмінно» - правильне та повне висвітлення поставленого питання, аналіз наявних фактичних даних, формулювання обґрунтованих висновків, змістовні і повні відповіді на запитання уточнюючого характеру, активна участь у дискусії.

«Добре» - правильне висвітлення питання, що потребує доповнення; аналіз фактичних даних, неповне обґрунтування висновків, неповні відповіді на запитання уточнюючого характеру, активна участь у дискусії.

«Задовільно» - припускання несуттєвих помилок у висвітленні питання, неповне висвітлення питання, недостатньо обґрунтовані висновки, несуттєві помилки та неточності у відповіді на запитання уточнюючого характеру, помірна участь у дискусії.

«Незадовільно» - припускання суттєвих помилок при висвітленні питання та відповіді на уточнюючи запитання; необгрунтованіть чи відсутність висновків, пасивність під час дискусії.

 

Розв’язання практичних вправ.

За кожну правильно розв’язану задачу студенту нараховується один позитивний бал; відповідно максимальна кількість балів, які можна отримати протягом кожного з семінарських занять, дорівнює кількості практичних вправ і відповідає оцінці «відмінно» за національною шкалою. Відповідно при нерозв’язанні (чи помилках) одного практичного завдання студент отримує оцінку «добре», при нерозв’язання двох завдань – «задовільно». Трьох або більше – «незадовільно».

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – 2-е вид.: стереотип/ В.Є. Жеребкін. – К.: Основа; Знання, 1998. – 256 с.

2. Ивин А. А. Логика: Учебник/ А.А. Ивин. – М.: Гардарики, 1999. – 348 с.

3. Ивлев Ю.В. Логика: Учебник. – 3-е изд.: перераб. и доп./ Ю.В. Ивлев–М.: Проспект, 2004. – 288 с.

4. Логика: ученик / С.С. Гусев, Э.Ф. Караваев, Г.В. Карпов [и др.]; под. ред. А.И. Мигунова, И.Б. Микиртумова, Б.И. Федорова. – Москва: Проспект, 2011. – 680с.

5. Логіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Д. Титов, С.Д. Цаплін, О.П. Невельська-Гордєєва та ін..; заг. ред. проф. В.Д. Титова – Х.: Право, 2008. – 208с.

6. Мозгова Н.Г. Логіка: навчальний посібник. – К.: «Каравела», 2011с. – 248с.

7. Хоменко І. Н. Логіка для юристів: Підручник / І.Н. Хоменко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 224 с.

Додаткова:

1. Арутюнов В.Х. Логіка. Підручник. – 2-е вид.: допов. та перероб. / В.Х. Арутюнов, Д.П. Кирик, В.М. Мішин. – К.: Вид-во КНЕУ, 2000. – 144 с.

2. Войшвилло Е. К. Логика: Учебник / Е.К. Войшвилло. – М.: Изд-во ВЛАДОС, 1998. – 528 с.

3. Иванов Е.А. Логика: Учебник. – 2-е изд.: перераб. и доп./ Е.А. Иванов. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 368 с.

4. Кириллов В. И. Логика: Уч. для юр. ВУЗов / В.И. Кириллов, А.А. Старченко. – М: Юристъ, 2002. – 256 с.

5. Кириллов В. И. Логика: Учебник. – 5-е изд.: перераб. и доп. /В.И. Кириллов. – М.: Юрист, 2004. – 254 с. 5.

6.  Тофтул М.Г. Логіка: Посібник./ М.Г. Тофтул. – К.: Академія, 2003. – 368 с.

7. Цалін С. Д. Словник термінів з логіки /С.Д. Цалін. – Харків: Вид-во НЮА України, 1996. – 74 с.

8. Юрчук В. В. Современный словарь по логике / В.В. Юрчук. – Минск: Современное слово, 1999. – 768 с.

9. Яшин Б. Л. Логика: Учебник./Б.Л. Яшин. – М.: Элит, 2004. – 416 с.