2020-08-05
73
Географічне положення та основні відомості про країну. Держава в Північній Америці. Територія — 9363 тис. км2. Складається з трьох несуміжних частин: 1) власне територія США, розмішена між 24° 30'—49° 23' північної широти і 66° 57'—124° 45' західної довготи, площа -7,83 млн. км2, межує на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, омивається водами Тихого та Атлантичного океанів, Мексиканської затоки; 2) Аляска, площа — 1,53 млн. км2, межує з Канадою, омивається водами Тихого й Північного Льодовитого океанів; 3) Гаваї – 24 острови в Тихому океані загальною площею 16,7 тис. км2, що знаходяться за 4000 км від західного узбережжя основної частини країни. США має ряд володінь: Пуерто-Рико і Віргін-ські острови в Карибському морі, Східне Самоа, Гуам, Мідуей, Уейкта ін. в Тихому океані. Столиця — Вашингтон (понад 600 тис. жителів). Адміністративний поділ — 50 штатів і федеральний округ Колумбія. Офіційна мова — англійська. Релігія: більшість віруючих належить до протестантської (56 %) і католицької (25 %) церков. Грошова одиниця — долар (1 долар = 100 центам).
США — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент обираються двоступеневими виборами строком на 4 роки. Президентські вибори проводяться у високосний рік. Законодавча влада належить конгресові, який складається з двох палат: сенату і палати представників. Виконавча влада належить президентові, який с головнокомандувачем збройних сил США. Президент призначає міністрів за згодою сенату.
У США існує двопартійна система, за якої боротьба за владу відбувається між двома основними політичними партіями: Демократичною та Республіканською. Крім цих партій,у країні існують інші політичні партії, які не відіграють помітної ролі в житті країни.
Найбільші профспілкові об'єднання—Американська федерація праці — Конгрес виробничих профспілок (АФП—КВП). Є й незалежні профспілки.
У негритянському русі основними організаціями є: Національна асоціація сприяння прогресові кольорового населення, Національна міська ліга, Конгрес расової рівності, Конференція християнського керівництва на Півдні, Коаліція чорних членів профспілок, Національний об'єднаний фонд чорних.
Провідні організації ділових кіл: Національна асоціація промисловиків, Американська асоціація банкірів, Рада бізнесменів, Торгова палата США та ін. На правому фланзі політичного спектра знаходяться такі організації, як Ку-клукс-клан, Товариство Джона Берча, Рада білих громадян та ін.
Природні умови та ресурси. Рельєф країни дуже різноманітний. Майже вся західна частина країни та Аляска — це хребти, плоскогір'я та плато гірської системи Кордильєр. Найвища точка США гора Мак-Кінлі (6139 м) знаходиться на Алясці. У східній частині — середньовисотні гори Аппалачі (до 2037 м). У системі Кордильєр між Скелястими горами на сході та горами Сьєрра-Невада (понад 4400 м) — пустельне плоскогір'я Великий Басейн. На крайньому та південному заході знаходиться декілька западин. Деякі з них (Долина Смерті) лежать нижче рівня моря. В середній частині від кордону з Канадою до Мексиканської затоки розпросторилися Внутрішні рівнини (Центральні рівнини, Великі рівнини, При-мексиканська низовина). Низовини простяглись і вздовж східного узбережжя США. Гавайські острови є групою вулканів висотою до 4205 м над рівнем моря.
На півночі основної території США переважно помірний клімат, на півдні — субтропічний. Крайній південь півострова Флорида і Гавайські острови знаходяться в тропічному кліматичному поясі. Більша частина Аляски лежить у субарктичному поясі, і лише її південні райони — в помірному. Середні температури січня в центральних районах Аляски -30 °С, в Чикаго —3,7 °С, в Лос-Анджелесі +12,3 °С, в Маямі +20 °С. У липні в центрі Аляски +15 °С, у Вашингтоні +23 °С, в Новому Орлеані +27 °С. У Долині Смерті зафіксовано температуру +56,7 °С. Річна сума опадів теж дуже різноманітна. На північному заході основної території вона досягає 3000—4000 мм, на Внутрішніх рівнинах — від 1500 мм на сході до 300 мм на заході.
Найбільші річки США — Міссісіпі з притоками Міссурі та Огайо, Святого Лаврентія, Колумбія, Колорадо, Ріо-Гранде. Режим більшості річок нерегулярний і залежить від танення снігів чи випадання дощів. На півночі країни знаходяться Великі озера: Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо. У зниженні Великого Басейну утворилося Велике Солоне озеро. Велика кількість озер у Флориді та на Алясці.
Ґрунтовий покрив США дуже різноманітний. На Алясці поширені арктичні, тундрові, мерзлотно-тайгові та підзолисті ґрунти. На основній території на півночі її рівнинної частини — каштанові, чорноземні та чорноземо-подібні ґрунти прерій. На сході північної частини США переважають бурі лісові. У південно-східній частині країни — жовтоземи й червоноземи вологих лісів. Далі на захід їх заступають червонувато-чорні, коричневі та сіро-коричневі ґрунти. Великий Басейн вкритий бурими напівпустельними грунтами.
У минулому майже 50 % території США було підлісами. Вони ще збереглися на північному сході країни і в районі Великих озер (сосна, ялина, ялиця, липа, клен, ясен). В Аппалачах у нижньому поясі ростуть широколистяні ліси з дуба, клена, платана, тюльпанного дерева. Рослинність прерій на Центральних рівнинах майже не збереглася. У південній частині гірської системи Кордильєр багато великих кактусів. У Скелястих горах переважають хвойні ліси. У Каліфорнії ростуть величезні секвої. На Алясці — хвойне рідколісся і тундрова рослинність.
Різноманітним є тваринний світ. У зоні мішаних лісів водяться бурий ведмідь, росомаха, рись, куниця; у лісах Аппалачів — великий бурундук, віргінський олень, червона рись тощо. На південному сході трапляються пекарі, алігатори, кайманові черепахи. Тварини прерій (бізони, вилорогі антилопи, олені мазаліс) збереглися майже виключно в заповідниках. На схилах Кордильєр водяться ведмеді гризлі, сніговий цап, жовторогий баран. На півдні — ягуар, броненосець. У багатьох районах трапляються пуми, гримучі змії. На Алясці — олень карибу. На Алеутських островах — калан і котик.
Заповідні території охоплюють майже 30 млн.га. Серед них всесвітньовідомі національні парки: Йєллоустонський, Йєсемітський, Секвоя, Гранд-Каньйон.
Природні ресурси США надзвичайно багаті й різноманітні. Вирізняються земельні, водні, лісові, рекреаційні тощо. З корисних копалин найбільше значення мають родовища нафти й газу на півдні, у центрі та на Алясці. В Аппалачах і на Алясці — великі запаси кам'яного вугілля. В районі Великих озер та в інших районах є значні поклади залізної руди. На Алясці й на заході експлуатуються родовища золота. У гірських районах, переважно в Кордильєрах, численні родовища кольорових металів: міді" цинку, молібдену, вольфраму, ртуті тощо. У південній частині Кордильєр-- родовище урану Є також запаси титану, марганцю, свинцю, срібла, різноманітних будівельних матеріалів, кухонної та калійної солей, сірки, фосфоритів тощо.
Населення. На території США проживає 294 млн.осіб (3-тє місце у світі після Китаю та Індії) (2000 p.). Початок формуванню американської нації поклала імміграція. Отож, сучасні американці (крім нечисленних корінних жителів — індіанців, ескімосів, алеутів та гавайців) — це нащадки вихідців із Європи, Японії, Китаю, Філіппін та інших країн. Складовою американської нації є також до 30 млн.негритянського походження, предків яких було завезено сюди з Африки для роботи на плантаціях південних штатів. У країні 74,1 % становить біле населення, 12,5 % — чорні, особи інших расових та етнічних груп — 13,4 %.
Середня густота населення в США 27 осіб на 1 км2, а без окремо розміщених і віддалених Аляски і Гаваїв — 32 особи на 1 км2. Найбільш густо заселені середньоатлантичні штати і південь Нової Англії (густота населення від 100 до 400 осіб на І км2). У штатах Приозер'я густота населення не така висока, але особливо різко вона знижується (навіть до 2—5 осіб на 1 км2) у переважно аграрних штатах Середнього Заходу, а також ще слабо заселених гірських, значна частина яких має малосприятливі природні умови. Ще нижча вона на Алясці — 1 особа припадає приблизно на 3 км2. Густота населення Каліфорнії — 77 осіб на 1 км2.
США — одна з найбільш урбанізованих країн світу: кожні троє з чотирьох американців живуть у містах. Головна роль у розселенні належить таким міським агломераціям, як Нью-Йоркська. Лос-Анджелеська, Чиказька, Філадельфійська, Сан-Франциська, Х'юстонська, Детройтська та ін. Деякі агломерації зрослися і утворили мегалополіси — Босван (від, Бостона до Вашингтона), Приозерний (від Мілуокі до Піттебурга), Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго). Найбільші міста — Нью-Йорк (понад 7 млн. жителів), Лос-Анджелес (3,5 млн.), Хьюстон (1,6 млн.), Філадельфія (1,6 млн. жителів).
Населення, зайняте в сільському господарстві, живе здебільшого на фермах, розташованих далеко одна від одної.
Господарство. США — високорозвинута постіндустріальна країна. Для її господарства характерні комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їхні величезні розміри, новітні техніка, технологія та організація праці, високий рівень зайнятості населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля й харчування, фінанси, управління), 0,6 % — у добувній, 19 % — в обробній промисловості, 6 % — у будівництві, 6 % — на транспорті, у зв'язку й комунальному господарстві, 2,7 % — у сільському господарстві, на лісорозробках і в рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам. Володіючи 4% населення і 7 % території земної кулі, США забезпечили більше 25 % світового ВВП, 20% світової промислової продукції, 15 % міжнародної торгівлі, лідирують у розробці й освоєнні новітніх технологій.
Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну приватну власність. Державна власність охоплює інфраструктурні об'єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно. Державі належить 300 мли га земель (майже 1/3 площі країни). Вирішальну роль у матеріальному виробництві відіграють великі корпорації. Найбільшими з них є "Дженерал моторс", "Форд мотор", ІБМ, "Дженерал електрик", "Філіпп Моріс", "Екон", "Мобіл", "Боїнг" та ін. Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні та обслуговуванні. Виникнення її розміщення дрібних підприємств здебільшого стихійні. Великі й корпоративні підприємства формуються на науковій основі. Засобами державного впливу на економіку є оподаткування, дозвіл або заборона, субсидії, закупівлі продукції, регулювання цін та умов діяльності. Важливим для країни галузям надається пряма державна допомога. У 80-ті роки таку допомогу одержали автомобільні корпорації, що опинились у скрутному становищі через жорстку конкуренцію японських концернів. Важливим аспектом господарювання стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та університети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислового комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галузей і територій.
Промисловість. Основну роль в економіці США відіграє промисловість, особливо машино- і приладобудування, електронна та електротехнічна галузь, металургія, нафтова, хімічна, автомобільна, авіаційна та аерокосмічна галузі. В індустріальному виробництві значного розвитку набули як добувна, так і обробна галузі промисловості. США займають одне із перших місць у світі за видобутком нафти, кам'яного вугілля, природного газу, золота, уранових концентратів, виробництву електроенергії, чавуну, сталі, міді, алюміній, свинцю.
Основними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачський і Центральний. Нафту і природний газ добувають у таких районах: 1) Галф — узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана; 2) Мідконтинент — внутрішня частина штатів Техас і Оклахома; 3) Каліфорнія та її шельф; 4) північне узбережжя Аляски.
Потоки нафти і природного газу спрямовані у Приозер'я та на північне американське узбережжя. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і нафтопродуктів — трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сієтла та з Галфу навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізорудний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєрах, фосфорити — у Флориді, калійні солі — в штаті Нью-Мексико. США посідають 1-ше місце у світі за вартістю мінеральної сировини, яку видобувають самі, і водночас — 1-ше місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію з інших країн і заощадити власні ресурси. Так, видобуток нафти у США дорівнює 400 млн.т на рік, а імпорт нафти й нафтопродуктів — понад 200 млн.т, тобто імпортують 1/3того, що споживають.
Енергетика — одна з найдинамічніших галузей господарства США. У структурі енергоспоживання є всі види промислових джерел: нафта (її частка 41 %), природний газ (24 %), вугілля (24 %), атомна, гідро- і геотермальна енергія (11 %). Загальна енергозабезпеченість виробництва й побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ — у комунальному господарстві, нафту — як моторне паливо. Країна виробляє понад 2600 млрд кВт ∙ год електроенергії. Вирішальною є частка теплових електростанцій. Найбільші гідростанції побудовані на річні Колумбія, багато невеликих — у Каліфорнії та на річці Теннессі В Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн.кВт діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн. кВт. Найбільше їх — навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.
Обробна промисловість—основа матеріального виробництва США. Представлена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби виробництва і споживчі товари. На 1-му місці за вартістю продукції (майже 2/5) — машинобудування. Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії до електроніки і засобів автоматизації. Якщо в 70-х роках виплавляли майже 140 млн.т сталі, то тепер — близько 100. На першому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво електронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.
У територіальному плані головні зміни пов'язані з переміщенням підприємств у передмістя та в цілому на південь і захід. Колись промислові підприємства розмішувались у внутрішніх зонах міста. У процесі субурбанізації вони переміщуються в передмістя. Якщо в 1950 р. на північ припадало 72 % промислової продукції, на південь — 20 і на захід — 8 %, то нині — відповідно 50,33 і 17 %. На півночі обробна промисловість, як і раніше, зосереджена в так званому промисловому поясі. Орієнтовні його межі: Бостон — Балтимор — Сент-Луїс — Мілуокі. Незважаючи на зростання ролі інших районів, промисловий пояс і тепер залишається головною індустріальною частиною США. На Півдні обробна промисловість більш розосереджена, але й тут є дві компактні індустріальні зони: Аппалачський Підмонт і узбережжя Гал-фу. На заході головні райони обробної промисловості сформувалися в Каліфорнії та на північному заході. Найбільші промислові центри: Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, а також Бостон, Філадельфія, Клівленд, Детройт, Сент-Луїс, Даллас — Форт-Уерт і Х'юстон.
На розміщення традиційних галузей обробної промисловості насамперед впливали сировинно-транспортний чинник, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. Нові наукомісткі галузі орієнтуються в своєму розміщенні на наукові установи, наявність кадрів вищої кваліфікації та екологічно чисте природне середовище. Вони найбільше концентруються на Атлантичному узбережжі, півночі Каліфорнії. Але й поза цими двома ареалами є багато окремих міст, де новітні виробництва також набули значного розвитку.
Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт. Цьому сприяє природне середовище та ефективне господарювання. Якщо в Індії один селянин обробляє 1 га землі, то один фермер США — 50— 60 га. Американські ферми високомеханізовані, мають прекрасну енергетичну, інфраструктурну і наукову забезпеченість. Для підтримки фермерів уряд уже протягом кількох десятиліть щорічно надає їм багатомільярдні субсидії. Проте і в цих умовах традиційні сімейні ферми з наділами по 64 га землі не витримують конкуренції й розорюються. їх стає дедалі менше. У 1950 р. налічувалось 5,6 млн.ферм, нині — 2,1 млн. Більша частина товарної продукції давно вже надходить від великих господарств, які використовують найману робочу силу. Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн. осіб. їх доповнюють майже 20 млн. тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє та реалізує його продукцію.
Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і рослинництво, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн.га (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ — майже 220 млн.га. Понад 18 млн.га земель у посушливій західній частині країни штучно зрошуються.
У рослинництві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіяні трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200—230 млн.т кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пшениці, як продовольчого зерна, одержують 60—80 млн.т. її посіви зосереджено у преріях, у "пшеничному" поясі, який розпростерся від Канади до Техасу. і "кукурудзяний", і "пшеничний" пояси належать до найвідоміших зернових районів світу. їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. З середини XX ст. кукурудзяний пояс трансформувався в кукурудзяно-соєвий. Природні умови мало впливають на валові збори зерна й посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік з огляду на кон'юнктуру на внутрішньому і особливо — на світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії; тепер, завдяки сої, вони стали головним її експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки; в дельті Міссісіпі, у Флориді та на Гавайських островах — цукрову тростину. Збір картоплі порівняно незначний, оскільки її, як і хліба, споживають мало. Головним районом картоплярства став штат Айдахо. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна частина їх іде на переробку, особливо на виготовлення соків. Колись овочі та фрукти вирощували на кожній фермі, нині — лише у спеціалізованих районах, як-от: узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида і Каліфорнія. Овочі та фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.
Із технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Приатлантичній низовині та по інший бік Aппалачських гір, а надто у штатах Північна Кароліна й Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, що призначається для виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовласницьких плантаціях півдня. Південь і "бавовниковий" пояс були синонімами. Тепер "бавовниковий" пояс розпався на розрізнені ареали: алювіальну долину Міссісіпі та оазиси зрошуваних земель від Техасу до Каліфорнії.
Тваринництво має чудову кормову базу: кормове зерно, сіяні та природні пасовища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо — важливий елемент харчування американців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб. М'ясо не експортується, його навіть завозять з інших країн. Поголів'я великої рогатої худоби становить близько 100 млн. голів, свиней — 55 млн. Бройлерів щорічно вирощують до 5,5 млрд. штук. Найбільше великої рогатої худоби вирощують на фермах і ранчо Великих рівнин, що простерлись) меридіональному напрямі від Канади до Мексики. Свинарство характерне для "кукурудзяного" поясу, вирощування бройлерів — для південних штатів. Частка молочного стада порівняно невелика. Найбільше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї та на північному сході.
Заготівлю лісу в США зосереджено в Кордильєрах північного заходу і на південному сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, а й активно поновлюються, особливо за вологого й теплого клімату Південного Сходу.
США — одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в акваторіях Атлантичного і Тихого океанів.
Транспорт. США мають розвинену транспортну систему. Саме завдяки їй цю велику країну добре освоєно. Вантажі перевозять залізницями, автомобілями, внутрішнім водним і трубопровідним транспортом. Довжина залізничних шляхів біля 200 тис. км, половина з яких знаходиться на Півночі. Основу залізничної системи складають 7 трансконтинентальних магістралей, які простягнулися від Атлантичного до Тихого океану. В число основних магістралей входить 10 меридіональних і 10 діагональних ліній. Найбільший залізничний вузол — Чикаго. Будівництво автомобільних шляхів триває й нині. Практично немає населених місць, утому числі й ферм, до яких не було б прокладено доріг. Найбільш ефектно виглядає система швидкісних автострад між штатами — хайвеїв. Загальна довжина їх становить майже 70 тис. км, і вони сполучають між собою всі міста з населенням понад 50тис. осіб. Це багатосмугові магістралі з розділеним рухом і перехрещенням на різних рівнях. Залізниці та автомобільні дороги утворюють кілька широтних і меридіональних напрямів, які дістали назву "транспортних коридорів", їх вузловими центрами на узбережжях стали великі міста, а всередині країни — Чикаго, Сент-Луїс і Атланта.
До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки й канали. З'єднані між собою каналами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія є найдовшим у світі внутрішнім водним шляхом від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові канали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена система трубопроводів з'єднує місця видобутку та споживання нафти й газу. Загальна довжина трубопроводів досягає 650 тис. км. Серед трубопроводів — нафто-, газо- і пульпороводи. Більшість трубопроводів бере початок на Північному Заході і спрямовані на Північний Схід, Північ і Захід (в Каліфорнію). Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни і в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення та його господарській діяльності. США мають значний торговий флот. Найважливіші системи морських портів сформувалися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. У морських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійснюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни.
У перевезенні пасажирів переважає власний автомобіль. Насиченість країни автомашинами є найвищою в світі — 500 одиниць легкових і 200 одиниць вантажних на 1000 жителів. Усього в країні майже 189 млн.автомашин, у тому числі 144 млн.легкових. Власна машина стала традицією та елементом престижу ще в 20-х роках XX ст. Вона має величезний вплив на життя країни, стала передумовою субурбанізації та встановлення міського способу життя в позаметрополітенській Америці. Автомобілебудування вже багато десятиліть посідає 1-ше місце в обробній промисловості. У ньому зайнято 750 тис. робітників. Крім того, понад 5 млн.осіб працюють у системі автосервісу. Автомобільний транспорт щороку споживає 400—500 млн.т бензину і є головним забруднювачем атмосфери в містах. У перевезеннях пасажирів важливе місце посідає повітряний транспорт. За насиченістю аеропортами, розмірами парку магістральних літаків (3,2 тис.) і кількістю перевезених пасажирів США не мають рівних у світі. Головні аеропорти: Нью-Йорк, Чикаго, Даллас — Форт-Уерт, Атланта й Лос-Анджелес вважаються чотирма найбільш завантаженими у світі.
Широкого розвитку набули телекомунікації, які базуються на волоконній оптиці, яка дозволяє здійснювати більш потужні, стійкі та швидкі передачі інформації. США являють собою найбільший ринок телезв'язку (обладнання і послуги). В обширну і різноманітну систему телекомунікацій входять телефонний зв'язок, телеграф, електронна пошта, факс і телекс, радіо- і телевізійні станції, супутниковий зв'язок. У США на 100 зайнятих припадає більше 60 персональних комп'ютерів.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Внутрішній ринок завжди був головним для господарства
США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призначення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їхня частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експортує виробниче устаткування й машини, літаки та аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукомістких товарів, патентів та інформації, США — поза конкуренцією. Держава імпортує нафту й нафтопродукти, автомобілі, побутові техніку й вироби, газетний папір, продукти тропічного рослинництва. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого призначення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так, американські заводи випускають 11—-12 млн.автомобілів на рік. Ще 5—6 млн.автомобілів країна імпортує. Головні торговельні партнери США — індустріально розвинуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Канада та Латинська Америка.
Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Населення США має високий життєвий рівень, що забезпечується високорозвинутими економікою та сферою послуг.
Розміщення галузей сфери послуг у США збігається з розміщенням населення. Це роздрібна торгівля та громадське харчування, освіта, медицина, автосервіс і персональні послуги.
"Верхні поверхи" фінансових і професійних послуг сконцентровані територіально. Вони тяжіють до великих міст, значення і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним виробництвом, скільки розмірами сфери послуг. Саме у великих містах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні й туристичні компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агентства, радіо- й телевізійні студії, культурні та спортивні заклади. Центральні ділові райони великих міст стали своєрідною вітриною США. Вони охоплюють значні площі, мають модерну архітектуру, привабливий вигляд і зелене оздоблення. Тут багато готелів і так званих місць інтересу: фешенебельних магазинів і салонів, театрів, концертних залів, музеїв тощо.
Національні парки знаходяться переважно в гірських і тихоокеанських штатах. Серед курортних місцевостей найпопулярніші — Флорида й Гаваї. Культурна спадщина США, порівняно з країнами Азії і Європи, — молола. Ставлення до неї дуже дбайливе. Визначною пам'яткою історії США є будинок "Індепен-денс-Холл" у Філадельфії, де 1776 р. було проголошено незалежність країни.
До провідних вищих навчальних закладів США належать: Гарвардський, Стенфорлський, Прінстонський, Колумбійський, Йєльський університети, Массачусетський технологічний інститут та ін.
За кількістю періодичних видань США посідають провідне місце у світі. У1997 р. у США виходило 22 928 видань, у тому числі більше 10 тис. газет, більше 10 тис. журналів та інших періодичних видань. Найбільшими газетами є: "Уолл-Стріт джорнал", "Ю-Ес-Ей тудей", "Лос-Анджелес таймс", "Нью-Йорк таймс", "Вашингтон пост". Серед найбільш впливових загальнополітичних щотижневиків широко відомі "Тайм", "Ньюсуїк", "Ю. С. Ньюсенд уорлд ріпорт", "Лайф".
У радіомовленні перед ведуть "Коламбіа бродкастинг сістсм" (Сі-Бі-Ес), "Нейшнл бродкастинг компані" (Ен-Бі-Сі), "Амерікен бродкастинг компані" (Ей-Бі-Сі). Крім них, користуються популярністю компанії: "М'ю-чуел бродкастинг сістем" (Ем-Бі-Ес) і "Паблік бродкастинг сістем" (Пі-Бі-Ес). Три перші приватні радіомовні корпорації утворили три головні телевізійні мережі країни. Успішно розвивається телеслужба "Кейбл ньюс нету-орк" (Сі-Ен-Ен) з радіомережею "Сі-Ен-Ен рейдіо". Провідні інформаційні агентства: "Ассошіейтед прес" (АП) та "Юнайтед пресінтернешнл" (ЮТИ).
Канада
Географічне положення та основні відомості про країну. Канада знаходиться на півночі Північної Америки. Крім материкової частини, охоплює численні великі та малі острови в Північному Льодовитому, Тихому та Атлантичному океанах. Найбільші острови знаходяться в Північному Льодовитому океані. Серед них вирізняється острів Баффінова Земля, плоїш якого майже дорівнює площі Франції. Взагалі за величиною території Канада у світі поступається лише Росії. На півдні та північному заході вона межує із США. Географічне положення країни, її розміщення в холодній частині Північної Америки значною мірою обмежує господарське освоєння її арктичного і субарктичного поясів.
Територія — 9,97 млн.м2. Столиця — Оттава (921 тис. жителів, із передмістями). Населення — 31,5 мли осіб (2003 p.). Адміністративно-територіальний поділ: 10 провінцій і 3 території. Офіційні мови — англійська та французька. Релігія: більша частина населення сповідує католицизм (45 %), є прихильники англіканської, канадської об'єднаної та інших церков. Грошова одиниця — канадський долар (1 долар = 100 центам).
Канада — федерація, яка складається з 10 провінцій і 3 терни торій, що мають широкі права. Входить у склад співдружності, очолюваної Великобританією. Главою держави номінально є королева Великобританії, представлена генерал-губернатором, якого призначає королева за рекомендацією прем'єр-міністра Канади. Законодавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і парламенту. Парламент складається з палати громад (обирається на 5 років) і сенату (призначається на регіональній основі, має 104 місця). Виконавча влада належить королеві в особі генерал-губернатора і здійснюється урядом, який складається із прем'єр-міністра і міністрів.
Політичні партії: Прогресивно-консервативна партія, Ліберальна партія. Нова демократична партія. Партія реформ.
Найбільшим профспілковим об'єднанням є Канадський робітничий конгрес.
Природні умови та ресурси. Близько половини території Канади — гори. На заході підноситься гірська система Кордильєрів з висотами, що перевищують 6000 м. У центральній частині материкового суходолу знаходяться рівнини, довкола Гудзонової затоки — низовини, а на півострові Лабрадор — височини.
Більша частина Канади лежить у холодних арктичному та субарктичному кліматичних поясах. На півдні країни клімат помірний, переважно континентальний. На півночі середні температури січня наближаються до —35 °С. Низькі вони (-18, -20°С) і на півдні центральних районів. На Атлантичному узбережжі зимові температури найхолоднішого місяця — січня -5, —7 °С, на Тихоокеанському узбережжі +1, +4 °С. У липні на півночі середні температури не перевищують +4, +7 °С, на півдні до +21 °С. Взимку вся територія країни на декілька місяців вкривається снігом. У північній частині Канади поширена багаторічна мерзлота, а острови північного сходу Канадського Арктичного архіпелагу вкриті материковим зледенінням.
Канада має густу річкову мережу. Найбільші річки — Маккензі, Нельсон, Святого Лаврентія, Юкон. Живлення річок — переважно сніго-дощове. У країні значна кількість великих озер. На півдні Канада виходить до озер Верхнє, Гурон, Ері та Онтаріо. Повністю на території Канали знаходяться великі озері Ведмеже, Велике Невільницьке озеро. Вінніпег. Обсяг річного стоку всіх річок перевищує 1200 км3.
На більшій частині Канали підзолисті грунти. На півдні поширені родючі сірі лісові, чорноземні й каштанові грунти. У південно-східних районах на південь від тайги переважають підзолисті та бурі лісові грунти.
На півночі країни розпросторилася юна арктичних пустель із плямами мохів і лишайників. На південь у зоні тундри мохи та лишайники утворюють суцільний покрив. До них додаються різноманітні трави й чагарники. У зоні тайги, яка тягнеться смугою від узбережжя Тихого до Атлантичного океану, ростуть хвойні ліси з чорної та білої ялини, смереки, сосни й модрини. Степові та лісостепові ділянки на півдні центральної частини Канади майже всі розорані.
Тваринний світ Канали — багатий і різноманітний. У зоні арктичних пустель — песці, тюлені, моржі, білі ведмеді: у тундрі — північні олені й вівцебики, горностаї. Особливо багатий видовий склад у тайзі — чорний ведмідь і ведмідь гризлі, лосі, олені-ваніті, бобри, споти, ондатри. Є вовки, лисиці, рисі, зайці.
У Канаді для охорони довкілля створено цілу мережу національних і провінційних парків.
Країна надзвичайно багата на найрізноманітніші природні ресурси, зокрема водні. Численні гірські річки — багате джерело гідроенергії. На півдні центральної частини Канади — родючі грунти. Величезні лісові ресурси представлені цінними породами хвойних дерев, серед яких вирізняється модрина. Надзвичайно багата Канада і на мінеральну сировину. Це поклади палива (нафта, природний газ, вугілля, торф), руд металів (урану, заліза, нікелю, міді, цинку, титану, свинцю, золота, срібла тощо). Є великі родовища будівельних матеріалів, калійних солей тощо.
Ряд канадських районів володіє сприятливим поєднанням родовищ корисних копалин і багатими енергоресурсами. В Кордильєрах — кольорові і благородні метали, вугілля, гідроресурси; на Внутрішніх рівнинах — вугілля, нафта, природний газ і калійні солі; на Лаврентійському плоскогір'ї — метали й гідроресурси; в Аппалачській зоні — кольорові та дорогоцінні метали, хроміти і азбест, гідроресурси і вугілля. На Канадському арктичному архіпелагу відкриті родовища нафти, природного газу і кольорових металів.
Населення. У давнину територія Канади була заселена індіанцями та ескімосами. Нині ці аборигени становлять лише 2 % населення. Вони живуть у північних районах з екстремальним и природними умовами. Колонізацію Канали першими почали французи, які рухалися зі сходу і закріпились уздовж річки Св. Лаврентія. Так виникла "нижня", або французька, Канада (нині провінція Квебек). Активнішими виявилися англійці. Вони рухалися з півдня з боку Великих озер і утворили "верхню", або англійську, Канаду (нині провінція Онтаріо). Згодом усю Канаду захопила Англія. Нині близько 40 % населення складають англоканадці, майже 27 % — франко канадці; до 33 % — інші етнічні групи, зокрема корінне населення — індіанці (798 тис.) та ескімоси (близько 56 тис), українці (понад 1 млн.).
Інші етнічні групи здебільшого також є нащадками іммігрантів з Європи. На межі XIX— XX ст. до Канади переселилися і 70тис. українців, переважно селян. Вони оселились у степах-преріях компактними групами, що сприяло збереженню рідної мови та культурної спадщини. Центром української імміграції стало місто Вінніпег — своєрідні "ворота в прерії". На площі міста біля провінційного парламенту встановлено пам'ятники Тарасу Шевченкові та Івану Франкові. Нинішні канадці українського походження — це нащадки перших і наступних переселенців. Живуть вони в містах, утому числі й за межами степових провінцій. За кількістю українська етнічна група є четвертою після англійської, французької та німецької. Переселенці з України зробили вагомий внесок в освоєння степових районів і в розвиток інших сфер життя Канади.
Канада є однією з найменш заселених країн світу. Пересічна густота населення не досягає З осіб на 1 км2. "Обжита" Канада — це вузька смуга вздовж кордону із США. Але й ця "краї-на-смужка" переділена на частини Аппалачськими горами, Канадським щитом і Кордильєрами. Провідну роль відіграють південні райони провінцій Онтаріо і Квебек. У природному відношенні — це лісостепова зона з помірним вологим кліматом. Звідси почалася колонізація. Нині тут мешкає 2/3 населення, і пересічна густота його перевищує 150 осіб на 1 км2. Двома другорядними ареалами скупчення населення є південь степових провінцій (Манітоба, Саскачеван, Альберта) і південний захід провінції Британська Колумбія.
Більшість канадців (майже 77 %) проживають у містах, які за виглядом та особливостями діяльності нагадують міста США. Вони також зазнали субурбанізації. Найбільші міста — Торонто, Монреаль, Ванкувер. Це — головні фінансово-торгові, управлінські, транспортні, наукові й культурні центри країни.
На стику англійської та французької Канади спеціально побудовано столицю федерації – місто Оттаву. З інших міст швидко розвиваються "столиця Далекого Заходу" — Ванкувер і "столиці нафти і газу" — Едмонтон і Кал гарі. З ресурсними галузями та освоєнням північних районів пов'язана значна кількість територіально розкиданих маленьких поселень. Дім них є характерним міський спосіб життя, але часто вони відірвані від зовнішнього світу. На фермах людей залишилося дуже мало.
Господарство. Канада — одна з найбільш високо-розвинутих країн світу. За обсягом ВВП вона посідає 7-ме місце серед промислово розвинутих країн, входить до "великої сімки". Канада в історично стислі строки створила ефективну ринкову економіку, чому значною мірою сприяли: І) багаті природні ресурси за невеликого населення; 2) заохочення імміграції; 3) широке залучення іноземного капіталу (особливо американського); 4) демократизація життя в країні.
Промисловість. Маючи високо-розвинуту обробну промисловість, Канада водночас посідає провідні позиції у світі за виробництвом окремих видів сировини. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титану, золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі. Залізну руду добувають на півострові Лабрадор. Основні центри добування кольорових металів знаходяться в межах Канадського щита і в Кордильєрах. Збагачують руди поряд із рудниками і кар'єрами. Підприємства кольорової металургії розміщені біля збагачувальних фабрик або в портових містах. Поклади нафти і природного газу, як і кам'яного вугілля, знаходяться на Внутрішніх рівнинах у провінції Альберта. Трубопроводами нафту і природний газ транспортують у Приозер'я Канади і США та в тихоокеанські штати США. Історія гірничодобувної промисловості Канади налічує вже понад сто років. Багато родовищ, центрів обробки сировини і виплавки кольорових металів відомі не тільки всередині країни, а й за її межами.
Канада є великим виробником електроенергії, 2/3 якої дають гідроелектростанції. їх будують і на малих, і на великих річках. Основний район виробництва електроенергії — південно-східний край Канадського шита в провінціях Квебек і Онтаріо. Тут використовують потенціал багатьох річок, які впадають у річку і затоку Св. Лаврентія. Освоюється потенціал кордильєрських річок. Дешева електроенергія використовується для потреб кольорової металургії та целюлозно-паперової промисловості, передається у США лініями електропередач. Великі ТЕС — поблизу Торонто і Ванкувера; майже 1/5 електроенергії виробляють АЕС, розміщені в провінціях Онтаріо, Квебек, Нью-Бленшік.
Лісові багатства Канади розробляють як на сході, у провінціях Квебек і Онтаріо, так і на заході, в провінції Британська Колумбія. За виробництвом пиломатеріалів і паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає 1-ше місце у світі. Як виробник і експортер газетного паперу вона не знає рівних. Целюлозні й паперові фабрики побудовано біля річок, якими транспортується сировина та які дають енергію і воду. Особливо багато фабрик — на лівих притоках річки Св. Лаврентія.
Обробна промисловість Канади практично представлена всіма галузями сучасного виробництва. Якщо не брати до уваги експортний сектор, то всі вони працюють переважно на внутрішній ринок. Значний експорт автомобілів еквівалентний їх імпортові. Провідна галузь обробної промисловості Канади — машинобудування. Найбільш розвинене виробництво транспортних засобів (автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів), машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової та гірничої промисловості. Водночас канадський імпорт на 2/3 складається з електроніки, засобів зв'язку, приладів і промислового обладнання. Добре розвинені чорна металургія, хімічна, легка й харчова промисловість. На відміну від підприємств експортного сектора, всі ці галузі знаходяться в "обжитій" Канаді. Навіть більше, для них характерна висока територіальна концентрація на півдні провінцій Онтаріо і Квебек, де виробляється понад 4/5 всієї промислової продукції. Особливо багато промислових міст знаходяться на міжозерній рівнині, яку називають "півостровом Онтаріо", та в долині річки Св. Лаврентія. Уже нині тут помітні ознаки майбутнього мегалополіса, що простягатиметься майже по прямій лінії на 1200 км між містами Уїнсор і Квебек. Рівночасно це — головний промисловий пояс Канали. Він вигідно розташований не тільки всередині Канади, а й глибоко врізається в найбільш населену та економічно важливу частину США. Зважаючи на відкритість кордонів і тісні господарські зв'язки між двома країнами, можна говорити про існування єдиного міждержавного міського і промислового утворення в цій частині Північної Америки. Провінції Онтаріо і Квебек лають 3/4 промислової продукції обробної промисловості країни.
Сільське господарство. Ця галузь відзначається високою товарністю, багатогалузевістю і гарною технічною оснащеністю. Частка тваринництва становить близько 60 %, рослинництва — 40 %.
Провідною галуззю рослинництва в країні є вирощування зернових, передусім пшениці — основної культури в структурі сільськогосподарського експорту Канади (майже 20 % її світового експорту). Збір зерна в Канаді близько 50 млн.т. Я к експортер зерна країна посідає 2-ге місце у світі після США. Зернове господарство зосереджене в степах-преріях, розпросторених між Канадським шитом і Кордильєрами на півдні степових провінцій. Вони є північним продовженням прерій США. Які в США, це один із головних сільськогосподарських районів світу. Крім пшениці, вирощують овес, ячмінь, льон, картоплю, овочі, фрукти та ін. Розвинуті м'ясне й молочне тваринництво, птахівництво. Чільне місце в країні належить і рибальству.
Основним ареалом сільського господарства є степові провінції, де виробляється більше половини сільськогосподарської продукції; велику роль відіграють також Приозер'я і долина річки Св. Лаврентія (тваринництво й різноманітне рослинництво, в долині річки Ніагари — садівництво). Острів Прінс-Едуард — аграрна провінція країни — головний виробник сім'яної картоплі; провінції Нова Шотландія та Британська Колумбія — постачальники яблук. Британська Колумбія на південному сході вирізняється тваринництвом пасовищного характеру.
Транспорт. Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістралі: залізниці й шосе, що перетинають континент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону зі США. Активно експлуатується водний шлях річки Св. Лаврентія і Великих озер. Багато робиться для того, щоб продовжити сезон навігації (біля Монреаля річка вкривається кригою на 4—5 місяців). Головна роль у перевезенні людей, як і в США, належить власним автомобілям, а на далекі відстані — авіації. Специфічно канадською проблемою є проблема транспорту в необжитих північних районах, втому числі і в Арктиці. Залізниці поступово прокладаються далі на північ. Аляскинське шосе, що з'єднує основну територію США з Аляскою, перетнуло західну Канаду з півдня на північ. Побудовано шосе "Маккензі" та ще тисячі кілометрів доріг за програмою "Дороги до ресурсів". Звичайним для віддалених районів став повітряний зв'язок. Широко використовуються снігоходи. Головними морськими портами є Монреаль, Ванкувер, Сет-Іль, Кіебск, Галіфакс, аеропортами — Монреаль, Торонто й Ванкувер.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Канада сильно інтегрована у загальносвітові господарські зв'язки. її частка у світовому експорті становить майже 4 %. Найбільшим торговим партнером є США (більш як 70 % канадського експорту). Канада, своєю чергою, є найбільшим імпортером американських товарів і послуг (до 20 % американського експорту надходить до Канади). Загальний обсяг прямих інвестицій США в канадську економіку перевищив 120 млрд канадських доларів. Водночас понад 25 % прямих закордонних інвестицій Канади розміщено у США. Товарооборот Канади 1993 р. склав 259 млрд дол. США, в тому числі експорт — 134 млрд, імпорт — 125. На світовий ринок сировини і напівфабрикатів Канада вивозить майже 80 % всієї продукції добувної промисловості. Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова й целюлозно-палерова промисловість та зернове господарство. їх продукція становить 3/5 вартості канадського експорту, основними торговими партнерами, крім США, є Японія, Великобританія, Франція, Мексика.
Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Канада — країна з високим річним доходом на душу населення — більше 25 тис. дол. США. Середня тривалість життя населення — 77 років. Неповна середня освіта в Канаді (обов'язкова і безплатна) передбачається для дітей у віці від 5—7 до 14—16 років. Повна середня освіта триває після початкової школи протягом 3—4 років (до 17— 19-річного віку).
Вищу освіту канадці здобувають в університетах, які є в усіх провінціях. Найбільші та най-відоміші — Куїнз (Кінгстон) і Торонтський (Торонто), Макгільський і Монреальський (Монреаль), Лавальський (Квебек) та університет Британської Колумбії (Ванкувер).
У Канаді видається більше 110 щоденних газет і 1200 щотижневих видань. Майже 300 газет та інших періодичних видань виходять мовами етнічних груп (українською, німецькою, італійською, китайською та ін.).
Національні інформаційні агентства: Кана-діен прес, Брод каст ньюс та Юнайтед прес Канада, а також приватне агентство Саузем ньюс. Найбільші газети англійською мовою: "Торонто стар", "Глоб енд мейл", "Газстт", "Файнсншл пост", "Оттава Сітізен", "Ванкувер сан", "Вінніпег фрі прес". Найбільш поширений і впливовий щотижневий суспільно-політичний журнал — "Маклінз мегезін". Найбільші франкомовні газети: "Прес", "Солей", "Друа", "Дсвуар".
У Канаді — розгалужена національна мережа радіо й телебачення, діє близько 120 телевізійних і 580 радіостанцій. Найбільша національна мовна компанія — "Канадіен бродкастинг корпорейшн" (Сі-Бі-Сі) транслює передачі англійською та французькою мовами на двох каналах телебачення і чотирьох радіопрограмах. Майже 60 % канадців дивляться телевізійні програми, шо транслюються із США.
Бразилія
Географічне положення та основні відомості про країну. Бразилія охоплює східну й центральну частини Південної Америки. Найбільша протяжність країни з півночі на південь і з заходу на схід — близько 4300 км. Східна, північно-східна й південно-східна частини Бразилії мають вихід до Атлантичного океану. На півночі вона межує з Венесуелою, Суринамом, Гайаною та Гвіаною. На північному заході має кордон з Колумбією. На заході Бразилія сусідить з Перу та Болівією. З південного заходу до неї прилягає Парагвай. На півдні Бразилія межує з Аргентиною та Уругваєм. Північні й західні кордони пролягають малоосвоєними територіями. Найсприятливіше географічне положення мають узбережні ділянки країни, що знаходяться на сході й південному сході.
Територія — 8,5 млн.км2. Столиця — Бразиліа (1,6 млн.жителів). Адміністративно-територіальний поділ — 26 штатів і Федеральний округ, які діляться на муніціпалії. Офіційна мова — португальська. Релігія — католицизм. Грошова одиниця —- реал (1 реал = 100 сентаво).
Бразилія — федеративна республіка. Глава держави — президент. Президент і віце-президент вибираються населенням шляхом прямих і таємних виборів строком на 4 роки. Законодавча влада здійснюється Національним конгресом (парламент), який складається із двох палат: палати депутатів і федерального сенату, виконавча влада здійснюється президентом і сформованим ним урядом. Штати мають власний уряд, законодавчі збори і губернаторів.
Політичні партії: Партія бразильської соціал-демократії. Партія Бразильського демократичного руху, Партія ліберального фронту, Соціал-демократична партія, Демократична трабальїстська партія, Партія трудящих, Народна соціалістична партія, Партія національної реконструкції.
Найбільші профспілкові об'єднання: Єдиний профцентртрудящих, Загальна конфедерація трудящих.
Природні умови та ресурси. У Бразилії вирізняються дві основні форми рельєфу — Амазонська низовина на півночі та Бразильське плоскогір'я в центральній, східній та південній частинах країни. На крайній півночі країни — Гвіанське нагір'я. На південному заході Бразилії — частина акумулятивної низовини річки Парагвай та її приток. Найвища частина Бразильського нагір'я (гора Бандейра — 2890 м) здіймається на південному сході країни поблизу узбережжя Атлантичного океану.
Бразилія лежить у чотирьох кліматичних поясах — екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному. Останній охоплює лише невелику й найвужчу крайню південну частину країни. Тому тут переважає жаркий клімат із середньомісячними температурами від +16до+29°С. В Амазонії, переважно в її західній частині, — екваторіальний клімат. Тут випадає до 3000 мм опадів на рік. Середні температури будь-якого місяця перевищують +24 °С. На більшій частині Бразильського нагір'я клімат субекваторіальний з вологим і сухим періодом. На крайньому та південному сході — жаркий і вологий тропічний пасатний клімат.
Річкова мережа Бразилії надзвичайно густа. Вся північна і частково центральна частина країни зрошується системою річок басейну найповноводнішої річки світу Амазонки. На півдні й південному заході річки несуть свої воли до Парагваю та Парани. На сході Бразилії тече повноводна і довга річка Сан-Франсиску. Великих озеру країні немає.
У басейні Амазонки переважають червоно-жовті латеритні ґрунти вологих лісів. На південь і схід від них простяглися червоні латеритні грунти високотравних саван. На крайньому півдні — червонувато-чорні ґрунти прерій.
Північна й західна частини країни вкриті екваторіальними вічнозеленими лісами. На Бразильському плоскогір'ї поширені листопадно-вічнозелені ліси. У центральній частині плоскогір'я—савана з дрібними деревами п чагарниками. На півдні завдяки рівномірному зволоженню ростуть вічнозелені листяні та мішані ліси.
Тваринний світ Бразилії сильно винищений людиною. У лісах Амазонії багато видів мавп, лінивці, ягуари, оцелоти, анаконди, знамениті риби піраньї. Дуже багато птахів: колібрі, папуги, тукани. На Бразильському плоскогір'ї — свині-пекарі, тапіри, хижі пуми, броненосці, мурахоїди, гривастий вовк, страус нанду тощо.
Природні ресурси Бразилії надзвичайно багаті й різноманітні. Величезні водні та гідроенергетичні ресурси. За запасами твердої деревини Бразилія посідає 1-ше місце у світі. Багаті й рекреаційні ресурси, але використовуються вони поки що недостатньо. Бразильське плоскогір'я багате на рудні корисні копалини — залізну руду, золото, олов'яну й марганцеву руди, уран, цинкові руди. Є значні поклади вольфрамових руд, бокситів, алмазів, дорогоцінного каміння. На півдні — родовища вугілля. Низовинні ділянки, а також узбережжя перспективні для видобутку нафти і природного газу. Країна дуже багата на різноманітні поклади будівельних матеріалів.
Населення. Бразилія посідає 5-те місце в світі за чисельністю населення (178,5 млн, 2003 p.). Бразильська нація сформувалася внаслідок змішування аборигенів-індіанців, африканських нефів, завезених сюди як раби, з європейськими іммігрантами. Корінне індіанське населення було значною мірою винищене. Індіанські племена, що вціліли, проживають головним чином у глибинних областях басейну Амазонки. Етнічний склад населення: білі — 54,7 %, негри — 5,89, мулати — 38,45 %. У країні більш як 3 млн. іммігрантів (японці, італійці, німці, араби, іспанці, французи та ін.).
Майже половина жителів заселяє лише 7 % території країни — вузьку смугу вздовж Атлантичного узбережжя. Середня густота — 19 осіб на І км2, на південному сході — понад 70, на півночі — 2 особи на 1 км2. Бразилія — високо-урбанізована країна, де в містах проживає біля 80 % населення. Проте регіональні контрасти великі: на південному сході в містах зосереджено більш як 80 % жителів, на північному сході — 42, на півдні — 50 %. Перенесення столиці з Ріо-де-Жанейро до Бразиліа було одним із заходів, спрямованих на освоєння внутрішніх земель країни. Найбільші міста: Сан-Паулу (10,1 млн. жителів), Ріо-де-Жанейро (5,6 млн.), Белу-Орізонті (2,1 млн.), Сальвадор (2,1 млн.), Форталеза (1,5 млн.).
Господарство. Бразилія досягла великих успіхів у створенні сучасного промислового виробництва, перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну країну. Згідно з класифікацією ООН вона належить до групи "нових індустріальних країн" і класифікується як країна з більш високим середнім доходом. За обсягом ВВП (близько 806 млрд дол. США, 1997 p.) Бразилія посідає 10-те місце у світі й 8-мс — серед країн ринкової економіки, безпосередньо за "сімкою". Частка промисловості у ВВП сягає 40 %, сільського господарства — 10 %, частка сфери послуг — 50 %.
Промисловість. Провідна галузь індустрії Бразилії — обробна промисловість із досить диверсифікованою структурою. Характерна сильна територіальна концентрація промисловості: лише штат Сан-Паулу (2,9 % території країни) виробляє близько 60 % всієї продукції Бразилії. Найбільш розвиненою галуззю бразильської економіки є машинобудування—більш як 30 % усього промислового виробництва країни. Одним із пріоритетних напрямів економічної стратегії є виробництво електронно-обчислювальної техніки. Національні підприємства забезпечують понад 50 % внутрішніх потреб у засобах інформатики. За випуском міні- та мікроком-п'ютерів Бразилія поступається лише США, Японії та ФРН. Значного розвитку набуло автомобілебудування. Щорічно виробляється більш як 1 млн.автомобілів, а також літаки і трактори. Морські судна збирають у бухті Гуанабара. Підприємства електротехніки знаходяться в Кампінасі (Сан-Паулу), Ріо-де-Жанейро, Сан-Жозедус-Кампус. Машинобудування концентрується переважно в двох головних промислових центрах країни — містах Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро.
Гірничодобувна промисловість представлена видобуванням залізної руди (Ітабіра, штат Мінас-Жерайс, а також родовище Каражас) На території Амапа, в штатах Мінас-Жерайс, Мату-Гросу експлуатуються родовища марганцю. У невеликих кількостях видобувають мідь, свинець, цинк, нікель, переважно для внутрішнього ринку.
Бразилія — значний постачальник на світовий ринок стратегічної сировини: ніобію, берилію, танталу, цирконію, слюди. Зростає видобування радіоактивних мінералів, що містять уран (Посус-ді-Калдас, Олінда в штаті Пернамбуку), торій (Арама, штат Мінас-Жерайс), монацитових пісків (штат Есліріту-Сан-ту). Видобуваються алмази, золото, дорогоцінне каміння.
Потреби в нафті забезпечуються на 50 % (видобувається 30 млн.т нафти на родовищах на морському шельфі). У містах Ріо-де-Жанейро і Кубатані працюють потужні нафтопереробні заводи. Цікава річ: у країні впроваджено технологію виробництва автомобільного пального з... цукрової тростини.
Більше 30 % електроенергії виробляють ГЕС. Побудовано найпотужнішу в світі ГЕС "Ітайпу" (12,6 млн.кВт ∙ год.) на річці Парані. Розвивається атомна енергетика. Установлена потужність електростанцій 56 млн. кВт, із яких 96 % — гідростанції. В країні діє 18 ГЕС потужністю більше 7 млн.кВт.
У містах Волта-Редонда (штат Ріо-де-Жанейро) та Сан-Паулу збудовано металургійні заводи, в Ітабірі (штат Мінас-Жерайс) — завод із виробництва спеціальних сталей. За виробництвом сталі країна увійшла до десятки провідних країн світу. Виробництво алюмінію зосереджене переважно в Сорокабі, Посус-ді-Калдас, Сараманжі.
Хімічна промисловість виробляє каустичну соду, різні кислоти, барвники, азотні й фосфорні добрива, синтетичні волокна, синтетичний каучук, пластмаси тощо. На базі нафтопереробки діють крупні нафтохімічні комплекси в Кутабані, в Баня, Ріу-Гранді-ду-Сул.
Серед галузей легкої промисловості значного розвитку набули текстильна, шкіряно-взуттєва. До половини текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу, 25 % — Ріо-де-Жанейро.
Харчова промисловість представлена цукровою, м'ясною, олійницькою та тютюновою галузями. Значного розвитку набула кавова промисловість.
Сільське господарство. У Бразилії сільське господарство — досить розвинена галузь. Тут зайнято 25 % самодіяльного населення (20 млн.осіб). Вирощують рис, каву, цукрову тростину, кукурудзу, сою, пшеницю, бавовник, какао та інші культури. За обсягом сільськогосподарського експорту Бразилія поступається лише США і Франції.
П'ять основних експортних культур—кава, какао-боби, бавовна, цукрова тростина і соя — охоплюють більш як 30 % посівних площ і складають понад 35 % вартості продукції рослинництва. За виробництвом кави Бразилія посідає 1-ше місце в світі. 2-ге місце належить їй за виробництвом какао, цукрової тростини, сої. Збір бананів та апельсинів — найвищий у світі.
Головні продовольчі культури, під якими 1/2 всіх посівних площ, — кукурудза, коричнева квасоля і маніока. Вони поширені повсюдно. Із зернових вирощують пшеницю, ячмінь, овес. А втім, збір пшениці покриває лише 40 % внутрішніх потреб, тому країна постійно вдається до імпорту пшениці.
Тваринництво, переважно м'ясного напряму, забезпечує майже 2/5 (за вартістю) продукції сільського господарства. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Деяка частина продукції (м'ясо, вовна, шкури) експортується, переважно зі штату Ріу-Гранді-ду-Сул.
Лісове господарство. Під лісами — понад 60 % території Бразилії, яка за запасами цінних деревних порід посідає 1-ше місце у світі. Серед галузей лісового господарства найбільше значення мають збір латексу дикоростучих каучуконосів у лісах Амазонки, бразильських горіхів, плодів пальми та олійного дерева на північному сході, парагвайського чаю та заготівля хвойної деревини на півдні. Значна частина продукції галузі експортується.
Транспорт. Основний вид транспорту — автомобільний. Автодоріг—близько 2 млн.км, із них 8 % — асфальтовані. Довжина залізничних колій —130тис. км. Протяжність річок, судноплавних протягом року, перевищує 31 тис. км. Найзручніші водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсиску, Парана, Парагвай) знаходяться далеко від основних господарських центрів країни. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж Атлантичного узбережжя. Основні морські порти: Сантус, Ріо-де-Жанейро, Ресіфі, Ріу-Гранді.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Основними товарами експорту є залізна руда, соя та продукти борошномельної промисловості, кава, какао, цукор, апельсиновий сік, боксити. Зростає частка промислових виробів (автомобілі, морські судна, електрообладнання, літаки, сталь). Бразилія імпортує нафту, машини та устаткування, зерно, вугілля, кольорові метали, її основними торговими партнерами є країни — члени ЄС (27 % товарообігу), США (20 %), країни Латинської Америки (21 %), країни Азії (15 %).
Туризм. Щорічно Бразилія приймає близько 1 млн. туристів. Міста, що їх відвідують найбільше, — Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу.
Соціальний розвиток {соціальна інфраструктура. Дохід на душу населення складає близько 4,7 тис. дол. США (1997 p.). Умови життя більшості трудящих лишаються тяжкими.
Найбільшими університетами країни є Університет штату Сан-Паулу та Федеральний університет Ріо-де-Жанейро.
Серед найвпливовіших періодичних видань — газети "Естаду ді Сан-Паулу", "Фолья ді Сан-Паулу", "Глобу", журнал "Вежа".
Діють п'ять телевізійних каналів. Провідні телекомпанії: "Глобу", "Маншсті", СБТ, "Бан-дейрантіс".
Інформаційна служба — Емпреза Бразилей-раді Комунікасан, СА(Радіубраз).
