Виникнення держави в Єгипті

Джерела й історіографія Древнього Єгипту

 

 Систематичне і поглиблене вивчання Древнього Єгипту почалося тільки в XІ столітті.

 До цього помічниками вчених були тільки біблійні дані та витвори грецьких і латинських авторів, у яких не було можливості використовувати письмові документи Єгипту і які у своїх утворах викладали усну традицію чужого народу.

У своїй історії давньогрецький історик Геродот досить докладно описує минуле Єгипту, докладніше, ніж він, наприклад, описував історію вавилоно-ассірійської держави, але разом з тим його праця носить бессистемний характер.

 Геродот промандрував по Нілу від північних до південних границь країни, оглядав стародавні пам'ятники, бував на полях боїв, розмовляв з єгиптянами, що знали грецьку мову, про минуле країни. У відповідь же отримував уривчасті і нерідко перекручені зведення, але перевірити їх у нього не було можливості.

 Звичайно, багато хто з його співрозмовників спеціально перебільшував подвиги своїх предків - через гордість за свою країну. Так, наприклад, його завірили, що один з фараонів, якого єгиптяни називали Сесострісом, проникнув на північний беріг Чорного моря і скорив Скіфію.

Однак відомо, що війська єгипетських фараонів не доходили до Чорного моря.

Разом з тим, багато зведень Геродота представляють великий історичний інтерес.

В І-ІІ ст. н.е. грецький письменник Плутарх присвятив питанням єгипетської релігії цілу книгу, що назвав "Про Ісиду й Осіріса".

Інтерес до минулого Єгипту значно підсилився після того, як у 332 р. до н.е. він був завойований Олександром Македонським і туди переселилася велика кількість греків. Єгипетський жрець Манефон написав грецькою мовою "Єгипетську історію", у якій дав хронологічну схему і по ній разло-жил ряд подій історії Єгипту, перемішуючи реальні факти з міфами.

І пізніше історикам приходилося користатися джерелами подібного ро-да. Разом з тим, у Єгипті збереглися багато історичних пам'ятників - пи-рамиди, храми, колоси, обеліски, що також не мало могли розповісти про історію країни.

Крім того, нерідко ці пам'ятники були покриті письменами, але протягом довгого часу прочитати їх ні кому невдавалося. І тільки в1822р. Французький учений Ф.Шампольен знайшов ключ до читання єгипетських ие-роглифов, що просунуло історичну науку про Єгипет на кілька кроків уперед.

Що ж стосується пам'ятників - пірамід, храмів і т.д. - те тут були неко-торие проблеми. Адже більшість з них виявилися занесеними піском. Потрібні були розкопки для їхнього відкриття.

Згодом були розкриті цілі міста, а також скельні гробниці, у яких із середини ІІ тис. до н.е. ховалися єгипетських фараонів. На відміну від пірамід, що були на очах і часто піддавалися пограбуванню, скельні гробниці і робили під землею і засекречували.

 

Країна і населення

 

Рабовласницьке суспільство в Єгипті склалося трохи раніш, ніж це відбулося в інших країнах.

Тут виникло перше у світі держава.

До речі, цікаво знати, що сучасні єгиптяни, що говорять по-арабски, свою країну називають "Міср". Назва "Єгипет" походить від давньогрецького найменування "Айгуптос". У свою чергу це слово, швидше за все, восходит до одному з імен найбільшого з давньоєгипетських міст - Мемфіса. По давньоєгипетські ж, відповідно до прийнятого в науці умовній вимові, вона вимовляється як Хет-ка-Птах, хоча, судячи з Вавілонським даної, це назва в дійсності вимовлялося як Хе-ку-Птах.

Що стосується самих древніх єгиптян, то вони свою країну називали "Кеме" - "Чорна", по кольорі її темного ґрунту, на відміну від "червоної" землі околишньої пустелі.

Єгипет розташований у північно-східній частині Африки. У стародавності їм вважали саму долину ріки Нілу. Тепер же до нього відноситься не тільки долина, але і також пустельне, сильно пересічене Східне, чи так називане Аравійське нагір'я, розташоване між Нілом і Червоним морем, а на заході - Лівійське плоскогір'я, яке представляє собою безжиттєву піщану пустелю з рідкими оазисами. З півночі країну омивает Середземне море. Східне нагір'я упирається в Червоне море, що відокремлюється від Середземн тільки вузьким перешийком. На заході границі Єгипту проходять по малонаселеним пустельної местно-стям. У стародавності південною границею країни вважалися перші - за течією ріки останні - пороги на Нілу, південніше яких була розташована Нільська Ефіопія, чи Нубія.

На думку вчених, клімат Єгипту 10-12 тисячоріч назад був м'якше, прохолодніше, а атмосферних опадів тут випадало значно більше.

Потім, вже в послеледниковий період, клімат тут стає усе більш сухим, печенею, степи перетворюються в пустелі, а рослинний і тваринний світ поступово убожіє.

Уже протягом тисячоріччя в Єгипті, навіть на узбережжя Середземного моря, кількість опадів мало, а далі від узбережжя дощі іноді не випадають по кілька років.

Ніл - одна з найбільших рік у світі, довжина її 6500 км. Площа басейну 2,8 млн. кв. км. Джерелом Нілу вважається ріка Кагера, що бере початок у горах до сходу від озер Киву і Танганьїка і Виктория, що впадає в озеро. З озера випливає ріка за назвою Вікторія-Ніл. Зливши з рікою Бахр-ель-Газаль, вона одержує назву Білий Ніл, а після з'єднання з Блакитним Нілом - соб-ственно Ніл. Впадає в Середземне море

Уся долина Нілу власне кажучи є гігантським оазисом. Якби не Ніл, то весь Єгипет представляв би собою пустелю, подібну Лівійської.

Особливістю водяного режиму Нілу, що визначає його величезне господарське значення, є періодичні розливи. Завдяки зливам, які випадають у тропічній Африці, а також таненню снігів на гірських вершинах, до середини липня вода в Нілу починає прибувати. Найвищий рівень води в Нілу буває восени, коли ріка заливає величезні прибережні простору. На залитій землі осідає іл, що ріка приносить з верхів'їв. Весь родючий ґрунт долини Нілу складається з відкладень річкового мулу. Цей ґрунт дуже легко піддається обробці і відрізняється винятковою родючістю.

Для регулювання розливів і використання вод Нілу для зрошення со-оружено кілька великих гребель і водоймищ.

Доліна і дельта Нілу з родючими алювіальними ґрунтами є одним з найбільш густонаселених районів на земній кулі.

Швидше за все єгипетська народність склалася в процесі змішання раз-особистих племен північно-східної Африки, а можливо також, і деяких племен, що згодом жили в передній Азії. Якщо судити по зображеннях, що дійшли до нашого часу, і кістковим останкам, древні єгиптяни були людьми міцної статури. Колір їхньої шкіри був смаглявий, а волосся чорне і гладке.

Давньоєгипетська мова складає особливу групу в рамках семито-хамитськой родини мов. Більше всего вивчені взаємини древнеегипетського мови із семитическими мовами, а найменше - з іншими схожими йому групами мов, а саме з берберськими і кушитськими.

 

Виникнення держави в Єгипті

 

Щоб долина Нілу перетворилася в одну з плодовитіших країн світу, було потрібно прикласти чимало зусиль. Виробництво кремінних знарядь у пер-вобитном Єгипті досягло дивної досконалості. Чимало цьому завдячували місцеві поклади каменю.

Дуже рано з'явилися в Єгипті і мідні знаряддя. Незважаючи на те, що в самому Єгипті родовища мідної руди дуже незначні, недалеко від долини Нілу - на Синайському півострові - знаходилися найбагатші поклади міді. Розробляти їхньої сталі вже в найглибшій стародавності.

В міру удосконалювання знарядь праці розвивалося і суспільство. Зрештою розвиток досяг такого рівня, при якому ставало можливим широке господарське використання могутньої природної сили - ріки. Людьми розподілялася рівномірно і вчасно надлишкова волога по поверхно-сти землі, усувалися безвіддя і заболоченность ґрунту.

У результаті праці багатьох поколінь країна була покрита мережею насипів, що відгороджували землеробські ділянки. Від Ніла до цих ділянок у високих наносних берегах були прориті протоки. Коли починалося повіддя, ділянки затоплялися. Коли ж вода просочувала ґрунт, відстоювалася і відкладала іл, її назад спускали в ріку.

У міру того як створювалася зрошувальна система, у первісних родоп-леменних громадах, що переходили до землеробства, ставали можливими бо-лее продуктивну землеробську працю і нагромадження продуктів понад не-обходжені для прогодування самих працівників. Це у свою чергу дозволило деяким людям - більш багатим і сильної - привласнювати велику частину добутків праці. Швидше за все, це були вожді племен і близькі до них лю-ди, що згодом і заволоділи засобами виробництва.

Про хід цих подій у Нільській долині ми можемо судити тільки предпо-ложительно, на підставі даних, відомих про життя інших народів.

Не викликає сумніву той факт, що в Єгипті подібний процес происхо-дил дуже рано, оскільки для водоспоруди й обробки мулистого ґрунту і для одержання з її досить високих врожаїв тут було достатнє і самих немудрих знарядь.

Як і в інших країнах, у Єгипті поступово руйнувалася родо-племінна спільність. На місці первісних громад з'являлися громади землевласників, що були об'єднані сусідством і спільною працею по підтримці зрошення.

Незважаючи на те, що письмові джерела, що збереглися від різних періодів історії древнього Єгипту - а це літературні пам'ятники, написи на гробницях, храмах, царські написи, документи великих у тому числі царських, господарств, - ще не дають поки можливості простежити історію цієї сільської громади, що збереглися дані дозволяють припускати її існування протягом тисячоріч.

Саме працею членів громади будувалися грандіозні зрошувальні й інші спорудження древнього Єгипту.

Точну дату виникнення держави в Нільській долині установити важко. Справа в тім, що предсталяется дуже проблематичним звести воєдино свідчення різних древніх пам'ятників - багато хто з них із працею подда-ются тлумаченню, з непрямими натяками пізніших письмових источни-ков.

Між кам'яним і розвитої мідними віками лежала тривала пере-ходная пора, у яку мідні знаряддя суперничали з кам'яними чи начина-ли переважати. Коли ж повсюдно взяли гору мідні знаряддя, у Єгипті уже відбувався процес додавання держави.

Як установили вчені, у часи, що передували утворенню об'єднаної держави, Єгипет розпався на кілька десятків окремих областей. По гречески ці області називалися номами. У пізніші часи вони мали кожна по головному місту, а також своїх місцевих богів.

У наступні періоди історії Єгипту номи не раз намагалися відокремитися.

У більш пізні часи постійно розмежовувалися дві половини держави - верхньоєгипетська і нижньоєгипетська, а в особі фараона з'єднувалися два володарі - верхньоєипетський і нижньоєипетський.

Це говорить про те, що в стародавності існували в Єгипті два роздільних царства - Нижнє і Верхнє.

До нашого часу збереглися уламки давньоєгипетського літопису, який був висічений на камені приблизно в середині ІІІ тисячоріччя до н.е. Судячи з них, у літописі перелічувалися египетські царі і від часу їх царювання малися погодні записи. Необхідно відзначити, що єгипетські царі називалися фараонами. Ім'я і титул єгипетського царя були священними, тому царя уникали називати по імені без особої до того потреби. Із середини ІІ тисячоріччя єгиптяни називали царя: “Пер-Ао” - "великий будинок", відкіля відбувається видозмінене слово "фараон".

Судячи з тих же уламкам давньогрецького літопису, перерахованим ца-рям передував, цілком ймовірно, ще в ІV тисячоріччі до н.е. довгий ряд царів, що володіли як областями Північного (Нижнього), так і Південного (Верхнього) Єгипту, для яких літопис не давав погодних записів.

Нажаль, ми не знаємо, скільки часу продовжувався ранній період в історії Єгипту. Виразно можна сказати, що близько 3000 р. до н.е. держава в долині Нілу вже існувала.

Точне літочислення давньоєгипетської історії також неможливо за недостатністю даних. Тому час найчастіше позначається не стільки сторіччями, скільки - умовно - династіями.

Древні списки фараонів поділялися на династії, і жрець Манефон, написавший близько 300р. до н.е. грецькою свій твір про історію Єгипту, нараховував до 30 династій фараонів.

Прийнято історію давньоєгипетського царства поділяти на кілька періодів - Раннє, Древнє, Середнє, Нове і Пізнє царства. До Раннього царства відносять І й ІІ династії за списком Манефона. Крім того, сюди ж відносять і напівзабутих давньоєгипетською традицією прямих попередників І дина-стии, тому що в часи їхнього правління класове суспільство і держава в Єгипті, швидше за все, уже склалося.

Звичайно царів цього часу називають стосовно манефоновским списків династій додинастическими царями.