2020-08-05
74
Згідно правила конструктивної стійкості, надійна система може бути складений з ненадійних елементів або підсистем, не здібних до самостійного існування. По відношенню до екосистем це правило може бути уточнено таким чином: стійка екологічна система може складатися з менш стійких компонентів або підсистем; або - стійкість екологічної системи, як єдиного цілого завжди вище за стійкість кожного окремого її компоненту або підсистеми.
Класичним прикладом тому можуть служити лишайники, коралові рифи, співтовариства “соціально організованих комах”.
Підсумком перерахованих закономірностей систем є закон оптимальності, який свідчить, що будь-яка система функціонує з найбільшою ефективністю в деяких характерних для неї просторово-часових межах. Розмір системи повинен відповідати виконуваним нею функціям, в осоружному випадку вона буде неефективною або неконкурентоспособної. З другого боку, ускладнення системи за межі (системної) достатності зрештою веде до її саморуйнування або загибелі.
В динамічній системі, що саморозвивається, завжди присутні два типи підсистем: перша зберігає і закріплює її будову і функціональні особливості, а друга орієнтована на її зміну. Завдяки цьому система має нагоду самозбереження і розвитку в умовах середовища існування, що обновляється. Також спостерігається тенденція всього сущого до ускладнення організації шляхом наростаючої диференціації функцій і підсистем (органів). При цьому виконуються закони прискорення еволюції і вектора розвитку, які, об'єднавши можна сформулювати: розвиток однонаправлено, а його темпи зростають, що добре ілюструється розробленою Р.Ф.Абдєєвим спіраллю розвитку (рис.4). Для живого формулюється закон безповоротності еволюції Л. Долло, згідно якому організм (популяція, вигляд) не може повернутися до колишнього стану, вже здійсненому у ряді предків. При цьому діє закон послідовності проходження фаз розвитку: фази розвитку природної системи можуть слідувати лише в еволюційно і функціонально закріпленому (історично, еволюційно, геохімічно і физіолого-біохімічно обумовленому) порядку, звичайно від відносно простого до складного, як правило, без випадання проміжних етапів, але, можливо, з дуже швидким їх проходженням або еволюційно закріпленою відсутністю.
Рис.4. Спіраль розвитку Р.Ф. Абдєєва
Очевидно, що в житті екологічних систем діють загальні закони збереження і термодинаміки важливі з погляду вивчення потоків речовини і енергії.
Маса і енергія підкоряються закону збереження, тобто вони не можуть зникати і з'являтися ні з чого.
