Розділ II. Характеристика сформованого класу та виявлення навчальних та психологічний можливостей учнів

 

Як я вже казала, базою моєї практики став 10-Б клас, ЗОШ №17. Клас складається з 28 учнів. З них 17 дівчат і 11 хлопців.

Основний колектив сформовано дев’ять років назад, коли учні вперше переступили поріг школи та влилися в лави 1 класу. В цьому році в клас прийшли нові учні; Житников Владислав та Бродяна Анастасія.

В класі достатньо велика група лідерів: Ляшенко В, Варченко М., Міщенко В (між собою інколи конфліктують). Учні, які користуються повагою в колективі: Філатова А., Головня В., Рєзников І, Хуриленко В., Балашов Г. Доброзичливо зустріли Житникова Владислава та Бродяну Анастасію. Можливо вони також поповнять ряди лідерів.

Учні охоче беруть участь у громадському житті школи, активно боліючи за власний колектив, прагнучи не відставати від діяльності інших класів. Найменш активними в житті класу та школи є Хуриленко В. та Рєзніков І., але на проханням класу та класного керівника, приймають участь у заходах.

Участь у гуртковій роботі: Рєзников І., Хуриленко В..

Футбольна секція: Житников В..

Баскетбольна секція: Ляшенко В., Варченко М., Міщенко В..

Військово-патріотичний гурток: Ляшенко В., Варченко М., Міщенко В., Житников В..

Танцювальний гурток (СБК): Ляшенко В., Варченко М..

До вчителів ставляться з повагою, але мене турбує ставлення класу до вчительки української мови та літератури. В відношеннях «учитель – батьки» проблем не має. Працює дієвий батьківський комітет.

За роки навчання учнівський колектив згуртувався. Діти енергійні, жваві, прагнуть якнайшвидше пізнати навколишній світ.

Класний колектив має високий рівень самостійності. Органи самоврядування працюють на достатньому рівні. Десятикласники охоче трудяться, підтримуючи чистоту та порядок на шкільній території й у приміщенні класу.

Діти ставляться одне до одного зі взаємоповагою, допомагають однокласникам у будь-яких ситуаціях, між школярами нема вагомих суперечок, панує доброзичливість і культура поведінки. Але інколи виникають непередбачувані ситуації, як результат того, що більшість учнів мають виражений холеричний темперамент.

Тип темпераменту я визначила за допомогою психологічного тесту, який запропонований в Додатку 1. З нього ми получили таку «картину»:

 

Рисунок 1.

 

Розподіл учнів 10-Б класу за типом темпераменту.

Тобто судячи з діаграми,дійсно ми бачимо що за темпераментом,на першому місці переважають холерики, їх є 12 учнів, наступними є сангвініки, її кількість налічує 10 учнів. Також в класі присутні Флегматики - 4 учнів і меланхоліки – 2 учня.

Таким чином учителю потрібно детальніше ознайомитися з темпераментом дітей, бо як виявилось, більшість присутніх у класі є: наполегливими, образливими, неспокійними, агресивними, збудженими, імпульсивними, залежними від настрою. Але також і присутня інша більшість учнів, які є: товариськими, відкритими, говіркими, живими, безтурботними, ініціативними, схильними захоплюватися.

Та загалом рівень взаєморозуміння достатній, але частіше допомагають тільки друзям, а інколи тільки тоді, коли про це попросять, або коли вимагає вчитель.

Класний колектив, за розумовими здібностями дітей, вважається достатнього рівня. Мотивацією до навчання є «оцінка», а не «знання». Клас вчиться не розділяючи предмети на легкі та важкі. Хоча особливо захоплюються уроками фізкультури, співів. На уроках уважні, але матеріал уроку сприймають не стовідсотково. Поведінка учнів на уроках врівноважена. Але інколи зухвало поводиться Хуриленко Віктор, неуважний та інколи відволікається Рєзніков Іван. Як класний керівник, на даний момент, маю на них вплив (після бесід, на деякий час, поведінка суттєво змінюється на краще). Рівень уваги класу - достатній, рівень мислення класу посередній, але в останні два роки змінюється суттєво на краще.

Також, для цікавості учнів і власного дослідження я подала дітям миттєвий усний тест для визначення хто х тих о оптиміст, песиміст та реаліст. Результати були неочікуваними.

 

Рисунок 2.

 

Визначення відношення учнів до життя, навчання і навколишнього світу.

Схильність до оптимізму і песимізму має фізіологічну природу. Це зумовлено тим, що рівень гормону серотоніну, який відповідає за наш настрій, в організмі кожної людини - різний. Це не означає, що хтось кращий, а хтось гірше. У кожного типу характеру є свої плюси і мінуси. Дуже часто життєрадісні оптимісти можуть бути легковажними, а сумні песимісти - вдумливими і зосередженими.

Песимісти часто дивує, як оптиміст може настільки легко дивитися на речі, не заглиблюючись в них. Адже сам він зазвичай надовго "зациклюється" на таких проблемах, які оптиміст вирішує легко і швидко. У свою чергу, оптиміст, спілкуючись з песимістом, може бути розчарований його зануренням в деталі в тих ситуаціях, які, здавалося б, так просто вирішити.

Песимісти до того ж часто створюють для себе певні ритуали і живуть по них. Наприклад, дуже ґрунтовний підхід до навчання - з конспектами, випискою ключових слів. Оптимісти ж до роботи часто підходять ситуативно, а рішення приймають в залежності від особливостей кожної окремої ситуації. Вони гнучкіше, але ця гнучкість є їх і плюсом, і мінусом одночасно. Бо часом ритуал - чітка схема поведінки в тих чи інших ситуаціях - все-таки виправданий, оскільки перевірений досвідом і часом.

Спілкування з песимістом теж часто нагадує ритуал - наприклад, обов'язково за кавою або чаєм. На Як Сході, де в цілому більше ритуалізують відносини. Оптимісти ж і до спілкування теж підходять більш ситуативно.

До речі, хто є хто - хто оптиміст, а хто песиміст - може сказати хіба що сторонній спостерігач. Адже кожен у своїй шкірі може вважати себе об'єктивним, і будь-хто може називати себе реалістом.